Рішення № 138597578, 28.07.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/900/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.07.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

за участю: представника відповідачки Бойко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30.11.2021 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 97-008-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами), приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (ідивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір. Вказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленість банка і клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття клієнтом пропозиції банку.

Кредитодавець надав позичальникці кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальниця зобов`язалася повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору

Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом відповідачка виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів. Згідно виписок по рахунку позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 01.09.2023, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021.

В подальшому 27.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку № 1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021 року.

Згідно з Розрахунком заборгованості відповідачки за вказаним Кредитним договором, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідачки становить 153 475, 29 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) 74 218, 08 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 29 727, 05 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) 49 530, 16 грн.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

За вказаних обставин позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на користь позивача вищевказану суму заборгованості за кредитним договором № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021 та судові витрати по справі (а.с. 1 9).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 43).

Представник відповідачки ОСОБА_1 , адвокат Самохвалов С.В., на підставі ст. 178 ЦПК України надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що відповідачка не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення заборгованості по сплаті комісії у розмірі 49 350, 16 грн, а також не погоджується з розміром заборгованості по кредиту та сплаті відсотків. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду в справі № 363/1834/17 від 13.07.2022, зазначає, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Вважає, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості так само належить до платежів за дії, які банк вчиняє на свою користь, відтак, вимога про її стягнення з відповідача не відповідає вимогам цивільного законодавства України, тому таку умову договору про сплату відповідачем комісії вважає нікчемною.

Крім того, визначена позивачем сума заборгованості відповідачки за кредитом у сумі 74 218,08 грн та заборгованості за користування процентами у сумі 29 727,05 грн, з огляду на сплату нею комісії, є необґрунтованою, оскільки відповідачка не мала зобов`язання сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, зазначені суми є сплатою кредиту та процентами за користування кредитом, тому сума заборгованості за кредитом та процентами не може дорівнювати 74 218, 08 грн та 29 727,05 грн, відповідно.

Також відповідачка вважає, що в розрахунку заборгованості не враховано здійснені нею погашення на суму 2 546 грн, згідно квитанції № 2015, та на суму 16 650 грн, від 30.11.2021, тому сума заборгованості визначена позивачем не вірно (а.с. 49 - 51).

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивач вважає необхідним зменшити розмір позовних вимог на суму заборгованості по сплаті комісій в сумі 49 530, 16 гривень. Тому просить зменшити розмір позовних вимог ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 та задовольнити їх у наступному обсязі: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № 97-008-869-2-21-Г в розмірі 103 945,13 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 74 218,08 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 29 727,05 гривень; та стягнути судові витрати.

Крім іншого, вказує, що перед підписанням кредитного договору відповідачці було надано доступ до повного тексту договору та його істотних умов у встановленому чинним законодавством порядку, своїм власноручним підписом вона підтвердила своє ознайомлення з кредитним договором, включаючи його юридичні наслідки. Розмір, порядок та строки сплати комісійних платежів були прямо визначені кредитним договором та погоджені сторонами при його укладенні. Кредитний договір № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021 прямо передбачає окремі складові щомісячного платежу, зокрема ануїтетний платіж та щомісячну комісійну винагороду. Отже, сторони погодили правову природу кожного виду платежу, його цільове призначення та порядок сплати, та відповідачка, здійснюючи платежі на погашення заборгованості по комісії, виконувала конкретно визначене договором зобов`язання, а не повернення частини тіла кредиту та відсотків. Крім того, структура та склад щомісячного платежу були чітко визначені кредитним договором, згоду на який надала відповідачка при його підписанні, що виключає можливість довільного перерозподілу вже сплачених сум на власний розсуд. Таким чином, доводи представника відповідачки про необхідність зарахування сплачених комісій у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків суперечать умовам укладеного кредитного договору. Відповідачка протягом тривалого часу не оспорювала розмір та правову природу комісій, не зверталася із вимогами про визнання умови недійсною чи про перерахунок. Така поведінка свідчить про прийняття умов кредитного договору та відсутність спору щодо характеру платежів на момент їх здійснення, а розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором був розрахований у відповідності до умов кредитного договору та згідно з нормами чинного законодавства.

Щодо долучених представником відповідачки квитанцій до відзиву, представник позивача зазначає, що квитанція № 2015_2 від 30.11.2021 на суму 2 546 грн відображена у Виписці по особовому рахунку ОСОБА_1 , цей платіж був врахований Кредитодавцем під час здійснення розрахунку заборгованості шляхом направлення 2 524, 50 грн на сплату заборгованості за комісією та 21, 25 грн на сплату нарахованих відсотків.

Натомість, квитанція № TR.3267476.4098.2015 від 30.11.2021 на суму 16 650 грн містить посилання на виконання іншого кредитного договору, що не є предметом даного спору, не містить інформацію щодо предмета доказування в даній справі та не підлягає врахуванню при розрахунку заборгованості в межах даної справи (а.с. 58 - 65).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представниця відповідачки Бойко Т.В. позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві, так як нарахування комісії на кредитну заборгованість вважає безпідставним, відповідачкою було сплачено грошові кошти на погашення заборгованості по кредиту, однак ці кошти не були направлені банком на забогованість по тілу кредиту та відсоткам, а направлені на сплату комісії, що вважає протиправним. Просить відмовити в позові в повному обсязі, тому що сплачені відповідачкою кошти мали б бути направлені на погашення тіла кредиту та відсотків, однак позивачем нового розрахунку заборгованості з врахуванням сплачених відповідачкою сум не надавалося, а надавати власний розрахунок сторона відповідача не вбачає потреби.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Щодо заявлення позивачем про зменшення позовних вимог до відповідачки, згідно відповіді на відзив, де позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 103 945, 13 грн, суд зауважує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що заява про зменшення позовних вимог подана представником позивача до початку першого судового засідання, суд ухвалив прийняти зменшені позовні вимоги до розгляду.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Мегабанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала власноручним підписом кредитний договір №№ 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021 (з ануїтетними платежами) приєднання до договору комплксного банкіського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), відповідно до умов якого тип кредиту: кредит; кредит надається на строк: з 30 листопада 2021 року до 29 листопада 2026 року; загальний розмір кредиту: 76 500, 00 грн; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) % річних - 10, 00; Розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 3,30 (п. 2.8); розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтентного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди - 4 155, 91 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 249 337, 20 грн (п.п. 2.1 2.6). Підписанням цього договору позичальник беззастережно та безвідклично підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції (оферти) АТ «Мегабанк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua; згоду з умовами договору, а також положеннями усіх додатків до договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати; укладання з банком договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у місці інформування позичальника та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини частини договору, підписанням якої позичальник приєднується до договору вцілому.

Також, судом досліджено виписки по особовим рахункам за період з 30.11.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, з яких вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , використання наданих кредитних коштів та здійснення виплат за договором.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021, наданої АТ «Мегабанк», та копії розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021 станом на 03.09.2024, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачкою, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 153 475, 29 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 74 218, 08 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 29 727, 05 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 49 530, 16 грн.

Згідно копії протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, за результатами відкритих торгів ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» став переможцем лота № GL1N426240, власником активів якого є АТ «Мегабанк».

Відповідно до копії договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, укладеного між АТ «Мегабанк» (банк) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», сторони відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору.

Згідно копії платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перерахувало на рахунок АТ «Мегабанк» кошти за договором відступлення прав вимоги як переможець торгів.

27.12.2024 між ТОВ «ФК Єврокредит» (новий кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).

Згідно копій Витягів з Додатків до договорів про відступлення прав вимоги, додатку № 1 до договору № GL1N426240 та додатку № 1 до договору № 1/12, відповідно, від банку до нового кредитора, яким в подальшому став позивач, перейшли права вимоги, в тому числі, до відповідачки за кредитним договором № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021 в розмірі 153 475, 29 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 74 218, 08 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 29 727, 05 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 49 530, 16 грн.

26.11.2025 позивачем було надіслано відповідачці вимогу (повідомлення), в якій позивач повідомив відповідачку про наявну заборгованість, що починаючи з 27.12.2024 до ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшли всі права вимоги за кредитним договором 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021 року (з усіма додатковими договорами та угодами до нього). Також даною досудовою вимогою позивач повідомив відповідачці реквізити, на які вимагає сплатити заборгованість за кредитним договором.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, позивач правомірно набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч.ч. 1 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачка не заперечує права кредитора нараховувати заборгованість за тілом кредиту та відсотками, водночас, вважає неправомірним нарахування заборгованості за комісією, що була встановлена укладеним договором.

Щодо правомірності нарахування відповідачці до сплати кредитором, крім суми кредиту та відсотків за користування кредитом, також сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборговансті, суд враховує вимоги Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, що діяла також на час укладення кредитного договору.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору), цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Так, 15.11.2016 було прийнято Закон України «Про споживче кредитування», статтею 1 якого (в редації, чинній на час укладення кредитного договору) було встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редації, чинній на час укладення кредитного договору) було встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якощо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отриманя яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Тобто на час укладення кредитного договору з відповідачкою кредитовець мав передбачене законом право визначати в договорі розмір комісій за додаткові та супутні послуги, які передбачені договором, і такі витрати включені до загальних витрат за кредитом, відображені в підписаних на час укладення кредитного договору документах, що складають кредитний договір.

Представник відповідачки у відиві на позовну заяву посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 (справа № 363/1834/17), однак вона не є релевантною обставинам даної справи та стосується договорів про надання споживчого кредиту, укладених до 13 січня 2006 року. Зокрема, в даній постанові зроблено наступний правовий висновок: "Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III). Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 Закону № 1023-XII у редакції, чинній до 13 січня 2006 року). Суд на підставі приписів статті 55 Закону № 2121-III, частини першої статті 21 Закону № 1023-XII у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 3161-IV, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року".

Законом України «Про споживче кредитування» 15.11.2016 до загальних витрат за кредитним договором було також включено комісії за додаткові та супутні послуги кредитодавця, право на встановлення яких також надано банку ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно наданих позивачем доказів, відповідачка на момент укладення кредитного договору була обізнана з його умовами, в тому числі розміром щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, яка включена до загальної вартості кредиту та відображена в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача окремим рядком та в передбаченому договором розмірі. Зазначені умови в цій частні є чіткими та зрозумілими, з якими відповідачка вільно погодилася, вимог про визнання в цій частині умов кредитного договору недійсними не заявляла.

Зважаючи на викладене вище, оскільки відповідачка не виконує умови укладеного кредитного договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернула, що підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідачка не спростувала, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням зменшених позивачем позовних вимог, а саме в розмірі 103 945, 13 грн, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 74 218, 08 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 29 727, 05 гривень, оскільки позивач на власний розсуд вирішив не заявляти вимог про стягнення несплаченої позивачкою комісії за кредитом.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, крім іншого належать витрати: на професійну правничу допомогу. В позовній заяві позивач просить стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 11 200 грн, які згідно Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 05.01.2026 складають: 10 000 грн за написання та подання до суду позовної заяви та 1 200 грн за проведення юридичного та фінансового аналізу боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за написання та подання до суду позовної заяви та за проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, враховуючи категорію та складність даної справи, яка є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача в електронній формі, що не потребувало значного часу. Тому суд вважає завищеним заявлений розмір вартості витрат на правову допомогу.

Суд враховує позицію представника відповідача щодо заявленого розміру судових витрат на правову допомогу, а також враховує зменшену ціну позову та її складові, які позивач просить стягнути з відповідача, складність справи та її значення для сторін. А тому суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін, а саме в розмірі 7 000 грн.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536,611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги, з урахуванням прийнятих до розгляду зменшених позовних вимог, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 97-008-869-2-21-Г від 30.11.2021 в розмірі 103 945, 13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», місцезнаходження: провул. Ушинського, буд. 1, оф. 105, м. Дніпро, поштовий індекс 49001, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний тест рішення складено 28.07.2026.

Суддя: