Рішення № 138606554, 29.07.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3116/25

Провадження № 2/526/272/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 526/3116/25 за позовом ТОВ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

30 вересня 2025 року ТОВ «ІННОВА НОВА» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №5348950924 від 09.09.2024 у розмірі 55 200 грн та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою від 08.10.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Ухвалою суду від 08.10.2025 за клопотанням позивача було витребувано докази з АТ «Укрексімбанк» щодо підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів.

Позивач - ТОВ «ІННОВА НОВА» та його представник копію ухвали про відкриття провадження у справі отримали 08.10.2025, яка була направлена до їх електронних кабінетів.

Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 08.10.2025 року, яка була направлена до його електронного кабінету.

23 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не заперечує факт отримання кредитних коштів в сумі 12 000 грн за вказаним договором позики, проте вважає, що позовні вимоги ТОВ «ІННОВА НОВА» є незаконні, оскільки кредитний договір він укладав з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», а не ТОВ «ІННОВА НОВА», а до матеріалів позову не долучено жодного доказу переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, тому вважає, що позивач є неналежним кредитором і не має права звернення до суду з даними вимогами. Вказує, що 29.07.2025 Національний банк України відкликав ліцензію ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та виключив компанію з Реєстру фінансових установ, тому первісний кредитор втратив право на надання та стягнення фінансових зобов`язань. Жодних доказів того, що до втрати ліцензії було передано право вимоги новому кредитору, суду не надано. Вважає, що проценти у сумі 43 200 грн нараховані у період дії воєнного стану, що суперечить спеціальному Закону №2120-IX від 15.03.2022 за яким кредитори не мають права нараховувати додаткові платежі у період воєнного стану, якщо прострочення спричинене його дією, що порушує принципи справедливості та добросовісності, тому не підлягають стягненню. Окрім того, процентна ставка є надмірною та несправедливою 1% на день = понад 365% річних, що є кабальним та економічно необґрунтованим, тому просив суд відмовити у стягненні всієї суми процентів. Вказує, що витрати позивача на правничу допомогу (5 000 грн) не підтверджені, тому у їх стягненні необхідно відмовити. Оскільки позов подано неналежним кредитором судовий збір, також, не підлягає стягненню.Вважає, що визнання тіла кредиту можливе лише за умови доведення права вимоги. Також у відзиві відповідач заявив клопотання, в якому просив у разі стягнення з нього грошових коштів на користь позивача надати йому розстрочку на виконання рішення суду щонайменше на 3 (три) місяці із встановленням щомісячного платежу не більше 5 000 грн до повного виконання рішення суду. Клопотання просив розглянути без його участі.

28 жовтня 2025 року від представника позивача ТОВ «ІННОВА НОВА» адвоката Андрущенка М.В. надійшла відповідь на відзив, в якому він вказує, що твердження відповідача про те, що кредитний договір відповідачем укладено з іншою юридичною особою ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», а не з ТОВ «ІННОВА НОВА» є безпідставним, оскільки ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» не передавало право вимоги іншій особі, а здійснило лише зміну свого найменування. Це підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань при цьому код ЄДРПОУ залишився незмінним. Згідно з ч. 4 ст. 90 Цивільного кодексу України, зміна найменування юридичної особи не є її припиненням та не тягне за собою припинення прав і обов`язків. Таким чином, правонаступництво не відбувалось, а юридична особа залишилась тією ж, що й укладала договір із відповідачем, тому має право вимоги за кредитним договором.Посилання відповідача на відкликання ліцензії Національним банком України жодним чином не впливає на правомірність позову, так як відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», відкликання ліцензії не припиняє прав та обов`язків, що виникли з раніше укладених договорів. Отже, зобов`язання відповідача за договором позики залишаються чинними, а право кредитора на стягнення боргу дійсним. Щодо нарахування процентів у період дії воєнного стану вказує, що їх нарахування здійснювалося виключно у межах дії договору та відповідно до ст. 1054, 1048 ЦК України. Закон України №2120-IX обмежує штрафи та пеню, але не забороняє нарахування договірних процентів за користування коштами, якщо позичальник продовжує ними користуватися.Щодо твердження про «кабальність» процентної ставки, то у кредитному договорі чітко вказані його умови, зокрема щодо процентної ставки, строку та способу їх нарахування. Відповідач самостійно погодився з цими умовами, підтвердивши це введенням одноразового ідентифікатора (смс-коду). Зокрема Верховний Суд у постановах: від 16.02.2022 у справі № 127/10933/18,від 09.08.2023 у справі № 761/38964/19 зазначив, що: сам по собі розмір процентної ставки не може вважатися кабальним, якщо позичальник добровільно приєднався до умов договору. Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що позивач надав договір про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт, що підтверджують витрати у сумі 5 000 грн. Навіть у випадку відсутності оплати на момент подання позову, згідно з практикою Верховного Суду (постанова від 20.04.2023 у справі № 761/21194/21), такі витрати можуть бути підтверджені актом та підлягають стягненню після їх фактичної сплати. Щодо визнання тіла кредиту вказує, що оскільки позивач є тією ж юридичною особою, що уклала договір, а факт отримання відповідачем коштів підтверджено платіжними документами та довідкою ФК «Контрактовий Дім», вимога про стягнення тіла кредиту є законною та обґрунтованою. Враховуючи зазначене вище просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «ІННОВА НОВА» у повному обсязі.

12 листопада 2025 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому він вказує, що оскільки рішенням Національного банку України від 29.07.2025, у ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 44127243, тепер ТОВ «ІННОВА НОВА») відкликано ліцензію на надання фінансових послуг та виключено з державного реєстру фінансових установ, тому позивач втратив право здійснювати фінансову діяльність, зокрема звертатися до суду з вимогами про стягнення кредитної заборгованості.Ставка 1 % на день є кабальною і порушує закон, а посилання позивача на судову практику є не релевантними. Витрати на правничу допомогу позивача не підтверджені, а ордер представнику позивача видано після втрати ліцензії, що ставить під сумнів законність дій представника позивача. Під час ухвалення рішення просив суд врахувати вказані обставини.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В силу ч.2 ст. 191 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.09.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у позику №5348950924 від 09.09.2024, шляхом підписання його одноразовим електронним ідентифікатором 6014.

Згідно п.2.2-п.2.5 договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 12 000 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту (строк дії договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору, який також, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 6014.

У відповідності до п.2.6 п.2.9.1, п. 2.10.3.1 договору, тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333.95% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 55 200.00 грн.Загальні витрати за кредитом (споживчим кредитом) на дату укладення договору складають за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 43 200.00 грн.Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: ((ЗВСК п.2.10.2.1. Договору) 43200.00 грн. / (ЗРК п. 2.3. Договору) 12000грн.)) / (t п. 2.5. Договору) 360 днів ? 100% = 1.00% в день.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 (п.3.1 договору).

Вказані умови договору прописані також у паспорті споживчого кредиту.

З огляду на вказане, в даному випадку сторонами погоджено умови кредитування, зокрема сума кредиту, розмір та порядок нарахування відсотків, строк повернення кредитних коштів.

16.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» (далі ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», ФК) і ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» укладено договір про надання послуг з приймання та переказу платежів, за умовами якого клієнт доручив ФК за відповідну плату здійснювати перекази коштів (платежів) з використанням реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС (міжнародних платіжних систем) для сервісів Visa Direct/MasterCard Money Send (а.с. 46-49).

На підтвердження виконання умов договору та надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 12 000,00 грн до позовної заяви позивачем долучено повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 18.09.2025 року про успішність наступної операції згідно договору з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» №160523/1 від 16.05.2023, зокрема про перерахунок коштів ОСОБА_1 09.09.2024 о 9:53, номер транзакції 1470923997, на суму 12000 грн, номер замовлення 4eee8953-4330-4b89-b661-3e54acd58d54, номер картки НОМЕР_1 , яка була зазначена відповідачем в анкеті клієнта та у кредитному договорі.

Отримання вказаних коштів відповідачем, також, підтверджується випискою по картковому рахунку НОМЕР_1 , наданого АТ «Укрексімбанк» на виконання ухвали суду від 08.10.2025.

Факт отримання вказаних коштів не заперечується самим відповідачем у відзиві.

Твердження відповідача про відсутність у ТОВ «ІННОВА НОВА» права вимоги, оскільки кредитний договір був укладений ним з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» змінило назву на ТОВ «ІННОВА НОВА», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.09.2025 року, згідно якого повна назва юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 44127243 Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ІННОВА НОВА». Вказаний код ЄДРПОУ співпадає з кодом кредитодавця ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» згідно з договором надання грошових коштів у позику №5348950924 від 09.09.2024.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2019 справа № 191/81/17 зроблено висновок, що зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Отже, наслідком зміни назви юридичної особи не є правонаступництво в цивільних відносинах.

Тому зміна найменування юридичної особи не є її припиненням та не тягне за собою припинення прав і обов`язків.

Оскільки правонаступництво не відбулось, а юридична особа залишилась тією ж, що й укладала договір із відповідачем, тому ТОВ «ІННОВА НОВА» має право вимоги за вказаним кредитним договором.

Судом з відкритих інтернет джерел встановлено, що Національний банк України (НБУ) відкликав ліцензію на діяльність фінансової компанії у ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" (ЄДРПОУ 44127243). Рішення було ухвалене 25 липня 2025 року на підставі власної заяви компанії, після чого її виключили з Державного реєстру фінансових установ, у зв`язку з чим компанія втратила право надавати послуги з надання коштів у кредит.

Проте посилання відповідача на відкликання ліцензії у ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» Національним банком України жодним чином не впливає на правомірність позову.

Так ч. 4 ст. 50 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» передбачено, що : «… у разі відкликання ліцензії… Зобов`язання за раніше укладеними договорами про надання такої фінансової послуги виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду та роз`яснень Національного банку України, втрата ліцензії забороняє залучати нові кошти, але зобов`язання за договорами зберігаються.

Отже, відкликання ліцензії не означає автоматичного списання боргів.

Таким чином, зобов`язання відповідача за договором позики залишається чинними, а право кредитора на стягнення боргу дійсним.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом, заборгованість відповідача за договором позики №5348950924 від 09.09.2024 у період з 09.09.2024 по 04.09. 2025 становить 55 200 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 12 000 грн, заборгованість за процентами 43 200 грн. (а.с. 21-24).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Щодо посилання відповідача на те, що розмір процентної ставки, зазначений у договорі - 1% в день за користування кредитом є надмірним та несправедливим, суд враховує наступне.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що з 21.08.2024 року розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1% .

Судом встановлено, що договір позики №5348950924 між позивачем та відповідачем було укладено від 09.09.2024, тому посилання відповідача на те, що денна процентна ставка у розмірі 1% в день за користування кредитом є надмірною та несправедливою є безпідставними, оскільки відповідає Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач, відповідно до ст. 15 Закону «Про споживче кредитування», у випадку, якщо вважав умови кредитування для себе неприйнятними мав змогу і після підписання договору позики відмовитись від нього протягом 14 днів з моменту укладення договору, та протягом ще 7 днів повернути позику та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про отримання позики.

Такі ж умови містяться й в самому договорі (п.5.3.1), проте цього не зробив.

Щодо посилання відповідача на Закон України №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» про безпідставне нарахування йому процентів за вказаним договором позики, то вказаним Законом обмежується стягнення додаткових платежів неустойки (штрафів та пені), проте не забороняється нарахування договірних процентів за користування коштами, якщо позичальник продовжує ними користуватися, тому вказані посилання відповідача є безпідставними.

Щодо твердження ОСОБА_1 про «кабальність» процентної ставки, суд встановив, що у вказаному кредитному договорі чітко вказані його умови, зокрема щодо процентної ставки, строку та способу її нарахування.

При цьому суд зауважує, що відповідач самостійно погодився з умовами договору, підписавши його одноразовим ідентифікатором.Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту. Сам по собі розмір процентної ставки не може вважатися кабальним, якщо позичальник добровільно приєднався до умов договору.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з розрахунком заборгованості, виконаним позивачем за договором позики №5348950924 від 09.09.2024, згідно якого заборгованість відповідача у загальному розмірі становить 55 200 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000 грн., заборгованість за процентами - 43 200 грн, оскільки він виконаний у відповідності до умов вказаного договору та у межах строку його дії з 09.09.2024 по 04.09.2025.

Відповідачем не надано суду жодного доказу щодо сплати коштів за вказаним договором позики чи власного розрахунку заборгованості.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання позики, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 Закону та умов договору позики.

На підтвердження факту укладення даного договору відповідачем свідчить зазначення в договорах його особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 Закону є оригіналом такого договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання:, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор для підписання договору позики.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з наданих позивачем доказів, фінансова установа виконала свій обов`язок своєчасно та у повному обсязі, а ОСОБА_1 порушив умови договору та зобов`язання по погашенню позики.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач не надав.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. В зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання по договору позики, за якими позикодавець виконав умови повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови та правила договору, не повернувши позичені кошти, порушено майнові права ТОВ «ІННОВА-НОВА», тому з відповідача слід стягти заборгованість за договором позики та задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог.

Також на користь позивача слід стягти понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ч. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Проте підстав для розстрочення рішення суду на 3 (три місяці) із встановленням щомісячного платежу не більше 5000 грн до повного виконання рішення суду відповідач суду не навів та доказів щодо свого матеріального становища суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволені клопотання ОСОБА_1 про розстрочку (розтермінування) виконання судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позовні вимоги ТОВ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягти з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА НОВА» заборгованість за договором позики №5348950924 від 09.09.2024 у розмірі 55 200 грн (п`ятдесят п`ять тисяч двісті) грн 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 12 000 грн., заборгованість за процентами - 43 200 грн,

Стягти з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА НОВА» сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА НОВА», розташоване за адресою: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал,10, Код ЄДРПОУ 44127243.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Головуюча: Л. В. Максименко