Рішення № 138602587, 30.07.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2424/26

Провадження №2-а/442/38/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Хомика А.П.,

з участю секретаря судового засідання Денис Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в суду м. Дрогобичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

встановив :

27.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову серія ЕНА №6864429 від 19.03.2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 гривень.

В обґрунтування позову покликається на те, 19 березня 2026 року інспектором ВБДР Управління патрульної поліції у Львівській області було винесено постанову серії ЕНА № 6864429, якою його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн. Зі змісту постанови вбачається, що підставою притягнення до відповідальності стало твердження про те, що він керував транспортним засобом Volkswagen Crafter, який використовується з метою перевезення пасажирів та був переобладнаний без погодження МВС, а саме - у ньому встановлено місце відпочинку водія. Такі самі відомості наведено і в акті відповідності технічного стану транспортного засобу та його обладнання від 19.03.2026, складеному поліцейським.

Вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні не було належним чином доведено подію і склад адміністративного правопорушення, а висновки поліцейського не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах у розумінні статті 251 КУпАП.

Відповідно до статті 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа в його вчиненні та чи є інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У його справі цього зроблено не було. Із самої постанови та долученого акта не вбачається, на підставі яких саме технічних, нормативних або документальних даних поліцейський дійшов висновку, що наявність «місця відпочинку водія» у цьому транспортному засобі є саме переобладнанням, яке потребувало погодження МВС та було здійснене з порушенням встановленого порядку. У матеріалах справи відсутні дані про те, яка заводська конструкція саме цього транспортного засобу, чи змінювалися його несучі елементи, кількість посадкових місць, категорія транспортного засобу, чи вносилися зміни до кузова, салону, систем безпеки або інших конструктивних частин. Сам по собі опис про наявність певного елемента в салоні транспортного засобу не доводить автоматично наявність складу правопорушення.

Крім того, у постанові зазначено, що власником транспортного засобу є ТОВ «Комфорт Плюс 0777», а отже, він не є власником цього транспортного засобу. За таких обставин орган поліції мав окремо та чітко довести не лише сам факт можливого порушення, але й правові підстави саме його притягнення до відповідальності як водія у конкретній ситуації, а не обмежуватися загальним посиланням на обставину, яка стосується обладнання транспортного засобу. Належного мотивування цього питання в постанові немає.

З урахуванням викладеного, постанова серії ЕНА № 6864429 від 19.03.2026 є необґрунтованою, винесеною без достатнього доказового підґрунтя, з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 30.04.2026.

15.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов. Позову не визнає. Вказує, що поліцейський УПП у Львівській області ДПП діяв в межах власної дискреції, керуючись при цьому наявними доказами, та нормами чинного законодавства, що підтверджують правопорушення, тобто, Позивач чітко усвідомлював факт порушення ПДР України, проте з метою уникнення адміністративної відповідальності, передбаченою цією Постановою, вказаними у позовній заяві доводами намагається ввести Суд в оману, що є неприйнятним.

Зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у п. 47 постанови від 25.06.20 у справі №520/2261/19 зроблено висновок, що визначений вище згаданою правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Крім того, п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, обов`язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а Відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Однак, в обґрунтування власної позиції Позивачем/ Представником позивача не було надано жодних належних, допустимих, а у їх сукупності достатніх доказів, які б підтверджували протиправність винесення відносно нього даної Постанови, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Суд, заслухавши думку представника позивача, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України), на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення з відповідним позовом до суду, оскільки позовна заява була подана в межах строку, передбаченого законодавством.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Вимогою ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, а за ч.2 ст.121 КУпАП за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Таким чином в даному випадку підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП є керування транспортним засобом, що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що був переобладнаний без погодження МВС, а саме встановлено місце відпочинку водія.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6864429 винесеної 19.03.2026 року інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Грибальським Є.Б. вбачається, що 19.03.2026 року було прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення п. 31.3. а.) «експлуатація транспортного засобу у разі їх виготовлення/переобладнання з порушенням вимог, стандартів, правил і норм» Правил дорожнього руху за що передбачена адміністративна відповідальність по ч.2 ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Вважаючи рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує його права, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

При ухваленні рішення відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.XI.1950), яка згідно з частиною першою ст..9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 19.03.2026 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.2 ст.121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 31.3. а) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Судом встановлено, що у складених адміністративних матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують факт порушення ОСОБА_1 ПДР в частині переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Поліцейський притягнув ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом що був переобладнаний без погодження МВС, а саме встановлено місце відпочинку водія, чим порушив п.31.3.а ПДР, проте диспозиція ч. 1, ч.2, ст. 121 КУпАП передбачає переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Натомість, ні в постанові, ні в акті не зазначено конкретного стандарту, правила чи норми, яким суперечить виявлений стан транспортного засобу, не наведено жодного технічного обґрунтування, чому встановлене «місце відпочинку водія» саме по собі є переобладнанням, що тягне адміністративну відповідальність.

Доданий до матеріалів акт відповідності технічного стану транспортного засобу також не може вважатися достатнім і самодостатнім доказом вини. Із його змісту видно, що більшість складових частин транспортного засобу фактично не перевірялися, а висновок щодо правомірності переобладнання зроблено без застосування спеціальних засобів вимірювальної техніки, оскільки в графі 13 прямо зазначено «органолептично». При цьому відсутні висновки експерта, спеціаліста, сертифікованого суб`єкта переобладнання, відомості з технічної документації виробника або інші об`єктивні дані, які дозволяли б однозначно віднести виявлену обставину до такого порушення, яке охоплюється частиною другою статті 121 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, стороною відповідача не було надано належних та допустимих відеодоказів фіксування правопорушення, з яких би вбачалося, що прийняття процесуального рішення поліцейським було правомірним. Наданий відеозапис відтворює лише складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на такому не зафіксовано самого переобладнання транспортного засобу.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача не містить опису усіх обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Також судом враховано те, що посадовою особою, якій законом надано право на винесення постанов про накладення адміністративного стягнення, у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітником поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини ОСОБА_1 .

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, що відповідає правовій позиції ВС/КАС викладеній у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Відтак, беручи до уваги те, що будь-яких належних та допустимих доказів вчинення правопорушення позивачем суду відповідачем не надано, а обов`язок доказування в даному випадку законом покладено на відповідача, то суд погоджується із позицією позивача, щодо необхідності скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Судові витрати у цій справі складаються з судового збору, який підлягав сплачені позивачем за подання позовної заяви до суду в розмірі 665,60 грн.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, з урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, позивач ставить вимогу стягнути такі судові витрати у вигляді судового збору з відповідача, який виступав у справі як суб`єкт владних повноважень, суд дане питання вирішує в спосіб стягнення таких витрат.

Керуючись ст.ст.2,5,121,122,183,205,229,240,248,256,294,295,297 КАС України, ст.ст.256,268,288,293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6864429, винесену 19.03.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне порушення передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП (для фізичних осіб) НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач Управління патрульної поліції у Львівській області, юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: м. Львів, вул. Перфецького, буд. 19; ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складено 30.07.2026 року.

Суддя А.П. Хомик