Рішення № 138598393, 29.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18748/25

Провадження №2/760/3219/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» липня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Бебешка Д. С., Верганівського Б. І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у липні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва з цивільним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01.05.2018 КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01.11.2021, у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630. Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії». Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. На виконання вимог законодавства, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085)/ Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Cвідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПЕВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПЕВ є, у тому числі, факт отримання послуг Споживачем. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, Відповідач/Відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ. Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлявся (не відключався). Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між Позивачем та Відповідачем підтверджується діями сторін, а саме: Позивач щомісячно надає Відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає Відповідачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а Відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість. Відповідно до вимог законодавства, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Проте, Відповідач/Відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018-31.05.2025 складає 78043,14 грн., а саме: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 31588,34 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 0,00 грн., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41171,95 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 5092,23 грн. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю, за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування. Таким чином, за вищевказаною адресою, у Відповідачів також існує заборгованість: у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 0,00 грн. За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 119,67 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 70,95 грн. Крім того, Позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРЕО», набув право вимоги до Відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 2543,40 грн., та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн. Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості. Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 № 111 (4511). Зазначав, що факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів. Отже, згідно норм чинного законодавства Позивачем було нараховано розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені. На підставі викладеного вище, загальна сума позовних вимог Позивача, що підлягає стягненню складає 95766,41 грн., а саме: - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 31588,34 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 5212,10 грн., 3% річних у розмірі 1261,85 грн.; - заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 0,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн., 3% річних у розмірі 0,00 грн.; - заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 41171,95 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 5310,28 грн., 3% річних у розмірі 1259,82 грн., пеня у розмірі 1532,80 грн.; - заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 5092,23 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 55,09 грн., 3% річних у розмірі 12,04 грн., пеня у розмірі 14,66 грн.; - заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 2543,40 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 419,65 грн., 3% річних у розмірі 101,58 грн.; - заборгованість за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн., 3% річних у розмірі 0,00 грн.; - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 119,67 грн.; - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 70,95 грн.; - заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

04 липня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справи 08 липня 2025 року.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялися запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідачів у справі. Відповіді на запити надійшли до суду 01 жовтня 2025 року.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року справу прийнято до провадження та постановлено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

15 травня 2026 року від представника позивача який діє на підставі довіреності - Романова Д. Ю., надійшла заява в якій просив долучити до матеріалів справи дві довідки про стан розрахунків з відповідачами та залишок боргу на 05 травня 2026 року.

19 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним. Квартира, щодо якої заявлено позовні вимоги, належала на праві власності її чоловіку - ОСОБА_3 , який був основним споживачем житлово-комунальних послуг та на ім`я якого було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , для здійснення розрахунків за житлово-комунальні послуги. Зазначена квартира не була їх спільною сумісною власністю як подружжя. Саме ОСОБА_3 здійснював оплату наданих послуг та виконував обов`язки щодо розрахунків із постачальниками комунальних послуг. Відповідачі були лише зареєстровані у зазначеній квартирі та протягом тривалого часу, у тому числі протягом часу накопичення заборгованості, не проживали за даною адресою. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні). Згідно з п. 6 ст. 1 цього Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Таким чином, саме ОСОБА_3 був індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг у розумінні вищезазначеного Закону, оскільки він був власником квартири, на його ім`я було відкрито особовий рахунок та саме він здійснював розрахунки з постачальниками житлово-комунальних послуг. Натомість Відповідачі не були власниками або співвласниками зазначеного нерухомого майна у період виникнення заборгованості, не були стороною договірних правовідносин із Позивачем, на їх ім`я не відкривався особовий рахунок. Сам факт реєстрації місця проживання у квартирі за відсутності фактичного проживання, права власності та оформлення договірних відносин із виконавцем житлово-комунальних послуг не свідчить про набуття статусу індивідуального споживача в розумінні Закону. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Київ) 28.03.2025. Одразу після фактичного вступу відповідачкою та її донькою у права спадкування та з`ясування наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги нею було здійснено всі необхідні заходи по повному погашенню заборгованості, що підтверджується платіжними документами, долученими до даного відзиву. Окремо акцентувала увагу суду на тому, що Свідоцтво про право на спадщину за законом та Витяг з Державного реєстру прав було отримано нею лише 26.02.2026, тобто вже після здійснення нею повного погашення заборгованості. Незважаючи на відсутність на той момент завершеного юридичного оформлення спадкових прав та переоформлення правовідносин із постачальником житлово-комунальних послуг, після того як їй стало відомо про наявність заборгованості, відповідач добросовісно та без невиправданого зволікання вжила всіх можливих заходів для її повного погашення. Таким чином, її дії були спрямовані не на ухилення від виконання зобов`язань, а навпаки - на якнайшвидше врегулювання питання заборгованості та належне виконання обов`язків, які фактично виникли у зв`язку із прийняттям спадщини після смерті власника квартири. Натомість з невідомих причин на рівні надавача житлово-комунальних послуг було порушено належну комунікацію та обмін інформацією, наслідком чого стало подання позовної заяви про стягнення заборгованості, яка на момент звернення до суду вже була повністю погашена нею. Відразу коли дізналася про це в листопаді 2025 року офіційно звернулася до Генерального директора комунального концерну «Центр комунального сервісу» з приводу пояснень щодо подальшого обліку погашеної заборгованості. У відповідь на звернення від 24.12.2025 №02/РЦ-10971 Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) підтвердив, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.05.2018 по 31.05.2025 обліковується заборгованість щодо наступних послуг та сум відповідно: - централізоване опалення на суму - 31588,34 грн.; - постачання теплової енергії на суму - 41171,95 грн.; - постачання гарячої води на суму - 5092,23 грн.; - плата за абонентське обслуговування теплової енергії на суму - 119,67 грн.; - плата за абонентське обслуговування гарячої води на суму - 70,95 грн. Тобто всього заборгованість за вказаний період 78043,14 грн. Більше того, в цій же відповіді визнано, що станом на дату її формування, за даною адресою обліковується заборгованість лише у сумі 1042,07 грн., без зазначення періоду її виникнення. Це при тому, що одразу як дізналася про заборгованість сплатила всі належні до сплати суми. Всього сплачено нею 79477,72 грн. Про яку заборгованість, яка стала підставою для подачі до суду, про яку йшла мова у відповіді, не зрозуміло, оскільки зобов`язання попереднього власника було виконано нею у повному обсязі. Вже після вступу у права на спадкування та оформлення нерухомості для з`ясування підстав подачі до суду про стягнення неіснуючої заборгованості, нею 16.04.2026 було направлено звернення до структурного підрозділу ДП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» з проханням надання відповідних пояснень та довідки про відсутність заборгованості для подачі до суду. Структурним підрозділом «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 29.04.2026 вих. № 4/03.2/7644 надіслано відповідь на запит, яким нарешті підтверджено повне погашення основної суми заборгованості, яке заявлено в позовній заяві по справі № 760/18748/25. При цьому зазначено, що в рамках цієї справи необхідно погасити пеню, інфляційну складову, 3% річних та судовий збір. Вважає, що вимоги Позивача в частині стягнення як основної заборгованості, так і стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Насамперед зазначає, що основна сума заборгованості за відповідні послуги була повністю та добровільно погашена нею ще до моменту звернення Позивача до суду, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними документами. При цьому, Позивач, звертаючись до суду 01.07.2025, був обізнаний або повинен був бути обізнаним про відсутність основної заборгованості, оскільки погашення відбулося 30.05.2025 та 03.06.2025. Крім того, сам Позивач у своїх офіційних відповідях фактично підтвердив повне погашення основної суми, заявленої у позовній заяві. Водночас звертає увагу, що зазначене погашення заборгованості було здійснене нею добровільно ще до моменту набуття статусу споживача житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки юридично прийняття обов`язків зі сплати відповідних послуг відбулося пізніше, а переоформлення особового рахунку і визначення Відповідача як сторони договору і ще досі в процесі переоформлення. Також вважає вимоги Позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню з огляду на наступне. В даній ситуації, незважаючи на факт виникнення прострочення у період 2018-2021 років, основне зобов`язання було виконане до подання позову, у зв`язку з чим відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося. За таких обставин відсутній предмет, від якого можуть бути похідні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у заявленому Позивачем обсязі. Також звертала увагу, що відповідно до ст. ст. 3, 13 ЦК України цивільні права мають здійснюватися добросовісно, розумно та справедливо, а зловживання правом не допускається. Звернення до суду з вимогами про стягнення неіснуючої заборгованості після повного її погашення суперечить зазначеним засадам цивільного законодавства. Що стосується заявлених у позовній заяви вимог до стягнення пені. Відповідно до ст. 549 ЦК України, пеня є видом неустойки, що встановлюється за порушення грошового зобов`язання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю один рік. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявленого стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як вбачається з позовної заяви, заборгованість, на яку Позивач нараховує пеню, сформувалася у період 2018-2021 років, тоді як із позовом про її стягнення Позивач звернувся лише 01.07.2025. Більше того, розрахункового періоду пені та порядку її нарахування Позивачем не надано, правомірність її застосування не обґрунтовано. Отже, вимоги про стягнення пені, заявлені поза межами спеціальної позовної давності, встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, є самостійною та достатньо підставою для відмови у їх задоволенні, відтак заявляла про застосування судом наслідків спливу позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України. Також вважає безпідставними вимоги про стягнення судового збору з Відповідача, оскільки звертаючись до суду 01.07.2025, не вжив належних заходів щодо перевірки актуального стану розрахунків та наявності чи відсутності заборгованості станом на дату подання позову, хоча як виконавець житлово-комунальних послуг та адміністратор особового рахунку мав об`єктивну можливість і обов`язок перевірити відповідну інформацію за власними обліковими даними. Більше того, погашення заборгованості було здійснене ще 30.05.2025 та 03.06.2025, тобто завчасно до звернення суду, а тому Позивач був обізнаний або повинен був бути обізнаним про відсутність основної заборгованості. За таких обставин понесення Позивачем витрат зі сплати судового збору є наслідком його власної процесуальної поведінки та звернення до суду за відсутністю предмета спору, а тому не може бути покладене на Відповідача. З врахуванням наведеного просила відмовити Позивачу у задоволенні позовної заяви про стягнення заборгованості з Відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі.

