Ухвала суду № 138576919, 28.07.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/1062/16-к

Номер провадження 1-кп/142/2/26

У Х В А Л А

іменем України

28 липня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника

потерпілих адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження про кримінальне правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000206 від 23 червня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Піщанського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про кримінальне правопорушення, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000206 від 23 червня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Судове засідання у даному кримінальному провадженні було призначено на 14 годину 00 хвилин 28 липня 2026 року.

12 січня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення 17 грудня 2015 року, а тому встановлений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України (у редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) десятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за тяжкий злочин сплив 17 грудня 2025 року. У клопотанні зазначено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК України (у редакції, чинній станом на 17 грудня 2015 року), відповідно до статті 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів. При цьому перебіг строків давності не зупинявся та не переривався, оскільки обвинувачений від органів досудового розслідування та суду не ухилявся, нових злочинів середньої тяжкості, тяжких чи особливо тяжких не вчиняв. Посилаючись на положення ст. 49 КК України, п.1 ч.2 ст. 284 та ч. 4 ст. 286 КПК України, захисник просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане його захисником клопотання, просив його задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Після роз`яснення судом підстав і правових наслідків такого звільнення, а також наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав підтвердив, що вони йому зрозумілі, та наполягав на закритті кримінального провадження саме з цієї підстави. Крім того, обвинувачений просив провести розгляд клопотання за відсутності його захисника.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, просив вирішити клопотання відповідно до вимог ст. 49 КК України.

Представник потерпілих, адвокат ОСОБА_7 , який представляє інтереси потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у судовому засіданні просив провести розгляд за відсутності потерпілих та не заперечував проти задоволення клопотання захисника про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 згідно обвинувального акту обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді слідчого слідчого відділення Піщанського відділення поліції Тульчинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, будучи службовою особою правоохоронного органу, маючи спеціальне звання старший лейтенант поліції, являючись відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, згідно книги нарядів Піщанського відділення поліції № 78, станом на 17.12.2015 перебуваючи у складі резервної слідчо-оперативної групи Піщанського відділення поліції Тульчинського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, порушуючи п. 4.5. розділу IV та п. 6.8 розділу VI інструкції «З організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події» затверджених 22.10.2012 наказом № 940 МВС, перебуваючи у цивільному одязі, 17.12.2015 виїхав спільно із членами слідчо-оперативної групи: начальником сектору ОСОБА_13 , оперуповноваженим ОСОБА_14 , поліцейським водієм ОСОБА_15 та помічником чергового ОСОБА_16 на виклик до смт. Рудниця Піщанського району Вінницької області, який надійшов до правоохоронного органу о 20:20 від чергового залізничної станції «Рудниця» про бійку біля вказаної станції.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи у цивільному одязі 17.12.2015 в смт. Рудниця по вул. Шевченка, біля домогосподарства № 53, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, у проміжок часу з 20:30 до 22:30, умисно, із застосуванням спеціального засобу ПР-73 (палиця гумова), наніс ОСОБА_17 який перебував у положенні стоячи, не вчиняючи будь-якого опору працівникам поліції, удари гумовим кийком ПР-73 в область лівого стегна, чим спричинив йому тілесні ушкодження у виді двох синців на зовнішній та задньо-зовнішній поверхні лівого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1924 від 24.12.2015, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупого твердого предмету, по давності утворення можуть відповідати вказаному строку.

Окрім цього, ОСОБА_4 , перебуваючи у цивільному одязі 17.12.2015 в смт. Рудниця по вул. Шевченка, біля домогосподарства № 53, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, явно виходячи за межі наданих прав та повноважень, порушуючи п. п. 1 п. 14 розділу 3 постанови «Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» затверджених постановою Ради міністрів УРСР № 49 від 27.02.1991, у проміжок часу з 20.30 до 22.30, умисно, із застосуванням спеціального засобу ПР-73 (палиця гумова), наніс ОСОБА_18 , який перебував у положенні стоячи, не вчиняючи будь-якого опору працівникам поліції, удари в лобну ділянку голови та лівої руки, чим спричинив йому тілесні ушкодження у виді садна в ділянці лоба зліва та садна лівої кисті, які згідно висновків судово-медичної експертизи № 1052 від 14.01.2016 та № 103д від 27.05.2016, утворились від дії тупого твердого предмету, можливо 17.12.2015 та могли бути спричинені від дії гумового кийка ПР-73, за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалися насильством та застосуванням спеціальних засобів.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо кримінального провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд зобов`язаний невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Санкцією ч. 2 ст. 365 КК України (у редакції Закону, чинній на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 12 КК України (у редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 365 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Частиною 2 ст. 49 КК України встановлено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. У цьому випадку обчислення давності починається з дня вчинення нового злочину.

Також відповідно до вимог ч.5, ч.6 ст. 49 КК України, давність не застосовується у разі вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151-2-156-1, 301-1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття.

Таким чином, матеріально-правовими підставами звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення строків, визначених ч. 1 ст. 49 КК України, та відсутність обставин, передбачених чч. 2-6 ст. 49 КК України, які виключають або змінюють застосування цього інституту.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється судом.

Згідно абзацу 3 ч. 7 ст. 284 КПК України у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов`язаний з`ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.

В частині 8 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, процесуальною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є, зокрема, згода обвинуваченого на таке звільнення.

Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення 17 грудня 2015 року.

Отже, з дня вчинення кримінального правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті, до дня розгляду судом клопотання захисника минуло більше десяти років, тобто строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, закінчилися.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що ОСОБА_4 ухилявся від органів досудового розслідування чи суду, у зв`язку з чим перебіг строків давності не зупинявся. Також суду не надано доказів того, що до закінчення строків давності обвинувачений вчинив новий злочин, який відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перериває перебіг давності.

Крім того, інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення не належить до переліку кримінальних правопорушень, щодо яких відповідно до чч. 5, 6 ст. 49 КК України давність не застосовується.

При цьому суд не вирішує питання винуватості чи невинуватості обвинуваченого, а при встановленні спливу строків давності виходить виключно з дати вчинення кримінального правопорушення, зазначеної в обвинувальному акті, не встановлюючи факту вчинення кримінального правопорушення чи винуватості особи.

У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав подане його захисником клопотання, наполягав на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закритті кримінального провадження, при цьому підтвердив, що наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав йому зрозумілі. Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання, представник потерпілих також не заперечував проти його задоволення.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від несвоєчасно заявлених вимог, яким може бути складно протистояти, а також запобіганню несправедливості, яка могла б виникнути у разі розгляду подій віддаленого минулого на підставі доказів, що втратили свою надійність у зв`язку зі спливом часу (рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, § 137; рішення від 20 вересня 2011 року у справі «OAO Neftyanaya Kompaniya YUKOS v. Russia», заява № 14902/04, § 570; рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 та № 22095/93, § 51).

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі № 712/8174/23 (провадження № 51-2807км24), відповідно до якої положення чч. 1-3 ст. 49 КК України не наділяють суд дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. У разі наявності передбачених законом підстав та згоди обвинуваченого суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, оскільки така підстава звільнення є безумовною.

Верховний Суд також зазначив, що застосування положень ст. 49 КК України можливе за наявності трьох умов: 1) закінчення визначених законом строків давності; 2) невчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення, яке відповідно до закону перериває перебіг давності; 3) відсутності ухилення особи від органів досудового розслідування або суду.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що у разі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ініціативою та за згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально караного діяння. Оскільки кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд невідкладно розглянути відповідне клопотання, без проведення повного судового розгляду суд не має процесуальних підстав для встановлення винуватості чи невинуватості особи.

Судом роз`яснено ОСОБА_4 суть обвинувачення, підставу та правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження та вимагати продовження судового розгляду в загальному порядку. Після роз`яснення зазначених наслідків ОСОБА_4 підтвердив, що вони йому зрозумілі, та наполягав на задоволенні клопотання його захисника.

За таких обставин, перевіривши законність заявленого захисником клопотання, врахувавши думку прокурора та представника потерпілих, які не заперечували проти його задоволення, а також те, що після роз`яснення судом суті обвинувачення, підстав та правових наслідків звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження ОСОБА_4 наполягав на застосуванні до нього положень ст. 49 КК України, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті, минуло більше десяти років, перебіг строків давності не зупинявся та не переривався, а обставини, які відповідно до чч. 5, 6 ст. 49 КК України виключають застосування строків давності, відсутні, ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 365 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000206 від 23 червня 2016 року, - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Під час досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Відповідно до обвинувального акта процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Під час досудового розслідування цивільний позов не заявлявся. Під час судового розгляду потерпілими було подано цивільні позови до ОСОБА_4 , Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди. Разом із тим ухвалами Піщанського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року зазначені цивільні позови повернуто позивачам у зв`язку з його відкликанням, а тому невирішених цивільних позовів у даному кримінальному провадженні немає.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт майна, накладений у даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, ст.ст. 100, 174, 284-286, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000206 від 23 червня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року, - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні: два диски для лазерних систем зчитування «Artex DVD-R» ємністю 4,7 GB та відеофайли, що містяться на них, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: