Рішення № 138606670, 21.07.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/57/2026

Справа № 537/3405/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.07.2026 року Крюківський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Мартишевої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Антохіної Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_4 , Акціонерне товариство страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

23 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 ,треті особи - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_4 , Акціонерне товариство страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в якому позивач з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_3 на його, ОСОБА_1 , користь матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 51 657,75 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 21 липня 2024 року у м. Кременчуці на нерегульованому перехресті вулиць Троїцька та Небесної Сотні, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі по вулиці Небесної Сотні, не надав дорогу та скоїв зіткнення з автомобілем марки Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, по вулиці Троїцькій, внаслідок чого автомобіль Volkswagen Passat виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на пререшкоду (електроопору), автомобіль Toyota Avensis також виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на перешкоду (будинок №36/38 по вулиці Троїцькій), в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями водій порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

На момент скоєння цієї дорожньо-транспортної пригоди відповідач був належним користувачем (володільцем) автомобіля «Volkswagen Passat».

Автомобіль Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач, належить його рідному брату - ОСОБА_4 на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 11.12.2008 року. Позивач є належним користувачем, про що зазначено в свідоцтві про реєстрацію ТЗ («особливі відмітки»).

Протиправність дій водія ОСОБА_3 та його винність у скоєнні ДТП підтверджується судовим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26.09.2024 року у справі № 537/4338/24 про адміністративне правопорушення, яке вступило у законну силу 08.10.2024.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.09.2024 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме за порушення ПДР, що спричинило пошкодження автомобіля позивача.

Під час розгляду справи відповідач вину визнав повністю, що відображено в постанові

суду.

Згідно висновку судового експерта Сумцова С.С. №137 від 02.09.2024 року, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталася 21.07.2024, складає 307 457,75 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника (користувача) транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «ПЗУ Україна», згідно полісу ОСЦПВВНТЗ ЕР №216612417. Враховуючи наявність полісу про страхування цивільно-правової відповідальності, Страховик - ПрАТ «ПЗУ Україна» зобов`язана відшкодувати матеріальну шкоду, спричинену Страхувальником у межах ліміту відповідальності. Розмір відшкодування не покритий лімітом стягується з заподіювача шкоди. 13.08.2024 року страхова компанія - ПрАТ «ПЗУ Україна», виплатила позивачу, як потерпілому, страхове відшкодування за матеріальні збитки від ДТП у розмірі 160 000 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страховика, визначеному Законом, що підтверджується платіжною інструкцією №00123955. Таким чином, різниця між матеріальним збитком, визначеним висновком експерта, спричиненим позивачу внаслідок ДТП, яка сталася 21.07.2024 з вини відповідача та страховим відшкодуванням, складає 147 457,75 грн. Враховуючи зазначене, відшкодувати спричинену матеріальну і моральну шкоду внаслідок ДТП, повинен заподіювач шкоди, тобто відповідач. У добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати різницю між виплаченим відшкодуванням та матеріальним збитком, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2500 грн., витрати на послуги евакуатора у розмірі 1700 грн.

Також зазначає, що йому було завдано моральної шкоди, оскільки узв`язку з отриманими травмами під час ДТП позивач ОСОБА_1 вимушений був звертатись до лікарів, оскільки отримав тілесні ушкодження. Відповідно до консультативного висновку лікаря-травматолога від 22.07.2024, у нього було діагностовано забій грудної клітини та відкрита рана губи. Було призначено лікування. Відповідно до консультативного висновку невропатолога від 30.07.2024, внаслідок ДТП позивачу було встановлено наступний діагноз: закрита, черепно-мозкова травма, струс головного мозку, венозна дістензія, забій грудної клітини, садни тулуба і кінцівок, забій шийного відділу хребта, інфікована рана губи, що підтверджується консультативними висновками невропатолога від 30.07.2024, від 15.08.2024, консультативними висновками ортопеда-травматолога від 22.07.2024 та 08.08.2024. Довідкою з КНМП «ЛІЛ «Кременчуцька», підтверджується, що ОСОБА_1 звертався до лікарні за медичною допомогою та йому було встановлено діагноз: струс головного мозку. Також, отримані внаслідок ДТП, травми та звернення до лікарів і проходження лікування, підтверджуються випискою з медичної карти від 16.08.2024. Згідно довідки ТОВ «Замайн сервіс юкрейн» №04/Кд від 30.08.2024 позивач, в період з 22.07.2024 по 16.08.2024 знаходився на лікуванні через травми, отримані в результаті ДТП.

