Постанова № 138596963, 29.07.2026, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1624/26

3/707/472/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Тептюк Є.П., за участі ОСОБА_1 , адвоката Ковалик М.Ф. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВПД №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за частиною першою статті 130 КупАП,

встановив:

ОСОБА_1 12.04.2026 року близько 17 години керував транспортним засобом AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Чигиринський шлях, в с. Слобода Черкаського району Черкаської області в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Драгер» ARSC-0046, проба позитивна 1,26 % проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п 2.9 (а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами, викладеними в протоколі не погодився, пояснив, що алкоголь вживав напередодні у вечері, а за кермо сів вимушено, так як зателефонувала мати і повідомила, що його брату стало зле, потрібна допомога.

Представник ОСОБА_1 адвокат Ковалик М.Ф. просила суд закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Захисник зазначає, що з відео бодікамер слідує наступне, що після зупинки транспортного засобу, у відношенні водія ОСОБА_1 від працівника поліції не було зауважень щодо його стану, так підійшовши до транспортного засобу AUDI, працівник поліції повідомив про те, що відчувається запах алкоголю в машині, на що водій повідомив, що від пасажира може бути запах, водію відразу запропоновано пройти обстеження на місці, на що останній не відмовився, після проходження огляду, водій перепитав, чи дійсно показники алкотестеру відповідні, так як він вживав алкоголь минулої доби, але не перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Подальші дії працівника поліції полягали в тому, що ОСОБА_2 направився до службового автомобіля, в якому знаходився в середині і без присутності особи, у відношенні якої склався протокол, підготовив процесууальний документ, який є важливим для вирішення справи і в кінці формально надав його для підпису ОСОБА_1 , при цьому останньому не повідомлено про його права, не було запропоновано пройти обстеження в медичному закладі, в разі не згоди з результатами обстеження за допомогою алкотестеру і надіктовано, що писати в протоколі, а саме Пояснення буду надавати в суді, тобто навіть позбавлено права надавати пояснення. Отже, до протоколу надано докази які є неналежними та недопустимими, так згідно протоколу зазначено, що ОСОБА_1 погодився з результатами алкотестеру і в медичний заклад їхати відмовився, а також додається направлення, в якому відсутні відомості про відмову від проходження обстеження в медичному закладі, також згідно відеозапису відсутні відомості про зазначене і про те, що ОСОБА_1 погодився з результатами алкотестеру, в самому протоколі в графі 8 стоїть підпис не ОСОБА_1 .

Крім того, захисник зауважує, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, так як потрібна була допомога брату.

Свідок ОСОБА_3 в суді показала, що вона являється матір`ю ОСОБА_1 , 12.04.2026 року її сину ОСОБА_4 , який хворіє на ряд хвороб стало зле, вона не могла справитися з даною ситуацією, тому попросила сина ОСОБА_5 приїхати. Швидку медичну допомогу не викликала і з ОСОБА_4 до лікаря в той день не зверталася, так як йому стало краще.

Так, вислухавши ОСОБА_1 , його захисника, свідка дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 14 ЗУ «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст.23ЗУ «Про Національнуполіцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожньогоруху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001рокуза №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Так, відповідно до вимог п. 2.9. (а) ПДР України - водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 266 КУпАП визначає, що особи, які керують зокрема транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Так, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння, в інших закладах забороняється. При цьому о гляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан сп`яніння, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан сп`яніння, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,затвердженою Наказом МіністерствавнутрішніхсправУкраїни від 07.11.2015 року за №1395. Так, відповідно до розділу Х цієї Інструкції, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).

Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103,де передбачено,що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані а сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Так, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я(в сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року за №1452/735 - огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом(далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При цьому відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції Українизазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ч. 1 ст.256КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції ст.130КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №638738 від 12.04.2026 року , складеним відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130КУпАП, встановлено,що ОСОБА_1 12.04.2026 року близько 17 години керував транспортним засобом AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Чигиринський шлях, в с. Слобода Черкаського району Черкаської області в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Драгер» ARSC-0046, проба позитивна 1,26 % проміле.

Зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 , в ньому відображені необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості. Так, протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію" - поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.

Викладені в протоколі обставини підтверджується також і матеріалами відеозапису доданими до матеріалів справи.

Так, із зазначеного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує керування транспортним засобом. Працівник поліції вказавши на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, висунув вимогу про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд за допомогою технічного засобу на місці зупинки, ОСОБА_1 погодився. Після продувки прилад показав результат 1,26 проміле. Особа, яка була разом з ОСОБА_1 в автомобілі пропонує вирішити це «питання». ОСОБА_1 в розмові з працівниками поліції не повідомляє про те, що його брату необхідна термінова допомога.

Таким чином на відеозапису, доданому до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зафіксовані події щодо обставин, викладених у протоколі серії ЕПР1 за №638738 від 12.04.2026 року, за яких водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Оглянутий судом вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення його огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Зазначений відеозапис є одним із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Також суд враховує, що відповідно до положень ч. 2ст. 266 КУпАП- огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; під час проведення огляду осіб, поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У даному випадку огляд водія на стан сп`яніння відбувався із застосуванням технічних засобів відеозапису, що у розумінні положень ч. 2ст. 266 КУпАПє самодостатнім способом дотримання процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, письмові докази, додані до протоколу, а саме: - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 12.04.2026 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням власних технічних засобів, результат тесту за №146 від 12.04.2026 року 1,26 % проміле - підтверджують факт керування ОСОБА_1 12.04.2026 року автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, тобто вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Під час розгляду справи судом не встановлено будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що працівники патрульної поліції були упереджені при фіксації вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як і не встановлено будь-яких даних про застосування щодо нього незаконних методів примусу чи інших дій, які б могли призвести до порушення його прав.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП- доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, положення цієї статті передбачають, що обставини, які утворюють елементи складу правопорушення, можуть встановлюватися на основі сукупності в тому числі і непрямих доказів, за умови, що логічний аналіз їх взаємозв`язку підтверджує відповідні обставини.

При цьому доказування часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі всіх доказів, які вказують на характер дій, спосіб вчинення діяння, обстановку, в якій діяла особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність або недоведеність винуватості особи поза розумним сумнівом.

Саме таким принципом і потрібно керуватися у даному випадку, проаналізувавши надані докази у справі і, навівши аргументи, чому вони у сукупності доводять факт керування ОСОБА_1 12.04.2026 року транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином судом повно, всебічно, об`єктивно й неупереджено досліджено письмові матеріали, матеріали відеозапису, надані уповноваженим правоохоронним органом (протокол про адміністративне правопорушення, направлення, акт, результат огляду тощо), які зібрані й задокументовані органом Національної поліції без участі суду.

Суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Доводи представника про те, що із наданого суду відеозапису не вбачається роз`яснення проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, ОСОБА_1 , що працівники поліції фіксували не в повному обсязі проходження повірки на стан сп`яніння, а тому нібито працівниками поліції було порушено процедуру запропонованого огляду на стан сп`яніння, є безпідставними, виходячи з того, що як вбачається з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння були перелічені, на відеозаписі ОСОБА_1 зауважень не висловлює, про бажання пройти огляд в медичній установі не заявляє.

Обговорюючи доводи ОСОБА_1 з приводу вчинення адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 18 КУпАП крайня необхідність це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.

В постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоді правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеці, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдане станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу.

Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Матеріали справи не містять доказів того, що 12.04.2026 виникла екстрена ситуація, через яку ОСОБА_1 був змушений керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Сторона захисту не надала таких доказів. У справі теж відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 усунув якусь небезпеку або що внаслідок цього ним було завдано будь-якої шкоди.

Суд вважає, що доводи сторони захисту про те, що керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння обумовлена необхідністю якнайшвидше приїхати до брата, який перебував вдома і потребував допомоги, не свідчить про наявність стану крайньої необхідності у розумінні вищевказаних вимог закону та не звільняє особу від необхідності дотримуватися ПДР.

Враховуючи покази свідка ОСОБА_3 , щодо того, що до лікаря вона в той день не зверталася, швидку медичну допомогу не викликала, жодних об`єктивних даних, які б свідчили про існування на той момент реальної та безпосередньої загрози життю чи здоров`ю дитини, матеріали справи не містять.

Суд не заперечує наявності у ОСОБА_1 тяжкої хвороби, необхідності постійного догляду за ним, разом з тим сторона захисту не навела обставин, які б свідчили про неможливість усунення такої небезпеки законними способами, зокрема шляхом виклику екстреної медичної допомоги.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними та допустимим і доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, суд, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність та вважає за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно вимог ст.40-1КУпАП з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 130, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, визнати винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок: UA908999980313111256000026001, Код класифікації бюджету 22030106, Код суду 26371308.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області.

Роз`яснити, що згідно з ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до органу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Є. П. Тептюк