Рішення № 138590505, 29.07.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/811/26

2/683/928/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Завадської О.П.

секретаря Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2026 року акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі АТ «АКЦЕНТ-БАНК») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач/позичальник) про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №б/н від 29 травня 2024 року в розмірі 25690,92 грн та судового збору в розмірі 2662,40 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 29 травня 2024 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», тим самим приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. В цей же день він підписав заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, на підставі якої йому відкрито поточних рахунок, встановлено на нього кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Крім того підписанням Анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 02444618e81ас7d9e51a0e4677651beb4d9e991c2248802d86711170f84c1ab7fa, яка буде використовуватись для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24 з метою засвідчення його дій згідно з договору. Окрім того, підтвердив згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК» разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір.

Того ж дня, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», яким передбачено ліміт кредиту до 200000,00 грн, строк кредитування 240 місяців, пільгова процентна ставка 0,000001 %, пільговий період до 62 днів, базова процентна ставка 40,8 % на рік.

АТ «АКЦЕНТ-БАНК» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі, відповідно до умов договору. Натомість, відповідач зобов`язання за вказаним договором виконував неналежно, у зв`язку з чим за кредитним договором станом на 16 березня 2026 року наявна заборгованість в розмірі 25690,92 грн, яка складається: 14057,49 грн - заборгованість за кредитом; 10383,43 грн - заборгованість по відсоткам; 1250,00 грн пеня.

Оскільки, станом на день пред`явлення позову до суду відповідач не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, просить стягнути заявлену заборгованість в примусовому порядку, а також судові витрати.

Представник позивача клопотав розглянути справу без його участі, не заперечив проти заочного розгляду.

Відповідач відповідно до вимог статей 128, 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, заяв по суті не подавав, клопотань не заявляв.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2026 року постановлено заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 травня 2024 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК».

Відповідно до довідки за картами ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня 2028 року; № НОМЕР_6 , строком дії до грудня 2031 року.

Згідно довідки за лімітами, виданої АТ «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 16 серпня 2024 року встановлено суму кредитного ліміту в розмірі 14100,00 грн.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що за період з 29 травня 2024 року по 16 березня 2026 року відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними, періодично погашаючи заборгованість (загальна сума погашення за кредитним договором склала 101786,46 грн).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29 травня 2024 року станом на 16 березня 2026 року у відповідача наявна заборгованість в сумі 25690,92 грн, яка складається: з 14057,49 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 13385,72 грн залишок заборгованості за тілом кредиту; 671,77 грн залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений); 10383,43 грн загальний залишок заборгованості за процентами; 1136,92 грн залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість; 9246,51 грн залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість; 1250,00 грн заборгованість за пенею (штраф).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд прийшов до висновку, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Оскільки, підписана відповідачем Анкета-заява не містить істотних умов щодо користування кредитними коштами, в тому числі даних щодо процентної ставки.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та тарифи по картці «Зелена», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.

Проте, вказані документи не підписані ОСОБА_1 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 29 травня 2024 року.

Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутності в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Згідно ст. 9 «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит» Розділу II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» Закону України «Про споживче кредитування» споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з інформацією про умови кредитного договору для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.

За змістом даної норми паспорт споживчого кредиту це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавець надає споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та його форма його укладення визначені ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» в розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону.

Отже, паспорт споживчого кредиту, який підписав ОСОБА_1 не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Паспорт споживчого кредиту є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

Роздруківка з тарифом за користування карткою «Зелена» не містить підпису позичальника щодо ознайомлення з ними, в той же час довідка за картою та довідка за лімітами також не містить об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору.

Таким чином, АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені в позові.

При цьому, з огляду на обставини справи, розрахунок заборгованості, сам по собі, достатньо та достовірно не свідчить про факт невиконання відповідачем грошового зобов`язання, в частині сплати відсотків за договором. Вказаний розрахунок не відповідає обставинам справи, не є вмотивованим і не відображає дійсного стану карткового рахунку відповідача за договором.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» відсотків за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником Умов та правил надання банківських послуг і тарифів кредитування, і відповідно і пені за порушення кредитних зобов`язань, а тому з ОСОБА_1 підлягають стягненню лише сума фактично отриманих та неповернутих коштів.

Проте згідно даних виписки по картковому рахунку наданого банком розрахунку заборгованості, суд не може встановити скільки фактично було перераховано коштів ОСОБА_1 , разом із тим вбачається, що відповідач вносив кошти на рахунок.

Суми, що вносилися ОСОБА_1 на картковий рахунок, зараховувалися банком у погашення заборгованості за процентами, нарахування яких не було погоджено сторонами. Оскільки банк не мав права нараховувати проценти за визначеною ним ставкою та у розмірі визначеним законом, сума повернутих відповідачем коштів має враховуватися при визначенні суми заборгованості, яка підлягає поверненню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту, якщо така заборгованість має місце.

Як вбачається з матеріалів справи та виписки по картках, отриманих відповідачем у відділенні банку, він користувався ними, проводив ними розрахунки, знімав кошти та поповнював картки. Жодних заяв до банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту ним не подавалося.

Між тим, беручи до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то внесені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Водночас, з аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахункам відповідача, які надані позивачем, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, а саме, списував з рахунку відповідача необумовлені умовами договору відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту. Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.

Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14057,49 грн.

Однак, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.

Беручи до уваги надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах з відповідачем, доводи позивача щодо умов надання коштів не можуть бути враховані. Нарахування та пред`явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтується на факті укладання кредитного договору, за таких умов безпідставне.

Відтак неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, сплачені позичальником кошти зараховувалися банком у порядку черговості, передбаченому ст. 534 ЦК України, зокрема, спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплати, розміру та порядку нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року, прийнятій у справі №619/1384/21.

Оскільки в заявлений позивачем період кредитної заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14057,49 грн, відповідач сплатив по кредитному договору 101786,46 грн, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитним договором №б/н від 29 травня 2024 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», місцезнаходження: 49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080;

відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Суддя