Рішення № 138606548, 29.07.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3057/25

Провадження № 2/526/251/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 рокуГадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судових засідань Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу № 526/3057/25 за позовом ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

26 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №103381225 від 16.01.2024 року в сумі 12 716,40 грн, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.10.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Позивач - ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 20.10.2025, яка була направлена до його електронного кабінету.

Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримав, зворотні повідомлення повернуто до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Згідно п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Так, відповідач не повідомляв суд про зміну адреси реєстрації чи проживання. Оскільки згідно з інформацією, зазначеною у повідомленні про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором R 067021908484 копія ухвали суду відповідачу не вручено, а поштове відправлення повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то суд приходить до висновку, що згідно ч.6 ст. 272 ЦПК України стороні вручено вказані поштові відправлення і фактично він є повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції.

02 грудня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Хоруженка С.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що відповідач не отримував у встановлений законом строк ухвалу про відкриття провадження по справі та доданих до неї позовну заяву з додатками. Однак через систему «Електронний суд» 28 листопада 2025 року представником відповідача, адвокатом Хоруженко С.Г. було отримано доступ до матеріалів справи, тому дату отримання ухвали про відкриття провадження по справі просив вважати 28 листопада 2025 року та проводити п`ятнадцятиденний відлік від цієї дати. Зазначив, що відповідач заперечив щодо задоволення вказаного позову в повному обсязі з тих підстав, що не надано доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Не надано позивачем і доказів, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить відповідачу, та на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Відсутні в матеріалах справи і належні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів. Вказує, що за неналежне виконання умов кредитного договору, якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (Постанова Великої Палати Верховного суду у справі №902/417/18). Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн зазначив, що з матеріалів справи чітко вбачається, що перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, процесуальні документи подані позивачем не містить ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права, а їх виготовлення не вимагало значного обсягу технічних робіт. Враховуючи, обсяг наданих послуг, заявлені судові витрати завищені. Дана справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору. Позивач не надає доказів, що підтверджують факт понесення позивачем витрат в розмірі 8 000,00 грн. Тому відповідач вважає, що розмір адвокатських втрат в сумі 8 000,00 грн. не є співмірним наданому об`єму адвокатських послуг, а тому відповідач просить відмовити в заявлених витратах. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

31 грудня 2025 року від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що кредитний договір № 103381225 від 16.01.2024 року є укладеним в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», оскільки ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання цього договору у вигляді смс на номер телефону відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору, що зафіксовано в ІТС товариства. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг відповідачу надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Тому кредитний договір № 103381225 від 16.01.2024 року є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства.

Щодо твердження представника відповідача про нарахування неустойки, то ані первісним кредитором, ані позивачем неустойка відповідачу не нараховувалась. Всі нарахування були здійснені в строк кредитування. Щодо отримання відповідачем кредитних коштів вказує, що на підтвердження їх надання відповідачу, позивач подав копію платіжного доручення №80803557 від 16 січня 2024 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на рах. № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 4 000 грн. 00 коп., у дорученні вказано суму , дату проведення, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 договору. Також зазначив, що ТОВ «Мілоан» не банк, а небанківська (фінансова) установа, тому відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність». Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. Тому просив суд поновити строк на подачу клопотання про витребування з банку інформації щодо перерахування на рахунок ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 103381225 первинним кредитором ТОВ «Мілоан». Також, вказує, що відповідач на підтвердження своїх доводів того, що кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить, не надав, хоча не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що вони є обґрунтованими та співмірними наданому об`єму адвокатських послуг, а акт виконаних робіт №Д/2835 від 19.09.2025 року є достатнім доказом понесених витрат. Надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов`язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Про це говориться у постанові ВС від 26.06.2019 у справі №813/481/18 від 2.10.2019 у справі №815/1479/18 від 29.10.2020 у справі №686/5064/20. У зв`язку з цим просив суд задовольнити позовні вимоги позивача та поновити строк на подачу відповіді на відзив та клопотання про витребування доказів, оскільки у зв`язку з тривалим відключенням електроенергії за адресою представника позивача та збоями в роботі «Електронного суду» не мав можливості у межах строку, встановленого судом, подати відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

Ухвалами суду від 22.06.2026 року представнику позивача ОСОБА_2 поновлено строк на подання відповіді на відзив та клопотання про витребування доказів та витребувано з АТ «Універсал Банк» докази щодо отримання відповідачем кредитних коштів.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відзив на позов відповідачем у визначений термін теж не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину не вчинення ним своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В силу ч.2 ст. 191 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.01.2024року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103381225 від 16.01.2024 на суму 4000 грн, строком на 105 днів з 16.01.2024по 30.04.2024. Пільговий період складає 15 днів з 16.01.2024та завершується 31.01.2024. Поточний період складає 90 днів та завершується 30.04.2024 (п. 1.2.-п.1.3.2 договору). Загальні витрати позичальника за весь строк кредитування складають 9500 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 13500,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування становить 6761 % (п.1.5 договору).

Комісія за надання кредиту 200 грн, яка нараховується за ставкою 5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту ( п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1020.00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8280,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. (п.1.5.2-п.1.6 договору). Сторонами було погоджено графік платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 457749, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача та підтверджується, також, довідкою про ідентифікацію.

Згідно п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Згідно п. 2.3.1 договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди.

Пунктом 2.3.2. договору передбачено, що якщо інше не буде встановлено окремим додатком/додатковою угодою, що укладається у зв`язку з пролонгацією, то у випадку, якщо позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу на момент пролонгації. Якщо позичальник вчиняє необхідні для пролонгації дії після настання дати остаточного погашення заборгованості, такі дії зупиняють перебіг періоду прострочення до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду. В такому разі, новою датою остаточного погашення є останній день строку на який позичальником поновлено пільговий період.

Ініціювання позичальником продовження та/або поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для позичальника.

З огляду на вказане, в даному випадку сторонами погоджено умови кредитування, зокрема сума кредиту, розмір та порядок нарахування відсотків, строк повернення кредитних коштів.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» здійснює діяльність з надання фінансових кредитів фізичним особам на карткові рахунки, на підставі укладених в електронній формі кредитних договорів в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства за допомогою його веб-сайтів в мережі Інтернет, що відповідає Закону України «Про електронну комерцію» та інших законодавчих актів України.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано платіжне доручення 80803557 від 16.01.2024 (первинний банківський документ), згідно якого ТОВ «Мілоан» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) кошти в сумі 4000 грн на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , в якому зазначено призначення платежу: кошти згідно договору №103381225.

Згідно повідомлення АТ «УніверсалБанк» від 08.07.2026, наданого на виконання ухвали суду від 22.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в банку дійсно було емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 16.01.2024, було зараховано платіж в сумі 4000 грн, що підтверджується випискою з вказаної карти.

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що позивач не отримував вказані кредитні кошти є безпідставними.

Отже, ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

З відомостей про щоденні нарахування за кредитним договором №103381225 від 16.01.2024 виконаним ТОВ «Мілоан» та з розрахунку заборгованості за вказаним договором, виконаним позивачем на виконання ухвали суду від 30.09.2025 про залишення позову без руху, вбачається, що проценти нараховувались за вказаним кредитним договором відповідно до його мов та у межах строку дії договору з урахуванням його пролонгації у відповідності до п.2.3.1, п.2.3.2 договору, у зв`язку зі сплатою відповідачем 01.02.2024 тіла кредиту в сумі 400 грн, комісії за пролонгацію пільгового періоду в сумі 400 грн та процентів по кредиту в сумі 400 грн - з 16.01.2024 по 15.05.2024 включно.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 15.05.2024 становить 12 716,40 грн, з яких: 3600 грн. тіло кредиту; 8916,40 грн. нараховані відсотки, 200 грн комісія. Суд погоджується з даним розрахунком.

26 квітня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т.

Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан».

04.02.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26 квітня 2024, якою було внесено зміни в додаток №1 до договору відступлення прав вимоги щодо форми реєстру боржників.

За цим договором про відступлення прав вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора» і до ОСОБА_1 за кредитним договором №103381225 від 16.01.2024, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 26 квітня 2024 до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т, підписаного електронними цифровими підписами сторін, витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т ( у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 04.02.2025), підписаного представниками ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», платіжною інструкцією №1402 від 26 квітня 2024 про сплату позивачем коштів на рахунок ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору про відступлення прав вимоги.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 716,40 грн, з яких: 3600 грн. тіло кредиту; 8916,40 грн. нараховані відсотки, 200 грн комісія.

Отже, заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» становить 12 716,40 грн.

В добровільному порядку ОСОБА_1 виниклу та непогашену заборгованість за вказаним кредитним договором не сплатив.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за Допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 Закону та умов кредитного договору.

На підтвердження факту укладення даного договору відповідачем свідчить зазначення в договорі його особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 Закону є оригіналом такого договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання:, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом,

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору 457749, тому посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», що електронний підпис (або ідентифікатор) не належить відповідачу є безпідставними.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язаннівстановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з наданих позивачем доказів, фінансова установа виконала свій обов`язок своєчасно та у повному обсязі, ОСОБА_1 порушив умови договору та зобов`язання по погашенню кредиту.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після відступлення права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу для погашення наявного в нього боргу за вищевказаним договором, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач не надав.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. В зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору, за якими кредитодавець виконав умови повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови та правила договору, не повернувши кредитні кошти, порушено майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому з відповідача слід стягти заборгованість за кредитним договором та задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача ТОВ «Кредит-Капітал» необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат за надання правничої допомоги, позивачем надано копії документів, відповідно до яких ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», в якому вказано, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 грн (п.2.3.договору); ордер про надання правничої допомоги адвоката Усенко М.І. від 02.07.2025; акт наданих послуг на суму 8000 грн до вказаного договору про надання правової допомоги щодо боржника ОСОБА_1 ; детальний опис наданих послуг, виконаних АО «Апологет», необхідних для надання правничої (правової) допомоги у справі про стягнення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №103381225 від 16.01.2024.

Вирішуючи дану заяву по суті, суд враховує те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року №159/5837/19.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача у відзиві на позов вказував, що розмір адвокатських витрат в сумі 8 000,00 грн. не є співмірними наданому об`єму адвокатських послуг.

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьоїстатті 141ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Суд зауважує, що відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вказавши, що вони є неспівмірні із складністю справи і обсягом наданих послуг. При цьому суд звертає увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Стороною відповідача зазначено, що перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, процесуальні документи подані позивачем не містить ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права, а їх виготовлення не вимагало значного обсягу технічних робіт. Враховуючи, обсяг наданих послуг, заявлені судові витрати завищені. Дана справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору.

Таким чином, враховуючи складність справи, сталу судову практику у даній категорії спорів, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, суд приходить до висновку про зменшення витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених вимог в розмірі 4000 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527 ч.1, 530, 536, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 137, 263-265, 268, 273, 289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №103381225 від 16.01.2024 року в сумі 12 716 грн (дванадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн 40 коп.,з яких: 3600 грн. тіло кредиту; 8916,40 грн. нараховані відсотки, 200 грн комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2422, 40 грн та понесені витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Головуюча: Л. В. Максименко