Вирок № 138600384, 27.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13915/20

Провадження № 1-кп/638/315/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

заставодавця - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220480002348 від 20 червня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, який на утриманні неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку не має, офіційно непрацевлаштований, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.12.2024 продовжений судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220480002348 від 20 червня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України.

Під час судового розгляду судом встановлено, що 20.06.2020 близько 03 год 13 хв, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, прибув за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 66-К, де був припаркований автомобіль «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_7 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на знищення шляхом підпалу майна ОСОБА_7 , а саме «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , розуміючи, що поряд з автомобілем останнього знаходяться автомобілі «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_3 , однак не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді їх знищення або пошкодження, хоча повинен був і міг їх передбачити, ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, діючи умисно, з мотивів особистої неприязні до подружжя ОСОБА_7 , приніс за вказаною адресою заздалегідь заготовлену каністру з легкозаймистою речовиною, якою облив задню поверхню автомобілю «Jeeр Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснив підпал даного автомобілю шляхом занесення відкритого вогню.

У результаті протиправних дій ОСОБА_4 зазначений автомобіль знищено, чим останньому спричинено матеріальну шкоду, згідно висновку авто-товарознавчої експертизи № 11997/12019/12020 від 14.09.2020, на суму 527 914 грн 13 коп. Крім того, знищено майно, яке належить ОСОБА_7 , а саме дитяче авто-крісло «Britax Romer» на суму 10 140 грн; сумка спортивна «Bottega Veneta» на суму 33 705 грн; сонцезахисні окуляри чоловічі «Ray-Ban» на суму 4 200 грн; планшет «Apple iPad» 10.2 32 гб на суму 10 000 грн (згідно висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи № 142 від 16.09.2020 на загальну суму 58 045 грн).

У результаті підпалу легкозаймистої речовини на автомобілі «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , спалахнув та був знищений, поруч припаркований автомобіль марки «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , ринкова вартість якого станом на 20.06.2020, згідно висновку авто-товарознавчої експертизи № 11997/12019/12020 від 14.09.2020, склала 280 201 грн 04 коп.. Вказаний автомобіль належить на праві власності ТОВ «ІЛТА» та перебував в користуванні у ОСОБА_8 . Потерпілому ОСОБА_8 також завдано матеріальну шкоду у зв?язку із тим, що внаслідок знищення автомобіля «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , знищено належне ОСОБА_8 дитяче автомобільне крісло ТМ «Chiko», вартістю, згідно висновку експерта № 142 від 16.09.2020, - 2 000 грн.

Також, у результаті займання автомобіля «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , та розвитку подальшого температурного впливу на елементи розташованого поряд автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_3 , належного ОСОБА_9 , пошкоджено ліве дзеркало зовнішнього заднього огляду, боковий передній лівий покажчик поворотів, передній бампер та ліва блок-фара вказаного автомобіля. У зв?язку із чим ОСОБА_9 спричинено матеріальну шкоду, згідно висновку авто-товарознавчої експертизи № l1997/12019/12020 від 14.09.2020, на суму 8 497 грн 29 коп.

ОСОБА_4 , упевнившись у тому, що виконав всі дії для доведення свого злочинного умислу до кінця покинув місце вчинення злочину, спричинивши потерпілим шкоду в особливо великих розмірах на загальну суму 876 639 грн. 46 коп.

Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 102 845,65 грн. та моральної шкоди в розмірі 300 000 грн., а також стягнення витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 69 300 грн. Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти продовження судового розгляду на підставі п.1 ч.2 ст.319 КПК України. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, на його задоволенні наполягає. Просив розглянути справу на підставі наданих доказів. Зазначає, що показання, надані ним раніше, не змінилися. Також, просив подальший розгляд справи здійснювати без його участі. Міру покарання стосовно обвинуваченого залишив на розсуд суду.

Потерпілим ОСОБА_9 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 8497,29 грн. та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.. В судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява від ОСОБА_9 , в якій зазначено, що на своїх показаннях, наданих під час судового слідства, наполягає та повністю їх підтримує. Міру покарання обвинуваченому просить обрати на розсуд суду. Просив розглянути справу без його участі.

Потерпілий ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій зазначив, що на своїх показаннях наполягає та повністю їх підтримує. Міру покарання обвинуваченому ОСОБА_10 просив обрати на розсуд суду. Також просив розгляд справи проводити без його участі у зв`язку із знаходженням на військові службі по мобілізації в рядах сил оборони на період воєнного стану.

Представник потерпілої особи ТОВ «Ілта» ОСОБА_11 у судове засідання не з`явилася, надсилала до суду заяви, в яких просила судовий розгляд проводити без присутності представника потерпілої особи ТОВ «ІЛТА». Також, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_11 , в якій представник повідомляє, що ТОВ "ІЛТА" отримало грошову компенсацію від страхової компанії за знищений автомобіль «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 і будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_4 не має, цивільний позов не заявлятимуть.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме вину у вчиненні умисного знищення та пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду в особливо великих розмірах, вчинене шляхом підпалу, визнав в повному обсязі, підтвердивши вищезазначені обставини скоєння кримінального правопорушення та не заперечував щодо них. Щиро каявся, зазначив, що скоїв вказаний злочин внаслідок збігу тяжких обставин, викликаних наявністю тривалого конфлікту між співмешканкою ОСОБА_4 та дружиною потерпілого ОСОБА_7 . Також, зазначив, що кваліфікація інкримінованого йому злочину йому зрозуміла та заперечень з цього приводу він не має. Наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, які передбачені ч.2 ст.394 КПК України та які роз`яснені йому судом, йому відомі та зрозумілі.

Показання ОСОБА_4 , надані в судовому засіданні, є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор та потерпілі не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності позиції останнього, роз`яснивши обвинуваченому про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2024 року у справі № 444/870/22 (провадження № 51-2989км23) суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Під час судового розгляду допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 повідомив суду, що ввечері 19.06.2020 року припаркував належний йому автомобіль «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , біля будинку 66К по просп. Перемоги у м. Харків, де проживає. Уночі він прокинувся від звуків вибухів. Підійшовши до вікна, побачив, що його автомобіль горить. Після цього він вийшов на вулицю, де вже перебували працівники поліції та пожежники. Працівникам поліції він повідомив свої припущення щодо осіб, які могли бути причетними до підпалу автомобіля. Також йому стало відомо, що неподалік місця події було виявлено мобільний телефон обвинуваченого, а також згорілі речі. Потерпілий зазначив, що в автомобілі знаходилися особисті речі, а саме дитяче автокрісло, спортивна сумка, сонцезахисні окуляри, планшет, перелік яких наведений в обвинувальному акті. Крім того, потерпілий повідомив про наявність конфлікту між його дружиною ( ОСОБА_12 ) та співмешканкою ОСОБА_4 ( ОСОБА_13 ). Сам він до зазначених подій і з ОСОБА_4 знайомий не був, і конфлікту між ним та ОСОБА_4 не було. Декілька років тому приблизно протягом чотирьох місяців дружина потерпілого користувалась послугами косметології, які надавала співмешканка ОСОБА_4 , на бартерній основі, замість цього дружина рекламувала такі послуги в соцмережах. За словами потерпілого, така співпраця припинилася після того, як його дружині почали надходити негативні відгуки щодо процедур, які надавала співмешканка ОСОБА_4 . Також потерпілий пояснив, що страхова компанія виплатила йому відшкодування не в повному обсязі. У зв`язку з цим він звертався до страхової компанії з претензією, яка розглянута, однак відповіді на неї він не отримав. Цивільний позов потерпілий підтримав та просив його задовольнити.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 повідомив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_4 не знайомий. 19.06.2020 року ввечері він припаркував свій службовий автомобіль біля будинку 66К по просп. Перемоги у м. Харків задньою частиною до проїжджої частини поруч з автомобілем «Jeep Cherokee», який стояв передньою частиною до проїжджої частини. Приблизно о 03 год 30 хв потерпілий прокинувся від звуків вибухів. Після цього він зателефонував до необхідних служб та спустився на вулицю, де, на той момент, горіло два автомобілі «Jeep Cherokee» та його службовий автомобіль, який належить ТОВ "ІЛТА". Згодом на місце події прибули пожежна служба та поліція. У службовому автомобілі потерпілого знаходилися особисті речі потерпілого, а саме: два повербанки, зарядні пристрої та дитяче крісло, які внаслідок пожежі були пошкоджені. Потерпілий також повідомив, що службовий автомобіль був застрахований. На місці події працівниками поліції було вилучено каністру та мобільний телефон. Цивільний позов у межах даного кримінального провадження потерпілий не заявляв.

З урахуванням викладеного, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та оцінивши надані під час судового розгляду показання потерпілих, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, необхідном для розгляду справи і прийняття законного та обгрунтованого рішення, дійшов висновку, що подія правопорушення мала місце, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ч. 2 ст. 194 КК України як умисне знищення та пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду в особливо великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.

Суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Визначаючи вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує: тяжкість скоєного правопорушення, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином; характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також, враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , уродженець м. Харкова, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, який на утриманні неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку не має, офіційно непрацевлаштований, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, у будь-яких відносинах до вчинення злочину з потерпілими не перебував.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України суд вважає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, визнання ним вини, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає за необхідне і достатнє обрати обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 194 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Однак, враховуючи приписи ст. 50 КК України, беручи до уваги вищевказані обставини вчинення кримінального правопорушення, страхове відшкодування потерпілим збитків за знищені автомобілі «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_7 , та «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , який належав ТОВ "ІЛТА", тобто, часткове усунення наслідків заподіяної шкоди потерпілим, зважаючи на дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не ховався після вчинення злочину, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро каявся та виявляв власний осуд своєї поведінки та ставлення до скоєного під час розгляду справи, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції його від суспільства, з застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням та покладанням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення на його користь матеріальної шкоди в розмірі 102 845,65 грн, моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн та витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 69 300,00 грн. Під час судового розгляду потерпілий підтримав позовні вимоги у заявленому розмірі та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позову потерпілий посилається на те, що йому на праві приватної власності належить автомобіль Jeep-Cherokee 2017 року випуску днз НОМЕР_4 № кузова НОМЕР_5 . У результаті протиправних дій ОСОБА_4 зазначений автомобіль знищено, чим потерпілому спричинено матеріальну шкоду, згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 11997/12019/12020 від 14.09.2020 року на суму 527 914,13 грн. Також, в результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_4 було знищено майно, яке знаходилось в автомобілі «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , та належало ОСОБА_7 , а саме: дитяче авто-крісло «Britax Romer», сумка спортивна «Bottega Veneta», сонцезахисні окуляри чоловічі «Ray-Ban», планшет «Apple iPad» 10.2 32 гб, кросівки «Stella McCartney», спортивний комплект одежі (лосини та топ) ТМ «Puma», спортивна сумка «Harvest», сонцезахисні окуляри жіночі «Cartier», чим спричинено матеріальну шкоду, згідно висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи № 142 від 16.09.2020 року, у розмірі 60 045,00 грн. Таким чином, в результаті протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 587 959,13 грн. Потерпілий зазначив, що автомобіль «Jeep Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , було застраховано в ПРАТ СК «Граве Україна» згідно Договору добровільного страхування «Граве КАСКО» № 101055844. У зв`язку з чим, вказаною страховою компанією було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 485 113,48 грн. Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної в результаті винних дій ОСОБА_4 , складає 102 845,65 грн, що складається з: вартості матеріального збигку понесеного внаслідок підпалу у розмірі 587 959,13 грн за вирахуванням виплати страхового відшкодування в розмірі 485 113,48 грн. Крім того, у зв?язку з неправомірними діями обвинуваченого, потерпілий зазнав моральних, психічних та душевних страждань, був вимушений кардинально змінити свій побут, разом з родиною змінити місце мешкання, оскільки до ОСОБА_4 не застосований жодний запобіжний захід. Крім того, протягом тривалого часу, у зв?язку із знищенням автомобіля, який позивач придбав лише у травні 2020 року, ОСОБА_7 став знервованим, втратив здоровий сон. Сімейний бюджет довелося спрямувати на пошуки іншого транспортного засобу. Вищенаведені обставини спричинили виникнення у позивача пригніченого стану, внаслідок чого він почав ставитися до всього нервово. Такий стан речей призвів до напружених відносин у родині. Вважає обгрунтованою, яка відповідає засадам розумності та справедливості, суму моральної шкоди у розмірі 300 000 грн., яку просить стягнути з обвинуваченого. Також, просив стягнути відповідно до попереднього розрахунку послуг з надання правничої допомоги суму процесуальних витрат у розмірі 69300 грн.

В обгрунтування заперечень проти позову захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , зазначив, що з пред`явленим ОСОБА_7 позовом неможливо погодитись, оскільки цивільним позивачем не доведено наявність шкоди, завданої предметам, які начебто знаходились у транспортному засобі потерпілого під час підпалу. Позивач посилається лише на матеріали товарознавчої експертизи, але не доводить сам факт наявності даних матеріальних цінностей, а також не доводить факт знищення даних ціностей у транспортному засобі під час підпалу. Експертиза встановлює лише вартість тих чи інших матеріальних цінностей, але не доводить їх фактичної наявності та причинно-наслідкового зв`язку між їх наявністю та знищенням в результаті протиправних діянь в конкретний проміжок часу. Стосовно стягнення моральної шкоди взагалі не надано жодних доказів, які б свідчили про ті чи інші моральні страждання та обгрунтовували саме зазначений розмір моральних збитків. Також, жодних доказів стосовно витрат на правничу допомогу цивільним позивачем також надано не було.

Обвинувачений ОСОБА_4 щодо пред`явлених вищезазначених позовних вимог розділив думку свого захисника та просив відмовити в задоволенні цивільного позову.

Ознайомившись з цивільним позовом, доданими до нього доказами, матеріалами кримінального провадження, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Віповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Матеріалами справи, а саме висновком експерта за результатамиавтотоварознавчої екпертизи № 11997/12019/12020 від 14.09.2020, висновком експертів № 12041/12042/15733-15734/15735-15739 за результатами проведення комплексної судової пожежо-технічної експертизи та екпертизи з дослідження нафто-продуктів і паливо мастильних матеріалів від 21.09.2020, а також висновком експерта за результатами товарознавчої експертизи №142 від 16.09.2020 та показаннями потерпілого ОСОБА_7 , наданими під час розгляду справи, підтверджується завдання ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 100 845 грн 65 коп., з яких 42800,65 грн. - різниця між величиною матеріального збитку від знищення автомобіля Jeep-Cherokee, днз НОМЕР_4 , та виплаченою потерпілому сумою страхового відшкодування, 58 045 грн. - вартість знищеного внаслідок підпалу майна.

Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів належності та знищення речей, що знаходились в автомобілі під час підпалу, суд не бере до увагу з урахуванням наступного.

Згідно з висновками, зазначеними у Постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (яка застосовується судом за правилами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Фактичною підставою для застосування відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Судом під час розгляду справи встановлено, що винними діями ОСОБА_4 , а саме протиправною поведінкою, направленою на знищення майна потерпілого, останньому спричинено матеріальної шкоди як автомобілю, так і майну, що знаходилось в ньому (зокрема, з фототаблиць, що є додатком до висновку №№ 12041/12042/15733-15734/15735-15739 від 21.09.2020 вбачається наявність дитячих автокрісел, які знаходились у знищених автомобілях). Вказана шкода була оцінена у встановленому законом порядку експертами, які попереджались про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України. Експертні дослідження проводились на підставі рішення органу досудового розслідування, що виключає сумнів суду щодо неналежності вказаних доказів.

Суд бере до уваги наукову спроможність тих принципових положень, якими керувався судовий експерт ОСОБА_14 у своєму висновку №142 від 16.09.2020 і правильність застосованої нею методики дослідження, повноту та наукову обґрунтованість висновку, комплексність експерта (освіту, стаж роботи), та дійшов висновку про відсутність сумнівів у правильності висновку судової товарознавчої експертизи № 142 від 16 вересня 2020 року, виготовленого судовим експертом ОСОБА_14 , оскільки експертиза була проведена експертом, яка має відповідну кваліфікацію.

Таким чином, судом встановлені всі елементи складу цивільного правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка з боку обвинуваченого, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина ОСОБА_4 , що є юридичною підставою для стягнення з нього в межах доведеності під час розгляду справи суми матеріальної шкоди у розмірі 100 845 грн 65 коп.( 42800,65 грн. + 58 045 грн.). В цій частині цивільний позов ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач порахував спричинену йому матеріальну шкоду згідно висновку експертизи №142 від 16.09.2020 у розмірі 60 045,00 грн., проте, в цю суму включена вартість дитячого автокрісла у розмірі 2000 грн., яке також знаходилось в автомобілі, але в іншому - «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , та належало потерпілому ОСОБА_8 .

Щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 суми відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне. Право кожної фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, гарантоване ст.ст. 32, 56 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Цивільне законодавство України під моральною шкодою розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Так, згідно із ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість проводження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9 цієї Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Вивчивши викладені в позові доводи, враховуючи характер відносин, які виникли між потерпілим та обвинуваченим, суд дійшов висновку, що потерпілому внаслідок злочину була спричинена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо нього, пов`язаних з порушенням звичного укладу життя, втратою засобу пересування та майна, напруженими у зв`язку з цим відносинами у родині, відчуттям тривоги та пригніченим станом за можливі повторні дії.

При визначенні розміру моральної шкоди суд бере до уваги характер правопорушення, враховує всі обставини події, їх характер та обстановку, характер, обсяг та глибину душевних страждань, яких зазнав потерпілий в результаті знищення обвинуваченим майна, виходить із вимог розумності, виваженості та справедливості, а також матеріального стану обвинуваченого та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. Даний розмір морального відшкодування на користь потерпілого є справедливим, виваженим та таким, який належно компенсує спричинену йому моральну шкоду.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Згідно з висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони (Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/10228/20, провадження № 51-5868км21).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, до яких належать, зокрема, і витрати на правову допомогу, що, у відповідності до ст. 91 КПК України, є предметом доказування у кримінальному провадженні.

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесених потерпілим витрат на правничу допомогу надано копію договору № 10/1 про надання правової допомоги від 01.10.2020 року, укладеного між адвокатом ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , копію попереднього розрахунку послуг з надання правничої допомоги від 01.10.2020 року, копію додатку № 1 до договору за № 10/01 про надання правової допомоги від 01.10.2020 року, копію акту №10/1/1 виконаних робіт від 29.10.2020 року, копію прибуткового касового ордеру № 10/1 та квитанції до прибуткового касового ордера № 10/1 від 29.10.2020 року про сплату потерпілим адвокату 13 650,00 грн, копію договору № 20-01/20 про надання правової допомоги від 12.10.2020 року, укладеного між адвокатом ОСОБА_16 та ОСОБА_7 , копію попереднього розрахунку послуг з надання правничої допомоги від 12.10.2020 року, копію додатку № 1 до договору за № 20-01/20 про надання правової допомоги від 12.10.2020 року, копію акту № 20-01/20/1 виконаних робіт від 29.10.2020 року, копію прибуткового касового ордеру та квитанції до прибуткового касового ордера № 20-01/20 від 29.10.2020 року про сплату потерпілим адвокату 13 650,00 грн.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що потерпілий отримував адвокатські послуги та фактично сплатив за їх надання суму у розмірі 27 300 грн., що відповідно підтверджується належним доказами, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 300 грн.. Щодо вимог про стягнення решти суми 42 000 грн., то підстави відсутні, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами факт надання таких послуг та їх оплати. З урахуванням заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на правову допомогу та фактично здійснених адвокатами дій під час її надання потерпілому ОСОБА_7 , суд вважає, що саме така сума буде відповідати принципу співмірності та розумності.

Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення на його користь матеріальної шкоди в розмірі 8 497,29 грн та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн.

Під час розгляду кримінального провадження, а саме 17.08.2024 року потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується копією актового запису про смерть від 21.08.2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження за цивільним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв`язку із смертю потерпілого.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.11.2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», визначивши суму застави в розмірі 126 120,00 гривень.

Згідно з квитанцією від 11.11.2020 року № 0.0.1900940556 ОСОБА_6 були сплачені кошти у розмірі 126 120,00 грн в рахунок сплати застави за ОСОБА_4 .

Відповідно до листа начальника ТУ ДСА у Харківській області від 11.11.2020 року № 04-49/3109/20, згідно виписки з рахунку НОМЕР_6 від 11.11.2020 кошти у сумі 126 120,00 грн надійшли на депозитний рахунок територіального управління з призначенням платежу: застава за ОСОБА_4 згідно ухвали суду по справі № 638/13915/20, провадження 1-кп/638/1451/20, на підставі чого ОСОБА_4 було звільнено з-під варти та покладено наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України). Судом встановлено, що в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладенні на нього судом обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а тому застава підлягає поверненню.

Одночасно, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про перерахування грошових коштів, внесених в якості застави у розмірі 126 120,00 грн., на потреби ЗСУ, з метою підтримання фінансових потреб Збройних сил України під час воєнного стану.

Заставодавець ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував проти завдоволення вказаного клопотання. Зазначив, що грошові кошти під час сплати ним застави належали ОСОБА_4 в повному обсязі і він погоджується на спрямування їх на потреби ЗСУ.

Враховуючи вказані обставини, а також бажання обвинуваченого допомогти Збройним Силам України під час воєнного стану, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, у зв`язку із чим заставу необхідно перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді застави до набранням вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити без змін.

Відповідно до протоколу від 20.06.2020 ОСОБА_4 було фактично затримано о 8 год.10 хв. та в подальшому у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було відмовлено (ухвала суду від 23.06.2020). Під час затримання ОСОБА_4 перебував у лікарні. Тому, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в строк відбуття покарання строк його фактичного затримання з 20.06.2020 по 23.06.2020 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В ході досудового розслідування проведено автотоварознавчу екпертизу № 11997/12019/12020 від 14.09.2020 року, витрати з проведенням якої документально підтверджені та становлять 12 258,00 грн; комплексну пожежо-технічну експертизу та екпертизу з дослідження нафто-продуктів і паливо мастильних матеріалів № 12041/12042/15733-15734/15735-15739 від 21.09.2020 року, витрати з проведенням якої документально підтверджені та становлять 19 978,40 грн.

На підставі ст. 118 КПК України вказані витрати включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Згідно зі ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений на майно ухвалами Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2020 року у справі № 638/8515/20 (провадження № 1-кс/638/1782/20), № 638/8515/20 (№ 1-кс/638/1787/20), необхідно скасувати.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в строк відбуття покарання строк його фактичного затримання з 20.06.2020 по 23.06.2020 р.

Контроль за виконанням вироку покласти на місцеві органи пробації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити заставу із встановленими ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2020 відносно ОСОБА_4 обов`язками.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про перерахування після набрання вироком законної сили грошових коштів у вигляді суми застави - задовольнити.

Грошові кошти, сплачені ОСОБА_6 в якості застави за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рахунок ТУ ДСА України в Харківській області відповідно до квитанцій АТ КБ «ПриватБанк», код квитанції: 2141-4963-7382-1696, дата оплати 11.11.2020 (UA208201720355299002000006674, МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ м. Київ) в розмірі 126 120 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять) грн 00 коп., згідно ухвали суду по справі №638/13915/20, провадження 1-кп/638/1451/20, після набрання вироком законної сили, перерахувати на спеціальний рахунок Національного банку України для цілей оборони України за наступними реквізитами:

МФО: 300001;

Рахунок № UA843000010000000047330992708;

Код ЄДРПОУ 00032106;

Отримувач: Національний банк України;

Призначення: допомога ЗСУ.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про стягнення моральної, матеріальної шкоди та витрат на оплату правничої допомоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 суму матеріальної шкоди у розмірі 100 845 (сто дві тисячі вісімсот сорок п`ять) грн 65 коп., суму моральної шкоди у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп., суму витрат на правничу допомогу у розмірі 27 300 (двадцять сім тисяч триста) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог цивільного позову ОСОБА_7 відмовити.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку зі смертю потерпілого - закрити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення автотоварознавчої екпертизи № 11997/12019/12020 від 14.09.2020 року в розмірі 12 258 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 00 коп; комплексної пожежо-технічної експертизи та екпертизи з дослідження нафто-продуктів і паливо мастильних матеріалів № 12041/12042/15733-15734/15735-15739 від 21.09.2020 року в розмірі 19 978 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) 40 грн. _ДОПИСАТЬ

Арешт, накладений на майно на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2020 року у справі № 638/8515/20 (провадження № 1-кс/638/1782/20) та на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова № 638/8515/20 (№ 1-кс/638/1787/20) скасувати.

Речові докази, а саме:

- DVD-R диск (із серійним позначенням на ньому "Axent" 16Х, 4.7 GB, 120 min. та рукописом "2348/20") з розміщеним на ньому відеозаписами - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- металеву каністру зі слідами термічного впливу, фрагмент тканини зі слідами термічного впливу - знищити після набрання вироком законної сили;

- мобільний телефон apple Iphone X та чохол від мобільного телефону - повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів: засудженому з дня отримання копії вироку, іншим учасникам судового провадження з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1