Рішення № 138592987, 04.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 278/5970/25

2/296/580/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 травня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого судді Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2026 року до Корольовського районного суду міста Житомира за підсудністю з Житомирського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява подана представником позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд».

Позов обґрунтовано тим, що 10 грудня 2021 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 501404648. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати відповідачу кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 50 481,16 гривень, з яких 20 583,70 гривень - прострочене тіло кредиту, 13 636,35 гривень - відсотки за користування кредитом, 16261,11 гривень комісія.

На підставі наведеного АТ «Сенс Банк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 481,16 гривень, понесені витрати по сплаті судового збору та 4 562, 77 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 28 січня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Корольовського районного суду міста Житомира не надійшов.

Представник позивача АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та надає згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять відомості про те, що позивачем належно виконано вимоги ч. 7 ст. 43 ЦПК України та надіслано відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання копію позовної заяви з додатками. Крім того, відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, а також судова повістка надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак, відповідне поштове відправлення повернуте на адресу суду неврученим відповідачу з відміткою пошти про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». А тому, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що отримав судову повістку. Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд установив, що 10 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту №501404648 (далі по тексту рішення - Кредитний договір). З копії оферти на укладення Кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 запропонував банку відкрити йому угоду про надання споживчого кредиту на суму 21 000 гривень. Процентна ставка за користування кредитною лінією - 19,99 % річних.

Згідно з п.1 оферти, комісійна винагорода, а саме за обслуговування (управління) кредиту 1.95% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.

Дата повернення Кредиту 10.12.2026 року. Для повернення заборгованості за Угодою пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_1 (п.2 Оферти).

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 підписав кредитний договір одноразовий електронний ідентифікатором «8104».

Факт зарахування на картку відповідача грошових коштів у розмірі 21 000 гривень підтверджується меморіальним ордером №768537507 від 10.12.2021.

Згідно виписки по рахунку за кредитною карткою за період з 10 грудня 2021 року по 04 червня 2025 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 регулярно користувався кредитною карткою, поповнював готівкою картку у терміналі, знімав кошти, розраховувався в магазинах.

Суд установив, що банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. У порушення умов договору та закону відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а тому у нього виникла заборгованість за Кредитним договором у розмірі 50 481,16 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 не надав доказів виконання своїх договірних зобов`язань, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідач не заперечив та не спростував.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 501404648 від 10 грудня 2021 року становить 34 220,05 гривень, з яких 20 583,70 гривень - тіло кредиту, 13 636,35 гривень - проценти.

Такий розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Разом з тим, не підлягає до задоволення вимога про стягнення комісії в розмірі 16 261,11 гривень.

Нарахування ОСОБА_1 комісії за управління та обслуговування кредиту, а саме: за дії, які банк здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 (справа № 363/1834/17) та постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 (справа № 496/3134/19). Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що «умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з відповідача в користь позивача слід стягнути встановлену суму заборгованості за кредитом та по відсотках.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (на 67,79 % від ціни позову), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 642,14 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

Звертаючись до суду із цим позовом, АТ «Сенс Банк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в свою користь 4 562,77 гривень витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат позивач надав копію Договору про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, укладеного між АТ «Сенс Банк» та адвокатом АО «СмартЛекс». Згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:

- за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн;

- за отримання рішення суду 225,00 грн;

- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд ураховує характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, так і аналіз судової практики, складання позовної заяви про стягнення боргу. Дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є типовою та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідач щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.

Тож, з урахування принципу пропорційності розподілу судових витрат суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Договором № 501404648 про надання споживчого кредиту в розмірі 34 220 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 642 (одна тисяча шістсот сорок дві) гривні 14 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська будинок 100.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК