Рішення № 138597248, 19.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2026 Справа №607/7575/25 Провадження №2/607/1624/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

за участі представника відповідача - адвоката Матвійчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 157 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі - ТОВ «Інфінанс») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 0983391491/7 (далі - Договір), що є договором відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 10 000 грн.

Представник позивача зазначив, що 11 лютого 2022 року право вимоги за Договором відступлено ТОВ «Інфінанс» на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за Договором факторингу

№ 11-02/22, а 10 січня 2023 року - ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ТОВ «Коллект Центр» за Договором № 10-01/2023.

Позивач вказав, що станом на час подання позову загальна заборгованість відповідача за Договором становить 371 550 грн, з яких до стягнення заявлено 157 000 грн, а саме: 10 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 147 000 грн - заборгованість за процентами, нарахованими станом на дату відступлення права вимоги (11 лютого 2022 року). Позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

2. Стислий зміст відзиву та відповіді на відзив

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук В.В. - подав відзив на позовну заяву, в якому висловив прохання у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що: матеріали справи не містять доказів проходження відповідачем верифікації та підписання ним Заявки-анкети і Договору; надані позивачем документи не доводять факту перерахування кредитних коштів саме відповідачу; нарахування процентів після закінчення погодженого сторонами 21-денного строку користування кредитом (тобто після

29 грудня 2020 року) суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованій у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12-ц); встановлена Договором відсоткова ставка є несправедливою умовою в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу (25 000 грн) є завищеним та не відповідає критеріям співмірності.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що ідентифікація відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію, а відповідач не спростував достовірність власних персональних даних, вказаних у Заявці-анкеті; що ТОВ «Інфінанс», не будучи банком, об`єктивно позбавлене можливості надати банківську виписку за картковим рахунком споживача, а факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом платіжного оператора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення»; одночасно з відповіддю на відзив представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Заперечень на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано інформацію в Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо емітованої на ім`я відповідача платіжної картки № НОМЕР_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у поданих заявах по суті справи просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Матвійчук В.В. - позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши позицію сторони відповідача щодо заявленого позову, суд встановив такі обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс» укладено Договір, який є договором відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 10 000 грн та строком дії 3 роки (36 календарних місяців), в межах якого кредит надається окремими частинами (траншами) (а.с. 30 - 53).

Так, 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Інфінанс» із Заявкою-анкетою № 3372966 про отримання траншу в межах Договору у сумі 10 000 грн, строком користування 21 день, з кінцевим терміном повернення 29 грудня 2020 року (а.с. 28, 29).

Відповідно до умов Пропозиції укласти Договір (оферти) та Акцепту оферти від 08 грудня 2020 року, підписаних електронним підписом одноразовим ідентифікатором, погоджено такі істотні умови траншу: відсоткова ставка за належного виконання договору - 1,75 % за один день користування кредитом (річна - 638,75 %); загальна вартість кредиту за умови належного виконання - 3 675 грн; максимальна (штрафна) відсоткова ставка за неналежного виконання умов Договору - 3,5 % за один день користування кредитом (річна - 1277,5 %), загальна вартість кредиту за такої ставки - 7 350 грн.

У довідці про ідентифікацію ТОВ «Інфінанс» вказано, що ОСОБА_1 ідентифікований товариством, а Договір акцептовано шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що був надіслений 08 грудня 2020 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 54).

Згідно з листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» (яке на підставі договору про переказ коштів здійснює перекази від імені ТОВ «Інфінанс») від 17 січня 2025 року № 2632_250117143149, 08 грудня 2020 року на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано кошти у розмірі 10 000 грн, призначення платежу: «зарахування 10 000 грн на картку № НОМЕР_1 » (а.с. 55).

11 лютого 2022 року між ТОВ «Інфінанс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 11-02/22 з додатками (а.с. 69 - 74), за яким право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 , передано фактору, що підтверджує витяг з Реєстру боржників. За цим Реєстром станом на дату відступлення (11 лютого 2022 року) заборгованість боржника (№ 1918) складала: 10 000 грн - за основним зобов`язанням; 147 000 грн - за нарахованими процентами (а.с. 75 - 79).

Відповідно до розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10 січня 2023 року, за період з 11 лютого 2022 року по 09 січня 2023 року (332 дні) на залишок заборгованості 10 000 грн додатково нараховано проценти у розмірі 116 550 грн за ставкою 3,5% на день, у зв`язку з чим загальна заборгованість за процентами становила 263 550 грн, а загальна сума заборгованості - 273 550 грн (а.с. 67).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги (а.с. 80 - 87), за Реєстром боржників до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 (№ 77) у розмірі 273 550 грн (10 000 грн - за основним зобов`язанням; 263 550 грн - за процентами) (а.с. 88 - 91).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Коллект Центр» станом на 25 березня 2025 року, за період з 10 січня 2023 року по 16 жовтня 2023 року (279 днів) додатково нараховано проценти у розмірі 98 000 грн, внаслідок чого загальна заборгованість за Договором на 25 березня 2025 року становила 371 550 грн, з яких позивач заявив до стягнення 157 000 грн (10 000 грн - за основним зобов`язанням; 147 000 грн - за процентами, нарахованими станом на дату відступлення першому факторові 11 лютого 2022 року).

На виконання ухвали суду від 21 жовтня 2025 року про витребування доказів, 29 листопада 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-251128/67986-БТ повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ; номер телефону НОМЕР_2 значиться в анкетних даних власника картки; по вказаному рахунку 08 грудня 2020 року зараховано кошти у сумі 10 000 грн, та надано виписку за рахунком за період

з 08 по 18 грудня 2020 року (а.с. 187, 188).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі -

ЦК України).

Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення Договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (абзац другий).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведені вище норми законодавства у своїй сукупності свідчать про те, що електронна форма правочину за умови дотримання встановленої законом процедури є аналогом письмової форми договору.

Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні Договору між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі, пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існуванні вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.

Відтак, суд відхиляє довід відповідача про недоведеність факту укладення Договору. Матеріалами справи підтверджено ідентифікацію відповідача первісним кредитором (довідка про ідентифікацію), використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону НОМЕР_2 , який згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк»

від 29 листопада 2025 року значиться в анкетних даних відповідача.

2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).

У зв`язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629)» (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як було зазначено, судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір, підписаний у відповідності до приписів Закону № 675, тож сторонами було дотримано письмової форми правочину з погодженням усіх істотних умов.

Суд критично оцінює доводи відповідача про недоведеність факту перерахування йому кредитних коштів. Ця обставина спростовується сукупністю доказів: листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування 08 грудня 2020 року коштів у розмірі 10 000 грн на картку № НОМЕР_1 та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 29 листопада 2025 року, що за рахунком відповідача 08 грудня 2020 року зараховано кошти у сумі 10 000 грн.

2.3. Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець - взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи - ТОВ «Інфінанс»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту, інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у Договорі. Ці документи підписані відповідачем відповідно до вимог законів № 851 та № 675.

2.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року (справа № 910/1755/19) зазначено, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа № 905/306/17) Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня

2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня 2021 року (справа № 5026/886/2012).

Як було зазначено, позивачем, на підтвердження переходу до нього права вимоги за Договором від первісного кредитора, до позову додано Договір факторингу № 11-02/22 від 11 лютого 2022 року з додатками, укладений між ТОВ «Інфінанс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (фактор), за яким право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 , передано фактору, що підтверджує витяг з Реєстру боржників. А також Договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», за яким право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 , передано позивачу, що підтверджується відповідними документами.

Таким чином, необхідно констатувати, що ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

2.5. У частині розв`язання спору стосовно стягнення відсотків за Договором, суд зазначає нижченаведене.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12-ц) дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах після цього моменту забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд погоджується з доводом відповідача та, керуючись наведеним правовим висновком, виходить з того, що строк користування траншем за Заявкою-анкетою № 3372966 становив

21 день - з 08 грудня 2020 року до 29 грудня 2020 року. Відповідно до умов Акцепту оферти, за належного виконання Договору в межах цього строку загальна вартість кредиту (сума нарахованих процентів) становить 3 675 грн (10 000 грн ? 1,75% ? 21 день).

Власне перехід права вимоги за договором факторингу не змінює змісту первісного зобов`язання та не створює для нового кредитора права вимагати виконання у більшому обсязі, ніж це допускається законом. Тому включення до реєстру боржників процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, не є підставою для їх стягнення судом.

Позивачем нараховано проценти за застосованою після 11 лютого 2022 року підвищеною ставкою 3,5 % на день поза межами погодженого сторонами строку кредитування, а тому вимога про стягнення процентів у розмірі 147 000 грн є необґрунтованою.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач узятих на себе зобов`язань за Договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є частково підставовими. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 13 675 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 3 675 грн - заборгованість за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку кредитування. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

3.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою з заявленою ціною у розмірі 157 000 грн; за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0510280027 (а.с. 92). Оскільки позовні вимоги задоволено частково - на суму 13 675 грн, пропорційна частка судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 211,00 грн (2 422,40 грн ? 13 675 грн / 157 000 грн).

3.3. У частині витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з вимогами частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За частиною четвертою цієї статті ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року

(справа № 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії» від 25 березня 1999 року, заява № 31195/96).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року

(справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для стягнення витрат на правничу допомогу ТОВ «Коллект Центр» долучено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 621, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» та витяг з акта № 5 про надання юридичної допомоги від 28 лютого 2025 року (а.с. 97 - 103).

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, кількість і зміст підготовлених процесуальних документів, а також те, що представник позивача участі у судових засіданнях не брав, а позовна заява та інші подані процесуальні документи мають переважно типовий характер, притаманний спорам цієї категорії. З огляду на наведене суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір таких витрат (25 000 грн) не відповідає критеріям співмірності та розумності, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а тому підлягає зменшенню до 2 000 (двох тисяч) грн, що, на думку суду, є достатнім та справедливим розміром компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу.

3.4. Крім того, суд зауважує, що під час складення скороченого (вступна та резолютивна частини) судового рішення судом було допущено арифметичну помилку щодо розміру судового збору, який підлягає стягненню.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Відтак, з метою забезпечення принципу процесуальної економії суд вважає за необхідне виправити арифметичну помилку у тексті скороченого (вступна та резолютивна частини) рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року, зокрема слова та цифри «судовий збір у розмірі 56 (п`ятдесят шість) гривень 70 (сімдесят) копійок» замінити на слова та цифри «судовий збір у розмірі 211 (двісті одинадцять) гривень 00 копійок».

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 244, 247, 258 - 268, 269, 273 - 274, 280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 0983391491/7 від 17 жовтня 2020 року у розмірі 13 675 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 211 (двісті одинадцять) гривень 00 копійок.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 000 (дві тисячі) гривень - витрат на професійну (правничу) допомогу.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

9. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код

ЄДРПОУ: 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець