Рішення № 138598785, 29.07.2026, Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/297/26

2/746/189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р.

Срібнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Сакун Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»» (далі ТОВ «Коллект Центр», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту (заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту) від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК у сумі 13 637,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 7 610,56 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6 026,56 грн.

Також товариство просить стягнути з відповідача суму сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

21 травня 2018 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі АТ «Таскомбанк») та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №017/4718144-СК, згідно з яким йому надано кредит на картку з кредитним лімітом до 100 000,00 грн, строком на 12 місяців, з автоматичною пролонгацією, зі сплатою процентів (реальна річна процентна ставка) за користування кредитними коштами в розмірі 40,43 % річних.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором у нього перед банком виникла кредитна заборгованість.

21 грудня 2023 року між АТ«ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № HI/11/13-Ф, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу від 21 грудня 2023 року №HI/11/13-Ф ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором від 21травня 2018 року № 017/4718144-СК на загальну суму 13637,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 7 610,56 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6 026,56 грн.

Оскільки всупереч умовам договору про споживчий кредит, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача за вказаним договором, відповідач у добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за цим договором, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок ТОВ «Коллект Центр», тобто ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за договором від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК, ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з відповідача вказану заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до розгляду на 12 год. 00 хв. 29 липня 2026 року. Цією ухвалою сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Сторонам направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви клопотала про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача (частина третя статті 211 ЦПК України). Зазначила, що проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, 27 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача за довіреністю Іщук С.О. надіслав письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір укладений в неналежній формі. У письмових поясненнях також просить у разі його неявки в судове засідання розглянути справу без його участію. Також представник відповідача надіслав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, які позивач просить стягнути з нього, до 2 000,00 грн, оскільки заявлена сума таких витрат у розмірі 9 000,00 грн не є розумною та співмірною.

27 липня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує проти твердження представника відповідача щодо неналежного укладення кредитного договору, оскільки відповідач власноручним підписом підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами кредитного договору, розуміє їх та усвідомлює наслідки неналежного їх виконання, а матеріали справи містять всі необхідні докази на підтвердження факту видачі кредитних коштів, нарахування відсотків за умовами кредитного договору та здійснення погашень відповідачем кредитної заборгованості. Заперечує щодо зменшення суми витрат на правову допомогу, оскільки їх сума підлягає розподілу за результатами розгляду справи.

У судове засідання 29 липня 2026 року сторони не з`явились. Клопотання про розгляд справи без участі представника позивач ТОВ «Коллект Центр» включило до прохальної частини позовної заяви.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами цього позову, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

21 травня 2018 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 017/4718144-СК, згідно з яким йому надано кредит на картку з кредитним лімітом до 100 000,00 грн, строком на 12 місяців, з автоматичною пролонгацією, зі сплатою процентів (реальна річна процентна ставка) за користування кредитними коштами у розмірі 40,43 % річних.

До матеріалів справи також додано виписку за особовими рахунками кредитного договору № 017/4718144-СК, відкритими на ім`я ОСОБА_1 , за період з 21 травня 2018 року до 21 грудня 2023 року.

21 грудня 2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу № НІ/11/13-Ф, в тому числі за договором від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК, укладеним з відповідачем. Отже, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі заборгованості за вказаним договором станом на 01 липня 2026 року в сумі 13 637,12 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 7 610,56 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 6 026,56 грн (згідно з розрахунком, наданим ТОВ « Коллект Центр»).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТОВ «ТАСКОМБАНК» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договором, за яким у зв`язку із порушенням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань перед ТОВ «ТАСКОМБАНК», визначених договором від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк, утворилась заборгованість.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідачем суду не надано доказів сплати кредитних коштів та нарахованих процентів за договором від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК на користь ТОВ «ТАСКОМБАНК» .

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідачем факт отримання коштів не спростовано, доказів погашення кредитної заборгованості суду не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитним договором не надано, не заявлено заперечень стосовно заміни кредитора у зобов`язанні.

Як вже зазначалось, між ТОВ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Коллект Центр» (21 грудня 2023 року № НІ/11/13-Ф) було укладено договір факторингу, в тому числі за договором від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК, укладеним між ТОВ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 .

Тобто до ТОВ «Коллект Центр» перейшли права та обов`язки за договором від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК.

Із матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором від 21 травня 2018 року № 017/4718144-СК, укладеним між ТОВ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 останньому були надані у користування кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 100 000,00 грн, однак у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у нього утворилась заборгованість перед банком, а уклавши договір відступлення прав вимоги від 21 грудня 2023 року № НІ/11/13-Ф, позивач набув права вимоги щодо відповідача за спірним кредитним договором.

Отже, позов ТОВ «Коллект Центр» підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Згідно з частиною першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розподіл судових витрат суд здійснює в порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України, частиною першою якої визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а пунктом 1 частини другої цієї статті визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

З платіжної інструкції від 30 червня 2026 року вбачається, що при поданні позову ТОВ «Коллект Центр» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволений в повному обсязі, із ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягають витрати на оплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, слід зазначити таке.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою третьою статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024;

- копію заявки на надання юридичної допомоги № 2639 від 01 травня 2026 року;

- копію витягу з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року;

- копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс».

Із вказаних документів вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу становить 9000,00 грн, вартість надання послуг правничої допомоги за одну кредитну справу у розмірі 9 000,00 грн визначена умовами договору про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 01-07/2024.

Витягом з акту №22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року відображено перелік виконаних АО «Лігал Ассістанс» послуг, а саме:

1)надання усної консультації (2 год 00 хв.);

2) складання позовної заяви (2 год 00хв).

Усього витрачено 4 год. 00 хв., подано 1 позовну заяву.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною

позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Представник відповідача у справі Білодіда О.М. Іщук С.О. подав до суду клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, оскільки, на його думку, витрати на право допомогу у розмірі 9 000,00 грн не мають характеру необхідних у цій справі.

Вивчивши клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дослідивши надані АО «Лігал Ассістанс» докази, що підтверджують обсяг наданих ним послуг клієнту ТОВ «Коллект Центр», у цій справі, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача підлягає частковому задоволенню.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

При цьому суд врахував, що участі в судових засіданнях представник позивача не приймав, а позов не є складним, оскільки кредитний договір є типовим, особливо враховуючу тривалу співпрацю АО «Апологет» та ТОВ «Коллект Центр», зокрема у зв`язку з поданням позовів про стягнення кредитної заборгованості, тому підготовка такої позовної заяви не могла зумовити витрату значного часу.

Отже, стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають судові витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором кредиту (заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту) від 21 травня 2018 року

№ 017/4718144-СК у сумі 13 637 (тринадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Г. Нагорна