Рішення № 138596725, 29.07.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/416/26

Номер провадження2/701/409/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 зацікавлена особа: Маньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання батьківства.

На підставу своїх вимог спирається на те що, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи із 2010 року і до 2014 року.

Під час спільного проживання у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася спільна дочка ОСОБА_6 про що 14 травня 2013 року Буцькою селищною радою було складено актовий запис № 11 та видано Свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 .

Відповідно до даного свідоцтва батьком дитини є ОСОБА_7 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_6 відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

У подальшому, 24 грудня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Уманському району реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 24 грудня 2014 року.

Після реєстрації шлюбу Позивач змінила прізвище із « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого Виконавчим комітетом Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області від 18 лютого 2019 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився спільний син, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Починаючи із березня 2025 року ОСОБА_5 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.

18.02.2026 року Позивач отримала сповіщення сім`ї від ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що її чоловік, водій кулеметного взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) військової частини НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_5 під час виконання бойового завдання, зник безвісти 15 лютого 2026 року біля села Новоєгорівка Сватівського району району Луганської області.

Цей факт також підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ВІ7В-20260313-110 від 13.03.2026 року про те що, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій).

ОСОБА_5 визнавав себе батьком дітей та допомагав ОСОБА_1 виховувати спільних дітей оскільки вони проживали у зареєстрованому шлюбі та вели спільне господарство.

За життя ОСОБА_5 не встиг подати заяву про визнання себе батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому дитина позбавлена можливості оформити пенсію за втрату годувальника та отримати інші пільги від держави, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, але надали суду заяву, в якій просили справу розглядати у їх відсутності та підтримують позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка до суду не з`явилась, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивачки визнає та просить справу слухати у її відсутності.

Представник зацікавленої особи Маньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області до суду не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу слухати у його відсутності та не заперечує на задоволення вимог позивачки.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 починаючи із 2010 року і до 2014 року.

Під час спільного проживання у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася спільна дочка ОСОБА_6 про що 14 травня 2013 року Буцькою селищною радою було складено актовий запис № 11 та видано Свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 .

Відповідно до даного свідоцтва батьком дитини є ОСОБА_7 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_6 відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

У подальшому, 24 грудня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Уманському району реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 24 грудня 2014 року.

Після реєстрації шлюбу Позивачка змінила прізвище із « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 ».

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого Виконавчим комітетом Буцької селищної ради Маньківського району Черкаської області від 18 лютого 2019 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився спільний син, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Починаючи із березня 2025 року ОСОБА_5 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.

18.02.2026 року Позивач отримала сповіщення сім`ї від ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що її чоловік, водій кулеметного взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) військової частини НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_5 під час виконання бойового завдання, зник безвісти 15 лютого 2026 року біля села Новоєгорівка Сватівського району району Луганської області.

Цей факт також підтверджується Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ВІ7В-20260313-110 від 13.03.2026 року про те що, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій).

ОСОБА_5 визнавав себе батьком дітей та допомагав ОСОБА_1 виховувати спільних дітей оскільки вони проживали у зареєстрованому шлюбі та вели спільне господарство. За життя ОСОБА_5 не встиг подати заяву про визнання себе батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому дитина позбавлена можливості оформити пенсію за втрату годувальника та отримати інші пільги від держави.

Ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються І не можуть бути скасовані (ст.ст. 21, 22 Конституції України).

За статтею 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до положень ст.ст. 51, 52 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правіша, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.ст. 4, 5 ЦПК України).

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст.ст. 1, 2 СК України, регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та Іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (ст.ст. 3,4 СК України).

Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (ст. 5 СК України).

За змістом ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя, Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (ст. 8 СК України).

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України (ст. 13 СК України).

Змістом статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Водночас частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 СК України (стаття 130 СК України).

Комплексний аналіз змісту статті 130 СК України свідчить, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері, а також смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення такої особи померлим, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21), від 06 червня 2024 року в справі .№ 672/915/23 (провадження № 61-3583св24), від 09 квітня 2025 року в справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24).

Зокрема, факт батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини може бути встановлений за рішенням суду у разі його смерті (ч. 1 ст. 130 СК України). Відтак, у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства (ст. 128 СК України).

Факт батьківства особи, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини, встановлюється в порядку окремого провадження виключно в разі смерті такої особи або визнання її померлою.

Якщо особа вважається зниклою безвісти, але немає відомостей про її смерть чи рішення суду про визнання її померлою, встановлення батьківства такої особи здійснюється шляхом подання позову про визнання батьківства в порядку позовного провадження.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, Постанова КЦС ВС від 9 липня 2025 року у справі № 201/1017/25.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи.

У даному випадку позивач вважає, що необхідно провести судово-медичну (молекулярно-генетичну) експертизу, оскільки висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

У зниклого безвісти ОСОБА_5 є мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно висновку експерта № 54533 від 13.07.2026 року молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: ймовірність того що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею, дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 складає 99,99%. (а.с. 55-75).

Оскільки, суд дійшов до висновку про наявність підстав про встановлення батьківства, то відповідно доцільно вирішити питання щодо внесення відповідних змін до актових записів про народження дитини.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 126, 128, 134, 135 СК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, який зник безвісти 15.02.2026 року є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язати Маньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 11 від 14 травня 2013 року про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 складеного Буцькою селищною радою Маньківського району Черкаської області:

- у графі «батько» виключити внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України відомості про ОСОБА_7 , як батька дитини, зазначивши в графі "батько" - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , громадянин України, уродженець смт. Буки, Маньківського району, Черкаської області.

Решту відомостей залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк