Рішення № 138610423, 16.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2026 р. Cправа № 902/407/26

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання Марчук А.П.

представника позивача - Годованюка А.О.

представника Вінницької обласної прокуратури - Ярмощука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, буд. 33, м. Вінниця, 21001, код 02909909) в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050, код 20089290)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" (вул. Партизанська, буд. 27, с. Василівка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22727, код 43203113)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, буд. 9А, м. Київ, 01601, код 44768034)

про визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі та споруди

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" про визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі та споруди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 справу розподілено судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі № 902/407/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

16.04.2026 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.

30.04.2026 до суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою суду від 06.05.2026 підготовче засідання у справі призначено 27.05.2026.

Разом з тим, у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області, судове засідання, призначене на 27.05.2026 у справі № 902/407/26 не відбулось.

Ухвалою суду від 27.05.2026 підготовче засідання у справі призначено 03.06.2026.

Ухвалою суду від 03.06.2026 закрити підготовче провадження та призначено справу № 902/407/26 для судового розгляду по суті на 16.07.2026.

На визначену дату в судове засідання з`явилися прокурор та представник позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд справи у суді, проте, останні не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд враховує, що неявка сторін чи їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача заявлений позов підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні 17.07.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

Позов мотивовано тим, що розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 04.12.2019 № 934 виділено ТОВ «Вольєр» у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку площею 3,4 га квартал 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що перебувають у постійному користуванні ДП «Дашівське ДЛМГ», розташовану на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади.

На підставі розпорядження Вінницької ОДА від 04.12.2019 № 934 ДП «Дашівське ДЛМГ» та ТОВ «Вольєр» підписали договір від 06.12.2019. Того ж дня сторони склали акт приймання-передачі лісової ділянки.

Відповідно до умов договору земельна ділянка передавалася виключно з метою використання корисних властивостей лісів та рекреаційних цілей. На момент її передачі будь-які об`єкти нерухомості на ділянці були відсутні.

Дія договору припиняється, зокрема, у випадку: використання ТОВ «Вольєр» відповідної земельної ділянки не за цільовим призначенням; проведення ТОВ «Вольєр» будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП «Дашівське ДЛМГ» (пункт 29 договору).

Разом із тим, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 62021240040000202 встановлено, що ТОВ РМРГ «Вольєр» на спірній земельній ділянці здійснено капітальне будівництво комплексу об`єктів нерухомого майна, зокрема двоповерхової будівлі готельного типу та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності.

Крім того, у відповідності до листа ДП «Дашівське ДГМГ» від 31.10.2022 №251 вказана ділянка огороджена парканом та містить забудови. Згода на здійснення користувачем забудови та огородження парканом постійним користувачем не надавалась.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2025, договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 розірвано, а земельну ділянку повернуто Вінницькій обласній військовій адміністрації.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 площею 839,263 га, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, зареєстровано за Вінницькою обласною державною військовою-адміністрацією.

На виконання рішення суду 18.07.2025 між ТОВ «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» та Вінницькою обласною військовою адміністрацією складено акт приймання - передачі (повернення) лісової ділянки.

Під час передачі встановлено, що на вищезазначеній земельній лісовій ділянці розташовані будівлі та споруди, а саме альтанка дерев`яна № 1 площею забудови - 77,4 м.кв, альтанка дерев`яна № 2 площею забудови - 48 м.кв, альтанка дерев`яна № 3 площею забудови - 72,7 м.кв, альтанка дерев`яна № 4 площею забудови -19 м.кв, альтанка дерев`яна № 5 площею забудови - 173,2 м.кв, альтанка дерев`яна № 6 площею забудови - 87,57 м.кв, баня площею забудови 116 м.кв, готель 2 поверхи площею забудови 282,6 м.кв, казковий будиночок площею забудови- 6,7 м.кв, кладка площею забудови -30,6 м.кв, забетонований майданчик з гойдалкою №1 площею забудови 4,9 м.кв, забетонований майданчик з гойдалкою №2 площею забудови 4,9 м.кв, забетонований майданчик з гойдалкою №3 площею забудови 4,9 м.кв, вбиральня №1 площею забудови 2,1 м.кв, вбиральня №2 площею забудови 7,4 м.кв, вбиральня №3 площею забудови 3,78 м.кв, підсобне приміщення № 1 площею забудови 22,47 м.кв, підсобне приміщення № 2 площею забудови 27,8 м.кв, фундамент закладений на площі- 18,36 м.кв.

Згідно даних Реєстру будівельної діяльності відомості щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом, які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» не виявлено.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна відсутні, майнові права на зазначені об`єкти не набувалися.

Зважаючи на викладене, спірні об`єкти нерухомого майна, які розташовані на лісовій ділянці загальною площею 3,4 га, яка знаходиться у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394), яка передавалась у довгострокове тимчасове користування ТОВ РМРГ «Вольєр» є самочинно забудованими.

Прокурор вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, в межах якої розташована спірна лісова ділянка, власником якої є Вінницька обласна військова адміністрація належить до земель лісогосподарського призначення.

З огляду на те, що будівництво здійснювалось без відповідних дозвільних документів, без введення майна в експлуатацію, на земельній ділянці, яка не відводилась для здійснення такого будівництва, воно є самочинним та право власності на нього не може бути набутим ТОВ «РМРГ «Вольєр».

Враховуючи наведене, прокурор просить визнати за Вінницькою обласною військовою адміністрацією право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі та споруди, що розташовані у виділах 10,9,6,5 кварталу 32 Дашківського лісництва Гайсинського надлісництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 та зазначені в технічному паспорті виготовленому КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», що зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності за реєстраційним номером ТІ01:9473-1020-6143-8429 - будівель та споруд готелю (Літ. А) з мансардою (Літ. м/А), бані, (Літ. Б), з мансардою (Літ. м/Б), та тамбуром (Літ б.1), альтанки (літ В, Г, Д, Е, Є, Ж), підсобні приміщення (Літ З,І) та вбиральні (Літ К, Л, М).

В поясненнях третьої особи від 16.04.2026 зазначено, що спірні будівлі і споруди розміщені на земельній ділянці державної власності лісогосподарського призначення площею 839,263 га з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, що перебуває в постійному користуванні ДП «Ліси України» для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Право власності держави зареєстровано в особі Вінницької обласної державної адміністрації.

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Водночас слід зазначити, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування виділи 5, 6 та 9, 10 кварталу 32 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» не є цілісним масивом та розмежовані водним об`єктом. Тобто, формування єдиної земельної ділянки шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 839,263 га з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 не є можливим. Окрім того, у ДП Ліси України відсутня інформація про конкретне місце розташування об`єктів нерухомого майна, що ускладнює його ідентифікацію згідно з планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування та унеможливлює визначення конфігурації та площі земельної ділянки, яка буде сформована в результаті поділу.

Виходячи з вищевказаного, ДП Ліси України повідомляє про необхідність проведення додаткових землевпорядних робіт власником ділянки - Вінницькою ОВА з метою приведення у відповідність земельної ділянки з розташованими на ній будівлями та спорудами.

В поясненнях позивача від 29.04.2026 вказано, що Вінницька обласна військова адміністрація повністю підтримує позовні вимоги, заявлені заступником керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, та просить суд їх задовольнити.

Крім того, ДП «Ліси України» листом від 24.07.2025 № 9931/01.01-67/7.25 повідомило про відсутність необхідності використання зазначених об`єктів для ведення господарської діяльності.

Визнання права власності на зазначене нерухоме майно за Вінницькою обласною військовою адміністрацією надасть можливість передати його до сфери управління Міністерства оборони України для лікування та реабілітації військовослужбовців.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації від 04.12.2019 № 934 ТОВ «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр»» надано у довгострокове тимчасове платне користування строком на 49 років лісову ділянку площею 3,4 га, розташовану в кварталі 32, виділах 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394), для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях.

На підставі зазначеного розпорядження між постійним лісокористувачем ДП «Дашівське ДЛМГ» та ТОВ РМРГ «Вольєр» 06.12.2019 укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами.

На виконання договору від 06.12.2019 ДП «Дашівське ДЛМГ» виділило, а ТОВ «Вольєр» прийняло у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних цілей. У користування виділено лісову ділянку загальною площею 3,4 га, квартал 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що перебувають у постійному користуванні ДП «Дашівське ДЛМГ», розташовану на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади згідно з планом- схемою.

Відповідно до пункту 3 договору на момент передачі користування на лісовій ділянці немає розташованих на ній будь-яких об`єктів.

Пунктом 22 договору визначено право ТОВ «Вольєр», зокрема, здійснювати господарську діяльність у межах виділеної лісової ділянки з дотриманням умов цього договору та законодавства; за погодженням з ДП «Дашівське ДЛМГ» в установленому порядку зводити тимчасові паркани, будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством України та відповідно до цільового призначення лісової ділянки.

У пункті 23 договору передбачені обов`язки ТОВ «Вольєр», зокрема, товариство зобов`язалося здійснювати використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством.

Сторони уклали договір строком на 49 років, з 06.12.2019 до 08.12.2068 включно (пункт 24 договору).

Дія договору припиняється, зокрема, у випадку: використання ТОВ «Вольєр» відповідної земельної ділянки не за цільовим призначенням; проведення ТОВ «Вольєр» будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП «Дашівське ДЛМГ» (пункт 29 договору).

Разом із тим, в ході досудового розслідування кримінального провадження №62021240040000202 від 01.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено порушення ТОВ РМРГ «Вольєр» вимог земельного, лісового законодавства та умов Договору від 06.12.2019 довгострокового тимчасового користування лісами, а саме ТОВ «Мисливсько-рибальське господарство «Вольєр»», всупереч п. 22 Договору, на вищевказаній ділянці здійснено капітальну забудову 2-поверхової будівлі готельного типу та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності.

Згідно з поясненнями керівника ДП «Дашівське ДГМГ», погодження щодо зведення будівель та споруд на лісовій ділянці та встановлення паркану державним підприємством не надавалось.

Відсутність згоди на забудову спірної земельної ділянки та огородження її парканом підтверджується листами ДП «Дашівське ДГМГ» від 31.10.2022 та Філії «Дашівське ДЛМГ» ДП «Ліси України» від 10.01.2024.

У 2021 році ДП «Дашівське ДГМГ» проведено обстеження лісової ділянки загальною площею 3,4 га, розташованої у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394), переданої у довгострокове тимчасове користування ТОВ РМРГ «Вольєр», у ході якого встановлено, що остання по периметру огороджена парканом та використовується не за цільовим призначенням. Також обстеженням (Акт від 10.05.2021) встановлено, що на вищевказаній лісовій ділянці розташовані будівлі та споруди, а саме: альтанка дерев`яна № 1 площею забудови - 77,4 м2; альтанка дерев`яна № 2 площею забудови - 48 м2; альтанка дерев`яна № 3 площею забудови - 72,7 м2; альтанка дерев`яна № 4 площею забудови -19 м2; альтанка дерев`яна № 5 площею забудови - 173,2 м2; альтанка дерев`яна № 6 площею забудови - 87,57 м2; баня площею забудови -116 м2; готель 2 поверхи площею забудови - 282,6 м2; казковий будиночок площею забудови - 6,7 м2; кладка площею забудови - 30,6 м2; забетонований майданчик з гойдалкою №1 площею забудови - 4,9 м2; забетонований майданчик з гойдалкою № 2 площею забудови - 4,9 м2; забетонований майданчик з гойдалкою № 3 площею забудови - 4,9 м2; вбиральня № 1 площею забудови - 2,1м2; вбиральня № 2 площею забудови - 7,4 м2; вбиральня № 3 площею забудови - 3,78 м2; підсобне приміщення № 1 площею забудови - 22,47 м2; підсобне приміщення № 2 площею забудови - 27,8 м2; фундамент закладений на площі - 18,36 м2.

Розташування вищевказаних новостворених об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці лісогосподарського призначення, яка виділена у довгострокове тимчасове користування ТОВ РМРГ «Вольєр» на підставі договору від 06.12.2019, загальною площею 3,4 га в межах кварталу квартал 32 виділи 5,6,9,10 Дашівського лісництва також підтверджується схемою прив`язки об`єкта до місцевості в масштабі 1:5000 від 02.06.2023. На ситуаційному плані обстеження земельної ділянки червоними кольором відображено місце розташування відповідних об`єктів нерухомості та жовтим кольором нанесено огорожу у вигляді сітки.

Крім того, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 62021240040000202 від 01.12.2021 проведено огляд земельної ділянки, якою користується ТОВ РМРГ «Вольєр» на підставі вищевказаного договору від 06.12.2019 (Протокол огляду місця події від 12.05.2022).

Під час огляду встановлено, що на території Дашівського лісництва ДП «Дашівське ДГМГ» у кварталі 32 виділи 5 6, 9, 10, на земельній ділянці із кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, фактично проведені будівельні роботи з нового будівництва, а саме: в 10 виділі на південь виявлено одноповерховий дерев`яний будиночок на дерев`яних стовпах, які частково розташовані у водоймі, що розділяє 9,10 виділ з 5,6 виділом 32 кварталу; далі на південь знову будинок зі зрубу, оточений бетонною площадкою і східцями до водойми; на південному заході 2-поверховий будинок, оточений площадкою з тротуарною плиткою зі східцями до водойми; на півдні території розташований ігровий розважальний майданчик та 2 будинки на дерев`яних стовпах; далі на південний захід виявлено будинок з причалом.

Під час огляду здійснювалось фотографування, фототаблиця міститься в Додатку до протоколу огляду лісової ділянки (квартал 32 виділи 5 6, 9, 10) Дашівського лісництва ДП «Дашівське ДЛМГ» від 12.05.2022.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз від 31.10.2023 щодо будівництва на лісовій ділянці (квартал 32 виділи 5,6, 9, 10) Дашівського лісництва ДП «Дашівське ДЛМГ» здійсненого ТОВ «Мисливсько-рибальське господарство «Вольєр»» встановлено, що на території Дашівського лісництва Вінницької області загальною площею 3,4 га у кварталі 32 виділи 5 6, 9, 10 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 фактично проведені будівельні роботи з нового будівництва.

Майнові об`єкти, що розташовані на території спірної ділянки, можливо віднести до об`єктів нерухомого майна з незначними наслідками - СС1 з кодом 1212 «Інші будівлі для тимчасового проживання» (табори відпочинку, будинки відпочинку та інші будівлі для тимчасового проживання).

У відповідності до листа ДП «Дашівське ДГМГ» від 31.10.2022 №251 вказана ділянка огороджена парканом та містить забудови.

Матеріалами справи підтверджується, що погодження постійного лісокористувача на забудову земельної ділянки не надавалося, а документи, які дають право на виконання будівельних робіт, відсутні.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2025, розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019, укладений між Державним підприємством «Дашівське досвідне лісомисливське господарство» та ТОВ «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр».

Зобов`язано ТОВ «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання-передачі.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 площею 839,263 га, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, зареєстровано за обласною державною (військовою) адміністрацією.

На виконання рішення суду 18.07.2025 між ТОВ «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр»» та Вінницькою обласною військовою адміністрацією складено акт приймання-передачі (повернення) лісової ділянки.

Під час передачі встановлено, що на вищезазначеній лісовій ділянці розташовані будівлі та споруди, а саме: альтанка дерев`яна № 1 площею забудови - 77,4 м. кв.; альтанка дерев`яна № 2 площею забудови - 48 м. кв.; альтанка дерев`яна № 3 площею забудови - 72,7 м. кв.; альтанка дерев`яна № 4 площею забудови - 19 м. кв.; альтанка дерев`яна № 5 площею забудови - 173,2 м.кв.; альтанка дерев`яна № 6 площею забудови - 87,57 м.кв.; баня площею забудови - 116 м.кв.; готель 2 поверхи площею забудови - 282,6 м.кв.; казковий будиночок площею забудови - 6,7 м.кв.; кладка площею забудови - 30,6 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою №1 площею забудови - 4,9 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 2 площею забудови - 4,9 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 3 площею забудови - 4,9 м.кв.; вбиральня № 1 площею забудови - 2,1м.кв.; вбиральня № 2 площею забудови - 7,4 м.кв.; вбиральня № 3 площею забудови - 3,78 м.кв.; підсобне приміщення № 1 площею забудови - 22,47 м.кв.; підсобне приміщення № 2 площею забудови - 27,8 м.кв.; фундамент закладений на площі - 18,36 м.кв.

Згідно даних Реєстру будівельної діяльності відомості щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом, які були отримані ТОВ «Рекреаційне мисливсько- рибальське господарство «Вольєр» не виявлено.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна відсутні, майнові права на зазначені об`єкти не набувалися.

Зважаючи на викладене, спірні об`єкти нерухомого майна, які розташовані на лісовій ділянці загальною площею 3,4 га, яка знаходиться у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394), яка передавалась у довгострокове тимчасове користування ТОВ РМРГ «Вольєр» є самочинно забудованими.

Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, в межах якої розташована спірна лісова ділянка, власником якої є Вінницька обласна військова адміністрація належить до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Ст. 120 ЗК України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В той же час, замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю (ст. 34, ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (частина перша статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до ч.8 ст.39 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до інформації Реєстру будівельної діяльності відомості щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом, які були б отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство «Вольєр» не виявлено.

Приписами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України.

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24, суд з урахуванням встановлених обставин справи, наявних в матеріалах справи документів, пояснень прокурора та представників сторін, визнав доведеним факт зведення ТОВ «РМРГ «Вольєр» майнових об`єктів, що розташовані на лісовій ділянці загальною площею 3,4 га, яка знаходиться у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394).

Зазначені обставини мають преюдиціальне значення відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають повторному доказуванню.

Матеріали справи свідчать про те, що об`єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці побудовані ТОВ «РМРГ «Вольєр» є самочинним будівництвом з огляду на те, що вони споруджені на земельній ділянці, що на час будівництва не була відведена для цієї мети, а також без отримання належних дозвільних документів.

Крім того, як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права власності на спірні об`єкти відсутня.

Водночас відсутність оформленого права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна створює ситуацію правової невизначеності та унеможливлює їх повноцінне та законне використання. Зокрема, це виключає можливість передачі такого майна іншим суб`єктам публічного права, належного утримання та експлуатації, що, в свою чергу, суперечить принципам ефективного управління зазначеним майном.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3-5 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої ст. 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Відповідно до ч.3-5 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Визнання права власності в порядку ч. 3 або 5 ст. 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (ч.3 ст. 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (ч.5 ст. 376 ЦК України).

При цьому формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Отже заявлена прокурором вимога про визнання права власності на самочинно збудовані нерухоме майно відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України є належним способом захисту.

Крім того, судом встановлено, що Вінницькою обласною військовою адміністрацією здійснено заходи щодо проведення технічної інвентаризації та обстеження будівель і споруд, розташованих у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 Дашівського лісництва (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 на території Іллінецької територіальної громади та проведення їх технічного обстеження.

Так, КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» проведено інвентаризацію будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці загальною площею 3,4 га, яка знаходиться у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 Дашівського лісництва Гайсинського надлісництва (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394та складено технічний паспорт відомості про який внесено до реєстру будівельної діяльності за реєстраційним номером ТЮ 1:9473-1020-6143-8429.

За результатами проведення експертом Яковенком О.М. обстеження, будівель та споруд готелю (Літ.А) з мансардою (Літ.м/А), бані, (Літ.Б), з мансардою Літ.м/Б), та тамбуром Літ 6.1, альтанки (літ В,Г,Д.Е,Є,Ж, підсобні приміщення (Літ 3,1), та вбиральні (Літ К,Л.М), за адресою Вінницька область, Вінницький район, територія Іллінецької міської ради, Дашівське лісництво, квартал 32, виділи 5,6,9,10 встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації відповідного майна.

Відповідно до листа користувача земельної ділянки ДП «Ліси України» від 24.07.2025 №9931/01.01.-67/7.25 від 24.07.2025 підприємство не вбачає за можливе використання спірних приміщень для ведення господарської діяльності.

Крім того, суд враховує, що в своїх поясненнях позивачем зазначено, що визнання права власності на зазначене нерухоме майно за Вінницькою обласною військовою адміністрацією надасть можливість передати його до сфери управління Міністерства оборони України для лікування та реабілітації військовослужбовців.

Отже вимоги прокурора про визнання Вінницькою обласною військовою адміністрацією права власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі та споруди, що розташовані у виділах 10,9,6,5 кварталу 32 Дашківського лісництва Гайсинського надлісництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість заявленої прокурором позовної вимоги та про задоволення позову, з наведених вище мотивів.

Суд також враховує, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні із позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, а обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на відповідача.

Керуючись ст. 2, 3, 7, 8, 11, 12, 13, 18, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 196, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 255, 256, 326, 327 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Вінницькою обласною військовою адміністрацією (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050, код 20089290) право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі та споруди, що розташовані у виділах 10,9,6,5 кварталу 32 Дашківського лісництва Гайсинського надлісництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 та зазначені в технічному паспорті виготовленому КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», що зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності за реєстраційним номером ТІ01:9473-1020-6143-8429 - будівель та споруд готелю (Літ. А) з мансардою (Літ. м/А), бані, (Літ. Б), з мансардою (Літ. м/Б), та тамбуром (Літ б.1), альтанки (літ В, Г, Д, Е, Є, Ж), підсобні приміщення (Літ З,І) та вбиральні (Літ К, Л, М).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" (вул. Партизанська, буд. 27, с. Василівка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22727, код 43203113) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код 02909909) 14 340,96 грн. витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Копію рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 29 липня 2026 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" (вул. Партизанська, буд. 27, с. Василівка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22727) (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення)