Ухвала суду № 138599326, 24.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5889/26

Провадження № 1-кс/496/1243/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026162250000626 від 24.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підозрюваному: ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Молдова, працюючому на посаді водія вантажного автотранспорту в S.R.L. «BOLGAR-TRANSFER» (Республіка Молдова, м. Комрат), який має неповну середню освіту, неодруженому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2026 до Біляївського районного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що в невстановлені час та місці ОСОБА_5 , працюючи на посаді водія вантажного автотранспорту в S.R.L. «BOLGAR-TRANSFER» (Республіка Молдова, м. Комрат), вступив у злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, у тому числі з особами, які використовували облікові записи месенджера «Telegram» « ОСОБА_8 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 », спрямовану на незаконне переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) доларів США за кожну переправлену особу, розподіливши при цьому ролі у вчиненні злочину, а саме: невстановлені особи здійснювали пошук осіб, які виявили намір незаконно перетнути державний кордон України, координацію їх дій, визначення маршруту, часу та місць посадки і висадки, натомість ОСОБА_5 відповідно до відведеної йому ролі повинен був здійснювати безпосереднє переміщення такої особи у транспортному засобі, перебуваючи під керівництвом та відповідно до вказівок зазначених осіб. Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час невстановлені особи, використовуючи месенджер «Telegram», в ході спілкування виявили громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мав намір незаконно, поза встановленим порядком, перетнути державний кордон України, у зв`язку з чим почали надавати останньому вказівки щодо порядку та умов такого перетину. В подальшому, 22.07.2026, після в`їзду в Україну через міжнародний пункт пропуску «Серпневе» на керованому ним вантажному автомобілі марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , реалізуючи досягнуту домовленість, отримав від особи, яка використовувала обліковий запис « ОСОБА_8 », вказівку прибути до н.п. Бессарабське (Тарутине) Болградського району Одеської області для того, щоб забрати громадянина України. Того ж дня, приблизно о 22:00, ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу торговельної точки по вул. Квітковій у зазначеному населеному пункті, зустрівся з ОСОБА_9 , який діяв за вказівкою невстановлених осіб, після чого ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими особами, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи, що приховане від прикордонного контролю переміщення особи через державний кордон України є незаконним, з метою власного незаконного збагачення, вказав ОСОБА_9 на заздалегідь обладнаний у конструктивних особливостях транспортного засобу тайник - нішу для інструментів у напівпричепі з реєстраційним номером V011GM, куди останній заліз, після чого ОСОБА_5 закрив кришку тайника, тим самим приховавши ОСОБА_9 від можливого виявлення уповноваженими державними органами, та розпочав рух у напрямку м. Одеси. У зв`язку з дією комендантської години рух було тимчасово припинено поблизу н.п. Удобне Білгород-Дністровсього району Одеської області, де ОСОБА_5 очікував до ранку, та відновлено близько 05:00 23.07.2026. 23.07.2026 приблизно о 06:00, прибувши в район Одеського морського порту по вул. Одарія в м. Одесі, ОСОБА_5 , діючи за вказівкою особи, яка використовувала обліковий запис в телеграм «ІНФОРМАЦІЯ_2», зупинився та випустив ОСОБА_9 з тайника, після чого в`їхав на територію Одеського морського порту для завантаження транспортного засобу вантажем, продовжуючи при цьому виконувати відведену йому роль у злочинній схемі. Того ж дня, приблизно о 18:10, після завантаження автомобіля та виїзду з території порту, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію спільного з невстановленими особами злочинного умислу, повторно забрав ОСОБА_9 поблизу буд. №9 по вул. Одарія в м. Одесі, а біля продовольчого магазину за адресою: вул. Шкодова Гора, 15 в м. Одесі, повторно розмістив останнього у зазначеному тайнику напівпричепа та закрив кришку, після чого продовжив рух автомобільною дорогою Одеса-Рені у напрямку контрольного пункту пропуску через державний кордон України «Удобне-Паланка-Маяки», маючи намір, діючи умисно та узгоджено з невстановленими співучасниками, незаконно, поза встановленим пунктом пропуску, перемістити ОСОБА_9 через державний кордон України до Республіки Молдова за обіцяну грошову винагороду. 23.07.2026 приблизно о 21 год. 51 хв. на транзитній ділянці контрольного пункту пропуску «Удобне-Паланка-Маяки» безпосередньо перед проходженням прикордонного контролю, військовослужбовцями НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України автомобіль марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 було зупинено, у ході подальшого огляду в спеціально обладнаному сховку (ніші для інструментів) напівпричепа виявлено громадянина України ОСОБА_9 , якого у такий спосіб незаконно переправляли через державний кордон України до Республіки Молдова поза встановленим пунктом пропуску, внаслідок чого злочинні дії ОСОБА_5 , який діяв умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, спрямовані на незаконне переправлення особи через державний кордон України, були викриті та припинені. 23.07.2026 ОСОБА_5 затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. 24.07.2026 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в незаконному переправленні особи через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів повідомлено ОСОБА_5 .. В клопотанні зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 4 ч.1 ст. 177 КПК України. Слідчий у клопотанні зазначає, що з метою гарантії та забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, із врахуванням положень п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України та ч. 3 ст. 183 КПК України, йому необхідно обрати розмір застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий розмір застави та покладення обов`язків забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, при цьому посилався на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення. Просив відмовити у задоволені клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить наступних висновків.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Встановлено, що СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026162250000626 від 24.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

23.07.2026 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

24.07.2026 року ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в незаконному переправленні особи через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом огляду транспортного засобу - вантажного автомобіля марки «Iveco», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в ході якого виявлено спеціально обладнаний тайник (нішу для інструментів) у конструктивних особливостях напівпричепа, пристосований для приховування людини, а також вилучено мобільні телефони, документи на транспортний засіб та вантаж, що використовувались підозрюваним для вчинення злочину; показаннями свідка ОСОБА_9 ; показаннями самого підозрюваного ОСОБА_5 , наданими під час допиту в якості підозрюваного за участю захисника, який визнав факт одержання пропозиції та подальшого домовленості про переправлення особи через державний кордон України за грошову винагороду, підтвердив обставини зустрічі з ОСОБА_9 , приховування останнього у тайнику транспортного засобу та рух у напрямку державного кордону відповідно до вказівок невстановлених осіб; показаннями свідків - працівників правоохоронних органів (Державної прикордонної служби України та Національної поліції України); іншими доказами зібраними в ході досудового розслідування.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вище перелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.

Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.

Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає, що оголошена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою.

Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Суворість можливого покарання може стимулювати підозрюваного до втечі; крім того, з метою уникнення кримінальної відповідальності він може безперешкодно перетнути державний кордон України, оскільки ОСОБА_5 є громадянином Республіки Молдова, не має громадянства України, постійного місця проживання, реєстрації, працевлаштування чи будь-яких інших легальних соціальних або майнових зв`язків на території України, а перебував тут виключно у зв`язку з виконанням службового завдання з міжнародного вантажного перевезення.

Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб), підтверджується, зокрема, характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному. ОСОБА_5 може намагатись вплинути на свідка ОСОБА_9 з метою зміни або відмови від показань, які мають ключове доказове значення у цьому провадженні, та надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також узгоджувати з ним свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення інкримінованого злочину.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), підтверджується тим, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні необхідно провести низку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати їх проведенню, оскільки злочин вчинено у складі групи, і не всі співучасники наразі встановлені. ОСОБА_5 знає їхні контакти та номери телефонів у месенджерах. Перебуваючи на волі, він зможе повідомити їх про свое затримання. Це дозволить іншим учасникам швидко видалити електронне листування та свої облікові записи, сховатися від слідства або продовжити злочинну діяльність. Такі дії зроблять неможливим встановлення всіх винних осіб та обставин злочину.

Враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, тому з метою запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 332 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), є громадянином Республіки Молдова, працює на посаді водія вантажного автотранспорту в S.R.L. «BOLGAR-TRANSFER» (Республіка Молдова, м. Комрат), має неповну середню освіту, неодружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб вчинення злочину підозрюваним, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м`який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень не в силі.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.

Беручи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, суд вважає за можливе призначити заставу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.

Визначаючи розмір застави, суд виходить із того, що вона повинна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та бути співмірною встановленим ризикам, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а також майновому стану особи. При цьому розмір застави не може бути завідомо непомірним та фактично позбавляти особу можливості скористатися передбаченим законом правом на звільнення з-під варти після її внесення. Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішеннях у справах «Neumeister v. Austria» та «Mangouras v. Spain». Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Конституційний Суд України у Рішенні від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 звернув увагу, що застава має залишатися реальною альтернативою триманню під вартою, а її розмір повинен визначатися індивідуально з урахуванням принципу пропорційності та не може встановлюватися таким чином, щоб фактично унеможливити її внесення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги всі обставини, перелічені у ст. 178 КПК, суд приходить до переконання, що для забезпечення виконання підозрюваним, передбачених КПК України вимог, слід визначити заставу у сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120,00 грн. (Сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень 00 копійок).

Окрім цього, необхідно визначити обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, які будуть покладені на підозрюваного, у разі внесення застави.

У разі невиконання покладених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою обирається не більше 60 днів (в рамках строку досудового розслідування) і обчислюється з моменту затримання 24.07.2026 року

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію 21.09.2026 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 133 120 грн. (сто тридцять три тисяч сто двадцять) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, а саме: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26302945; банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA418201720355249001000005435.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком до 21.09.2026 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-не відлучатися з міста проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-заборонити спілкуватися зі свідками та учасниками кримінального провадження.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити підозрюваній, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».

Слідчий суддя ОСОБА_1