Рішення № 138600815, 29.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Єдиний унікальний номер справи № 208/14626/25

Номер провадження № 2/208/1434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуза О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» грошову суму у розмірі 245000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 з 10 жовтня 2018 року по 19 лютого 2024 року працював на різних посада у різних структурних підрозділах Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія».

19 лютого 2024 року позивача було звільнено. Всі вказані вище обставини про роботу та звільнення позивача підтверджуються його трудовою книжкою (копія додається)

За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 15 липня 2025 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання: - пневмоконіоз (t/q, 2/2, еm), ЛН І-ІІ (перш.-друг.) ст.; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст).;- хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч у ст. затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовим синдромами.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрація пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії фактична величина 105,243,7 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 81,9-95% зміни. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 148,9-187 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 88,4-97,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 93-95 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Робоча поза: перебування в похиленому положенні 29% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни. Нахили корпусу фактичне значення 175-190 разів, при нормативному значенні 51-100 разів.

Згідно п.16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/25/198/В від 19 листопада 2025 року (копія додається) позивачу встановлено втрату працездатності на рівні 65% та третю групу інвалідності.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою № 605 із медичної карти стаціонарного хворого та медичним висновком від 15 травня 2025 року № 19/116 (копії додаються).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 432 (копія додається) позивач має скарги на задишку при фізичному навантаженні, постійний кашель з виділенням мокротиння зранку; обмеження рухів, біль у попереку з іррадіацією в праву н/кінцівку по її задньо-зовнішній поверхні з млінням; періодичні печію, прискорене серцебиття, тиснучі кардіалгії при рухах і давлячі больові відчуття в грудній клітці; знижені слух і зір дитинства двобіч, шум у вухах, втомлюваність, потіння, слабкість, колінні артралгії, метеочутливість, зростання тиску протягом 20 років до 160/100 мм рт. ст., збільшення вен на правій нозі, ніктурію (1 р./ніч), поганий сон.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними,

усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 245000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-4).

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 17.11.2025 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 21).

Представником товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» Львовим А. Л. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Позивач зазначає, що працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів з 10.10.2018 року по 19.02.2024 року. Звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Позивач зазначає із посиланням на Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 15.07.2025 року, що під час роботи ним були отримані професійні захворювання: - хронічна радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико динамічними порушеннями, м`язово тонічним та больовим синдромом; - хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст.; - пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ст.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП Слов`янської міської ради «Міська клінична лікарня м.Слов`янськ» від 30.10.2025 року № 1391/25/161/В при первинному огляді позивачеві з 20.10.2025 року встановлено 65% втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності із переоглядом через 1 рік.

На думку позивача, моральна шкода йому заподіяна умовами виробництва, оскільки він тривалий час працював весь час в умовах впливу шкідливих факторів. Проте погодитись із зазначеними вимогами не можна з наступних підстав.

Відповідачем вживались передбачені законодавством заходи для зменшення шкоди здоров`ю позивача, надавались пільги, компенсації та ін. за роботу у шкідливих умовах.

Чинне законодавство України допускає зайнятість працівників на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, оскільки в деяких галузях промисловості не можна повністю виключити шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища і трудового процесу. Проте, за таку роботу працівникові надаються певні встановлені законодавством пільги та компенсації.

Системний аналіз чинного законодавства дає підстави зробити висновок про допустимість зайнятості працівників на роботах з важкими та шкідливими умовами праці в порядку, визначеному законом. При цьому, на роботодавця законодавством покладається обов`язок проведення обов`язкових вступного та щорічних медичних оглядів з метою виявлення ранніх ознак професійних захворювань з метою недопущення їх розвитку та переходу у хронічні професійні захворювання.

Відповідно до п.216 Наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року N 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», у Картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров`я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією.

Відповідач на виконання даного обов`язку організовував проведення щорічних медичних оглядів позивача.

За їх наслідками позивач визнавався таким, що не має ознак професійних захворювань та придатний до роботи у важких та небезпечних умовах.

Проте, у наданій до суду трудовій книжці та виписках з медичної (амбулаторної карти) позивача з розділу «АНАМНЕЗ ЗАХВОРЮВАННЯ» вбачається, що позивач, працюючі на інших вугледобувних підприємствах мав ознаки та динаміку розвитку ХПЗ протягом багатьох років та щорічно проходив курси лікування із подальшим загостренням. Розрізняють чотири стадії: латентний період, період продромальних явищ, гострий період, який переходить в хронічну стадію. Отже, розвиток хвороби має відбуватися щонайменше протягом п`яти - семи років. Проте, за весь період роботи на підприємстві відповідача працівник жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив успішно та за їх результатами визнавався лікарями здоровим та придатним для роботи. Звільнився із роботи позивач за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, а не у зв`язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я. І тільки після звільнення з ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬЕА КОМПАНІЯ» позивач «раптово» виявив у себе цілу низку професійних захворювань.

Отже неспроможними є висновки позивача, що лише відповідач винен у виникненні його хронічних профзахворювань.

Зважаючи на наявність у позивача професійного захворювання, видно, що він протягом декількох років мав серйозні проблеми із здоров`ям, але перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами продовжував працювати в шкідливих умовах, що, безумовно, і стало передумовою для перетворення професійних захворювань на хронічні. Навіть суттєве погіршення стану здоров`я не змусило Позивача змінити професію, пройти навчання новій професії. Зазначене, на думку представника, свідчить про недбале ставлення позивача до

свого здоров`я та суто матеріальний інтерес до вирішення цієї справи.

Просив суд застосувати до спірних правовідносин ст.1193 ЦК України, оскільки хронічні професійні захворювання виникли, в тому числі, внаслідок умисного порушення позивачем нормативних актів з охорони і безпеки праці.

Зазначені обставини також є істотними, відповідно до ст. 23 ЦК України, та надають суду можливість зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, або, навіть, взагалі відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що розмір моральної шкоди у розмірі 245 000, 00 гривень при 65%втрати професійної працездатності позивача є безпідставно завищеним, адже з аналізу судової практики по аналогічним справам вбачається, що при втраті позивачами професійної працездатності сума стягнення зазвичай становить набагато меншу суму.

Просив суд надати оцінку найважливішому факту в даній справі, а саме, що причиною

остаточного розвитку професійних захворювань позивача стала не тільки наявність шкідливих факторів на підприємстві, а й свідоме приховування позивачем дійсного стану свого здоров`я з метою набуття пільгового стажу для виходу на пенсію.

Тисячі працівників після звільнення з підприємств, де наявні шкідливі умови, звертаються до судів із позовними вимогами про стягнення моральної шкоди за отримані професійні хронічні захворювання та втрату працездатності.

Зазвичай, судами дані позови задовольняються на суми від 50 до 100 тис. грн., тобто

набагато менше, аніж позивач просить стягнути в даній справі.

Звісно, часткова втрата здоров`я і працездатності, біль, необхідність лікування завдають позивачеві моральних страждань. Але при визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються: - характер правопорушення; - глибина фізичних та душевних страждань; - погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; - ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди;

- інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Правопорушення не має тяжкого характеру, адже законодавство допускає працю в шкідливих умовах із наданням досить вагомих пільг та компенсацій, передбачених ст.7 Закону України «Про охорону праці» та Колективним договором ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ».

Позивачем в даній справі не зазначено якихось особливих фактів та доказів на їх підтвердження, які б свідчили, що його фізичні та душевні страждання відрізняються від аналогічних страждань інших працівників та варті 245 000 грн. В матеріалах справи відсутні висновки експертизи, спеціалістів, розрахункові документи, інші докази, які б свідчили про відновлення психологічного стану.

У відповідності до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.09 року, є робочою. Інваліди IІI групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Тобто позивач у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями не позбавлений можливості реалізації своїх здібностей. Позивачеві органом ФССНВ/Пенсійного фонду України були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки також отримує пенсію.

Матеріали справи не містять доказів перенесення позивачем якихось особливих страждань, внаслідок чого суттєво змінились його життєві обставини та відносини з оточуючими, а також докладання позивачем додаткових зусиль їх відновлення.

Вина у виникненні професійних захворювань, окрім відповідача, лежить частково також і на позивачеві, оскільки він умисно протягом багатьох років приховував їх ознаки та динаміку розвитку від відповідача, усвідомлено продовжував працювати в шкідливих умовах. За таких умов, покладення на відповідача повної відповідальності за втрату професійної працездатності, отриманої внаслідок свідомих та зважених дій позивача, буде несправедливим.

Крім того, просив суд врахувати, що ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» було не єдиним підприємством, на якому позивач під час праці підпадав під дію шкідливих факторів. Так, згідно трудової книжки позивача та Акту П-4, його загальний стаж роботи у шкідливих умовах складає 22 роки 09 місяців та 12 днів, із них на ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» - 05 років 04 місяці 10 днів, або 23,44 % професійного маршруту.

Отже, якщо суд дійде висновку про наявність вини відповідача у виникненні у позивача хронічних професійних захворювань та вирішить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду, її розмір має становити лише 23,44% від суми, що визначається судами іншим працівникам, тобто приблизно 24 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Такими обставинами є скрутний матеріальний стан відповідача та його вклад в обороноздатність держави. ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» розташоване в м. Покровську Донецької області, який наразі знаходиться в епіцентрі військових подій. Підприємство потерпає від постійних обстрілів та руйнування виробничої інфраструктури, персонал звільнено. Дані факти є загальновідомими і не потребують доказування. Відповідно, видобуток основної продукції та господарська діяльність не здійснюються, доходи відсутні.

Зазначені обставини є істотними в контексті ч.3 ст. 23 ЦК України, та надають суду можливість зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Відповідач вважає, що питання виконання ним визначених Податковим кодексом України функцій податкового агенту залежить не від резолютивної частини рішення суду цивільної юрисдикції, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного/примусового).

Більш того, зазначення в резолютивній частині рішення суду щодо стягнення податків нівелює дію норм податкового законодавства, які визначають роботодавцю сплачувати дохід з утриманням сум податків за рахунок доходу, що виплачується.

Керуючись п. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України, просив під час вирішення спору врахувати правову позицію, викладену у постанові ВС від 21.05.2025 по справі №235/3143/24 (додається), згідно якої:- цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З аналізу норм права вбачається, що у випадку, якщо юридична особа відшкодовує на користь фізичної особи моральну шкоду, вона виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу та за рахунок фізичної особи, якій виплачується такий дохід.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2025 становить 8 000, 00 грн. Чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати становить 32 000, 00 грн. (8 000,00 х 4). Оскільки заявлена позивачем сума відшкодування моральної є значно більшою, слід дійти висновку, що вона підлягає оподаткуванню.

Окремо слід відзначити, що Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації (додається) роз`яснила, що у випадку, коли за судовим рішенням сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої життю та здоров`ю, більша аніж 4х кратний розмір мінімальної заробітної плати, то це є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Вважає, що питання про те, чи повинен відповідач виконувати визначену Податковим кодексом України функцію податкового агенту та утримувати податки, а також питання щодо розміру стягнутих податків, залежать не від резолютивної частини рішення суду на час ухвалення рішення, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного чи примусового). Враховуючи зазначене, визначення порядку оподаткування моральної шкоди за рішенням суду не повинні бути розглянути під час судового розгляду цієї справи (а.с. 27-35).

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Мотузом О. В. надано відповідь на відзив який зводився до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а саме, в позовній заяві зазначено, що заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, що внаслідок професійного захворювання порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

У виникненні у позивача хронічних професійних захворювань наявна вина відповідача, так як згідно п. 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 15 липня 2025 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання: - пневмоконіоз (t/q, 2/2, еm), ЛН І-ІІ (перш.-друг.) ст.; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст).;- хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч у ст. затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовим синдромами.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрація пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії фактична величина 105,243,7 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 81,9-95% зміни. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 148,9-187 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 88,4-97,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 93-95 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Робоча поза: перебування в похиленому положенні 29% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни. Нахили корпусу фактичне значення 175-190 разів, при нормативному значенні 51-100 разів.

Тобто відповідачем як роботодавцем допущено перевищення встановлених норм дії шкідливих факторів на працівника.

Слід зауважити, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем. Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При

цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Позивачем надано переконливі та змістовні роз`яснення, в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода.

Щодо стягнення суми моральної шкоди з урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Представник звернув увагу суду на те, що стягнення грошових коштів без утримання податків суперечить положенням закону, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом» (а.с. 70-72).

Представником ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Львовим А. Л. (діючого на підставі ордеру та довіреності) подано заперечення на відповідь на відзив в яких повністю заперечував проти аргументів представника позивача, вважаючи їх безпідставними.

Позивач в обґрунтування очевидності наявності у нього моральних страждань наголошує на тому, що будь-яке ушкодження здоров`я людини створює необхідність докладати додаткових зусиль для організації повсякденного життя і завдає моральної шкоди. Натомість такий висновок не ґрунтується на нормах права та законах формальної логіки, адже не будь-яке ушкодження здоров`я одночасно передбачає наявність моральних страждань або складнощів в організації свого життя. При цьому, позивачем не надано інших документів, окрім тих, де викладені скарги позивач та що підтверджували б наявність труднощів в організації свого життя

Водночас, представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач стверджує, що «перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію».

При цьому, «депресія» може позначати широкий спектр станів, і перш за все, депресія це розлад ментального здоров`я, що має бути встановлений та діагностовий лікарем відповідної спеціалізації. Лише МКХ-10 містить цілу низку кодів, що стосуються депресивних станів: F32.0, F32.1, F32.2, F32.3, F33.0, F33.1, F33.2, F33.3, F33.9, F34.1, F53.0. Для того, щоб діагностувати депресію у пацієнта мають зберігатись протягом тривалого часу певні симптоми, серед яких порушення сну, погіршена здатність концентруватись під час виконання роботи, знижений або навпаки підвищений апетит, інші симптоми, пов`язані з думками тощо. Таким чином, у даному випадку підставою для твердження про наявність у позивача депресії є наявність відповідних медичних документів, які у даній справі відсутні. Також з наявних документів не зрозуміло, чи наявні у позивача якісь з симптомів депресивних епізодів, оскільки такі не описані у скаргах.

Аналогічні міркування слід висловити і щодо стресу, оскільки МКХ-10 також містить групу кодів F43, які описують психологічні стани стресу. Натомість, Позивачем не надано документів, які б підтверджувати наявність у нього підтвердженого діагнозу стресу та відповідних наслідків. Стрес також має низку симптомів, які дозволяють спеціалісту діагностувати цей стан, застосовуються різноманітні тести, а також, залежно від тяжкості стану, різні засоби лікування. Однак, позивачем не надано документів, які б свідчили про наявність будь-якого діагностованого стресу, а також заходів, що вживались для усунення такого стану. Так, про стрес можна вести мову у разі наявності щонайменше трьох таких симптомів: втома, поганий сон, роздратування або збудження, складнощі у зосереджені на чомусь. Стрес також може супроводжуватись депресивними епізодами та поганим настроєм, головним болем, характерними відчуттями в районі потилиці тощо.

Позивачем не надано, зокрема, висновків лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії, експертної команди або консультаційних висновків спеціаліста щодо наявності або відсутності у нього стресу, депресії чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у нього в результаті отриманої травми.

Таким чином, на погляд представника відповідача в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а вважає, що отже такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У частині питання оподаткування моральної шкоди позивач не спростовує доводів відповідача, натомість посилається на ті ж підстави, що й у позовній заяві, без наведення контраргументів.

Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

Важливий висновок викладено також в постанові Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №180/505/20-ц (провадження №61-5св21), де зазначено, що з 23 травня 2020 року стягнута моральна шкода підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з 1

січня 2025 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, а отже, її чотирикратний розмір становить 8000 х 4 = 32000 (тридцять дві тисячі) гривень.

Як висновок, будь-яка сума, що потенційно може бути відшкодована позивачу і перевищуватиме цей поріг (у 32000 гривень) підлягатиме оподаткуванню.

Окрім цього, в цивільній справі, що розглядається, питання оподаткування стягнутих

сум моральної шкоди, тобто питання відносин між відповідачем (як податковим агентом) та державою не є та не може бути предметом спору взагалі.

Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 30.06.2025 року N 3594/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК зазначила «…обов`язок з нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору, з доходу, нарахованого фізичній особі на підставі рішення суду, виникає у юридичної особи (боржника), незалежного від того, що виплата зазначеного доходу здійснюється через виконавчу службу....» (копія наявна у матеріалах справи).

Представник відповідача вважає, що питання про те, чи повинен відповідач виконувати визначену Податковим кодексом України функцію податкового агенту та утримувати податки, а також питання щодо розміру стягнутих податків, залежать не від резолютивної частини рішення суду на час ухвалення рішення, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного чи примусового).

Враховуючи зазначене, вважає, що позовні вимоги позивача щодо визначення порядку оподаткування моральної шкоди за рішенням суду не підлягають задоволенню (а.с.75-81).

Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Мотуз О. В. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.101)

Представник відповідача Львов А. Л. про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» в період часу з 10 жовтня 2018 року по 19 лютого 2024 року:

- 10.10.2018 року - прийнятий прохідником 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах;

- 19.02.2024 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України (підтверджено записами в трудовій книжці позивача, а. с.118-120).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 15 липня 2025 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання: - пневмоконіоз (t/q, 2/2, еm), ЛН І-ІІ (перш.-друг.) ст.; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст).;- хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч у ст. затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовим синдромами.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрація пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії фактична величина 105,243,7 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 81,9-95% зміни. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 148,9-187 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 88,4-97,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 93-95 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Робоча поза: перебування в похиленому положенні 29% часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни. Нахили корпусу фактичне значення 175-190 разів, при нормативному значенні 51-100 разів (а.с. 14-15).

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/25/198/В від 19 листопада 2025 року (копія додається) позивачу встановлено втрату працездатності на рівні 65% за професійним захворюванням, та третю групу інвалідності строком до 01.11.2026 року (а.с. 121-126).

Згідно виписки № 605 із медичної карти стаціонарного хворого позивач проходив лікування в КНП Центральна лікарня Межівської селищної ради в період часу з 03.04.2025 року по 11.04.2025 року з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легено 3 група С, фаза загострення. Хронічний бронхіт 2 стадія, фаза загострення. Дифузний пневмофіброз. Емфізема легень. Легенева недостатність 2 ступеню. Загострення хронічної вертероброгенної попереково крижової радикулопатії з вираженим больовим, м`язевотонічним синдромом та лівобічним корінцевим синдромами, вираженими статикодинамічними порушеннями функції хребта(а. с. 13)

Також, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №432, ОСОБА_1 в період часу з 08.05.2025 року по 16.05.2025 року перебував на лікуванні в Державній установі Інститут праці ім. Ю. Л. Кундієва, з діагнозом: - пневмоконіоз (t/q, 2/2, еm), ЛН І-ІІ (перш.-друг.) ст.; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст).;- хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч у ст. затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічними та больовим синдромами.

(а.с. 16).

Медичним висновком лікарсько - експертної комісії спеціального профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання №19/116 від 15.05.2025 року ОСОБА_1 вперше встановлено наявність професійного характеру захворювання (а.с. 7).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала через професійне захворювання, спричинене негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, то моральну шкоду йому безумовно було заподіяно внаслідок ушкодження здоров`я під час роботи на ТОВ «Шахтобудівельна компанія оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, з урахуванням чого, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за рахунок відповідача.

На підставі переліченого обґрунтування, суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» не винне в отриманні ОСОБА_1 профзахворювання та відповідно у спричиненні позивачу цим моральної шкоди.

Суд при цьому виходив з того, що в зв`язку із отриманням професійного захворювання зі встановленням стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 у розмірі 65% на строк до 01.11.2026 року та здобуттям 3-ї групи інвалідності позивачу безумовно було заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок професійного захворювання у нього змінилися умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє внаслідок професійного захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, яку ОСОБА_1 пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання, отриману ним інвалідність внаслідок такого захворювання, які є безстроковими, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також провину підприємства відповідача у спричиненні ушкодження здоров`я позивачу, яка лежить на ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи, що ОСОБА_1 має загальний стаж роботи на вугільних підприємствах 22 роки 09 місяців 12 днів, а в умовах впливу шкідливих факторів на ТОВ «ШБК» 05 років 04 місяці 10 днів на підприємстві відповідача (на момент складання акту), отримавши внаслідок недосконалості виробництва з вини відповідача безстроково 65% стійкої втрати працездатності через набуте ним професійне захворювання та інвалідність при роботі у таких шкідливих умовах на підприємстві відповідача, зважаючи на розмір на 1 січня 2025 року мінімальної заробітної плати в сумі 8000 грн., то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку ТОВ «ШБК»» повинен дорівнювати 100000 грн., що відповідатиме завданій позивачу моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров`ї та подальшому житті.

Таким чином, суд не може погодитись із розміром моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я позивача, який визнає представник відповідача, та вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень підлягає стягненню з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 100 000 гривень, тобто на 40.8% від заявленої суми (245 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 395,49 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в сумі 395 (триста дев`яносто п`ять) гривень 49(сорок дев`ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 27.07.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія»», ЄДРПОУ 40162326, юридична адреса місце знаходження на момент звернення до суду: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, буд. 82.

Суддя: