Ухвала суду № 138597827, 28.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26395/26

Провадження №1-кс/127/9960/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 42024022110000640 внесеного до ЄРДР 13.12.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лейпціг, Німеччина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджено із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що слідчим проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024022110000640 внесеного до ЄРДР 13.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК України, в ході розслідування якого у органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З матеріалів клопотання вбачається, що у ОСОБА_4 , який являвся головою обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КВАРТАЛБУД-14»», ЄДРПОУ 39909515, (далі - кооператив), та попередньо вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України, у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 04.04.2018, виник злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами, що належали ОСОБА_7 .

З цією метою, 18.05.2017 ОСОБА_4 уклав договір із ОСОБА_8 про спільну забудову багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель та споруд за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa.

Так, в кінці березня 2018 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, до ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_7 з наміром придбати двокімнатну квартиру у будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, який мав бути збудований та введений в експлуатацію в червні-липні 2018 року. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , шляхом введення в оману останньої.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_7 укласти договір про пайову участь, предметом якого було будівництво та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126 за рахунок її внесків та внесків інших асоційованих членів ЖБК та в подальшому передачі останній права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 79,6 кв.м., в секції 1 вищезазначеного будинку.

На дану пропозицію ОСОБА_7 , будучи введеною в оману, погодилась та 04.04.2018 між кооперативом - в особі Голови кооперативу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір № 6 про пайову участь, відповідно до якого ОСОБА_7 має сплатити кошти в сумі 631 420,00 гривень у будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, а кооператив, керівником якого був ОСОБА_4 , зобов`язувався в термін червень-липень 2018 року завершити будівництво та ввести в експлуатацію вищезазначений багатоквартирний будинок та передати ОСОБА_7 двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 79,6 кв.м., в секції 1.

На виконання вищезазначених умов договору, ОСОБА_7 цього ж дня перебуваючи по АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 631 420,00 гривень.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , шляхом обману, який виразився в наданні неправдивої інформації про те, що отримані кошти будуть витрачені для закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель та споруд, за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, в тому числі квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 79,6 кв.м., в секції 1 та незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 631 420,00 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно та вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, у ОСОБА_4 , який являвся головою обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КВАРТАЛБУД-14»», ЄДРПОУ 39909515, (далі - кооператив), та попередньо вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України, у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 15.03.2019, виник злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами, що належали ОСОБА_9 .

З цією метою, 18.05.2017 ОСОБА_4 уклав договір із ОСОБА_8 про спільну забудову багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель та споруд за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa.

Так, на початку березня 2018 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, до ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_9 з наміром придбати однокімнатну квартиру у будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, який мав бути збудований та введений в експлуатацію в травні-червні 2019 року. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , шляхом введення в оману останньої.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_9 укласти договір про пайову участь, предметом якого було будівництво та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126 за рахунок її внесків та внесків інших асоційованих членів ЖБК та в подальшому передачі останній права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 44,66 кв.м., в секції 1 вищезазначеного будинку.

На дану пропозицію ОСОБА_9 , будучи введеною в оману, погодилась та 15.03.2019 між кооперативом - в особі Голови кооперативу ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено договір № 20 про пайову участь, відповідно до якого ОСОБА_9 має сплатити кошти в сумі 414 260,00 гривень у будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, а кооператив, керівником якого був ОСОБА_4 , зобов`язувався в термін травень-червень 2019 року завершити будівництво та ввести в експлуатацію вищезазначений багатоквартирний будинок та передати ОСОБА_9 однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 44,66 кв.м., в секції 1 вищезазначеного будинку.

На виконання вищезазначених умов договору, ОСОБА_9 цього ж дня перебуваючи по АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 414 260,00 гривень.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами, зловживаючи довірою ОСОБА_9 , шляхом обману, який виразився в наданні неправдивої інформації про те, що отримані кошти будуть витрачені для закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель та споруд, за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, в тому числі квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 44,66 кв.м., в секції 1 та незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 414 260,00 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно та вчинене у великих розмірах.

Крім того, у ОСОБА_4 , який являвся головою обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КВАРТАЛБУД-14»», ЄДРПОУ 39909515, (далі - кооператив), та попередньо вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України, у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 02.11.2021, виник злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами, що належали ОСОБА_10 .

