Рішення № 138603973, 29.07.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/969/26

провадження № 2/588/564/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Лебедь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Пирогова Оксана Трохимівна про стягнення кредитної заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Позиції сторін

Позивач у червні 2026 року звернувся до суду із указаним позовом, який мотивовано тим, що 24.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір № 1915702 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до якого останній було надано кредит у сумі 33000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1% на день.

В порушення умов договору відповідачка не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення сум заборгованості по кредиту та процентам у строк вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

26.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 01.02-34/25, відповідно до якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 1915702 від 24.11.2024.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки за договором № 1915702 від 24.11.2024 становить 140250,00 грн, із яких: 33000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 90750,00 грн заборгованість за відсотками; 16500,00 грн пеня.

Також, 07.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1817399 шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до якого останньому було надано кредит у сумі 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1% на день.

В порушення умов договору відповідачка не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення сум заборгованості по кредиту та процентам у строк вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 01.02-17/25, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 1817399 від 07.09.2024.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки за договором № 1817399 від 07.09.2024 становить 70399,99 грн, із яких: 19999,99 грн - заборгованість за основним боргом; 40400,00 грн заборгованість за відсотками; 10000,00 грн пеня.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути на користь позивача із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1915702 від 24.11.2024 та за кредитним договором № 1817399 від 07.09.2024 у загальному розмірі 210649,00 грн, сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Представниця відповідачки Пирогова О.Т. подала письмові пояснення, у яких указала, що позовні вимоги сторона відповідача визнає частково, а саме тіло кредиту у кредитному договорі № 1817399 від 07.09.2024 у розмірі 19574,77 грн, відсотки та штрафні санкції не визнаються.

Також, представниця відповідачки зазначила, що згідно з договором факторингу № 01.02-34/25 право вимоги до відповідачки повинно було перейти від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС», однак у підтвердженні виконання умов договору факторингу, а саме перерахуванню коштів долучено копію платіжної інструкції від 02.09.2025 № 10161 про оплату фінансування згідно Договору факторингу № 01.02-34/25 від 26.08.2025 відповідно до якої кошти в сумі 2751449,89 грн сплачує ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» позивачу «ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Отже вказаний документ не підтверджує факт виконання умов договору факторингу, а саме право позивача вимагати стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Просила частково задовольнити позовні вимоги.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 05.06.2026 відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено підготовче судове засідання на 06.07.2026 року.

06.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 21.07.2026.

Позивач у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує, у випадку неявки відповідача в судове засідання просить ухвалити заочне рішення.

Представниця відповідачки Пирогова О.Т. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у додаткових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду

Судом установлено, що 24.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1915702, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 33000,00 грн, зобов`язавшись повернути його та проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 360 днів, та сплати процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 % (а.с. 7-9).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі одноразовим ідентифікатором В702.

Сторони погодили графік платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору та паспорт споживчого кредиту (а.с. 10, 11).

Також, 07.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1817399, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 20000,00 грн, зобов`язавшись повернути його та проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 360 днів, та сплати процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1% (а.с. 28-31).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі одноразовим ідентифікатором Х672.

Сторони погодили графік платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору та паспорт споживчого кредиту (а.с. 31зв.-32, 33-34).

До позовної заяви позивачем додано Правила надання коштів та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», Правила надання коштів та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ», Статут ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с. 12-16, 35зв.-42, 52-53).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною 6 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Стаття 527 ЦК України передбачає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

24.11.2024 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало відповідачці кредитні кошти в сумі 33000,00 грн через сервіс онлайн платежів ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с. 20зв.).

Також, 09.07.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 20000,00 грн через сервіс онлайн платежів ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с. 45).

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитних договорів та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 33000,00 грн та 20000,00 грн.

Отже, зі змісту договорів, вбачається, що у них визначені основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату їх видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Позичальниця ОСОБА_2 погодилася на укладення договорів саме такого змісту, про що свідчить підписання ним цих договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на наданий позичальником власний номер телефону.

Відтак, зміст укладеного сторонами договору та умови кредитування відображені в кредитних договорах № 1915702 від 24.11.2024 та № 1817399 від 07.09.2024, які підписала ОСОБА_1 .

Всупереч умов кредитного договору № 1915702 від 24.11.2024 відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість розмір якої, згідно розрахунку ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» складає суму у розмірі 140250,00 грн, із яких: 33000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 90750,00 грн заборгованість за відсотками; 16500,00 грн пеня (а.с. 17-20).

26.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 01.02-34/25, відповідно до якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 1915702 від 24.11.2024 (а.с. 21-24, 26-27).

Суд наголошує, що належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за договором відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим перехід прав та обов`язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №910/16109/14).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.

У постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Пунктом 4.2 договору факторингу від 26.08.2025 передбачено, що фінансування (ціна договору 2 751 449 грн) фактор (ТОВ «СВЕА ФІНАНС») сплачує клієнту (ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»)шляхом перерахування коштів протягом 3 банківських днів з моменту підписання (а.с.21 зв).

Водночас, у платіжній інструкції кредитного переказу коштів від 02.09.2025 № 10161 за договором факторингу платником коштів у сумі 2751449,89 грн є первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», а отримувачем - позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с. 25зв.).

Тобто цей документ не підтверджує, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сплатило кошти за договором факторингу, а відповідно і набуло прав стягувача.

Суд оцінивши указану платіжну інструкцію з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, дійшов висновку про її неналежність та недопустимість як доказів, наданих на підтвердження факту здійснення оплати за договором факторингу та виконання умов договору факторингу.

Отже, відсутні достатні докази переходу права вимоги щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

З огляду на викладене, суд встановивши обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, дійшов висновку про відсутність доведення позивачем факту дійсності переходу права вимоги стосовно відповідачки ОСОБА_1 від первісного кредитора до ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а отже і відсутність у позивача порушеного права.

Також, всупереч умов кредитного договору № 1817399 від 07.09.2024 відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість розмір якої, згідно розрахунку ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» складає суму у розмірі 70399,99 грн, із яких: 19999,99 грн - заборгованість за основним боргом; 40400,00 грн заборгованість за відсотками; 10000,00 грн пеня (а.с. 43-44).

26.08.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 01.02-17/25, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 1817399 від 07.09.2024 у розмірі 70399,99 грн (а.с. 45зв.-48, 49зв.-50).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені судом докази, а також встановлені обставини та положення зазначених вище норм права, суд вважає доведеним, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є новим кредитором у зобов`язаннях із відповідачкою, відповідно до умов кредитного договору № 1817399 від 07.09.2024, що був укладений між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статями 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору ні на рахунки ТОВ «СВЕА ФІНАНС», ні на рахунок попереднього кредитора ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Водночас, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачкою паспорт споживчого кредиту, доданий позивачем до позовної заяви, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача шляхом надсилання відповідного повідомлення на адресу зазначену у кредитному договорі.

Також позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором на адресу відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано.

Суд погоджується із вимогами позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 1817399 від 07.09.2024 в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у сумі 19999,99 грн, та заборгованості по відсотках у сумі 40400,00 грн.

Водночас, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачки пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором у сумі 10000,00 грн за кредитним договором № 1817399 від 07.09.2024, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, нарахована позивачем пеня за кредитним договором № 1817399 від 07.09.2024 в розмірі 10000,00 грн підлягає списанню позивачем, як кредитодавцем.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги викладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачкою належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором № 1817399 від 07.09.2024 внаслідок чого утворилась заборгованість, а також ті обставини, що позивачем не доведено належними доказами перехід права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1915702 від 24.11.2024 суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

У питанні про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково на 28,67%, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 763,31 грн (2662,40*28,67%).

Керуючись статтями 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник адвокат Пирогова Оксана Трохимівна про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1817399 від 07.09.2024 у розмірі 60399 (шістдесят тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн 99 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» кошти на відшкодування судових витрат у розмірі 763 (сімсот шістдесят три) грн 31 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», адреса місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.В. Лебедь