Рішення № 138608940, 29.07.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

29 липня 2026 року

Справа № 642/2412/26

Провадження № 2-а/642/19/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Гримайло А. М.,

за участю секретаря Антонян А. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

у с т а н о в и в:

27.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Холодногірського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 6881451 від 21.03.2026, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обгрунтування позову зазначив, що вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції не представилися належним чином та не роз`яснили йому права, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, позивач вказує, що йому не було повідомлено про здійснення відеофіксації (використання боді-камери), що є порушенням встановленої процедури. Такі дії працівників поліції, на думку позивача, свідчать про істотне порушення його процесуальних прав та ставлять під сумнів законність винесеної постанови. Адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121-3 КУпАП, він не вчиняв, оскільки на момент керування транспортним засобом задній номерний знак був освітлений, справний та чітко видимий. Жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення надано не було. У матеріалах справи відсутні фото- та відеодокази, які б беззаперечно підтверджували відсутність освітлення номерного знаку. Свідки правопорушення також відсутні. Надане відео не підтверджує факту правопорушення, оскільки на ньому видно, що номерний знак освітлюється та є придатним для ідентифікації, тому у вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026, справа надійшла у провадження судді Гримайло А. М.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 позов залишено без руху, а для усунення недоліків позовної заяви позивачу запропоновано визначитися з колом осіб (їх процесуальним статусом), які мають бути залучені до участі у розгляді справи та надати копії позовної заяви та додатки до неї відповідно до кількості учасників справи; позивачу надано строк у п`ять днів з дня отримання ним копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 08.05.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

27.05.2026 від представника Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі ГУНП в Харківській області) надійшов відзив на позов, в якому він просив відмовити у його задоволенні, зазначивши, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 21.03.2026 позивач керував транспортним засобом VOLKSWAGEN BORA, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому задній номерний знак не освітлювався.

З відеозапису під назвою «WhatsApp Video 2026-04-08 at 10.34.32» вбачається, що транспортний засіб VOLKSWAGEN BORA, державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходився в русі, наблизившись ближче до транспортного засобу було встановлено факт неосвітленого заднього номерного знаку в темну пору доби, що також вбачається з відеозапису, чим порушено п. 2.9 «В» Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), тому позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 121-3 КУпАП.

Після подачі відповідного сигналу поліцейським транспортним засобом вказаний транспортний засіб (далі ТЗ) зупинився. Таким чином, на відеореєстратор поліцейського зафіксовано рух транспортного засобу позивача, у якого був неосвітлений задній номерний знак в темну пору доби. А тому твердження позивача про те, що «на момент керування транспортним засобом задній номерний знак був освітлений, технічно справний та чітко видимий» є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Окрім того, на портативний нагрудний відеореєстратор зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення у виді керування ТЗ з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби та розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.9 «В» ПДР України, і як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 121-3 КУпАП, що може вбачатися з відеозаписів під назвами WhatsApp Video 2026-04-08 at 10.23.03 та WhatsApp Video 2026-04-08 at 10.34.32 (відеозаписи з електронним цифровим підписом посадової особи ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області додаються). Згідно з пунктом 1.3 ПДР України усі учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватись вимог цих Правил. Як вірно зазначено поліцейським на відеозаписі, що відповідно до підпункту «а» пункту 2.3 ПДР України водій перед початком руху зобов`язаний перевірити технічний стан транспортного засобу та забезпечити його справність.

Крім того, підпунктом «б» цього ж пункту Правил передбачено, що водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. З огляду на викладене, твердження позивача, зафіксовані на відеозаписі, про те, що на момент виїзду з дому транспортний засіб був справним, а несправність могла виникнути вже під час руху, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Пунктом. 31.5 ПДР України передбачено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Разом з тим, така несправність, як неосвітлений задній номерний знак не входить у перелік несправностей, зазначених у пункті 31.4 ПДР України. Таким чином, у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, незалежно від того, чи усвідомлював він наявність несправності до моменту зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Отже, винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху.

Також із відеозапису під назвою «WhatsApp Video 2026-04-08 at 10.23.036», зокрема на відмітці 0:09:14, вбачається, що поліцейський повідомив позивача про належну фіксацію факту вчинення адміністративного правопорушення та продемонстрував йому відповідні докази такого правопорушення. Отже, твердження позивача про те, що відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, а також про відсутність у матеріалах справи фото- чи відеодоказів порушення, є безпідставними та спростовуються вищевказаними відеозаписами з нагрудних реєстраторів поліцейських. Відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом із номерним знаком, що не освітлюється у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості. Крім того, позивач не заперечував наявності відповідної технічної несправності після зупинки авто, що може вбачатися з відеозаписів, що додаються. Таким чином, поліцейським було виявлено порушення позивачем вимог підпункту «В» пункту 2.9 ПДР України, інспектор діяв правомірно в межах діючого законодавства, а тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи прийняті рішення суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вимогами ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 74 КАС України).

Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, довести факт вчинення позивачем порушення відповідними доказами.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного спливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Постановою серії ЕНА № 68814451 від 21.03.2026, винесеної інспектором Відділу поліції № 3 (м. Дергачі) Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Рижкіним Д. А. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн.

У мотивувальній частині постанови зазначено, що 21.03.2026 о 21:56 год. по вул. Огородня, 3 Мала Данилівка водій керував транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9. «В» ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим; у графі «До постанови додається» будь-яка інформація не зазначена.

Судом були досліджені відеозаписи з бодікамер поліцейських, надані у якості доказів при подачі відзиву на позов, з яких вбачається, що при зупинці автомобіля VOLKSWAGEN BORA, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що належить ОСОБА_2 21.03.2026 о 21:51 год., номерний знак є чистим, буквенно-чисельна комбінація є розрізненою та розпознається з відстані у темну пору року при примусовому освітленні.

У своїх поясненнях працівникам поліції ОСОБА_1 зазначив, що на початку руху в автомобілі номер підсвічувався, освітлення було справним та поламка могла виникнути у ході руху, про що йому не було та не могло бути відомо, оскільки він з автомобілю не виходив (21.03.2026 о 21 год. 56 хв. 20с.).

Відповідно до ст. 23 Закону України Про «Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9. "в" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частина 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність серед іншого за керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим закритим іншими предметами (у тому числі прозорими) з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість що не дозволяє чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Згідно із п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу, зокрема, повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Як вбачається зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо наявності вини у діях ОСОБА_1 , який перед виїздом перевірив та впевнився у технічній справності свого автомобіля, що не було спростовано відповідачем. Усі обставини ґрунтуються виключно на припущеннях інспекторів і будь-яких доказів умисних дій відповідач у вчинені правопорушення надано не було. За таких умов відсутність доказів не може тлумачитись на користь органу, що склав постанову, а сама постанова не може розглядатись як доказ вини. Це свідчить про необґрунтованість і незаконність винесеного рішення та підтверджує наявність підстав для його скасування.

У справі відсутні будь-які докази, які б з урахуванням пояснень позивача про те, що перед виїздом він перевіряв освітлення, підтверджували вину позивача у вчинені порушення, що є обов`язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності. В разі виникнення несправності освітлення номера під час руху, водій про це об`єктивно міг не знати, а доказів про наявність умислу на приховування номерного знаку матеріали справи не містять.

Крім того, вказана несправність може бути усунена на місці зупинки або на першій ж АЗС шляхом купівлі і установки нових лампочок.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях.

У своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а у разі відсутності в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (редакція на момент спірних правовідносин) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Представником відповідача у якості доказу на підтвердження факту вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду надано відеозапис під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак, як вбачається з постанови серії ЕНА № 6881451 від 21.03.2026, жодних посилань на здійснення відеозапису із зазначенням технічних засобів, за допомогою якого він здійснений, оскаржувана постанова не містить, відмітка про відмову в отриманні постанови чи про її отримання правопорушником відсутня, у зв`язку з чим суд визнає відеозапис недопустимим доказом та до уваги не приймає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності винесення відносно позивача оскаржуваної постанови, а відтак постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

За положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП Національної поліції України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 247, 251, 256, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-74, 76, 77, 90, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 6881451 від 21.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн. скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121-3 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599, адреса: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 29.07.2026.

Суддя - А. М. Гримайло