З цією метою, 18.05.2017 ОСОБА_4 уклав договір із ОСОБА_8 про спільну забудову багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель та споруд за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa.

Так, в жовтні 2021 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, до ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_10 з наміром придбати однокімнатну квартиру у будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, який мав бути збудований та введений в експлуатацію в березні 2022 року. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , шляхом введення в оману останньої.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_10 укласти договір про пайову участь, предметом якого було будівництво та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126 за рахунок її внесків та внесків інших асоційованих членів ЖБК та в подальшому передачі останній права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 49,0 кв.м., в секції 1 вищезазначеного будинку.

На дану пропозицію ОСОБА_10 , будучи введеною в оману, погодилась та 02.11.2021 між кооперативом - в особі Голови кооперативу ОСОБА_4 та ОСОБА_10 укладено договір № 24 про пайову участь, відповідно до якого ОСОБА_10 має сплатити кошти в сумі 632 400,00 гривень у будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, а кооператив, керівником якого був ОСОБА_4 , зобов`язувався в термін до березня 2022 року завершити будівництво та ввести в експлуатацію вищезазначений багатоквартирний будинок та передати ОСОБА_10 однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 49,0 кв.м., в секції 1 вищезазначеного будинку.

На виконання вищезазначених умов договору, ОСОБА_10 цього ж дня перебуваючи по АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 632 400,00 гривень.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами, зловживаючи довірою ОСОБА_11 , шляхом обману, який виразився в наданні неправдивої інформації про те, що отримані кошти будуть витрачені для закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель та споруд, за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, в тому числі квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 44,9 кв.м., в секції 1 та незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 632 400,00 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 майнової шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно та вчинене у великих розмірах.

Крім того, у ОСОБА_4 , який являвся головою обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КВАРТАЛБУД-14»», ЄДРПОУ 39909515, (далі - кооператив), та попередньо вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України, у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 24.02.2022, виник злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами, що належали ОСОБА_10 .

З цією метою, 18.05.2017 ОСОБА_4 уклав договір із ОСОБА_8 про спільну забудову багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель та споруд за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa.

Так, в лютому 2022 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, до ОСОБА_10 звернувся ОСОБА_4 з наміром придбати кладовку у будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, який мав бути збудований та введений в експлуатацію в листопаді 2022 року. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , шляхом введення в оману останньої.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_10 укласти договір про пайову участь, предметом якого було будівництво та введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126 за рахунок її внесків та внесків інших асоційованих членів ЖБК та в подальшому передачі останній права власності на приміщення кладовки № 2, загальною площею 11,4 кв.м., в секції 1 вищезазначеного будинку.

На дану пропозицію ОСОБА_10 , будучи введеною в оману, погодилась та 24.02.2022 між кооперативом - в особі Голови кооперативу ОСОБА_4 та ОСОБА_10 укладено договір № 5 про пайову участь, відповідно до якого ОСОБА_10 має сплатити кошти в сумі 58 250,00 гривень у будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, а кооператив, керівником якого був ОСОБА_4 , зобов`язувався в термін до листопада 2022 року завершити будівництво та ввести в експлуатацію вищезазначений багатоквартирний будинок та передати ОСОБА_10 приміщення кладовки № 2, загальною площею 11,4 кв.м., в секції 1 вищезазначеного будинку.

На виконання вищезазначених умов договору, ОСОБА_10 цього ж дня перебуваючи по АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 58 250,00 гривень.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами, зловживаючи довірою ОСОБА_11 , шляхом обману, який виразився в наданні неправдивої інформації про те, що отримані кошти будуть витрачені для закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель та споруд, за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, в тому числі приміщення кладовки № 2, загальною площею 11,4 кв.м., в секції 1 та незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 58 250,00 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 майнової шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи головою обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КВАРТАЛБУД-14»», ЄДРПОУ 39909515, (далі - кооператив), та попередньо вчинивши кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190 КК України, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний за наступних обставин.

Так, 10.05.2017 установчими зборами засновників обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КВАРТАЛБУД-14»» ЄДРПОУ 39909515 (далі кооператив), в яких приймали участь ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , прийнято рішення про включення до складу учасників кооперативу ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , після чого ОСОБА_4 обрано новим головою кооперативу та затверджено нову редакцію статуту кооперативу.

Відповідно до п. 1.1 затвердженого статуту ОК «ЖБК «КВАРТАЛБУД-14»» - Кооператив є неприбутковою організацією, створюється і діє у відповідності до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про кооперацію», на підставі рішення установчих зборів на добровільних засадах з метою забпезпечення житлом та/або нежилими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей.

Відповідно до п. 2.2 Предметом діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або не житловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей шляхом сприяння будівництва багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Відповідно до п. 2.4 даного статуту Доходи (прибутки) Кооперативу використовуються виключно для фінансування видатків та утримання Кооперативу, реалізації його мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених статутом.

Відповідно до п. 3.1 цього статуту Кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об`єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоційованих членів та членів їх сімей та подальшої експлуатації і управління цими об`єктами на засадах самоврядування для задоволення споживчих потреб членів кооперативу та без мети отримання прибутку.

Відповідно до п. 3.2 Кооператив є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, печатку із своїми найменуваннями, поточні та інші рахунки в установах банків і інших фінансових установах.

Відповідно до п.п. 3.3.4. Кооператив має право укладати договори, пов`язані з будівництвом, експлуатацією і ремонтом жилих будинків, їх добровільним страхуванням та утриманням прибудникової території відповідно до мети його діяльності для задоволення споживчих потреб членів кооперативу та без мети отримання прибутку.

Відповідно до п.п. 3.3.5. Кооператив має право укладати угоди (контракти) для задоволення споживних потреб членів кооперативу та без мети отримання прибутку.

Відповідно до п. 6.1. даного статуту Вищим органом управління кооперативу є Загальні збори членів (учасників) кооперативу.

Відповідно до п. 6.13. даного статуту Виконавчим органом кооперативу є Голова кооперативу зі складу членів або асоційованих членів кооперативу. Рішення Голови по питанням, визначеним у статуті, схвалюються загальними Зборами членів (учасників) кооперативу.

Відповідно до п. 6.14. статуту кооперативу до компетенції голови кооперативу належить:

1. Підписує від імені кооперативу банківські документи;

2. Відповідає за зберігання установчих та інших правовстановлюючих документів та печатки колективу;

3. Представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами;

4. Підписує від імені кооперативу угоди (договори) між кооперативом та іншими особами;

5. Має право першого підпису на усіх розпорядчих документах кооперативу;

6. Здійснює управління кооперативом у період між Загальними зборами членів (учасників) кооперативу, забезпечує виконання їх рішень;

7. Розраховує та визначає розмір цільових внесків, термін та порядок їх сплати;

8. Здійснює контроль за дотримання членами кооперативу чинного законодавства щодо використання земельних ділянок, статуту кооперативу, Правил внутрішнього розпорядку та рішень його керівних органів;

9. Забезпечує виконання цільових програм та інших робіт, спрямованих на досягнення статутних цілей кооперативу;

10. Організовує та здійснює контроль за своєчасною та повною сплатою членами кооперативу внесків, комунальних та інших обов`язків платежів, які сплачуються через кооператив;

11. Приймає на роботу та звільняє з роботи найманих працівників відповідно до штатного розпису, видає обов`язкові для найманих працівників накази та розпорядження, забезпечує дотримання трудового законодавства, у тому числі з питань охорони праці;

12. Розглядає заяви та інші звернення членів з питань діяльності кооперативу, організовує необхідні перевірки по них та готує відповіді;

13. Готує та подає на розгляд Загальних зборів членів (учасників) кооперативу документи, проекти рішень та інші пропозиції з питань діяльності кооперативу;

14. Здійснює інші повноваження, визначені загальними зборами членів (учасників) кооперативу або статусом кооперативу.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи головою кооперативу займав посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, будучи службовою особою, з корисливих мотивів, вчинив ряд кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, 04.04.2018 ОСОБА_4 будучи головою кооперативу, тобто службовою особою, уклав із ОСОБА_7 договір про пайову участь № 6, відповідно до якого ОСОБА_7 сплатила ОСОБА_4 у готівковій формі кошти в сумі 631 420,00 гривень, серед яких 5% цільовий внесок у фонд кооперативу.

У свою чергу, ОСОБА_4 маючи вільний доступ до грошових коштів наданих ОСОБА_7 діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, запевнивши останню, що надані нею кошти будуть використані для будівництва будинку розташованого за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, діючи всупереч інтересам Кооперативу, в порушення п. 7 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженій Постановою правлінням НБУ від 29.12.2017 № 148 та ст. 20 Закону України «Про кооперацію», до неподільного фонду кооперативу зазначені кошти не поклав, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдав збитки Кооперативу.

Крім цього, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій умисел направлений на привласнення грошових коштів кооперативу, 15.03.2019 уклав із ОСОБА_9 договір про пайову участь № 20, відповідно до якого ОСОБА_9 сплатила ОСОБА_4 у готівковій формі кошти в сумі 414 260,00 гривень, серед яких 5% цільовий внесок у фонд кооперативу.

У свою чергу, ОСОБА_4 маючи вільний доступ до грошових коштів наданих ОСОБА_9 діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, запевнивши останню, що надані нею кошти будуть використані для будівництва будинку розташованого за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, діючи всупереч інтересам Кооперативу, в порушення п. 7 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженій Постановою правлінням НБУ від 29.12.2017 № 148 та ст. 20 Закону України «Про кооперацію», до неподільного фонду кооперативу зазначені кошти не поклав, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдав збитки Кооперативу.

Крім цього, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій умисел направлений на привласнення грошових коштів кооперативу, 02.11.2021 уклав із ОСОБА_10 договір про пайову участь № 24, відповідно до якого ОСОБА_10 сплатила ОСОБА_4 у готівковій формі кошти в сумі 632 400,00 гривень, серед яких 5% цільовий внесок у фонд кооперативу.

У свою чергу, ОСОБА_4 маючи вільний доступ до грошових коштів наданих ОСОБА_10 діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, запевнивши останню, що надані нею кошти будуть використані для будівництва будинку розташованого за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, діючи всупереч інтересам Кооперативу, в порушення п. 7 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженій Постановою правлінням НБУ від 29.12.2017 № 148 та ст. 20 Закону України «Про кооперацію», до неподільного фонду кооперативу зазначені кошти не поклав, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдав збитки Кооперативу.

Крім цього, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій умисел направлений на привласнення грошових коштів кооперативу, 24.02.2022 уклав із ОСОБА_10 договір про пайову участь № 5, відповідно до якого ОСОБА_10 сплатила ОСОБА_4 у готівковій формі кошти в сумі 58 250,00 гривень, серед яких 5% цільовий внесок у фонд кооперативу.

У свою чергу, ОСОБА_4 маючи вільний доступ до грошових коштів наданих ОСОБА_10 діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, запевнивши останню, що надані нею кошти будуть використані для будівництва будинку розташованого за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520688900:09:001:0126, площею 0,2081 гa, діючи всупереч інтересам Кооперативу, в порушення п. 7 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженій Постановою правлінням НБУ від 29.12.2017 № 148 та ст. 20 Закону України «Про кооперацію», до неподільного фонду кооперативу зазначені кошти не поклав, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдав збитки Кооперативу.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи головою обслуговуючого кооперативу «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «КВАРТАЛБУД-14»», зловживаючи своїм службовим становищем, здійснив привласнення грошових коштів вказаного кооперативу на загальну суму 1 736 330,00 гривень, чим завдав матеріального збитку на вищезазначену суму, що в понад 1384 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідно до п. 3 примітки до ст. 185 КК України визнається особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України тобто привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно та вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, у ОСОБА_4 , який попередньо вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, у невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 31.10.2023, виник злочинний намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, який належав ОСОБА_17 .

Так, в липні 2021 року, точний час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_17 із проханням надати у тимчасове користування належний йому на праві власності транспортний засіб марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 . У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою його подальшої реалізації, шляхом введення в оману останнього.

На дане прохання ОСОБА_17 будучи введеним в оману, погодився, та зустрівшись із ОСОБА_4 неподалік із ТРЦ «Мегамолл», що знаходиться за адресою: мвсто Вінниця, вулиця 600-річчя, будинок 17Е, де передав останньому у тимчасове користування зазначений автомобіль, ключі та свідоцтво на право власності.

Отримавши у користування вказаний автомобіль, ОСОБА_4 на неодноразові вимоги ОСОБА_17 повернути транспортний засіб не реагував та розпоряджався ним на власний розсуд.

В подальшому, 31.10.2023 ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на заволодіння зазначеним транспортним засобом, отримав від невідомої особи підроблений документ, а саме довіреність нотаріальної контори Евеліни Яблонської Реєстр А № 2118/2023 від 19.10.2023, та розуміючи, що вказана довіреність є підробленою і містить неправдиві відомості, надав до Територіального сервісного центру МВС № 0546 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, який здійснює свою діяльність за адресою: місто Вінниця, вулиця Брацлавська, будинок 85. Після цього, на підставі вищезазначеної підробленої довіреності здійснив продаж транспортного засобу марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_8 за кошти в сумі 100 000,00 гривень.

Таким чином, 31.10.2023 внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 із власності ОСОБА_17 у власність ОСОБА_8 вибув транспортний засіб, марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість якого відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи складає 234 091,23 гривень, чим потерпілому ОСОБА_17 заподіяно майнової шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Крім того, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме транспортного засобу, марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належав ОСОБА_17 , отримав від невідомої особи підроблену довіреність нотаріальної контори Евеліни Яблонської Реєстр А № 2118/2023 від 19.10.2023, що видана ОСОБА_17 на ім`я ОСОБА_4 , відповідно до якої, останній мав право здійснити продаж вказаного транспортного засобу.

Однак, відповідно до інформації наданої Державної прикордонної служби України від 28.11.2019 № 2-22602/15-19-СГ ОСОБА_17 державний кордон України не перетинав.

В подальшому, 31.10.2023 ОСОБА_4 маючи умисел на використання завідомо підробленого документу, достовірно знаючи і усвідомлюючи, що довіреність нотаріальної контори Евеліни Яблонської Реєстр А № 2118/2023 від 19.10.2023 є підробленим та містить неправдиві відомості, надав до Територіального сервісного центру МВС № 0546 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, який здійснює свою діяльність за адресою: місто Вінниця, вулиця Брацлавська, будинок 85, вищевказаний документ та на підставі якого здійснив продаж ОСОБА_8 вказаного транспортного засобу, марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , таким чином здійснив використання вищезазначеного завідомо підробленого документу.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

У вчиненні даних кримінальних правопорушень підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лейпціг, Німеччина, фактично зарєестрованому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України.

За наявності достатніх доказів 18.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 289, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:

- висновком експерта за результатами почеркознавчої експертизи № 776/26-21від 18.05.2026;

- висновком експерта за результатами автотоварознавчої експертизи;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_17 ;

- висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 354/26-21 від 07.04.2026;

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

При обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно врахувати доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, яке загрожує останньому за інкриміновані йому злочини, а також врахувати наявність ризиків, зазначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, які існують на час обрання запобіжного заходу, зокрема:

1. Переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, вказані злочини відносяться до кримінальних правопорушень проти власності та проти експлуатації транспорту. Крім того, необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов`язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК України) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосовувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений підозрюваному, обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Станом на сьогодні, ОСОБА_4 тимчасово не працює та не навчається, а також останній притягується до кримінальної відповідальності та на розгляді у Вінницькому районному суді Вінницької області перебуває обвинувальний акт у вчиненні останнім ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4, 5 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.

Окрім того, згідно примітки до ст. 45 КК України одне з кримінальних правопорушень, яке інкримінується ОСОБА_4 , відноситься до корупційних злочинів, а тому стосовно нього при призначенні покарання судом не може бути призначено більш м`яке покарання ніж передбачене законом або прийнято рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням.

Усе вищевказане надає стороні обвинувачення обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , у разі застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, зможе ухилитися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення можливого покарання, яке йому може бути призначене на строк до від 7 до 12 років позбавлення волі.

2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки станом на сьогодні встановлюються всі обставини вчинених кримінальних правопорушень, а також і перевіряється причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення інших кримінальних правопорушень, а тому підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають важливе значення для досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні;

3. Незаконно впливати на потерпілих та свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки через тривалий період вчинення злочину у часі та значну кількість задіяних у ньому осіб, станом на сьогодні у кримінальному провадженні не допитано усіх свідків, як на досудовому розслідуванні, так і в подальшому у судовому засіданні, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи не під вартою, може здійснювати вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів чи відмову від них, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Слід врахувати, що суд безпосередньо досліджує докази, у тому числі шляхом допиту потерпілих, свідків, у зв`язку з цим останні під тиском можуть змінити показання до їх допиту в ході судового розгляду.

4. Вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки підозрюваний ОСОБА_4 являється особою раніше не судимою, однак станом на сьогодні останній притягується до кримінальної відповідальності та на розгляді у Вінницькому районному суді Вінницької області перебуває обвинувальний акт у вчиненні останнім ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4, 5 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України, а тому усе вищевказане надає стороні обвинувачення обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , зможе вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний не виконає покладенні на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).

З врахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, в силу характеру інкримінованих ОСОБА_4 діянь та враховуючи той факт, що на даний час у зазначеному кримінальному провадженні строк досудового слідства триває, існує необхідність допиту учасників процесу, проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, а тому для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Водночас, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе унеможливити запобіганню ризикам зазначеним у клопотанні. Так, запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе унеможливити ухиленню обвинуваченого від суду. Запобіжні заходи у виді особистої поруки та особистого зобов`язання також не зможуть унеможливити настанню вищевказаних ризиків.

Згідно з ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Так, враховуючи особу підозрюваного, обставини кримінальних правопорушень, наявні ризики, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, серед яких тяжкі та особливо тяжкий злочини, керуючись абзацом 2 п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, вважаємо за необхідне визначити розмір застави в межах завданих кримінальними правопорушеннями матеріальних збитків в загальній сумі 1 970 421,00 гривень (один мільйон дев`ятсот сімдесят тисяч чотириста двадцять одна гривня).

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Підставою обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжких та особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що останній може їх здійснити.

Таким чином, з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, виникає необхідність у обранні запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

На підставі вищевказаного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у у розмірі 1 970 421, 00 гривень та покладенням ряду обов`язків у разі внесення такої застави..

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що він жодним чином не перешкоджає кримінальному провадженню, не переховується від органу досудового розслідування та суду, а тому просив слідчого суддю застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 , заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що ризиків передбачених ст. 177 КПК України в даному випадку немає, ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду не переховується, на свідків та інших учасників кримінального провадження не впливає, а тому просив слідчого суддю відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

В даному конкретному випадку слідчим в матеріалах клопотання, а прокурором в судовому засіданні, не доведено, що вказана ступінь втручання в права та свободи особи можуть виправдати потреби досудового розслідування, а також, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.

На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.

Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.

За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.

В даному випадку, з`ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.

Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Під час вирішення питання про обрання підозрюваному міри запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останньої та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки, підозрюється у вчиненні нетяжких, тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за які, у разі доведеності вини, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її соціальними зв`язками, у якій її переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Посилання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, які в тому числі є особливо тяжким. Проте, сама лиш тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючими елементами при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не можуть бути достатніми підставами для законності тримання особи під вартою.

Доводи клопотання слідчого за погодженням із прокурором в тій частині, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об`єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.

Незважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжких, тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не має негативних характеристик, має міцні соціальні зв`язки та не представляє собою будь якої соціальної небезпеки.

З обставин, наведених в клопотанні органу досудового розслідування слідує, і зазначене встановлено в ході судового розгляду, що ризики не виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м`який запобіжний захід.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак не з`ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.

З огляду на вищенаведене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, з урахуванням відсутності належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не доведеності належним чином наявності таких ризиків прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.

Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку не має, а тому необхідним та достатнім запобіжним заходом буде запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. При цьому, саме такий запобіжний захід буде достатнім, зможе забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 179, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 369, 370, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 42024022110000640 внесеного до ЄРДР 13.12.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 53 (п`ятдесят три) дні, тобто до 18 вересня 2026 року включно, в межах строків досудового розслідування.

Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу визначити до 18 вересня 2026 року.

Відповідно до ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утриматись від спілкування із особами, які являються потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, зазначених у даній ухвалі, до останнього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання підозрюваного ОСОБА_4 здійснює слідчий, який проводить досудове розслідування кримінального провадження, а якщо справа перебуває у провадженні суду прокурор.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя