Рішення № 138610808, 27.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/295/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач"

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради"

про стягнення заборгованості в сумі 3 697 094 грн 00 коп.

установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу №2025/391/18 від 06.01.2025 у сумі 3 697 094 грн 00 коп., з яких: 3 419 081 грн 52 коп. основного боргу; 226 701 грн 55 коп. - пеня; 29 063 грн 85 коп. - інфляційні витрати; 22 247 грн 08 коп. - 3% річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

12.03.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 06.04.2026.

30.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов вх.№5752/26, який суд приєднав до матеріалів справи.

02.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив вх.№6137/26, яку суд приєднав до матеріалів справи.

06.04.2026 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№6312/26), яке суд приєднав до матеріалів справи та клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№6314/26), яке суд задовольнив та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 13.05.2026.

13.05.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 15.06.2026.

15.06.2026 суд розпочав розгляд справи по суті та враховуючи першу неявку представника позивача, оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.07.2026.

01.07.2026 судове засідання не відбулося у зв"язку із перебуванням судді у відпустці, про дату наступного судового засідання 27.07.2026 суд повідомив учасників справи відповідно до ухвали від 08.07.2026.

В судові засідання 01.07.2026 та 27.07.2026 представник позивача не з"явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

27.07.2026 суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №2025/391/18 від 06.01.2025 в частині проведення розрахунків за поставлену електроенергію, внаслідок чого утворилася заборгованість за жовтень, листопад, грудень 2025 року в сумі 3 419 081 грн 52 коп. Керуючись п.8.4 договору позивач нарахував 226 701 грн 55 коп. пені та ст. 625 ЦК України 29063 грн 85 коп. інфляційних втрат та 22 247 грн 08 коп. річних. Позов обґрунтований ст. 509, 526, 549, 625, 665, 691, 712 ЦК України.

У відповіді на відзив позивач вказав, що обґрунтування відповідачем невиконання зобов`язання недостатнім фінансуванням з Державного бюджету України не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи, що сума основного боргу у сумі 3 697 094,00 грн. не сплачена боржником, тому ТОВ "Волиньенергопостач" несе матеріальні втрати від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та користування утримуваними належними йому грошовими коштами, а тому має право на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних за статтею 625 ЦК України.

Просив позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач підтвердив, що визнає перед позивачем наявність 3 419 081 грн 52 коп. основного боргу за Договором №2025/391/18 про постачання електричної енергії споживачу від 06.01.2025, погоджується із правильністю визначення зазначеної суми основного боргу та зобов`язався її оплатити у повному розмірі.

Зазначив, що є установою охорони здоров`я, що щоденно забезпечує надання медичної допомоги населенню, у тому числі в умовах воєнного стану, підвищеного навантаження та обмежених ресурсів. Усі наявні фінансові та організаційні можливості відповідача спрямовуються насамперед на безперебійне лікування пацієнтів, збереження життя та здоров`я людей.

У зв`язку з обставинами, що об`єктивно не залежали від відповідача, а саме недостатнє фінансування із Державного бюджету України, не має можливості своєчасно виконати зобов`язання у визначені строки.

Відповідач неодноразово звертався до власника в особі Івано-Франківської обласної ради та до Уповноваженого органу управління в особі Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної адміністрації щодо виділення коштів для оплати вищевказаної заборгованості. Однак, станом на день винесення рішення коштів не отримано. Нарахування штрафних санкцій у зазначеній ситуації призведе до додаткового фінансового навантаження на відповідача та фактично зменшить можливості для забезпечення належного рівня спеціалізованої медичної допомоги пацієнтам Івано-Франківської області.

Відповідач просив не застосовувати штрафні санкції (пеню, інфляційні витрати та

інші додаткові нарахування), зазначені у позовній заяві.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Просив суд зменшити розмір пені нарахованої позивачем до суми, яка дорівнюватиме 1% від нарахованої, а саме до 2 267,02 грн., задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, відмовити.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

06.01.2025 за результатами проведення публічної закупівлі Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" (Постачальник) та Комунальне некомерційне підприємство "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (Споживач) уклали Договір про постачання електричної енергії споживачу №2025/391/18.

Згідно із п.2.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача Електрична енергія (код 09310000-5 національного класифікатора України за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (далі Товар), а Споживач оплатити вартість Товару у строки та на умовах, встановлених цим Договором.

Обсяг закупівлі Товару визначений у Додатку 3 2 450 000 кВт.

Загальна вартість Товару визначена у Додатку 4 та становить 18 174 139 грн 20 коп., у тому числі ПДВ 3 029 023 грн 20 коп. (п. 5.1. Договору).

Відповідно до вимог підпункту 6.2.1. Договору споживач зобов`язався забезпечити своєчасну та повну оплату спожитого товару згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

За прострочення строків оплати Споживач сплачує Постачальнику пеню а розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.8.4. Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025 року, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов"язань (п.12.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив Споживачу електроенергію у період з 01.01.2025 до 31.12.2025 року, що підтверджується Актами купівлі-продажу електричної енергії:

1. №194 від 12.02.2025 на 1 045 037 грн 24 коп. за січень;

2. №333 від 11.03.2025 на 1 377 496 грн 73 коп. за лютий;

3. №570 від 15.04.2025 на 1 276 534 грн 68 коп. за березень;

4. №787 від 15.05.2025 на 997 141 грн 27 коп. за квітень;

5. №1051 від 10.06.2025 на 1 082 220 грн 73 коп. за травень;

6. №1268 від 10.07.2025 на 992 266 грн 50 коп. за червень;

7. №1391 від 11.08.2025 на 1 171 146 грн 64 коп. за липень;

8. №1631 від 15.09.2025 на 1 125 793 грн 90 коп. за серпень;

9. №1755 від 08.10.2025 на 959 631 грн 35 коп. за вересень;

10. №1990 від 12.11.2025 на 1 537 740 грн 30 коп. за жовтень;

11. №2179 від 30.11.2025 на 1 349 760 грн 49 коп. за листопад;

12. №2333 від 26.12.2025 на 1 848 284 грн 70 коп. за грудень.

Відповідно до пункту 5.8. Договору оплата товару здійснюється Споживачем протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії у формі оплати за фактично спожитий Товар відповідно до даних комерційного обліку, на підставі Акта, який формується постачальником відповідно до п.4.14 та п. 4.31 ПРРЕЕ.

Споживач зобов`язаний оплатити Товар за жовтень до 26.11.2025 року; за листопад до 14.12.2025 року; за грудень до 11.01.2026 року.

Натомість відповідач в порушення умов договору частково розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого за період жовтень 2025 року - листопад 2025 року утворилась заборгованість в сумі 3 419 081 грн 52 коп. у зв"язку із чим позивач керуючись п.8.4 Договору та ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу штрафні санкції, інфляційні втрати та відсотки річних на вказану заборгованість та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі - ПРРЕЕ).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України).

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

Сторони у цій справі належать до учасників ринку електричної енергії (пункт 96 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

Відповідно до частини другої ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування належить розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновок суду.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи визнання відповідачем суми основного збору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 3 419 081 грн 52 коп. обґрунтовані та належать до задоволення.

Суд враховуючи умови договору перевірив правильність нарахування позивачем трьох процентів річних за період з 27.11.2025 до 04.03.2026 та встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильний, а тому вимога про стягнення з відповідача 22 247 грн 08 коп. 3% річних є обґрунтованою та належить до задоволення.

Суд також враховуючи умови договору та межі заявлених позовних вимог перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 29 063 грн 85 коп. за період грудень 2025 - лютий 2026 року, яка згідно з розрахунком суду більша за суму, заявлену позивачем, тому суд задовольняє позов в цій частині за розрахунком позивача, тобто в межах заявлених позовних вимог.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів, свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначеної норми вбачається що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Оцінюючи можливість зменшення суми неустойки, суд враховував те, що відповідач є установою охорони здоров`я, яка щоденно забезпечує надання медичної допомоги населенню в умовах підвищеного навантаження та обмежених ресурсів. Усі наявні фінансові та організаційні можливості відповідача спрямовуються насамперед на безперебійне лікування пацієнтів, збереження життя та здоров`я людей. Суд взяв до уваги незначний строк прострочення виконання зобов"язання, а також відсутність доказів, які б свідчили про завдання позивачу збитків; ускладнення в його господарській діяльності в результаті дій саме відповідача.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права є зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) на 70 відсотків. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми штрафних санкцій компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем зобов"язання з оплати отриманої електроенергії.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 68 010 грн 46 коп. пені.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 44 365 грн 13 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №62 від 04 березня 2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка належала б до задоволення, якби зазначений розмір суд не зменшив.

Однак відповідно до приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем, судовий збір в сумі 22 182 грн 57 коп. належить покласти на відповідача. Судовий збір в сумі 22 182 грн 57 коп. належить повернути позивачу з Державного бюджету, про що постановити ухвалу.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" до Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" про стягнення заборгованості в сумі 3 697 094 грн 00 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" (вул. Федьковича, буд. 91, м. Івано-Франківськ, 76008, код 01993150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" (вул. Словацького, буд. 13, кв. 4, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код 44690670) 3 419 081 (три мільйони чотириста дев"ятнадцять тисяч вісімдесят одну) грн 52 коп. основного боргу, 68010 (шістдесят вісім тисяч десять) грн 46 коп. - пені, 29 063 (двадцять дев"ять тисяч шістдесят три) грн 85 коп. інфляційних витрат, 22 247 (двадцять дві тисячі двісті сорок сім) грн 08 коп. - 3% річних та 22 182 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят дві) грн 57 коп. судового збору.

Відмовити в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 158 691 (сто п"ятдесят вісім тисяч шістсот дев"яносто одна) грн 09 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.07.2026

Суддя Т. В. Максимів