Рішення № 138609362, 29.07.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/571/26

Номер провадження2/701/508/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Маренюка В.Л.

за участю секретаря - Філіпчак Н.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Маньківка заяву по справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

На підставу своїх вимог спирається на те що, бабі позивача, ОСОБА_2 , з 01.01.2002р. було призначено пенсію за віком безстроково.

ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як внутрішньо переміщена особа та одержувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплату їй пенсії було припинено з березня 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у місті Макіївка Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території України.

Після смерті ОСОБА_2 Маньківською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу № 111/2025. Позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 .

На запит Маньківської державної нотаріальної контори від 31.10.2025 № 1127/02-14 у листі від 27.11.2025 № 46/12-05-152126/2025/БТ акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») повідомило, що на рахунку ОСОБА_2 у територіально відокремленому безбалансовому відділенні № 10016/0120 філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , відкритому 23.05.2016, станом на 26.11.2025 наявні грошові кошти у розмірі 138710, 29 грн.

Позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину від 14.01.2026 № 10, яка складається з грошового вкладу на суму 138710, 29 грн. та усіх належних відсотків та нарахувань.

Листом АТ «Ощадбанк» від 11.02.2026 № 34/2-12/1289/2026/с позивачу повідомлено, що кошти в межах залишку, зазначеному у свідоцтві про право на спадщину від 14.01.2026 № 10, були повернуті до Пенсійного фонду України платіжною інструкцією від 24.12.2025 № 2122723023217 на підставі постанови КМ України від 25.06.2025 № 745 «Деякі особливості застосування статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Відповідно до пункту 4 Порядку відновлення та виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), кошти на виплату яких повернуті Пенсійному фонду України акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 № 745, у разі смерті одержувача виплата повернутих сум коштів здійснюється як виплата недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера у порядку, встановленому статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

16.02.2026 позивач через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву про виплату йому зазначених грошових коштів в якості недоотриманої пенсії, додавши до такої заяви копії свого паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , своєї картки платника податків від 08.10.2009 № 12088, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 від 15.07.1998 № 40445, листа АТ «Ощадбанк» від 11.02.2026 № 34/2-12/1289/2026/с, свідоцтва про право на спадщину від 14.01.2026 № 10, довідки за реквізитами акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 15.02.2026 № QR9RCI0JCB3I1AOO та свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 .

20.02.2026 в телефонному режимі особа, яка подзвонила з номеру телефону НОМЕР_4 та представилась працівником Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, повідомила позивача, що йому відмовлено у виплаті зазначених грошових коштів в якості недоотриманої пенсії.

Отримавши таку усну відмову та додатково проаналізувавши ситуацію, що склалася, позивач рекомендованим поштовим відправленням надіслав Пенсійному фонду заяву від 24.02.2026 про повернення йому зазначених грошових коштів в якості безпідставно набутих та про виплату процентів за користування ними.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 09.03.2026 № 26112-29668/Б-03/8-2800/26 заяву позивача від 24.02.2026 про повернення йому зазначених грошових коштів в якості безпідставно набутих та про виплату процентів за користування ними надіслано за належністю Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.04.2026 № 7584-6283/Б-02/8-2300/26 позивачу повідомлено наступне: 1) його звернення від 24.02.2026 щодо виплати коштів померлої ОСОБА_2 розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; 2) ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплату якої було припинено з 01.03.2024; 3) ОСОБА_2 28.03.2025; 4) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуто заяву позивача від 16.02.2026 щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 та прийнято рішення про відмову, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України.

Отже, фактично Пенсійним фондом України та його територіальним органом заяву позивача від 24.02.2026 про повернення безпідставно набутих грошових коштів та виплату процентів за користування ними було проігноровано, оскільки в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.04.2026 № 7584-6283/Б-02/8-2300/26 відсутні відомості про результати її розгляду.

Позивач вважає, що після зарахування на рахунок ОСОБА_2 у АТ «Ощадбанк» виплачена їй пенсія стала її власністю і набула статус вкладу. АТ «Ощадбанк» не набуло права власності на такі грошові кошти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина ОСОБА_2 . З 28.03.2025 вся спадщина ОСОБА_2 , включно з грошовими коштами, виплаченими їй в якості пенсії, належить позивачу як спадкоємцю. З моменту смерті ОСОБА_2 позивач вважає, що має виключне право на отримання таких коштів.

Про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина ОСОБА_2 та про прийняття позивачем такої спадщини АТ «Ощадбанк» стало відомо ще 05.11.2025.

Станом на 17.10.2025 Пенсійний фонд України в особі свого територіального органу Головного управління в Полтавській області мав відомості про те, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, а така спадщина була прийнята позивачем.

Маючи достовірні відомості про відкриття та прийняття спадщини ОСОБА_2 , Пенсійний фонд України 24.12.2025 без належної правової підстави, на думку позивача, набув грошові кошти з рахунку померлої ОСОБА_2 в розмірі 138710, 29 грн., та не повернув такі кошти спадкоємцю, у зв`язку з чим вимушений звертатись до суду за захистом з даним позовом та просити суд також стягнути з відповідача проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами в період з 24.12.2025 по 02.05.2026 включно в розмірі 7480,85 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала на задоволення позову в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи до суду не з`явився, однак направив суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі та відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини: бабі позивача, ОСОБА_2 , з 01.01.2002 було призначено пенсію за віком безстроково, що підтверджується дублікатом пенсійного посвідчення, виданим 14.01.2002 Червоногвардійським районним управлінням Пенсійного фонду України у місті Макіївка Донецької області.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.10.2025 № 1600-0401-8/79823, адресованого Маньківській державній нотаріальній конторі, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як внутрішньо переміщена особа та одержувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплату їй пенсії було припинено з березня 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у місті Макіївка Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Місто Макіївка Донецької області входить до Переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затвердженого Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 (пункт 1 Переліку). Відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» місто Макіївка Донецької області є окупованим починаючи з 07.04.2014. Таким чином, ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території України.

Після смерті ОСОБА_2 Маньківською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу № 111/2025. Позивач є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються довідкою Маньківської державної нотаріальної контори від 07.04.2026 № 242/01-16.

На запит Маньківської державної нотаріальної контори від 31.10.2025 № 1127/02-14 у листі від 27.11.2025 № 46/12-05-152126/2025/БТ акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») повідомило, що на рахунку ОСОБА_2 у територіально відокремленому безбалансовому відділенні № 10016/0120 філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , відкритому 23.05.2016, станом на 26.11.2025 наявні грошові кошти у розмірі 138710, 29 грн.

Запит Маньківської державної нотаріальної контори від 31.10.2025 № 1127/02-14 було отримано АТ «Ощадбанк» 05.11.2025, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 31.10.2025, накладною від 31.10.2025 № 2010100074950 та інформацією щодо поштового відправлення № 2010100074950 з офіційного вебсайту акціонерного товариства «Укрпошта» в мережі Інтернет. На підставі зазначеного листа АТ «Ощадбанк» державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину від 14.01.2026 № 10, яка складається з грошового вкладу на суму 138710, 29 грн. та усіх належних відсотків та нарахувань.

Листом АТ «Ощадбанк» від 11.02.2026 № 34/2-12/1289/2026/с позивачу повідомлено, що кошти в межах залишку, зазначеному у свідоцтві про право на спадщину від 14.01.2026 № 10, були повернуті до Пенсійного фонду України платіжною інструкцією від 24.12.2025 № 2122723023217 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 № 745 «Деякі особливості застосування статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 р.».

Відповідно до пункту 4 Порядку відновлення та виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), кошти на виплату яких повернуті Пенсійному фонду України акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 № 745, у разі смерті одержувача виплата повернутих сум коштів здійснюється як виплата недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера у порядку, встановленому статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

16.02.2026 позивач подав заяву про виплату йому зазначених грошових коштів в якості недоотриманої пенсії, додавши до такої заяви копії свого паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , своєї картки платника податків від 08.10.2009 № 12088, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 від 15.07.1998 № 40445, листа АТ «Ощадбанк» від 11.02.2026 № 34/2-12/1289/2026/с, свідоцтва про право на спадщину від 14.01.2026 № 10, довідки за реквізитами акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 15.02.2026 № QR9RCI0JCB3I1AOO та свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 .

20.02.2026 в телефонному режимі особа, яка подзвонила з номеру телефону НОМЕР_4 та представилась працівником Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, повідомила позивача, що йому відмовлено у виплаті зазначених грошових коштів в якості недоотриманої пенсії.

