Рішення № 138588132, 29.07.2026, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/4311/25

Провадження №2/726/629/26

Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., секретар судового засідання Житарь С.А., розглянувши у загальному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

АТ «Кредобанк» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 16 червня 2020 року відповідачка з метою отримання банківських послуг підписала кредитний договір №CL-281438, згідно якого отримала кредит у розмірі 23 800,00 грн. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань просить суд стягнути з відповідачки на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 51 885,35 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 14.05.2026 р. заочне рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 07.04.2026 р. за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано та призначено розгляд справи на 05.06.2026 р. з викликом сторін.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

Представник позивача АТ «КРЕДОБАНК» Павленко С. В. у судове засідання не з`явився, 27.05.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у якому просив провести розгляд справи без участі представника АТ «КРЕДОБАНК», а також просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, надавши суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, поданий відзив підтримує у повному обсязі, просить суд відмовити у позовних вимогах позивача. У відзиві відповідач зазначила, що не заперечує факту підписання з АТ «Кредобанк» договору і отримання нею коштів у кредит та користування ними. Щодо нарахованих відсотків заперечила.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.06.2020 р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір №CL-281438 на суму 23 800 грн. на 36 місяців до 15.06.2023 р. (а.с.20-22)

Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору №CL-281438 від 16.06.2020 р. станом на 01.12.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 51 885,35 грн., що складається із: неповернутої суми заборгованості кредиту за тілом 14 876, 84 грн.; суми заборгованості за відсотками 37 008, 51 грн. (а.с.6)

Судом встановлено, що, відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем ОСОБА_1 було сплачено в рахунок погашення заборгованості за період з 15.07.2020 р. по 16.11.2025 р. сплачено загальну суму в розмірі 31 336, 13 грн. 8 923, 16 грн. сплачено заборгованості, 22 412, 97 грн. сплачено відсотків.

Між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що витікають з кредитного договору.

Підставою позовних вимог АТ «Кредобанк» є неналежне виконання умов кредитного договору та стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказано у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладанні Договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України. Згідно цієї статті Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

22.09.2025 р. представник АТ «Кредобанк» звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором до ОСОБА_1 13.10.2025 р. відбулось повернення у зв`язку із відмовою адресата в одержанні. 07.10.2025 досудова вимога до ОСОБА_1 повернулась Відправнику Причиною повернення листа стало закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» відстеження поштового відправлення за трек-номером № 050537332980.(а.с.33)

Крім цього, відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору із АТ "Кредобанк" та отримання кредитних коштів на її рахунок в розмірі 23 800,00 грн. Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Встановлення сторонами договору кредиту №CL-281438 від 16.06.2020 розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 37 008, 51 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 14 876, 84 гривень.

Крім того, позивач здійснював нарахування відсотків поза межами дії кредитного договору, тобто після 15.06.2023 р. Сума несплачених відсотків по 15.06.2023 включно становить 35 715,11 грн., що і піддягає стягненню з відповідачки.

Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, задоволенню в заявленому розмірі не підлягають, оскільки суд враховує, що саме такий розмір оплати згідно оспорюваних договорів для нього є обтяжливим та несправедливим.

Так, на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за кредитним договором №CL-281438 від 16.06.2020 р., яка підлягає стягненню з відповідача становить 28 178, 98 грн., з урахуванням попередніх платежів відповідачки ОСОБА_1 по кредиту в загальній сумі 31 336, 13 грн., з яких 8 923, 16 грн. сплачено заборгованості, 22 412, 97 грн. сплачено відсотків. Тобто, 23 800 грн. 8923, 16 грн. (сплачених відповідачкою у рахунок погашення заборгованості, зарахованих як погашення тіла кредиту) = 14 876, 84 грн. та 35 715, 11 грн. 22 412, 97 грн. (сплачених відповідачкою у рахунок погашення заборгованості, зарахованих позивачем в погашення відсотків по кредиту) - 13 302 , 14 грн.

З огляду на викладене, розглянувши справу в межах визначених предметом спору, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 188,53 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відзиві відповідач щодо стягнення витрати на професійну правову допомогу заперечив, просив зменшити відмовити.

Судом встановлено, що 11 лютого 2019 року між Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК», в особі Заступника Голови Правління Адама Свірського, який діє на підставі Довіреності №10574 від 23.01.2019 та Адвокатським об`єднанням «БІЗНЕС І ПРАВО», в особі Директора Король-Єгорової Євгенії Володимирівни, яка діє на підставі Статуту укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з ч.1 п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ураховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів, а також того, що представник позивача не з`являвся в судові засідання, а тому в цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Крім того, в силу дії ч. 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, виходячи з принципу пропорційності, розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача виглядає наступним чином: 28178,98 х 3028,00 : 51885,35 = 1644, 51 грн.

З огляду на викладене та відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1644, 51 грн. та витрати на професійну правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 141, 247, 258, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862) суму заборгованості за Кредитним договором № CL-281438 від 16.06.2020 р. у розмірі 28 178 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят вісім гривень 98 копійок), що складається із: неповернутої суми заборгованості кредиту за тілом 14 876, 84 грн., суми заборгованості за відсотками 13 302, 14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862) суму сплаченого судового збору у розмірі 1644, 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» (витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Л. В. Байцар