08 червня 2026 року від представника позивача який діє на підставі довіреності - Романова Д. Ю., надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка обґрунтована наступним. Керуючись статтею 49 Цивільного процесуального кодексу України, Позивач подає це клопотання у зв`язку з тим, що відповідачі визнали заборгованість перед КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» та частково її сплатили. Внаслідок цього під час розгляду справи в суді розмір заборгованості за комунальні послуги змінився. За даними програмного комплексу КП «КИІВТЕПЛОЕНЕРГО», за особовим рахунком за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість становить 15 179,87 грн. Також, керуючись ст. ст. 133, 134 ЦПК України судові витрати під час розгляду позову мають складатися лише з сум сплаченого Позивачем судового збору, а отже, становлять 3028,00 грн. З врахуванням наведеного просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість: - за період боргу 01.05.2018-31.05.2025: інфляційної складової боргу у розмірі 10 577,47 грн., 3% річних у розмірі 2 533,71 грн., пеня у розмірі 1 547,46 грн.; за період боргу до 01.05.2018: інфляційної складової боргу у розмірі 419,65 грн., 3% річних у розмірі 101,58 грн.; - судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.

16 червня 2026 року від представника позивача який діє на підставі довіреності - Романова Д. Ю., надійшла заява про уточнення підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована наступним. Первісна ціна позову становила 95 766,41 грн., та складалася з основного боргу за період з 01.05.2018 по 31.05.2025 у розмірі 78 043,14 грн., заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги у розмірі 2 543,40 грн., а також нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені. Позовну заяву було підписано виходячи з наявних на момент її формування (17.06.2025 року) відомостей щодо заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Після відкриття провадження у справі та ознайомлення з матеріалами відзиву Відповідачів, Позивачу стали відомі нові фактичні обставини, що зумовлює необхідність реалізації права на уточнення підстав позову та зменшення позовна вимог, з огляду на таке. 1. Щодо зменшення розміру позовних вимог (в частині основного боргу). Як вбачається з матеріалів справи та додатково підтверджуються листом СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» від 29.04.2026 року, Відповідачкою ОСОБА_1 було здійснено повне погашення суми основного боргу в розмірі 79 477,72 грн. Вказана оплата відбулася двома платежами, а саме: 30.05.2025 року та 03.06.2025 року. Оскільки факт оплати основного боргу відбувся безпосередньо перед зверненням Позивача до суду (позов подано 01.07.2025 року) та після завершення розрахунків і підписання позовної заяви (17.06.2025 року), на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення основного боргу відсутній. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач має право зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. На підставі викладеного, Позивач зменшує позовні вимоги та повністю відмовляється від стягнення суми основного боргу. 2. Щодо уточнення підстав позову (переходу до зобов`язань із спадкування). При пред`явленні позову КП «Київтеплоенерго» виходило з факту реєстрації Відповідачів у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з наданими Відповідачами документами, особовий рахунок № НОМЕР_1 був відкритий на ім`я ОСОБА_3 , який був власником квартири та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачі у справі - ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_2 (донька) - є спадкоємцями померлого, які вступили у права спадкування та 26.02.2026 року отримали Свідоцтво про право на спадщину за законом та Витяг з реєстру речових прав. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Враховуючи, що Відповідачі прийняли спадщину після померлого боржника ОСОБА_3 , до них у повній мірі перейшов обов`язок щодо врегулювання заборгованості за житлово-комунальні послуги. Таким чином, належною правовою підставою позову у даній справі є норми матеріального права, що регулюють відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця (ст. 1218, 1282 ЦК України). 3. Щодо залишку позовних вимог (нарахувань за ст. 625 ЦК України та пені). Факт погашення основного боргу Відповідачами у травні-червні 2025 року не звільняє їх від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, яке тривало роками. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно з довідкою обліку заборгованості та матеріалами СП «Енергозбут» від 29.04.2026 року, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань, Відповідачам нараховано та підлягає стягненню: - Інфляційна складова боргу - 10 997,12 грн.; - 3% річних - 2 635,29 грн.; - Пеня (нарахована в межах строків, передбачених законодавством) - 1 547,46 грн. Загальна ціна позову (з урахуванням зменшення) становить: 15 179,87 грн. Щодо судового збору зазначав, що Позивач поніс витрати на сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн., при поданні позовної заяви. Оскільки заборгованість за основним боргом була погашена Відповідачами без повідомлення про це КП «Київтеплоенерго» та після вимушеного формування позовного матеріалу, дані витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України мають бути покладені на Відповідачів. 4. Щодо правового співвідношення факту реєстрації особового рахунку на померлу особу та факту реєстрації і проживання Відповідачів у квартирі. Відповідачі .у відзиві посилаються на те, що особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я померлого ОСОБА_3 , а тому нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені після його смерті на вказаний рахунок є безпідставним. Позивач вважає такі доводи юридично неспроможними з огляду на таке: 1. Технічна природа особового рахунку: Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, особовий рахунок є формою внутрішнього аналітичного обліку господарських операцій підприємства виконавця послуг і сам по собі не є договором або беззаперечним свідченням того, що обов`язок по оплаті покладається виключно на особу, на яку він відкритий. Наявність або відсутність відкритого особового рахунку на конкретне ім`я не змінює статусу споживача та не звільняє інших осіб, які фактично користуються послугами, від обов`язку їх оплати. 2. Статус Відповідачів фактичних споживачів: Об`єктом надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є конкретне житлове приміщення - квартира АДРЕСА_2 . Послуги надавалися безпосередньо в це приміщення та споживалися особами, які в ньому проживали. Згідно з відомостями Реєстру територіальної громади м. Києва, Відповідачі зареєстровані та проживають в даній квартирі. Тобто протягом періоду накопичення заборгованості та на час розгляду справи в суді вони є повнолітніми споживачами цих послуг та належними відповідачами у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України та ст. 64, 65 ЖК України, повнолітні члени сім`ї власника, які проживають разом з ним, несуть солідарну майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з користування жилим приміщенням. Таким чином, незалежно від того, що особовий рахунок був оформлений на чоловіка ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в силу закону є первинними солідарними боржниками за цими зобов`язаннями, оскільки фактично споживали послуги позивача. Співвідношення реєстрації рахунку та спадкування: Смерть основного власника рахунку ОСОБА_3 27.03.2025 року не зупинила надання послуг в квартиру та не скасувала обов`язок з оплати заборгованості, яка вже існувала. З моменту відкриття спадщини (27.03.2025) Відповідачі ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) стали володільцями спадкового майна. Отримавши 26.02.2026 року Свідоцтво про право на спадщину, Відповідач 2 ( ОСОБА_2 , яка з 07.02.2019 була зареєстрована в квартирі як неповнолітня) перейшла зі статусу члена сім`ї у статус спадкоємця-власника. Стаття 1282 ЦК України покладає на спадкоємців обов`язок задовольнити вимоги кредитора. Той факт, що особовий рахунок на момент здійснення розрахунків У 2025- 2026 роках технічно залишався оформленим на померлого батька, не звільняє ОСОБА_2 від обов`язку сплатити нараховані 3% річних, пеню та інфляційні втрати, оскільки ці нарахування є невід`ємною частиною невиконаного грошового зобов`язання, яке вона успадкувала. Отже, реєстрація особового рахунку на померлу особу має суто обліковий (технічний) характер, тоді як обов`язок Відповідачів сплатити залишок позовних вимог (15 179,87 грн.) випливає з їхнього реального статусу: для ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , як фактичних солідарних споживачів послуг та спадкоємців. З врахуванням наведеного просив подальший розгляд цивільної справи № 760/18748/25 здійснювати в межах позовних вимог у новій редакції. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 41676204) заборгованість у загальному розмірі 15 179,87 грн., (п`ятнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 87 коп.), яка складається з: 10 997,12 грн., - інфляційних втрат; 2 635,29 грн. - 3% річних; 1 547,46 грн. - пені; стягнути з Відповідачів на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

14 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 , надійшов відзив на заяву про уточнення підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, який обґрунтований наступним. Фактично зазначеною заявою позивач не лише зменшив розмір позовних вимог, а й повністю змінив правову конструкцію заявленого позову, пославшись на нові фактичні обставини та норми матеріального права, які не були покладені в основу первісної позовної заяви. Як первісна позовна заява, так і заява про уточнення підстав позову та зменшення розміру позовних вимог не визнаються нею в повному обсязі з наступних підстав. Щодо аргументів позивача про зменшення розміру позовних вимог (в частині основного боргу). Позивач визнає факт повного погашення основної суми заборгованості. Разом із тим сам факт погашення основного боргу свідчить про відсутність спору щодо цієї частини позовних вимог та підтверджує добросовісну поведінку відповідачів після відкриття спадщини. Після смерті чоловіка нею були вжиті всі залежні від неї заходи для врегулювання питання існуючої заборгованості. З цією метою відповідач зверталася до позивача для з`ясування її розміру та здійснення оплати. Водночас будь-якої належної комунікації з боку позивача щодо структури заборгованості, її складових чи можливих додаткових нарахувань не здійснювалося. Основним джерелом інформації щодо існуючої заборгованості був особовий рахунок (особистий кабінет), відкритий на ім`я померлого чоловіка. Саме інформація, відображена в особовому рахунку, була використана нею для визначення суми до сплати. При цьому особовий рахунок містив виключно суму основної заборгованості, яка була добровільно погашена у повному обсязі у максимально стислі строки після відкриття спадщини. Лише після погашення основної суми боргу та вже під час розгляду справи, коли цей факт з`ясував представник позивача, позивач фактично змінив предмет спору, залишивши до стягнення виключно інфляційні втрати, три проценти річних та пеню. Щодо аргументів про уточнення підстав позову (переходу зобов`язань із спадкування). Факт відкриття спадщини та прийняття її спадкоємцями не приховувався від позивача. Про смерть спадкодавця та прийняття спадщини нею повідомлялося як під час розгляду справи, так і у відзиві на позовну заяву. Більше того, одразу після відкриття спадщини були вжиті всі залежні від неї заходи для врегулювання питання заборгованості: здійснювалася комунікація з позивачем, уточнювався розмір заборгованості та було погашено основну суму боргу, що існувала за життя спадкодавця. Водночас саме позивач протягом тривалого часу не вжив жодних дій для належного з`ясування правового статусу боржника та лише під час судового розгляду встановив факт смерті споживача житлово-комунальних послуг. Зазначена обставина була використана позивачем виключно як підстава для зміни позовних вимог, а не для належного врегулювання спірних правовідносин. При цьому посилання позивача на ст. 1218 та ст. 1282 ЦК України є вибірковим та не відображає повного змісту правового регулювання. Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці не набувають обов`язку безумовно та в повному обсязі відповідати за всі вимоги кредитора спадкодавця. Саме по собі прийняття спадщини не означає автоматичного переходу до спадкоємців усіх заявлених позивачем вимог у тому обсязі, який визначений позивачем на власний розсуд, без доведення їх правомірності, розміру та дотримання вимог ст. 1282 ЦК України. Щодо залишку позовних вимог (нарахувань за ст. 625 ЦК України та пені). Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України саме по собі не звільняє його від обов`язку довести належними та допустимими доказами правомірність і правильність здійснених нарахувань. Додана до матеріалів справи довідка про заборгованість від 29.04.2026 (до речі, це довідка, отримана нею, як позивачем. Відповідач навіть не доклав додаткових зусиль для здійснення повноцінного розрахунку) містить лише кінцеві суми інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, однак не містить розрахунку, який би давав можливість перевірити правильність їх визначення. Позивачем не наведено відомостей щодо дати виникнення кожного простроченого платежу, періоду прострочення, бази нарахування, застосованих індексів інфляції, порядку обчислення трьох процентів річних та пені, що позбавляє можливості перевірити обґрунтованість заявлених до стягнення сум. Крім того, як вже зазначалося, інфляційні втрати, три проценти річних та пеня не були відображені в особовому рахунку споживача, не пред`являлися спадкодавцю за життя та не були доведені до відома відповідачів після відкриття спадщини. Вказані суми фактично були визначені позивачем лише під час підготовки матеріалів справи. Також позивач безпідставно ототожнює відповідальність спадкодавця та спадкоємців. Прострочення виконання грошового зобов`язання виникло за життя спадкодавця у період 2018-2021 років, тоді як відповідачі набули статусу спадкоємців лише після відкриття спадщини. Після цього ними були вжиті всі залежні від них заходи для врегулювання спірних правовідносин, зокрема здійснено комунікацію з позивачем та добровільно погашено основну суму заборгованості. Тому твердження позивача про те, що саме відповідачі «роками» не виконували грошове зобов`язання, не відповідає фактичним обставинам справи. Необґрунтованими є також доводи позивача щодо покладення на відповідачів судових витрат з мотивів того, що основний борг був погашений «без повідомлення позивача». Законодавством не передбачено обов`язку боржника повідомляти кредитора про здійснення платежу, тоді як саме кредитор має можливість контролювати стан особового рахунку та надходження коштів. Адже особовий рахунок це «форма внутрішнього аналітичного обліку господарських операцій підприємця-виконавця послуг», на чому акцентує увагу і сам позивач, тож це виключно обов`язок позивача відслідковувати надходження платежів. Більше того, після відкриття спадщини відповідачі не ухилялися від виконання зобов`язань, а навпаки, самостійно звернулися до позивача для врегулювання питання заборгованості та добровільно погасили основний борг ще до вирішення спору по суті. За таких обставин відсутні підстави вважати, що судовий збір було понесено виключно внаслідок недобросовісної поведінки відповідача. Отже, враховуючи недоведеність правових та фактичних підстав заявлених вимог, відсутність належного розрахунку інфляційних втрат, 3 відсотків річних та пені, а також добровільне погашення основної суми заборгованості відповідачем, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Щодо правового співвідношення факту реєстрації особового рахунку на померлу особу та факту реєстрації позивачів у квартирі в частині технічної природи особового рахунку: Позивач зазначає, що особовий рахунок не є договором або беззаперечним підтвердженням того, що обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг покладається саме на особу, на яку його відкрито, а ведеться виключно для внутрішнього аналітичного обліку господарських операцій підприємства-виконавця. Водночас така позиція позивача суперечить його ж доводам про обізнаність відповідачів щодо наявності та розміру заборгованості. Якщо особовий рахунок є виключно внутрішнім обліковим документом виконавця послуг і не підтверджує виникнення обов`язку конкретної особи, то сам по собі він також не може свідчити про належне інформування відповідачів щодо структури, розміру та моменту виникнення заборгованості. Крім того, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний надавати споживачу інформацію, зокрема щодо розміру плати за послуги, цін (тарифів), порядку їх формування та інших відомостей, передбачених законодавством. Проте позивач не надав доказів того, що саме відповідачам була належним чином доведена інформація про розмір заявленої до стягнення заборгованості, а також про нарахування інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені до моменту звернення до суду; щодо статусу відповідачів як фактичних споживачів житлово-комунальних послуг та співвідношення реєстрації рахунку та спадкування. Посилання позивача на відомості Реєстру територіальної громади міста Києва не підтверджує факту споживання відповідачами житлово-комунальних послуг, оскільки зазначений реєстр засвідчує лише факт реєстрації місця проживання особи у відповідному житловому приміщенні, а не її фактичне проживання чи користування такими послугами. Також безпідставним є посилання позивача на частину першу статті 156 ЖК України. Вказана норма регулює права та обов`язки повнолітніх членів сім`ї власника житла, які проживають разом із ним. Водночас донька відповідача - ОСОБА_4 - у період виникнення основної заборгованості (2018-2021 роки) була неповнолітньою, а тому положення статті 156 ЖК України не можуть бути застосовані до неї як до самостійної підстави виникнення обов`язку зі сплати житлово-комунальних послуг. Отже, самі лише обставини реєстрації місця проживання відповідачів у квартирі не є належним та достатнім доказом того, що вони були фактичними споживачами відповідних житлово-комунальних послуг або що саме на них покладався обов`язок зі сплати заборгованості, яка виникла за життя боржника. Крім того, подана позивачем після проведення судових засідань заява про уточнення підстав позову та зменшення розміру позовних вимог свідчить про фактичну зміну правової природи заявлених вимог вже після початку першого судового засідання, що не узгоджується з вимогами ст. 49 ЦПК України. З врахуванням наведеного просила відмовити у задоволенні заяви позивача про уточнення підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, а також у задоволенні позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі.

В судове засідання призначене на 21 травня 2026 року представник позивача з`явився, вказав, що відповідач не вчасно сплачував житлово-комунальні послуги, під час розгляду справи судом відповідач визнав позовні вимоги та частково сплатив заборгованість. На даний час залишаються несплаченими штрафні санкції. В судове засідання призначене 20 липня 2026 року представник позивача не з`явився.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилась, проти задоволення позовних вимог заперечувала. Зазначала що сплатила основну заборгованість в період з 30 травня 2025 року по 03 червня 2025 року. Вказувала, що була лише зареєстроване за цією адресою однак не проживала та відповідно не користувалась цими послугами. Після отримання права власності на квартиру сплатила суму боргу визначену за особовим рахунком.

Відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно - процесуального законодавства.

Судом встановлено, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв`язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесії Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 21 - 23).

Згідно п. 3.4.2 Договору Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.

В свою чергу, надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва №131953386 від 05 червня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: з 15.05.2014 року - ОСОБА_1 , з 07.02.2019 року - ОСОБА_2 (а. с. 6).

Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА від 01 жовтня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 з 15.05.2014 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 67).

Згідно з інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА від 01 жовтня 2025 року, відповідач ОСОБА_2 з 07.02.2019 року по теперішній час зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 66).

З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення, вбачається, що для будинку за адресою: АДРЕСА_3 , надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а. с. 24 - 36).

Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість:

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2543,40 грн., інфляційна складова у розмірі 419,65 грн., 3 % річних у розмірі 101,58 грн. (а. с. 13 - 15, 19);

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., інфляційна складова у розмірі 0,00 грн., 3 % річних у розмірі 0,00 грн. (а. с. 13 - 15);

-за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 31 588,34 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 5212,10 грн., 3 % річних у розмірі 1261,85 грн. (а. с. 7 - 8, 16);

- за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., інфляційна складову боргу у розмірі 0,00 грн., 3 % річних у розмірі 0,00 грн. (а. с. 7 - 8);

-за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 41 171,95 грн., інфляційна складову боргу у розмірі 5310,28 грн., 3 % річних у розмірі 1259,82 грн., пеня у розмірі 1532,80 грн. (а. с. 9 - 10, 17);

-за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2025 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 5092,23 грн., інфляційна складову боргу у розмірі 55,09 грн., 3 % річних у розмірі 12,04 грн., пеня у розмірі 14,66 грн. (а. с. 9 - 10, 18);

-по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 119,67 грн. (а. с. 11 - 12);

-по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 70,95 грн. (а. с. 11 - 12);

-по сплаті обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 0,00 грн.;

-по сплаті обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

Як вбачається з довідки про залишок боргу за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 липня 2015 року по 01 травня 2018 року, станом на 05 травня 2026 року, наявна заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційна складова у розмірі 419,65 грн., 3 % річних у розмірі 101,58 грн., що разом становить 521,23 грн.

З довідки про залишок боргу за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2025 року, станом на 05 травня 2026 року, наявна заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 0,00 грн., по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 0,00 грн., за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., пеня у розмірі 1547,46 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 10 577,47 грн., 3 % річних у розмірі 2533,71 грн., що разом становить 14 658,64 грн.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав №465923398 від 26 лютого 2026 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , розмір частки: 1/2.

16 квітня 2026 року ОСОБА_1 , звернулась до Директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» в якій просила надати їй довідку про відсутність заборгованості та вжити заходів для відкликання позовної заяви.

Відповідно до відповіді на запит про надання інформації заступника директора з технічного забезпечення продажу СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» №4/03.217644 від 29 квітня 2026 року, за результатами розгляду повідомляли, що здійснені платежі в рахунок погашення основного борту у справі № 760/18748/25 зараховано. Однак, станом на 29.04.2026 за судовою справою №760/18748/25 залишається заборгованість, яка піддягає оплаті, а саме: - пеня - 1547,46 грн.; - інфляційна складова -10997,12 грн.; - 3% річних - 2635,29 грн.; - судовий збір - 3 028,00 грн.

Як вбачається з довідки про залишок боргу за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 липня 2015 року по 01 травня 2018 року, станом на 04 червня 2026 року, наявна заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційна складова у розмірі 419,65 грн., 3 % річних у розмірі 101,58 грн., що разом становить 521,23 грн.

З довідки про залишок боргу за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2025 року, станом на 04 червня 2026 року, наявна заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 0,00 грн., по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 0,00 грн., за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн., пеня у розмірі 1547,46 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 10 577,47 грн., 3 % річних у розмірі 2533,71 грн., що разом становить 14 658,64 грн.

Судом також було досліджено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , квитанції про оплату житлово-комунальних послуг в період з 30 травня 2025 року по 03 червня 2025 року, заяву відповідача генеральному директору КК «Центр комунального сервісу», відповідь т.в.о. начальника управління з питань звернень споживачів КК «Центр комунального сервісу».

Відповідно до вимог законодавства, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключались).

Отже, свіченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачами.

Виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі зареєстровані, відтак є споживачами житлово-комунальних послуг, які надає їм позивач за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що даний позов пред`явлено не до власника житлового приміщення, а до осіб, які безпосередньо зареєстровані та проживають у спірному житловому приміщенні, а відтак є індивідуальними споживачами житлово-комунальних послуг. Сам факт відсутності у відповідачів права власності на квартиру (у період до набуття права власності в порядку спадкування) не звільняє їх від обов`язку оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги, оскільки такий обов`язок виникає із факту користування відповідними послугами та їх споживання.

Водночас суд бере до уваги, що після відкриття спадщини ОСОБА_1 добровільно погасила основну суму заборгованості за житлово-комунальні послуги, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем. Таким чином, на момент вирішення спору предметом розгляду є виключно вимоги про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені як наслідків несвоєчасного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі не належним чином сплачували кошти за надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком позивача, утворилась заборгованість.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а його невиконання або виконання з порушенням строку є простроченням боржника та порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, є способом захисту майнового права кредитора та спрямовані на компенсацію втрат від знецінення грошових коштів і плати за користування боржником утримуваними коштами. Їх нарахування пов`язане не з існуванням заборгованості на дату ухвалення судового рішення, а з фактом прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідний період.

Судом встановлено, що відповідач здійснила оплату заборгованості за житлово-комунальні послуги у період з 30 травня 2025 року по 03 червня 2025 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

При цьому, заборгованість перед позивачем існувала в період з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2025 року.

Отже, станом на момент здійснення зазначених платежів прострочена заборгованість існувала, а тому позивач набув право на застосування передбачених законом наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому суд враховує, що інфляційні втрати, три проценти річних та пеня були нараховані позивачем за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2025 року, тобто за час, коли відповідачі не виконували свій обов`язок щодо своєчасної оплати житлово-комунальних послуг і заборгованість фактично існувала.

Погашення відповідачем основної суми боргу до моменту звернення позивача до суду саме по собі не свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, оскільки право кредитора на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних виникло внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання яке існувало до 31 травня 2025 року.

Також суд враховує, що позивачем надано уточнені (нові) розрахунки заборгованості, в яких враховано здійснені відповідачем платежі та визначено залишок заборгованості, що в загальному розмірі становить 15 179,87 грн.

Надані розрахунки є узгодженими з матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами.

Доказів того, що відповідач виконав грошове зобов`язання своєчасно або що нараховані позивачем інфляційні втрати, три проценти річних та пеня є неправильними, завищеними чи нарахованими поза межами заявленого періоду, матеріали справи не містять.

Щодо клопотання відповідача про застосування однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки, в тому числі пені, застосовується позовна давність в один рік.

Разом із тим, судом встановлено, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах підлягає обчисленню з урахуванням особливостей, запроваджених у період дії воєнного стану. Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на період дії воєнного стану строки позовної давності продовжуються, у зв`язку з чим підстави для застосування до заявлених позовних вимог однорічного строку позовної давності відсутні. Відтак, клопотання відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, необхідною умовою покладення солідарної відповідальності за оплату житлово-комунальних послуг є наявність у особи цивільної дієздатності протягом періоду, за який заявлено відповідні вимоги.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка утворилася за період з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2025 року.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 07 лютого 2019 року та станом на момент реєстрації не досягла повноліття, а її вік становив 15 років, тобто вона не мала повної цивільної дієздатності.

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 не може нести солідарну відповідальність за єдиною сумою заборгованості, яка включає період, коли вона не була повністю дієздатною. Правова природа солідарного обов`язку, визначена статтею 541 ЦК України, полягає у тому, що кожен із солідарних боржників відповідає перед кредитором за виконання одного й того самого зобов`язання у повному обсязі. Водночас покладення такої відповідальності можливе лише за умови, що особа була належним суб`єктом відповідного зобов`язання протягом усього періоду, за який заявлено вимогу про солідарне стягнення.

При цьому солідарний обов`язок не передбачає можливості його поділу судом на окремі часові проміжки залежно від моменту набуття особою повної цивільної дієздатності. В іншому випадку фактично відбувалася б зміна предмета та способу захисту порушеного права, обраного позивачем.

Оскільки КП «Київтеплоенерго» заявило вимогу саме про солідарне стягнення єдиної суми заборгованості за весь період з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2025 року, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим статтею 13 ЦПК України, не вправі з власної ініціативи змінювати предмет або спосіб захисту порушеного права, зокрема визначати інший період відповідальності відповідачки чи самостійно здійснювати розподіл заявленої до стягнення суми між відповідачами.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, оскільки такі вимоги є похідними від основного зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг за період, який частково припадає на час, коли відповідачка не мала повної цивільної дієздатності.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення єдиної суми, а не визначено окремий період відповідальності після набуття відповідачкою повної цивільної дієздатності, підстави для покладення на неї солідарної відповідальності відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Таким чином, аналізуючи надані докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені у загальному розмірі 15 179,87 грн.

Водночас, враховуючи відсутність правових підстав для покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги пред`явленні до ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету та платіжною інструкцією №1233 від 01 травня 2025 року, які містяться в матеріалах справи (а. с. 5).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 534, 610, 625, 642 ЦК України, ст. ст. 76, 77, 81, 89, 128, 129, 130, 131, 141, 187, 223, 247, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2025 року яка складається з інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за адресою АДРЕСА_1 в загальному розмірі 15 179,87 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: 01001, місто Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І. О. Тесленко