24.02.2026р. позивач рекомендованим поштовим відправленням надіслав Пенсійному фонду заяву про повернення йому зазначених грошових коштів в якості безпідставно набутих та про виплату процентів за користування ними.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 09.03.2026 № 26112-29668/Б-03/8-2800/26 заяву позивача від 24.02.2026 про повернення йому зазначених грошових коштів в якості безпідставно набутих та про виплату процентів за користування ними надіслано за належністю Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.04.2026 № 7584-6283/Б-02/8-2300/26 позивачу повідомлено наступне: 1) його звернення від 24.02.2026 щодо виплати коштів померлої ОСОБА_2 розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; 2) ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплату якої було припинено з 01.03.2024; 3) ОСОБА_2 28.03.2025; 4) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуто заяву позивача від 16.02.2026 щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 та прийнято рішення про відмову, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 1216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 1220 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 1 статті 1218 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 2 статті 1228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Відповідно до статті 41 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 2 статті 1066 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частиною 1 статті 1071 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Частиною 2 статті 1071 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частиною 5 статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до висновку Верховного Суду (постанова від 29.11.2024 у справі № 160/20613/21) пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до висновку Верховного Суду (постанова від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15) відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина друга статті 1068 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дата валютування це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина ОСОБА_2 . З 28.03.2025 вся спадщина ОСОБА_2 , включно з грошовими коштами, виплаченими їй в якості пенсії, належить позивачу як спадкоємцю. З моменту смерті ОСОБА_2 позивач має виключне право на отримання таких коштів.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 № 745 «Деякі особливості застосування статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не є належною правової підставою ані перерахування зазначених грошових коштів Пенсійному фонду України, ані набуття таких коштів Пенсійним фондом України. Така постанова передбачає повернення АТ «Ощадбанк» Пенсійному фонду України грошових коштів одержувачів пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які є внутрішньо переміщеними особами та виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) яким здійснюється/здійснювалася на рахунки, відкриті в АТ «Ощадбанк», у разі коли рух коштів на таких рахунках не здійснювався більше одного року (під рухом коштів розуміється відсутність операцій за рахунком, ініційованих одержувачем), а також у разі, коли відсутня інформація щодо проходження фізичної ідентифікації протягом шести місяців з дати, коли така ідентифікація мала бути здійснена відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Книгою шостою Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV регулюються спадкові правовідносини.

Пунктами 2, 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частиною 4 статті 4 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.06.2025 № 745 «Деякі особливості застосування статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» суперечить: пунктам 2, 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV; частині 5 статті 1268 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини; частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; частині 2 статті 317 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна; частині 2 статті 318 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої усі суб`єкти права власності є рівними перед законом; частині 3 статті 319 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; частині 6 статті 319 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої держава не втручається у здійснення власником права власності; частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; частині 2 статті 321 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; частині 3 статті 321 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, відповідно до якої примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом.

Законом не передбачено таких підстав позбавлення права власності як нездійснення руху коштів на банківському рахунку та відсутність інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації. Пунктом 4-1 частини 1 статті 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством, як підставу для припинення виплати пенсії, а не як підставу для позбавлення особи права власності на вже виплачену пенсію.

Статтею 24 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Абзацом першим частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошових коштів в сумі 138710,29 грн.

Що стосується вимог про стягнення з Пенсійного фонду України, на користь позивача процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами в період з 24.12.2025 по 02.05.2026 включно в розмірі 7480,85 грн., які нарахував за обліковою ставкою НБУ на підставі ст. ст. 536, 1048, 1214 ЦК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Ст. 536 ЦК України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Законом розмір процентів встановлюється ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 7480,85 грн. процентів, нарахованих на рівні облікової ставки НБУ, суд керується постановою ВП ВС від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою виснувано таке:

«Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК….

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, висновки судів про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині…..

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України».

Отже, зважаючи на те, що законодавець передбачив компенсацію грошових втрат кредитора шляхом застосування відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України у вигляді нарахування трьох відсотків річних та інфляційного збільшення боргу, підстав застосовувати статтю 1048 ЦК України для нарахування відсотків за обліковою ставкою НБУ за користування чужими коштами не вбачається.

Відтак, позивачу слід відмовити у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача 7480,85 грн. як відсотків, нарахованих за користування чужими коштами за обліковою ставкою НБУ.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача проційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1104,49 грн., що становить 94,88 % від суми заявлених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 15, 536, 1048, 1061, 1066, 1071, 1212, 1213, 1214, 1216, 1218, 1220, 1228, 1268, ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Пенсійного фонду України, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 138710,29 грн. (сто тридцять вісім тисяч сімсот десять гривень 29 копійок).

Стягнути з Пенсійного фонду України, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 1169,52 грн.

В решті частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Пповний текст рішення складено 30.07.2026 року.

Суддя В.Л. Маренюк