Таким чином, в результаті винних та неправомірних дій відповідача, позивачу було завдано моральну шкоду, яка виникла внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, в результаті ДТП а також пошкодження майна.

Позивач зазначає, що неправомірними, суспільно-небезпечними діями відповідача, йому завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; фіксованість уваги на проблемі одужання та правової реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.

В момент отримання тілесних ушкоджень, позивач переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, тривоги, страху за своє здоров`я та життя. Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, постійна тривога. Крім того, наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу сім`ї позивача (на лікування, проведення правових заходів, з`явлення до суду, проведення судових засідань), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Завдану йому моральну шкоду, позивач оцінює в 50 000 гривень.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 травня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

05.06.2025 до суду надійшов письмовий відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, із додатками, згідно якого із позовними вимогами про стягнення з нього майнової та моральної шкоди в тому розмірі, як це зазначено в позовній заяві, а саме стягнення майнової шкоди в розмірі 151 657, 75 грн. та моральної шкоди в сумі 50 000 грн., відповідач не погоджується, вважає зазначені суми завищеними та необгрунтованими.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги щодо розміру майнової шкоди, яка підлягає стягненню, позивач посилається на положення ст. 30.2. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, якою визначено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Як вбачається з висновку експерта №137 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 02.09.2024 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ... дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, та складає 307 457,75 грн. Вартість автомобіля Toyota Avensis № ВІ 1888 В А, після пошкодження в ДТП, яка сталася 21.07.2024 р. (залишкова вартість), складає 46842,81 грн. Таким чином, з урахуванням висновку експерта, стягненню як матеріальна шкода на користь позивача може підлягати 100 614,94 гр. (147 457,75-46 842,81=100 614,94) та витрати на послуги евакуатора в сумі 1700 грн., що підтверджується квитанцією. Щодо витрат на залучення експерта, то такі витрати на думку відповідача не можуть включатися до суми завданих майнових збитків, оскільки відповідно до положень ст. 133 ЦПК України відносяться до судових витрат. Такий підхід до визначення розміру майнової шкоди, що підлягає стягненню в результаті її завдання від ДТП, узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду у справі №203/2064/19 від 22.10.2022 року.

Окрім того, під час спілкування з представником ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» після ДТП, відповідачу було повідомлено про те, що умовами укладеного між ним та страховиком Договору передбачена можливість відшкодування за завдану шкоду у підвищеному розмірі, тобто таке відшкодування мало складати не 160000 грн., а 260000 грн. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що страхова виплата позивачу проведена в розмірі 160000 грн., і з метою уточнення можливого розміру страхового відшкодування в більшій сумі, на даний час до страхової компанії направлено адвокатський запит, оскільки у відповідача ОСОБА_3 не зберігся страховий поліс та відсутня можливість надати з цього приводу актуальну інформацію.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідач не погоджується з визначенням її розміру, вважає його значно завищеним та не обґрунтованим. Зазначає, що отримавши інформацію про виплату страхового відшкодування, до отримання копії позовної заяви та доданих до неї документів, був впевнений в тому, що за рахунок страхової виплати збитки були відшкодовані в повному обсязі, адже ані про те, що тієї суми було недостатньо, ані про те, що позивач після ДТП звертався за медичною допомогою він відповідача ніяким чином не повідомляв. Із долучених до позовної заяви світлокопій довідок медичних установ не вбачається наявність у позивача тілесних ушкоджень певного ступеню тяжкості (легкі, середньої тяжкості чи тяжкі) згідно діючої класифікації, що могло б свідчити про отримання суттєвих травм під час події. Також не надано доказів того, яким чином наслідки події що сталася потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу його сім`ї. Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди на думку відповідача не підкріплена належними та допустимими доказами, а тому не заперечуючи наявність моральної шкоди, яку позивач отримав у зв`язку з ДТП, відповідач ОСОБА_3 вважає достатнім та обґрунтованим її розмір в 5000 (п`ять тисяч) гривень і такий її розмір ним визнається.. На підставі викладеного відповідач просив суд позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

14.07.2025 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, згідно якої письмовий відзив на позовну заяву позивач вважає безпідставним, необгрунтованим, таким, що принижує його гідність, страждання як постраждалого та виявляє байдуже, або навіть зухвале ставлення відповідача до скоєних ним небезпечних дій та правопорушень, визнаних постановою суду.

Відповідачем у відзиві не надано жодних документів

та доказів чи аргументів, котрі обгрунтовують його заперечення що до

розміру суми моральної шкоди. Розрахунок матеріального збитку відповідача не підкріплений посиланням на правові норми. На думку позивача відповідач мусить компенсувати завданий матеріальний збиток, вказаний у висновку експерта в п. 1 стор.7 в повному обсязі, а саме 307 457,75 грн.

Зазначає, що з моменту ДТП відповідач уникав позивача та інших учасників ДТП, за 10 місяців не зробив нічого окрім визнання своєї провини у справі про адміністративне правопорушення за фактом ДТП. Позивач по цей час страждає на головні болі, втрату просторової координації, також за останніми дослідженнями в травні 2025 року у нього виявлені вогнища гліозу в лобній частині мозку, котрі не спостерігались на обстеженні в день ДТП. Це підтверджує те, що гліоз є наслідком травми голови в ДТП і він також спричиняє вище вказані симптоми, а також погіршення когнітивних здібностей та пам`яті, що в свою чергу до цього часу заважає йому у повноцінній трудовій діяльності і побутовому житті.

Зазначає, що відповідач не є фаховим експертом з медицини, і не може визначати ступінь тяжкості тілесних ушкоджень чи шкоду здоров`ю, особливо зважаючи на його повну не зацікавленість наслідками своїх дій. Отримані позивачем травми мають тривалий характер і є досі незрозумілими їх подальший хід та наслідки, через що в тому числі позивач не відразу звертався з позовом за компенсацією моральної шкоди і шкоди здоров`ю.

Додаткової шкоди здоров`ю позивача було завдано через те, що втративши автомобіль він змушений збільшити навантаження на суглоби ніг пішим пересуванням, що не рекомендовано консультативними висновками лікарів ортопедів-травматологів через хворобу колінних суглобів через діагностований з 2014 року двобічний деформуючий остеоартроз 2 ступеню.

Щодо відсутності доказів того, що наслідки події (ДТП) потягнули за собою не раціональне витрачання часу - через відсутність власного транспорту, котрий був знищений в результаті дій Відповідача, позивач змушений користуватись громадським транспортом, таксі або пересуватися пішки. Так як його місце роботи знаходиться за межами населених пунктів і роботодавець не надає послуг з транспортування своїх працівників, що повідомлено ним у Довідці з Додатку, то це потягнуло за собою високі витрати на транспорт і час в дорозі або в очікуванні транспорту. Позивач змушений перебувати на робочому місці понад робочої норми, в очікуванні зміни або транспорту після її закінчення.

Окрім того, без власного автомобіля позивач не може задовольнити транспортні потреби його рідних, у тому числі батьків. Зважаючи на воєнний стан та події на фронті позивач та його сім`я залишившись без власного транспорту, живуть в постійному стресі

через усвідомлення того, що в разі термінової потреби в евакуації,

або евакуації батьків, рідних, вони не зможуть забезпечити це власним транспортом. Крім цього відсутність автомобіля загалом створює

додаткові ризики і проблеми життєзабезпечення, як то доставка продуктів

харчування, ліків або відвідання медичних закладів. Так у грудні 2023 року

у складних погодних і транспортних умовах сім`я позивача змогла власним

автомобілем забезпечити негайне, в день направлення, транспортування

його матері до м. Києва для проведення операції на серці.

Також, позивач поніс значні супутні витрати окрім вище згаданих, зокрема для компенсації відсутності власного автомобіля він був змушений регулярно користуватися сервісом таксі від компанії Uklon.

Після ДТП він досі не може спокійно сідати за кермо, присутній

страх водіння і особливо проїзду перехресть, навіть не за кермом

відчуває в такі моменти приступи страху, котрий в свою чергу викликає

болючі спогади і відчуття.

ОСОБА_1 вказує, що зазнав сильних моральних страждань і стресів під час підготовки матеріалів для позову, засідання суду. Крім того складання необхідної документальної бази та самого позову і відповіді на відзив забрало у нього десятки годин, котрі були розтягнуті в часі в увесь цей час та морально пригнічував факт необхідності робити великий об`єм роботи, в т.ч. розумової, факт того, що він має витрачати стільки сил і часу для встановлення справедливості по відношенню до себе, як постраждалого.

Вважає, що з вище описаного Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що сума матеріальної і моральної шкоди значно завищена, а також надані неправдиві і сумнівні твердження. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.07.2025 частково задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів. Витребувано у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», інформацію про виплати які були здійснені чи будуть здійснені на користь ОСОБА_1 у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.03.2026 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у ОСОБА_3 , АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», належним чином завірену копію повідомлення про ДТП встановленого страховиком зразка, що вимагається у відповідності із п.п. 1.19.1.7. Електронного Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 007-3007935/07ДЦВ від 04 вересня 2023 року, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», із засвідченням дати прийняття цього повідомлення страховиком. Витребувано у АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» інформацію щодо результатів розгляду матеріалів по події, що має ознаки страхового випадку за ОСОБА_6 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 007-3007935/07ДЦВ від 04 вересня 2023 року, укладеним між ОСОБА_3 та АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (СК «БРОКБІЗНЕС»).

07.05.2026 року від позивача у справі до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС».

04.06.2026 року від позивача у справі до суду надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог щодо заявленої до відшкодування матеріальної шкоди зі 151 657, 75 грн до 51657,75 грн у зв`язку із отриманням страхового відшкодування від АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» у розмірі 100 000,00 грн.

04.06.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкликання раніше поданого клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», як такого що втратило свою актуальність та доцільність.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.03.2026 від 01.07.2026 клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача АТ «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_4 , Акціонерне товариство страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги, з урахуванням поданої під час підготовчого провадження заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині матеріальної шкоди, зазначив, що вважає можливим також зменшити заявлений розмір відшкодування матеріальної шкоди 51 657,75 грн на вартість транспортного засобу після пошкодження у ДТП (вартість залишків), визначену за висновком експерта. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підтримав повністю, вважав необґрунтованими та недоведеними заперечення відповідача стосовно заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, посилаючись на доводи письмового відзиву.

Третя особа - ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату та час його проведення, звернувся до суду із заявою про проведення судового розгляду справи у його відсутність.

Представники третіх осіб - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Акціонерного товариство страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про дату та час його проведення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21 липня 2024 року о 06-50 год. у м. Кременчуці на нерегульованому перехресті вулиць Троїцька та Небесної Сотні, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі по вулиці Небесної Сотні, не надав дорогу та скоїв зіткнення з автомобілем марки Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, по вулиці Троїцькій, внаслідок чого автомобіль Volkswagen Passat виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на пререшкоду (електроопору), автомобіль Toyota Avensis також виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на перешкоду (будинок №36/38 по вулиці Троїцькій), в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями водій порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука у справі №537/4338/24 (провадження № 3/537/1571/2024) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (т.1 а.с. 15-18).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу марки Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 , особливі відмітки: ОСОБА_1 (т.1 а.с. 14).

Згідно висновку судового експерта Сумцова С.С. № 137 від 02.09.2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи за заявою ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталася 21.07.2024 року, дорівнює вартості автомобіля на момент ДТП, та складає 307 457, 75 грн. Вартість автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , після пошкодження у ДТП, яка сталася 21.07.2024 (вартість залишків) складає 46 842, 81 грн (т.1 а.с. 25-44).

Згідно рахунку та квитанції до платіжної інструкції № 1КВ24415М від 30.08.2024 вартість проведеного експертного дослідження автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 складає 2500 грн (т.1 а.с. 45).

За транспортні послуги з перевезення автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , 21.07.2024 року після ДТП на рахунок ФОП ОСОБА_7 позивачем сплачено 1700 грн (т.1 а.с. 19-24).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , згідно полісу ЕР.218302400 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (т.1 а.с. 141).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно полісу ЕР.216612417 була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», згідно якого страхова сума на одного потерпілого встановлена за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000 грн. та за шкоду заподіяну майну - 160000 грн (т.1 а.с. 142).

Також, 07.09.2023 ОСОБА_3 з AT "СК "ББС ІНШУРАНС" (до зміни назви СК «БРОКБІЗНЕС»), було укладено Електронний Договір № 007-3007935/07ДЦВ за програмою страхування Понад ліміт ОСЦПВ, яким в п. 1.5.2. передбачено настання цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну майну Третіх осіб внаслідок ДТП, що сталася за участю Забезпеченого ТЗ в сумі 100000 грн (т.1 а.с. 143, т.2 а.с. 107-111).

22.07.2024 року ОСОБА_3 звернувся до АТ СК «ББС ІНШУРАНС» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором ОСЦПВВНТЗ щодо події ДТП, яка мала місце 21.07.2024 року (т.2 а.с. 125-126).

Згідно із заявою ОСОБА_4 від 05.08.2024 року, платіжної інструкції № 00123955 від 13.08.2024 року, листа директора юридичного управління ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за вих. № 613/13 від 11.06.2024, копії страхового акту № 45174/1, розпорядження №45174/1/1 ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплачено на рахунок одержувача ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 160 000 грн (т.1 а.с. 46-47, 139-140, 141, 222-223, 225, 227).

Як вбачається з інформації на виконання ухвали Крюківського районного суду міста Кременчук від 17 липня 2025 року у цивільній справі №537/3405/25 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_4 , була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP.218302400 (далі Поліс ПЗУ №EP.218302400). В свою чергу цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_5 , була застрахована в АТ СК "ББС ІНШУРАНС" згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP.216612417 (далі Поліс ББС №EP.216612417). Поліс ПЗУ №EP.218302400 та Поліс ББС №EP.216612417 були укладені на підставі вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (далі Закон №1961-IV).

Рішенням президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 10.03.2016р. (Протокол №376/2016) затверджено Положення про пряме врегулювання збитків між страховиками, які підписали Угоду про пряме врегулювання збитків (далі Положення про пряме врегулювання). Угода про пряме врегулювання збитків (далі Угода) угода між страховиками членами МТСБУ, за участю МТСБУ, відповідно до якої сторони зобов`язуються дотримуватися норм Положення про пряме врегулювання. Положення про пряме врегулювання є внутрішнім нормативним документом Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) та встановлює порядок взаємодії страховиків членів МТСБУ для забезпечення впровадження процесу прямого врегулювання збитків в Україні між учасниками Угоди. Згідно умов п. 1.1 Положення про пряме врегулювання Пряме врегулювання збитків (ПВЗ) виконання страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, обов`язків страховика, який застрахував цивільно правову відповідальність відповідальної особи за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у частині відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого. Відповідно до п. 1.3. Положення про пряме врегулювання при розгляді повідомлень про ДТП та вимог (заяв) про виплату страхового відшкодування від осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування у рамках прямого врегулювання збитків, спеціалісти структурних підрозділів Страховика потерпілого, Страховика відповідального та/або уповноважені ними особи повинні керуватися Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), іншими актами законодавства, цим Положенням та іншими внутрішніми нормативними документами МТСБУ. Згідно з п. 2.1 Положення про пряме врегулювання, при прямому врегулюванні збитків Страховик потерпілого організовує проведення страхової виплати Потерпілому в ДТП, з яким такий Страховик уклав договір ОСЦПВВНТЗ, який є чинним на момент ДТП. Після проведення такої страхової виплати Страховик відповідального компенсує Страховику потерпілого сплачені кошти відповідно до умов Розділу 5 Положення про пряме врегулювання. Оскільки ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та АТ СК "ББС ІНШУРАНС" є учасниками Угоди про пряме врегулювання, то ОСОБА_4 скористався можливістю прямого врегулювання та звернувся з заявою про страхове відшкодування до свого страховика ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

На підставі матеріалів страхової справи ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в порядку виконання ст.ст. 29, 36 Закону №1961-IV прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 160 000,00 грн. на користь власника пошкодженого транспортного засобу Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ). Страхове відшкодування в сумі 160 000,00 грн. сплачено на користь ОСОБА_4 13 серпня 2024 року згідно платіжної інструкції 00123955. Відшкодування життю та здоров`ю в порядку прямого врегулювання законодавством не передбачено. Враховуючи вищевикладене, на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ув`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 21 липня 2024 року о 06-50 год. у м. Кременчук Полтавської області на перехресті вул. Троїцької вул. Небесної Сотні, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» не здійснювало та не планує здійснення будь-яких виплат (т.1 а.с. 218-220).

Як вбачається з інформації на виконання ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.07.2025 у справі № 537/3405/25, представником страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» повідомлено, що 29.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» із заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування та надав відповідні документи для проведення розрахунку та виплати. Однак, у заяві ОСОБА_1 зазначено реквізити двох банківських рахунків для зарахування виплаченого йому відшкодування. При цьому, у номері одного з рахунків наявне виправлення, яке не дає можливості встановити дійсний зміст номера рахунку, і, відповідно, технічно унеможливлює проведення виплати відшкодування. З метою уточнення інформації вірного банківського рахунку, представник Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС», у телефонному режимі, звернувся до ОСОБА_1 для уточнення даних. Останній повідомив, що номер рахунку, який зазначений без виправлень у заяві щодо напрямку виплати страхового відшкодування, є недіючим. Однак, вірного банківського рахунку ОСОБА_1 станом на 21.07.2025 Страховій компанії «ББС ІНШУРАНС» не надано. При цьому, ОСОБА_1 повідомлено, що останній надасть Страховій компанії «ББС ІНШУРАНС» всі документи, що підтвердять витрати на лікування після відповідного лікування. Станом на 21.07.2025, ОСОБА_1 не надав інформації щодо актуального банківського рахунку та всіх документів, що підтверджують витрати на лікування для розрахунку розміру страхового відшкодування. На даний час, за наданими ОСОБА_1 документами, розмір страхового відшкодування становить 18769,07 грн. Однак, виплатити страхове відшкодування неможливо через ненадання потерпілим ОСОБА_1 актуального банківського рахунку, на підтвердження чого додано копію заяви ОСОБА_1 від 29.08.2024 (т.1 а.с. 229-232).

Листом за вих. № 2220-02 від 25.08.2025 представником АТ СК «ББС ІНШУРАНС» повідомлено, що ліміт страхового відшкодування за договором страхування № 007-3007935 від 04.09.2023 встановлено у 100 000, 00 грн, виплат за яким не проводилося у зв`язку із тим, що не було звернень по даному договору (т.1 а.с. 240).

Листом АТ СК «ББС ІНШУРАНС» за вих. № 1203-11 від 16.04.2025 позивачу ОСОБА_1 роз`яснено порядок звернення для виплати страхового відшкодування у зв`язку із лікуванням (т.1 а.с. 241).

16.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до АТ СК «ББС ІНШУРАНС» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором ОСЦПВВНТЗ, заявою на виплату/доплату страхового відшкодування, щодо події ДТП, яка мала місце 21.07.2024 року (т.2 а.с. 8-10, т.2 а.с. 144-145).

18.05.2026 року між АТ СК «ББС ІНШУРАНС» та позивачем ОСОБА_1 укладено Угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування по справі № 161871, якою загальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_4 , складає 100 000 грн (т.2 а.с. 175).

На підтвердження завдання шкоди здоров`ю внаслідок ДТП, яка мала місце 21.07.2024, позивачем додано до матеріалів позову медичну документацію, консультативні висновки спеціаліста із зазначенням попереднього та клінічного діагнозу внаслідок ДТП, у тому числі: струс головного мозку, наслідки перенесеної ЗЧМТ, струсу головного мозку, забій грудної клітини справа, відкрита рана губи, із зазначенням плану обстеження та медикаментозного лікування, тощо (т.1 а.с. 48-51, 182-187).

Відповідно до довідки ТОВ «ЗАМАЙН СЕРВІС ЮКРЕЙН» за вих. № 04/Кд від 30.08.2024 року ОСОБА_1 , який працює на посаді механіка з ремонту устаткування 2 категорії відділу гірничного обладнання ТОВ «ЗАМАЙН СЕРВІС ЮКРЕЙН», у період з 22.07.2024 по 16.08.2024 знаходився на лікуванні через травми, отримані в дорожньо-транспортній пригоді, тощо (т.1 а.с. 52).

Відповідно до довідки ТОВ «ЗАМАЙН СЕРВІС ЮКРЕЙН» за вих. № 05/Кд від 10.07.2025 року, ОСОБА_1 дійсно працює в Товаристві за основним місцем роботи з 18.05.2022 на посаді механіка з ремонту устаткуванн відділу гірничного обладнання з посадовим окладом 36 500,00 грн за місцяь (наказ про прийняття на роботу від 17.05.2022 № 52/К).

Постійне робоче місце розташоване на території промислового майданчика ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», що фактично розташований за 1 км від села Гора Горішньоплавнівської міської громади Кременчуцького району Полтавської області.

Режим роботи змінний, відповідно до затвердженого графіка, що включає денні (з 07:45 год до 20:00 год) та нічні зміни (з 19:45 до 08:00 год) з чергуванням вихідних днів.

Компанія не здійснює організованого підвозу працівників до місця роботи (т.1 а.с. 188).

Також, на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди позивачем суду надано роздруківку розкладу руху міжміських перевезень на ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ТОВ «Єристівський ГЗК» з листопада 2023 року; копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копію заяви ОСОБА_9 про здійснення постійного стороннього догляду, утримання та надання матеріальної допомоги з боку його сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; виписки із медичної карти № 8024/23 стаціонарного хворого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; копію паспорту ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; копію свідоцтва серії НОМЕР_9 про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , які уклали шлюб 09.12.2011 року; скріншоти з застосунку таксі «Uklon» з інформацією про поїздки за період 21.07.2024, квітня-липня 2025 року (т.1 а.с. 189-198).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Пунктом першим частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Обставини ДТП, визнання вини відповідачем (винуватцем ДТП), сторони не оспорюють.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що на момент ДТП він на достатній правовій підставі керував автомобілем Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_4 .

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 6 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц, на яку посилається позивачка в апеляційній скарзі, зазначено, що "пунктом 1 частини 1 статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Враховуючи те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що "факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.

За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб".

Верховний Суд в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18 зазначив, якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі, відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху. Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

У даній справі, встановлено, що ОСОБА_1 під час ДТП 21.07.2024 керував транспортним засобом Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_4 .

