Рішення № 138606699, 29.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1490/26

Провадження № 2/539/1443/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 січня 2025 року ОСОБА_1 попередньо підписавши паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т782, підтвердила, що ознайомилась з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 13 січня 2025 року укладено договір № 2022257 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора Т979. Після того, як відповідачем здійснено реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (далі - ІТС) і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі інтернет, що перебуває за адресою https://selfiecredit.ua.

Таким чином, 13 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 2022257 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в сумі 3 900 грн, шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , номер якої позичальник вказала при оформленні кредиту.

Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання згідно умов договору, не сплачуючи щомісячні платежі згідно графіку платежів (додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту), що спричинило виникнення простроченої заборгованості, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 19 421,98 грн, з яких: заборгованість за основною сумою - 3 899,98 грн, заборгованість за процентами - 7 722 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 7 800 грн.

28 серпня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта до боржників, в тому числі і по договору про надання споживчого кредиту № 2022257 від 13 січня 2025 року.

Станом на день відступлення права вимоги заборгованість за кредитним договором від 13 січня 2025 року № 2022257 становить 19 421,98 грн, з яких: заборгованість за основною сумою - 3 899,98 грн, заборгованість за процентами - 7 722 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 7 800 грн.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 421,98 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

У встановлений судом представник відповідача - адвокат Некрасов О. В. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив мотивований тим, що позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. На переконання відповідача, наданий позивачем лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» від 28 серпня 2025 року не є первинним касовим документом, банківською випискою або платіжним дорученням з відміткою банку, а тому не може підтверджувати завершення платіжної операції та зарахування коштів саме на рахунок відповідача. Відповідач посилався на те, що заборгованість за кредитом та її розмір мають доводитися первинними касовими документами, зокрема виписками за картковими рахунками. Відсутність належного доказу видачі кредиту відповідач вважав самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, відповідач заперечував проти стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 800 грн, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за яким у період дії воєнного стану позичальник звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань, а кредитодавець зобов`язаний списати такі нарахування, здійснені починаючи з 24 лютого 2022 року.

Відповідач також вважав надмірною, несправедливою та такою, що підлягає зменшенню, вимогу про стягнення процентів у розмірі 7 722 грн, оскільки вона майже вдвічі перевищує суму основного боргу, а встановлення процентної ставки у розмірі 1 % в день є несправедливою умовою договору. За умови доведення факту видачі кредитних коштів відповідач просив зменшити заявлений до стягнення розмір процентів на 50 %, тобто до 3 861 грн. Щодо витрат на правничу допомогу відповідач зазначав, що договір про надання правової допомоги укладено з фізичною особою-підприємцем, а не з адвокатом, у зв`язку з чим такі витрати відшкодуванню не підлягають, а також що з наданого договору не вбачається надання послуг саме щодо відповідача.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити в повному обсязі, а доводи відповідача відхилити. Позивач зазначав, що факт перерахування кредитних коштів у сумі 3 900 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28 серпня 2025 року № 20250828-1125, який містить усі обов`язкові реквізити електронного документа (номери транзакцій, суму, код авторизації, банк-еквайр АТ «ПУМБ», дату і час виконання операції) і є належним та допустимим доказом. Позивач наголошував, що інших доказів перерахування коштів надати неможливо, оскільки первинні банківські документи становлять банківську таємницю і зберігаються у банку-емітенті картки, у зв`язку з чим заявив клопотання про поновлення строку та витребування у АТ КБ «ПриватБанк» відомостей щодо емісії картки на ім`я відповідача та виписки про рух коштів за нею. Щодо процентів позивач посилався на умови договору, статті 1048, 1056-1 ЦК України та практику Верховного Суду, зазначаючи, що заявлений розрахунок відповідачем не спростований і власного розрахунку відповідач не надав. Витрати на правничу допомогу позивач вважав підтвердженими наданими доказами та співмірними складності справи.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав раніше наведені доводи. Відповідач зазначав, що позивач фактично визнав відсутність у нього належних первинних документів на момент подання позову і намагається усунути недоліки доказової бази вже після відкриття провадження шляхом витребування доказів судом, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку та витребування доказів через відсутність поважних причин пропуску строку і недоведеність вжиття заходів для самостійного отримання доказів. Відповідач повторно наполягав на незаконності нарахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану, на надмірності та несправедливості процентів і на неможливості відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2026 року справу № 539/1490/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

У відповіді, яка надійшла до суду з Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, вказано, що ОСОБА_1 за даними реєстру територіальної громади зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 06 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 04 травня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

16 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява адвоката Некрасова О. В. про залучення його до участі у справі в якості представника відповідача ОСОБА_1 та надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи.

04 травня 2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача на 02 червня 2026 року.

Позивач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, вказував, що проти прийняття заочного рішення не заперечує.

04 травня 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позов.

05 травня 2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив.

11 травня 2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Крім того, сторони через представників подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу за їхньої відсутності.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, відкладено розгляд справи на 23 червня 2026 року.

У зв`язку з невиконанням ухвали суду від 02 червня 2026 року про витребування доказів, розгляд справи 23 червня 2026 року відкладено на 29 липня 2026 року.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 13 січня 2025 року ОСОБА_1 , ознайомившись з паспортом споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т782 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були надані з обраних нею умов кредитування.

Між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит» 13 січня 2025 року укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2022257 (далі - кредитний договір) в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (Т979).

У пункті 1.1 кредитного договору вказано, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає - 3 900 грн. Тип кредиту - кредит (пункт 1.2 кредитного договору).

Строк кредиту - 360 днів (пункт 1.3 кредитного договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, первісна редакція якого наведена в додатку №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (пункт 1.4 кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.5 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,0 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 цього договору (підпункт 1.5.1 кредитного договору); мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (пункт 1.6 кредитного договору); денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом 1 % в день (пункт 1.7 кредитного договору); загальні витрати на день укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 14 040 грн (підпункт 1.8.1 кредитного договору);орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом 2 333,95 % (підпункт 1.9.1 кредитного договору);орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 17 940 грн (підпункт 1.10.1 кредитного договору);

Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Товариство має право: укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (підпункт 3 пункту 4.1 кредитного договору).

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» від 28 серпня 2025 року № 20250828-1125 на платіжну картку № НОМЕР_2 успішно перераховано кошти у розмірі 3 900 грн, сайт торгівця https://selfiecredit.ua, код авторизації 831944, банк еквайр АТ «ПУМБ».

Згідно з інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 13 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260606/1477-БТ платіжну картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) емітовано саме на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , а ідентифікаційні дані власника картки (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта, адреса місця проживання, номер телефону) повністю збігаються з даними відповідача.

Відповідно до доданої до вказаної довідки виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 13 січня 2025 року до 16 січня 2025 року 13 січня 2025 року на картковий рахунок відповідача зараховано кошти у сумі 3 900 грн, що відповідає розміру наданого кредиту.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 13 січня 2025 року № 2022257 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» становила 20 592 грн, з яких: тіло кредиту - 3 900 грн, відсотки за користування - 8892 грн, штрафні санкції - 7 800 грн. Після проведення часткової сплати заборгованості, ТОВ «Селфі Кредит» проведено коригування заборгованості, загальна заборгованість складає: 19 421,98 грн, з яких: заборгованість за основною сумою - 3 899,98 грн, заборгованість за процентами - 7 722 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 7 800 грн.

Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» 28 серпня 2025 року укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору (новий кредитор) права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до витягу реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу від 28 серпня 2025 року № 28082025, та наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2022257 становить - 19 421,98 грн, з яких: заборгованість за основною сумою - 3 899,98 грн, заборгованість за процентами - 7 722 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 7 800 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту 13 січня 2025 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Т782, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 13 січня 2025 року укладено договір про надання споживчого кредиту № 2022257, який також підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора Т979. Вказані обставини свідчать про дотримання форми зазначеного правочину та укладення кредитного договору, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти.

Отже, зібраними у справі доказами підтверджено, що договір про надання споживчого кредиту, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не нею, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір укладений з дотриманням вимог закону.

Позивачем до матеріалів справи долучено Інформаційну довідку ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28 серпня 2025 року (дата укладення угоди про відступлення права вимоги) № 20250828-1125, згідно якої повідомляється, що на платіжну картку № НОМЕР_2 успішно перераховано кошти у розмірі 3 900 грн, сайт торгівця https://selfiecredit.ua, код авторизації 831944, банк еквайр АТ «ПУМБ».

Відтак, перерахування коштів первісним кредитором проведено на банківську картку відповідача, номер якої особисто вказано відповідачем. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, підтверджується інформаційною довідкою, складеною у відповідності до вимог законодавства, та яка містить усі необхідні реквізити. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Товариство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 1582 від 02.07.2015) та отримало Ліцензію Національного банка України № 21/990-РК від 29 травня 2023 року. Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ПЕЙТЕК» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_5 від 01 квітня 2024 року.

Отже, доводи представника відповідача щодо неналежності даного доказу не заслуговують на увагу.

Доводи відповідача про недоведеність факту перерахування кредитних коштів на її рахунок спростовуються також витребуваними судом відомостями АТ КБ «ПриватБанк». Так, згідно з інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 13 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260606/1477-БТ платіжну картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) емітовано саме на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , а ідентифікаційні дані власника картки (прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта, адреса місця проживання, номер телефону) повністю збігаються з даними відповідача.

Відповідно до доданої до вказаної довідки виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 13 січня 2025 року до 16 січня 2025 року 13 січня 2025 року на картковий рахунок відповідача зараховано кошти у сумі 3 900 грн, що відповідає розміру наданого кредиту. Тим самим спростовано твердження відповідача про те, що вона нібито не є власником карткового рахунку, на який перераховувалися кредитні кошти, та про неотримання нею цих коштів. Зазначені відомості надані безпосередньо банком-емітентом картки на підставі ухвали суду, а тому у розумінні статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом факту видачі кредиту.

З огляду на викладене доводи відповідача про безгрошовість кредитного договору та відсутність доказів перерахування коштів суд відхиляє як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються сукупністю зібраних доказів.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Як зазначено вище, договір про надання споживчого кредиту від 13 січня 2025 року № 2022257 який підписаний відповідачем, містить інформацію щодо кредитування, зокрема, тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, порядок та підстави нарахування комісії, неустойки тощо.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклала договір про надання споживчого кредиту, фактично отримані кредитні грошові кошти в добровільному порядку на користь позивача не повернула, тому ТОВ «ФК Позика» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення кредитної заборгованості.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення договору про надання споживчого кредиту та розмір заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (частина перша статті 1077 ЦК України).

ТОВ «ФК «Позика» у визначений законом спосіб набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 13 січня 2025 року № 2022257, що підтверджується договором факторингу від 28 серпня 2025 року № 28082025 та витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 28 серпня 2025 року № 28082025.

Отже, зібраними у справі доказами підтверджено, що відповідач уклала договір про надання споживчого кредиту, фактично отримані кредитні грошові кошти в повному обсязі у добровільному порядку на користь первісного кредитора та позивача не повернула, тому ТОВ «ФК «Позика» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості за договором.

Відповідно до наданого позивачем витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 28 серпня 2025 року № 28082025 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту складає 19 421,98 грн, з яких: заборгованість за основною сумою - 3 899,98 грн, заборгованість за процентами - 7 722 грн, заборгованість за штрафними санкціями - 7 800 грн

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 7 800 грн, слід зазначити таке.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Договір про надання споживчого кредиту укладено з первісним кредитором 13 січня 2025 року під час дії воєнного стану, отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають з договору про надання споживчого кредиту, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій (неустойки) у розмірі 7 800 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доводи відповідача про несправедливість умов кредитного договору в частині розміру процентної ставки суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про споживче кредитування», який не встановлює граничного (максимального) розміру процентної ставки за договором про споживчий кредит, а покладає на кредитодавця обов`язок до укладення договору надати споживачеві повну інформацію про умови кредитування, зокрема про процентну ставку, її тип, денну процентну ставку, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, у складі паспорта споживчого кредиту (частини перша, друга статті 9, статті 12 цього Закону).

Судом встановлено, що вся ця інформація була доведена до відповідача до укладення договору у паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомилася та підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т782 13 січня 2025 року. У паспорті споживчого кредиту та в самому договорі чітко зазначено, що стандартна процентна ставка становить 1 % в день (365 % річних), тип ставки - фіксований, строк кредитування - 360 днів, а орієнтовна загальна вартість кредиту - 17 940 грн. Отже, відповідач була обізнана з усіма умовами кредитування, у тому числі з розміром процентної ставки, і, підписавши договір, погодилася з ними.

Установлена договором денна процентна ставка 1 % в день (365 % річних) не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування». Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій на кредитному ринку, строку користування кредитом та інших факторів. За таких обставин само по собі встановлення у договорі денної процентної ставки у розмірі 1 % не свідчить про несправедливість умов договору.

Разом з тим суд враховує, що заявлений до стягнення розмір процентів обмежений позивачем строком користування кредитом і не виходить за межі узгодженого сторонами строку кредитування.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 13 січня 2025 року № 2022257 у розмірі 11 621,98 грн, з яких: 3 899,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 722 грн - сума заборгованості за відсотками

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо судових витрат

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (59,84 %), то суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1 593,18 грн (2 662,40 грн ? 59,84 %).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги від 02 січня 2026 року № 39493634/03, додаткову угоду № 2022257 від 17 березня 2026 року до договору про надання правової допомоги 02 січня 2026 року № 39493634/03, згідно якої встановлено зобов`язання щодо представництва у справі про стягнення кредитної заборгованості з Найдьонової І. М., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10.

Відтак, доводи представника відповідача щодо відсутності доказів про надання позивачу правничої допомоги саме по цій справі спростовуються вказаними матеріалами справи.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, а також пропорційності задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 2 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 263, 265, 273 - 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором від 13 січня 2025 року № 2022257 у розмірі 11 621 (одинадцять тисяч шістсот двадцять одна) гривня 98 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 1 593 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто три) гривні 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1; ЄДРПОУ - 39493634).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Суддя М. М. Пилипчук