Ухвала суду № 138596922, 29.07.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5171/26

1-кс/705/1061/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Умань

Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані клопотання старшого слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12026250320000842 від 09.07.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канів, Черкаської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні жодних осіб не має, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250320000842 від 09.07.2026 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України.

ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову аналогічні кримінальні правопорушення.

Так він, 03.07.2026 у вечірній час, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_2 , отримав від останнього для користування мережею Інтернет належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy A07» з сім-карткою ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 , та користуючись вказаним мобільним телефоном, ОСОБА_4 , переконавшись, що ОСОБА_7 за його діями не спостерігає, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою заволодіння в подальшому грошовими коштами ОСОБА_7 , шляхом зміни паролю, здійснив вхід в особистий кабінет ОСОБА_7 в мобільному додатку «Приват24», який діє на підставі банківської ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011, авторські права на який належать АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та в результаті несанкціонованого втручання до автоматизованої системи мобільного додатку «Приват24» шляхом отримання повного доступу до рахунку по банківській карті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_2 ОСОБА_7 , реалізовуючи свій протиправний умисел 03.07.2026 о 23 годині 55 хвилин переказав грошові кошти в сумі 10 050 гривень з рахунку НОМЕР_2 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що емітований на ОСОБА_7 , на картку НОМЕР_3 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_4 та яка відкрита на ім`я ОСОБА_8 , чим вчинив самочинну дію, без дозволу як банку так і ОСОБА_7 , тобто проникнення від імені останнього в автоматизовану систему додатку «Приват24».

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних, систем.

Він же, 03.07.2026 у вечірній час перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_2 , отримав від останнього для користування мережею Інтернет належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy A07» з сім-карткою ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 , та користуючись яким ОСОБА_4 шляхом зміни паролю здійснив вхід в особистий кабінет ОСОБА_7 в мобільному додатку «Приват24», після чого виявив, що на рахунку НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_7 , зберігаються грошові кошти в сумі 10 050 гривень, якими він вирішив заволодіти.

З цією метою ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ОСОБА_7 за його діями не спостерігає, діючи таємно, умисно та цілеспрямовано, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужої власності, в період дії воєнного стану введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024, який затверджено Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-ІХ від 29.10.2024, Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України № 4220-ІХ від 15.01.2025, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України № 4356-ІХ від 16.04.2025, Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України № 4524-IX від 15.07.2025, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України № 4643-IX від 21.10.2025, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026, Указом № 342/2026 від 27.04.2026 затвердженим Законом №4857-IX від 04.05.2026, 03.07.2026 о 23 годині 55 хвилин перерахував грошові кошти в сумі 10 050 гривень з рахунку НОМЕР_2 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що емітований на ОСОБА_7 , на рахунок картки НОМЕР_3 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_4 та яка відкрита на ім`я ОСОБА_8 , якою (карткою) ОСОБА_4 з дозволу останньої користувався, та у такий спосіб ОСОБА_4 таємно викрав грошові кошти на загальну суму 10 050 гривень, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Він же, 04.07.2026 в обідній час доби, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_7 , що по АДРЕСА_2 , будучи викритим ОСОБА_7 у крадіжці грошових коштів в сумі 10 050 грн., з банківської картки потерпілого, вирішив заволодіти й іншими грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману.

З цією метою ОСОБА_4 , діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, шляхом обману, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужої власності, взяв сувенірні листівки, що імітували грошові кошти США номіналом по 50 доларів, всього на суму 2000 доларів, на кожній з яких містився надпис «сувенір», та переконавши ОСОБА_7 у тому, що вони є іноземною валютою ввів його в оману та запропонував передати їх останньому в рахунок погашення шкоди завданої крадіжкою коштів з банківського рахунку ОСОБА_7 , за умови, що останній доплатить йому 5000 гривень для компенсації різниці між сумою збитків та вартістю запропонованої ОСОБА_4 суми коштів.

ОСОБА_7 не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_4 , будучи введеним в оману, цього ж дня, отримавши від ОСОБА_4 40 банкнот номіналом 50 доларів США кожна, на кожній з яких містився надпис «сувенір», вважаючи їх іноземною валютою, передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5000 гривень, якими ОСОБА_4 в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно .

Він же, 07.07.2026 близько 12 годин 00 хвилин перебуваючи поряд з АЗС «Амік», що по вулиці Київській в м. Умань Черкаської області виявив ОСОБА_9 , який перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння лежав на землі поблизу проїжджої частини вулиці, та біля нього на землі лежали належні останньому мобільний телефон марки "Redmi Note 11 Graphite Gray 4GB RAM 128 GB ROM" IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , в силіконовому чохлі, та гаманець, вартість яких згідно висновку експерта №1132/26 від 16.07.2026 становила відповідно 3 466 гривні 67 копійок, 76 гривень 67 копійок та 216 гривень 33 копійки - відповідно, якими він вирішив заволодіти.

Реалізуючи свій умисел спрямований на викрадення чужого майна ОСОБА_4 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно та цілеспрямовано, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужої власності, в період дії воєнного стану введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024, який затверджено Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-ІХ від 29.10.2024, Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України № 4220-ІХ від 15.01.2025, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України № 4356-ІХ від 16.04.2025, Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України № 4524-IX від 15.07.2025, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України № 4643-IX від 21.10.2025, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026, Указом № 342/2026 від 27.04.2026 затвердженим Законом №4857-IX від 04.05.2026, користуючись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_9 , таємно викрав мобільний телефон марки "Redmi Note 11 Graphite Gray 4GB RAM 128 GB ROM" IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , в комплекті з силіконовим чохлом та шкіряний гаманець, загальною вартістю 3 759 гривень 67 копійок, спричинивши тим самим ОСОБА_9 матеріального збитку на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Він же, 07.07.2026 близько 12 годин 00 хвилин перебуваючи поряд з АЗС «Амік», що по вулиці Київській в м. Умань Черкаської області, виявив ОСОБА_9 , який перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння лежав на землі поблизу проїжджої частини вулиці, та поряд з яким на землі лежали належні останньому мобільний телефон та гаманець, в якому знаходились банківські картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , що належать ОСОБА_9 .

Усвідомлюючи, що на вказаних банківських картках можуть зберігатись грошові кошти ОСОБА_4 , з корисливих мотивів, діючи таємно та цілеспрямовано, користуючись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_9 , з шкіряного гаманця таємно викрав банківські картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , які належать ОСОБА_9 та які, згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. 1 ч. 56 ст. 1 Закону України про «Платіжні послуги», є офіційними документами, тобто електронними платіжними документами, засобами доступу до банківський рахунків, які закріплено за вказаними картками, відкритих на ім`я потерпілого ОСОБА_9 , та в подальшому розпорядився викраденими картками на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Він же ж, 07.07.2026 в м. Умань Черкаської області, в період дії воєнного стану введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023, який в подальшому продовжено Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024, який затверджено Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX, Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-ІХ від 29.10.2024, Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України № 4220-ІХ від 15.01.2025, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України № 4356-ІХ від 16.04.2025, Указом Президента України № 478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України № 4524-IX від 15.07.2025, Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України № 4643-IX від 21.10.2025, Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026, затвердженим Законом України № 4757-IX від 14.01.2026, Указом № 342/2026 від 27.04.2026 затвердженим Законом №4857-IX від 04.05.2026, після викрадення у ОСОБА_9 банківських карток, з метою подальшого таємного викрадення чужого майна, а саме грошових коштів, діючи умисно і цілеспрямовано, з корисливих мотивів, шляхом розрахунку викраденими банківськими картками в різних магазинах, аптеках, закладах м. Умань за придбані товаро-матеріальні цінності та продукти харчування, таємно, повторно викрав грошові кошти з банківських карток, на загальну суму 11 190 гривень 81 копійку, чим завдав матеріальну шкоду ОСОБА_9 на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

27.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України.

В якості підстав застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

У клопотанні слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою, в межах строку досудового слідства, терміном до 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 66 560 гривень.

В разі внесенням ОСОБА_4 застави, покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатись з міста Умань та Уманського району, Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 66 560 гривень.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12026250320000842 від 09.07.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України.

27.07.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

1.Щодо обґрунтованості підозри

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, обґрунтовується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.

Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.

2.Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.

В обґрунтування клопотання слідчий послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків, в тому числі понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій у кримінальному провадженні, може вчинити інший злочин.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

(І) Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.

Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваною дій, спрямованих на порушення відповідних обов`язків.

ОСОБА_4 усвідомлює, що він підозрюється у вчинені умисних тяжких злочинах, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. А отже, невідворотність вказаного покарання може спонукати підозрюваного до переховування, а саме: зміни місця проживання так як на території м. Умані та Уманського районну він не має постійного місця проживання, також останнього не стримує нічого щоб не покинути територію Черкаської області та виїхати до інших областей України. Тяжкість кримінального правопорушення та суспільний резонанс вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Усвідомлюючи вагомість зібраних слідством доказів, а також безальтернативність реального позбавлення волі у випадку винесення обвинувального вироку, підозрюваний має стійкий мотив для переховування, зміни місця перебування або залишення території України.

(ІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, в тому числі понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій у кримінальному провадженні

Вказаний ризик полягає в тому, що підозрюваний отримував копії процесуальних документів, які містять відомості з повними анкетними даними зазначених осіб, має обвинувальний вирок, він може бути вмотивований впливати на свідків шляхом погроз, залякувань, вмовлянь, з метою спотворення обставин, узгодження позицій, щоб вони змінили свої показання на його користь, для пом`якшення власного становища і подальшого уникнення відповідальності за вчинені злочини. Тому без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, іншим чином неможливо забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Хоча потерпілі і свідки по даному провадженню під час досудового розслідування вже були допитані, однак оскільки відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, для суду, який буде розглядати дане кримінальне провадження по суті, доказом будуть лише ті покази, які він здобуде виключно під час розгляду справи, а тому є досить великий ризик щодо впливу на вказаних осіб з метою зміни їх показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності або зменшення її.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

(ІІІ) Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення

Даний ризик підтверджується обґрунтовується тим, що підозрюваний є неодноразово раніше судимим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 КК України, відбував покарання в установах виконання покарань, однак, будучи звільненим з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не ставав та повторно вчиняв аналогічні кримінальні правопорушення.

Крім того, встановлено що відносно ОСОБА_4 01.07.2026 року направлено обвинувальний акт до Уманського міськрайонного суду за ч. 4 ст. 185 ККУ, однак останній не зважаючи на наявне кримінальне провадження на розгляді в Уманському міськрайонному суді вчиняє нові злочини. Зазначене вище не спонукало ОСОБА_4 до право слухняної поведінки, а отже не зможе запобігти вказаному ризику у даному випадку.

Отже, в ході досудового розслідування встановлено, що його злочинна діяльність носить тривалий, систематичний та цілеспрямований характер. Цей факт є прямим доказом високого ризику рецидиву та підтверджує наявність сталого злочинного наміру. Така поведінка свідчить не лише про повну відсутність каяття чи наміру припинити злочинну діяльність, але й про відверту зневагу до правосуддя та норм закону. Більше того, повторне вчинення аналогічного злочину демонструє, що засудження не справило жодного стримувального ефекту на підозрюваного, і перебування на волі дає йому змогу отримувати доступ до потерпілих, засобів і методів вчинення нових правопорушень. Таким чином, існує реальна й обґрунтована загроза, що в разі обрання м`якшого запобіжного заходу чи звільнення з-під варти підозрюваний знову вчинить аналогічне злочинне діяння, як це вже фактично відбулося.

Вказаний ризик значно посилюється тим, що ОСОБА_4 ніде не працює, будь-яких джерел надходження грошових коштів не має, тож залишаючись без засобів для існування може вчиняти злочини проти власності задля здобуття засобів для існування.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

Такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної

процесуальної поведінки підозрюваного.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним запобіганню встановленим

ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлюється станом на 01 січня поточного року.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень.

При визначенні розміру застави суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_4 , його соціальні зв`язки, кількість можливих ризиків, яким слід запобігти, слідчий суддя вважає, що необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків буде визначення підозрюваному розміру застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, не буде завідомо непомірним для підозрюваного, і може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Також, у разі звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

За таких обставин, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави є виправданим заходом та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на строк 60 днів, з 29 липня 2026 року і до 26 вересня 2026 року включно, взявши його під варту негайно в залі суду.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач - ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26261092, МФО 820172, р/р UA888201720355269002000003652 в ДКСУ у м. Київ.

У разі звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у зв`язку з внесенням застави, покласти на нього наступні процесуальні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

2) не відлучатись з Уманського району, Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити, якщо підозрюваний не виконає покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному, слідчому, прокурору негайно після її оголошення, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 29 липня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1