До позовної заяви позивачем долучено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу марки Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , зазначено ОСОБА_4 , особливі відмітки: ОСОБА_1 (т.1 а.с. 14), що з огляду на вищевикладені норми матеріального права свідчить про правомірність володіння позивачем вказаним легковим автомобілем на момент ДТП.

Отже, позивачу, який правомірно керував транспортним засобом, належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відповідно до ст. 23 ЦК України полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком чи МТСБУ виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування, або Закону, та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) визначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено ст.22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, судом встановлено, що 21.07.2024 внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував позивач, із завданям матеріальних збитків.

Розмір завданого позивачу внаслідок ДТП матеріального збитку встановлено висновком судового експерта Сумцова С.С. № 137 від 02.09.2024 і який складає 307 457, 75 грн. Цей розмір збитку згідно висновку експерта дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження. Також зазначеним висновком експерта встановлена вартість пошкодженого автомобіля, яким керував позивач, яка складає 46 842, 81 грн.

Таким чином, фактичний розмір спричиненої шкоди внаслідок ДТП склав: 307 457,75 грн. 46 842,81 грн. = 260 614,94 грн.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відшкодування заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», АТ СК «ББС ІНШУРАНС», було виплачено позивачу страхове відшкодування в загальному розмірі 260 000 грн (160 000, 00 грн + 100 000,00 грн).

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром заподіяної шкоди і отриманою ним страховою виплатою, тобто 614 грн 94 коп. (260 614, 94 грн 260 000,00 грн), а також 2500 грн 00 коп у відшкодування витрат на оплату експертного дослідження, 1700 грн. 00 коп у відшкодування витрат на оплату послуг евакуатора, а всього 4 814 гривень 94 копійки.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить із наступного.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22).

За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні висновки наведено в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 285/3662/23.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Зокрема, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ході судового розгляду встановлено, що позивачу внаслідок ДТП, винним в якому визнано відповідача, спричинено майнову шкоду, яка і досі не відшкодована позивачу у повному обсязі.

Окрім того, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях позивача, зокрема, щодо фактичного знищення транспортного засобу, виникненні потреби витрачати значну кількість часу та зусиль для вирішення питання щодо відшкодування заподіяної шкоди, зокрема, необхідності збирати документи, звертатися до експерта, до страхової компанії, до адвоката та до суду, що порушило усталений спосіб життя позивача. При визначенні розміру моральної шкоди, судом враховується також, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоду здоров`ю позивача ОСОБА_1 , він змушений був лікуватися, зазнав фізичного болю та моральних страждань та продовжує відчувати наслідки ушкодження здоров`я внаслідок пригоди до теперішнього часу.

Враховуючи викладене, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди. З урахуванням встановленої сукупності обставин, суд виходить із того, що позивачем не доведено, що у даному випадку завдано моральну шкоду саме у заявленому ним розмірі, при цьому, враховуючи вимоги розумності і справедливості, приходить висновку, що сума 10 000,00 грн є справедливою компенсацією порушених немайнових прав позивача, що підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Відшкодування моральної шкоди в такому розмірі буде співмірним із спричиненою позивачу моральною шкодою, відповідамите засадам виваженості та не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_4 , Акціонерне товариство страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог позивачем у ході підготовчого провадження по справі, а також висновку суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 176,48 грн. (1211, 20 х 14,57%).

Разом із цим, позивачу слід роз`яснити його право звернутися до суду із клопотанням про повернення частини сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог в порядку п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 805, 40 грн (2016, 60 грн 1211, 20 грн).

Керуючись статтями 76-78, 80, 81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_3 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_10 ), треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40; код ЄДРПОУ 20782312), ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ); - страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код ЄДРПОУ 20344871), про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 614 (шістсот чотирнадцять) грн 94 коп., 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп витрат на оплату експертного дослідження, 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп витрат на оплату послуг евакуатора, а всього 4 814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) гривень 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч ) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини) проголошене в судовому засіданні 21 липня 2026 року. Повний текст рішення суду складений 30 липня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева