Ухвала суду № 138597677, 28.07.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/503/16-к

Номер провадження 1-кп/142/3/26

У Х В А Л А

іменем України

28 липня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника

потерпілих адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Піщанського районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000050 від 22 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000050 від 22 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 .

Судове засідання у даному кримінальному провадженні було призначено на 13 годину 00 хвилин 28 липня 2026 року.

12 січня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Клопотання мотивовано тим, що інкриміновані йому кримінальні правопорушення, за версією сторони обвинувачення, були вчинені 17 грудня 2015 року, а тому десяти-річний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчився 18 грудня 2025 року. Посилаючись на положення ст. 49 КК України, п. 3-1 ч. 1, п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладену у справі № 712/8174/23, обвинувачений просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане ним клопотання, просив його задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Після роз`яснення судом підстав та правових наслідків такого звільнення, а також наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав підтвердив, що вони йому зрозумілі, та наполягав на закритті кримінального провадження саме з цієї підстави.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, просив вирішити клопотання відповідно до вимог ст. 49 КК України.

Представник потерпілих, адвокат ОСОБА_6 , який представляє інтереси потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у судовому засіданні просив провести розгляд за відсутності потерпілих та не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 згідно обвинувального акту обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 , згідно наказу № 2 о/с від 07.06.2015 призначений на посаду начальника сектору (патрульної поліції) Піщанського відділення поліції Тульчинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Згідно функціональних обов`язків забезпечує ефективну реалізацію завдань щодо боротьби із злочинністю, захисту інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, вживає заходи щодо усунення виявлених недоліків з основних напрямків службової діяльності, всупереч п. 14 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 27.02.1991 № 49 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України за наступних обставин.

Установлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника сектору Піщанського відділення поліції Тульчинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, будучи службовою особою правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітан поліції, являючись відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, згідно книги нарядів Піщанського відділення поліції № 78, станом на 17.12.2015 не перебуваючи у складі слідчо-оперативної групи та/або резервної слідчо-оперативної групи Піщанського відділення поліції Тульчинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, 17.12.2015 з власної ініціативи, виїхав спільно із членами слідчо-оперативної групи: слідчим ОСОБА_12 , оперуповноваженим ОСОБА_13 , поліцейським водієм ОСОБА_14 та помічником чергового ОСОБА_15 на виклик до смт. Рудниця Піщанського району Вінницької області, який надійшов до правоохоронного органу о 20.20 від чергового залізничної станції «Рудниця» про бійку біля вказаної станції.

Так, 17.12.2015 перебуваючи спільно із вказаними працівниками поліції в смт. Рудниця по вул. Шевченка, неподалік будинку № 53, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, у проміжок часу з 20.30 до 22.30, умисно, із застосуванням спеціального засобу ПР-73 (палиця гумова), наніс ОСОБА_16 , який перебував в положенні стоячи, не вчиняючи будь-якого опору працівникам поліції, один удар в лобну ділянку голови, чим спричинив йому тілесне ушкодження у виді забійної рани в лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 1924 від 24.12.2015, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Вказане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого твердого предмету, по давності утворення може відповідати вказаному строку.

Крім цього, ОСОБА_4 , будучи службовою особою правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітан поліції, являючись відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, 17.12.2015 у проміжок часу з 20.30 до 22.30, перебуваючи неподалік будинку № 53 по вул. Шевченка смт. Рудниця Піщанського району Вінницької області, умисно, із застосуванням спеціального засобу ПР-73 (палиця гумова), наніс ОСОБА_9 , який перебував у положенні стоячи, не вчиняючи будь-якого опору працівникам поліції, удар в лобну ділянку голови, від якого останній впав на землю, чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді садна в лобній ділянці справа, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 1922 від 24.12.2015 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Вказане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого твердого предмету, по давності утворення може відповідати вказаному строку.

Окрім цього, ОСОБА_4 , будучи службовою особою правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітан поліції, являючись відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, 17.12.2015 у проміжок часу з 20.30 до 22.30, перебуваючи неподалік будинку № 53 по вул. Шевченка смт. Рудниця Піщанського району Вінницької області, умисно застосував до неповнолітнього ОСОБА_8 фізичне насильство, а саме, наказав йому присісти та коли ОСОБА_8 перебував у положенні сидячи, не вчиняючи будь-якого опору працівникам поліції, наніс йому декілька ударів у тім`яно-скроневу ділянку голови, чотири удари в поперекову ділянку спини, один удар по зовнішній поверхні лівого стегна та декілька ударів ногами по різних частинах тіла ОСОБА_8 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді садна на тлі підшкірної гематоми в лівій тім`яно-скроневій ділянці, трьох саден в попереково-здухвинній ділянці зліва та справа, в центральній частині попереково-крижової ділянки, синця на зовнішній поверхні лівого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1923 від 24.12.2015 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, утворились від дії тупих твердих предметів та по давності утворення можуть відповідати вказаному строку.

Крім цього, ОСОБА_4 , будучи службовою особою правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітан поліції, являючись відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, 17.12.2015 у проміжок часу з 20.30 до 22.30, перебуваючи неподалік будинку № 53 по вул. Шевченка смт. Рудниця Піщанського району Вінницької області, умисно, із застосуванням спеціального засобу ПР-73 (палиця гумова), наніс ОСОБА_17 , який перебував у положенні лежачи, не вчиняючи будь-якого опору працівникам поліції, якнайменше один удар в нижню ділянку спини, чим спричинив йому тілесне ушкодження у виді крововиливу в вигляді геморагічного просякання в ділянці попереку та правої сідниці, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 1052 від 14.01.2016, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказане тілесне ушкодження утворилось від дії тупого твердого предмету, можливо, 17.12.2015.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів.

Окрім цього, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника сектору Піщанського відділення поліції Тульчинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, будучи службовою особою правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітан поліції, являючись відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, згідно книги нарядів Піщанського відділення поліції № 78, станом на 17.12.2015 не перебуваючи у складі слідчо-оперативної групи та/або резервної слідчо-оперативної групи Піщанського відділення поліції Тульчинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, 17.12.2015 з власної ініціативи, виїхав спільно із членами слідчо-оперативної групи: слідчим ОСОБА_12 , оперуповноваженим ОСОБА_13 , поліцейським водієм ОСОБА_14 та помічником чергового ОСОБА_15 на виклик до смт. Рудниця Піщанського району Вінницької області, який надійшов до правоохоронного органу о 20.20 від чергового залізничної станції «Рудниця» про бійку біля вказаної станції.

Так, 17.12.2015 перебуваючи спільно із вказаними працівниками поліції в смт. Рудниця по вул. Шевченка, неподалік будинку № 53, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, у проміжок часу з 20.30 до 22.30, умисно застосував до ОСОБА_17 фізичне насильство, а саме, наніс йому удар правою ногою в ділянку лівої скроневої кістки голови, в той час як останній перебував у положенні напівлежачи на землі та не вчиняв будь-якого опору працівникам поліції. Внаслідок отриманого тілесного ушкодження ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в Піщанській лікарні планового лікування.

Згідно висновку експерта № 1052 від 14.01.2016 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_17 виявлено прижиттєві ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму: рана та садна голови, перелом лівої скроневої кістки, епідуральна гематома зліва в тім`яно-скроневій ділянці, забій головного мозку, крововилив в шлуночки мозку; садно та синець в ділянці правого ліктьового суглобу, садно лівої кисті; крововилив у вигляді геморагічного просякнення в ділянці попереку та правій сідниці.

Ушкодження у ОСОБА_17 спричинені від дії твердих тупих предметів, можливо 17.12.2015. Утворення черепно-мозкової травми від удару гумовим кийком ПР-73 малоймовірне, найбільш вірогідне утворення такої травми від удару взутою ногою. Смерть ОСОБА_17 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_17 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть у причинному зв`язку зі смертю.

Враховуючи кількість тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі трупа ОСОБА_17 , можна вважати, що по його тілу було завдано не менше 5-ти ударів твердим тупим предметом (по одному удару було спричинено: в тім`яно-скроневу ділянку голови, в лобну ділянку зліва, в ділянку правого ліктя, в ділянку лівої кисті, в ділянку правої сідниці). Після отримання відкритої черепно-мозкової травми до настання загрозливих для життя явищ ОСОБА_17 міг виконувати цілеспрямовані дії (йти, бігти, тощо). Проміжок часу від спричинення тілесних ушкоджень до настання загрозливих явищ може визначатись від декількох десятків хвилин до декількох годин. Утворення черепно-мозкової травми у ОСОБА_17 при падінні з положення стоячи та ударі об тверді тупі предмети, а також спричинення тілесних ушкоджень самому собі є малоймовірним. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_17 соматичних захворювань, які б могли спричинити смерть, не виявлено.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що спричинили тяжкі наслідки смерть ОСОБА_17 .

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо кримінального провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд зобов`язаний невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Санкцією ч. 2 ст. 365 КК України (у редакції Закону, чинній на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Санкцією ч. 3 ст. 365 КК України (у редакції Закону, чинній на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 12 КК України (у редакції, чинній на час вчинення кримінальних правопорушень) кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 365 та ч. 3 ст. 365 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Частиною 2 ст. 49 КК України встановлено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. У цьому випадку обчислення давності починається з дня вчинення нового злочину.

Також відповідно до вимог ч.5, ч.6 ст. 49 КК України, давність не застосовується у разі вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151-2-156-1, 301-1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття.

Таким чином, матеріально-правовими підставами звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення строків, визначених ч. 1 ст. 49 КК України, та відсутність обставин, передбачених чч. 2-6 ст. 49 КК України, які виключають або змінюють застосування цього інституту.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється судом.

Згідно абзацу 3 ч. 7 ст. 284 КПК України у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.

В частині 8 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, процесуальною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є, зокрема, згода обвинуваченого на таке звільнення.

Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень 17 грудня 2015 року.

Отже, з дня вчинення кримінальних правопорушень, зазначених в обвинувальному акті, до дня розгляду судом клопотання обвинуваченого минуло більше десяти років, тобто строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчилися.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що ОСОБА_4 ухилявся від органів досудового розслідування чи суду, у зв`язку з чим перебіг строків давності не зупинявся. Також суду не надано доказів того, що до закінчення строків давності обвинувачений вчинив новий злочин, який відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перериває перебіг давності.

Крім того, інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення не належать до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких відповідно до чч. 5, 6 ст. 49 КК України давність не застосовується.

При цьому суд не вирішує питання винуватості чи невинуватості обвинуваченого, а при встановленні спливу строків давності виходить виключно з дати вчинення кримінальних правопорушень, зазначеної в обвинувальному акті, не встановлюючи факту вчинення кримінальних правопорушень чи винуватості особи.

У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав подане ним клопотання, наполягав на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закритті кримінального провадження, при цьому підтвердив, що наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав йому зрозумілі. Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання, представник потерпілих також не заперечував проти його задоволення.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від несвоєчасно заявлених вимог, яким може бути складно протистояти, а також запобіганню несправедливості, яка могла б виникнути у разі розгляду подій віддаленого минулого на підставі доказів, що втратили свою надійність у зв`язку зі спливом часу (рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, § 137; рішення від 20 вересня 2011 року у справі «OAO Neftyanaya Kompaniya YUKOS v. Russia», заява № 14902/04, § 570; рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 та № 22095/93, § 51).

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі № 712/8174/23 (провадження № 51-2807км24), відповідно до якої положення чч. 1-3 ст. 49 КК України не наділяють суд дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. У разі наявності передбачених законом підстав та згоди обвинуваченого суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, оскільки така підстава звільнення є безумовною.

Верховний Суд також зазначив, що застосування положень ст. 49 КК України можливе за наявності трьох умов: 1) закінчення визначених законом строків давності; 2) невчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення, яке відповідно до закону перериває перебіг давності; 3) відсутності ухилення особи від органів досудового розслідування або суду.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що у разі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ініціативою та за згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Оскільки кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд невідкладно розглянути відповідне клопотання, без проведення повного судового розгляду суд не має процесуальних підстав для встановлення винуватості чи невинуватості особи.

Судом роз`яснено ОСОБА_4 суть обвинувачення, підставу та правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження та вимагати продовження судового розгляду в загальному порядку. Після роз`яснення зазначених наслідків ОСОБА_4 підтвердив, що вони йому зрозумілі, та наполягав на задоволенні поданого ним клопотання.

За таких обставин, перевіривши законність заявленого обвинуваченим ОСОБА_4 клопотання, врахувавши думку прокурора та представника потерпілих, які не заперечували проти його задоволення, а також те, що після роз`яснення судом суті обвинувачення, підстав та правових наслідків звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження ОСОБА_4 наполягав на застосуванні до нього положень ст. 49 КК України, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню. Оскільки з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, зазначених в обвинувальному акті, минуло більше десяти років, перебіг строків давності не зупинявся та не переривався, а обставини, які відповідно до чч. 5, 6 ст. 49 КК України виключають застосування строків давності, відсутні, ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000050 від 22 лютого 2016 року, - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Під час досудового розслідування до ОСОБА_4 застосовувалися запобіжні заходи у виді тримання під вартою та домашнього арешту, строк дії якого закінчився 04 квітня 2016 року. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2016 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. На час постановлення цієї ухвали запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не діє, клопотань про його застосування чи продовження під час судового розгляду сторонами не заявлялося.

Відповідно до обвинувального акта процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Під час досудового розслідування цивільний позов не заявлявся. Під час судового розгляду потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було подано цивільні позови до ОСОБА_4 , Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи. Разом із тим ухвалами Піщанського районного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року зазначені позовні заяви повернуто позивачам у зв`язку з їх відкликанням, а тому невирішених цивільних позовів у даному кримінальному провадженні немає.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт майна, застосований у даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2016 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 12, 49 Кримінального кодексу України, ст.ст. 100, 174, 284-286, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000050 від 22 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2016 року, скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні: два диски для лазерних систем зчитування «Artex DVD-R» ємністю 4,7 GB із відеофайлами, визнані речовими доказами, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: