Рішення № 138602557, 29.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9556/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Яцишин В.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Заяць Н.Я.

представника відповідача Блажевського П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Примавера-Люкс» (адреса місцезнаходження: 79041, м. Львів, вул. Городоцька, 225, ЄДРПОУ: 38558166) про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

До Галицького районного суду м. Львова звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Примавера-Люкс» про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20 липня 2019 року між нею та ТОВ «Примавера-Люкс» було укладено договір про надання туристичних послуг № 10277, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався забезпечити надання комплексу туристичних послуг, пов`язаних із туристичною поїздкою до Королівства Іспанія (о. Тенеріфе), а позивач оплатити їх вартість.

Зазначає, що на виконання умов укладеного договору нею було сплачено на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 62 900,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 20.07.2019, 26.07.2019, 27.07.2019 та 06.08.2019.

Покликається на те, що відповідач своїх договірних зобов`язань належним чином не виконав, обумовлені договором туристичні послуги не надав, туристичну поїздку не організував, а передбачений умовами договору Holiday Certificate, який підтверджував би право на отримання туристичних послуг, позивачу не видавався.

Також зазначає, що після невиконання відповідачем умов договору вона неодноразово зверталася до останнього з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання, однак відповідач припинив будь-який зв`язок із нею. У подальшому на адресу ТОВ «Примавера-Люкс» було направлено письмову претензію про розірвання договору та повернення сплачених коштів, яка залишилася без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач зазначає, що про порушення свого права та можливість його судового захисту вона остаточно дізналася після отримання відповіді Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області та ознайомлення із судовими рішеннями щодо діяльності відповідача, у зв`язку з чим просить поновити строк позовної давності.

Посилаючись на наведені обставини, положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про туризм» та Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просить поновити строк позовної давності, розірвати договір про надання туристичних послуг № 10277 від 20.07.2019, стягнути з ТОВ «Примавера-Люкс» матеріальну шкоду у розмірі 62 900,00 грн, інфляційні втрати, три відсотки річних, моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.04.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив застосувати до заявлених вимог строк позовної давності, у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Примавера-Люкс» не є стороною договорів, про розірвання яких просить позивач, права позивача відповідачем не порушено, заявлені вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а також позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2019 року між компанією Worldex Group Holiday Co., LTD як виконавцем та ОСОБА_2 як замовником укладено договір про надання послуг № 10277.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору виконавець зобов`язався забезпечити замовнику право розміщення в апартаментах типу ТО у декількох курортних комплексах, якими управляє компанія Worldex Group Holiday Co., LTD, а замовник прийняв на себе обов`язок здійснити оплату таких послуг на умовах, визначених договором. Згідно з п. 2.1 договору надане право полягає у можливості розміщення протягом одного тижня в апартаментах відповідного типу, а відповідно до п. 4.1 договору після повної оплати виконавець надає замовнику Відпускний Сертифікат (Holiday Certificate), який підтверджує право на розміщення у відповідному курортному комплексі.

Крім того, 20.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Примавера-Люкс» як повіреним та Гурняком Андрієм Ришардовичем як довірителем укладено договір доручення № 10277.

Згідно з умовами зазначеного договору доручення повірений зобов`язався від імені та за рахунок довірителя вчиняти визначені договором юридичні та фактичні дії, пов`язані з виконанням договору про надання послуг, зокрема сприяти оформленню необхідних документів та передачі довірителю документів, що підтверджують право на одержання послуг із розміщення (Holiday Certificate).

Як вбачається зі змісту вищевказаних договорів, сторонами договору про надання послуг № 10277 є Worldex Group Holiday Co., LTD та Гурняк Андрій Ришардович, тоді як сторонами договору доручення № 10277 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Примавера-Люкс» та ОСОБА_2 .

Таким чином, права та обов`язки за договором про надання послуг виникли між Worldex Group Holiday Co., LTD та ОСОБА_2 , а права та обов`язки за договором доручення між ТОВ «Примавера-Люкс» та ОСОБА_2 . Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 набула статусу сторони зазначених договорів або що до неї в установленому законом порядку перейшли права вимоги за ними.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, якщо інше не встановлено договором. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених норм права у сукупності зі встановленими судом обставинами свідчить, що права та обов`язки за договором про надання послуг виникають виключно для його сторін, а відповідальність за неналежне виконання такого договору покладається на виконавця перед замовником.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, стороною договору про надання послуг № 10277 від 20.07.2019 року є ОСОБА_2 , тоді як позивачем у даній справі є ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач набула статусу сторони зазначеного договору, що до неї перейшли права вимоги за ним у встановленому законом порядку або що відповідач набув перед нею будь-яких договірних зобов`язань.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довела наявності у неї права вимагати розірвання договору про надання послуг, укладеного між іншими особами, а також стягнення коштів на підставі цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї із сторін договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду лише у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору про надання послуг № 10277 від 20.07.2019 року, а матеріали справи не містять доказів набуття нею прав сторони за цим договором, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про його розірвання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у даній справі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Примавера-Люкс». При цьому виконавцем за договором про надання послуг № 10277 від 20.07.2019 року є компанія Worldex Group Holiday Co., LTD, тоді як ТОВ «Примавера-Люкс» є стороною договору доручення та діє як повірений ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме на ТОВ «Примавера-Люкс» покладено обов`язок щодо надання послуг за договором про надання послуг № 10277 від 20.07.2019 року або відповідальність за його невиконання чи неналежне виконання.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «Примавера-Люкс» не є належним відповідачем за вимогами, які випливають із договору про надання послуг № 10277 від 20.07.2019 року.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, відповідно до якого пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання їй матеріальної шкоди, її розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими збитками.

Крім того, враховуючи наведені вище висновки суду щодо відсутності у позивача статусу сторони договору про надання послуг та того, що ТОВ «Примавера-Люкс» не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, правові підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування заявленої матеріальної шкоди відсутні.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням майна, а також у приниженні честі, гідності чи ділової репутації фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, для покладення на особу обов`язку з відшкодування моральної шкоди необхідною є наявність сукупності таких умов, як протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вина особи, яка її завдала, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено факту порушення відповідачем її прав, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, її характеру та обсягу, а також причинного зв`язку між діями відповідача і заявленою моральною шкодою. Крім того, з огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності у позивача прав сторони договору та неналежності відповідача у спірних правовідносинах, правові підстави для покладення на ТОВ «Примавера-Люкс» обов`язку з відшкодування моральної шкоди відсутні.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 23, 509, 526, 626, 628, 651, 902, 906, 1167 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Примавера-Люкс» (адреса місцезнаходження: 79041, м. Львів, вул. Городоцька, 225, ЄДРПОУ: 38558166) про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Судові витрати позивача залишити за позивачем.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського Апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 29.07.2026 р.

Суддя В.Є. Радченко