Ухвала суду № 138585947, 29.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/2274/25

Провадження 4-с/635/22/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року с-ще Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Літінської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги заявника ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мух Катерина Борисівна, заінтересована особа ОСОБА_2 на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

адвокат Мух К. Б., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якою просила суд визнати дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції неправомірними щодо здійснення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів боржника, ОСОБА_2 , за період з 01 квітня 2026 року по 22 травня 2026 року по розрахунку від 22 травня 2026 року, по ВП №78860890 по виконавчому листу №635/2274/25 від 14 липня 2025 року, виданого на підставі Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року у справі №635/2274/25 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття; зобов`язати державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів боржником ОСОБА_2 , з урахуванням в період з 01 квітня 2026 року по 22 травня 2026 року інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості.

В обґрунтування скарги зазначає, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №78860890 з примусового виконання виконавчого листа №635/2274/25 від 14 липня 2025 року, виданого на підставі Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року у справі №635/2274/25 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

22 травня 2026 року старшим державним виконавцем Київського відділу ДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції А. А. Хільченко зроблено розрахунок заборгованості по аліментам, за період з серпня 2023 року по 22 травня 2026 року, згідно з яким у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 210,67 грн.

З вказаним розрахунком заборгованості заявник не погодилася, оскільки державним виконавцем здійснено неправомірні дії щодо порядку нарахування аліментів, а саме: нарахування аліментів боржнику ОСОБА_2 , що не працює та є особою з інвалідністю ІІІ групи, за період з 01 квітня 2026 року по 22 травня 2026 року у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного року, замість 1/3 доходу, виходячи з інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості, що порушує права ОСОБА_1 та не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, державний виконавець при здійсненні розрахунку заборгованість взагалі не врахувала, що аліменти стягуються на двох дітей, відповідно розмір аліментів не може бути менше ніж 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку, та розрахувала аліменти за період з 01 квітня 2026 року по 22 травня 2026 року на двох дітей у сумі 1170,67 грн, що вдвічі менше ніж гарантований мінімальний розмір аліментів.

Київським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції 23 червня 2026 року надані письмові пояснення по суті скарги, згідно яких боржник у спірний період отримував пенсію, розмір якої підтверджений відомостями Пенсійного фонду України, старшим державним виконавцем правомірно застосовано положення ч. 1 ст. 195 СК України та здійснено розрахунок заборгованості виходячи з фактичного доходу боржника. Підстави для застосування ч. 2 ст. 195 СК України та визначення заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості були відсутні. Також Київським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано суду розрахунок заборгованості по аліментам станом на 22 червня 2026 року.

Представник боржника ОСОБА_2 адвокат Камінська М.І. 23 червня 2026 року надала суду письмові пояснення по суті скарги, згідно яких ключовим юридичним фактом є не статус особи (інвалідність), а наявність або відсутність доходу, що підлягає врахуванню при розрахунку. Таким чином, він не може прирівнюватися до особи без доходу або до умовно «непрацюючої особи», для якої застосовується середньостатистична заробітна плата.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

На підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для однієї дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

На виконання вказаного рішення суду державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відкрито виконавче провадження №78860890.

22 травня 2026 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зроблено розрахунок заборгованості по аліментам, за період з серпня 2023 року по 22 травня 2026 року, згідно з яким у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 210,67 грн.

Із розрахунку заборгованості від 22 травня 2026 року, наданого скаржником, вбачається формування заборгованості по сплаті аліментів на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за квітень 2026 року у розмірі 1170,67 грн., за травень 2026 року 1170,67 грн.

Заборгованість по сплаті аліментів формується державним виконавцем виходячи з того, що прожитковий мінімум для дитини відповідного віку у 2026 році становить 3196,0 грн на місяць, а нарахована заробітна плата (дохід) платника аліментів 3512,0 грн.

22 червня 2026 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зроблено розрахунок заборгованості по аліментам, за період з серпня 2023 року по 22 червня 2026 року, згідно з яким у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість у розмірі 715,86 грн.

Із розрахунку заборгованості від 22 червня 2026 року, наданого державним виконавцем, вбачається формування заборгованості по сплаті аліментів на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за квітень 2026 року у розмірі 3512,00 грн., за травень 2026 року 3512,00 грн., за червень 2026 року - 2575,47 грн.

Заборгованість по сплаті аліментів формується державним виконавцем виходячи з того, що прожитковий мінімум для дитини відповідного віку у 2026 році становить 3512,00 грн на місяць, а нарахована заробітна плата (дохід) платника аліментів 2595,0 грн.

Боржник ОСОБА_2 не працює, є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримує пенсію у розмірі 2595,00 грн.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

За нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до норми п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону однією з основних засад виконавчого провадження є обов`язковість виконання рішень.

Частинами 1, 3, 4 ст. 18 «Про виконавче провадження» про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років (до якої належать малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) становить 3512,00 грн на місяць. Відтак, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну таку дитину (50% від прожиткового мінімуму) у 2026 році складає 1756,00 грн.

Оскільки рішенням суду передбачено стягнення аліментів на утримання двох дітей, загальний мінімальний гарантований розмір аліментів на місяць, нижче якого не може проводитись нарахування, розраховується як сума мінімальних гарантованих розмірів на кожну дитину окремо.

При первинному розрахунку заборгованості від 22 травня 2026 року державним виконавцем було допущено помилку, а саме розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 2026 рік помилково визначено в сумі 3196,00 грн, замість встановлених 3512,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість за квітень та травень 2026 року була обрахована невірно.

Проте, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець самостійно виявив та усунув вказану помилку.

З наданого державним виконавцем уточненого розрахунку заборгованості від 22 червня 2026 року за період з серпня 2023 року по 22 червня 2026 року вбачається, що державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості по аліментах за період з 01 січня 2026 року по 22 червня 2026 року, виходячи з того, що розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 2026 рік визначено в сумі 3512,00 грн.

За таких обставин, оскільки на момент розгляду справи судом державним виконавцем самостійно проведено перерахунок заборгованості із застосуванням належного розміру прожиткового мінімуму для двох дітей, права сторін виконавчого провадження у цій частині не є порушеними.

Разом з тим, дослідивши порядок та базу нарахування заборгованості, застосовані державним виконавцем у розрахунках від 22 травня 2026 року та 22 червня 2026 року, суд вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо неправильного визначення виконавцем нарахованої заробітної плати платника аліментів для обчислення аліментів за спірний період, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження та встановлено судом, боржник ОСОБА_2 у період виникнення заборгованості з квітня по червень 2026 року офіційно не працював та не мав інших доходів, окрім пенсії у розмірі 2595,00 грн.

Здійснюючи розрахунок заборгованості, державний виконавець вказав як нараховану заробітну плату платника аліментів суму 3512,00 грн (у розрахунку від 22 травня 2026 року) та суму 2595,00 грн (у розрахунку від 22 червня 2026 року), фактично ототожнивши розмір заробітної плати боржника з розміром отримуваної ним пенсії.

Проте такий підхід суперечить нормам сімейного законодавства, які регулюють питання визначення заборгованості для осіб, які не працювали на час виникнення заборгованості.

Частиною другою статті 195 ЦПК України передбачено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Аналізуючи зміст та правову природу зазначеної норми закону, суд зазначає, що законодавець використав у тексті частини 2 статті 195 СК України чітку та однозначну конструкцію «платник аліментів, який не працював», а не «платник аліментів, який не отримував доходу».

Зазначена норма закону є імперативною та не ставить визначення заборгованості по аліментам платника аліментів, який не працює, в залежність від причин його не працевлаштування.

Наявність у боржника статусу особи з інвалідністю ІІІ групи та отримання ним пенсії не звільняє державного виконавця від обов`язку застосовувати приписи частини 2 статті 195 СК України щодо непрацюючої особи. У період, коли боржник не працевлаштований, нарахування аліментів у частці від доходу має здійснюватися саме виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не від фактичного розміру соціальної виплати (пенсії).

Згідно зі статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не працює, але бажає працювати, має право зареєструватися у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що законодавець чітко розмежовує призначення пенсії за віком (чи за вислугу років) та отримання пенсії по інвалідності особами, які не досягли пенсійного віку. Отримання боржником ОСОБА_2 пенсії по інвалідності ІІІ групи не позбавляє його статусу непрацюючої особи (працездатного віку) та можливості набуття статусу безробітного у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що боржнику ОСОБА_2 вперше встановлено інвалідність ІІІ групи 26 січня 2023 року, причина інвалідності загальне захворювання. Разом з тим, йому не встановлено обмежень щодо трудової діяльності та самообслуговування, показана праця без значного психоемоційного навантаження. За період з серпня 2023 року по лютий 2026 року боржник провадив підприємницьку діяльність та перебував на спрощеній системі оподаткування.

Наявність статусу особи з інвалідністю ІІІ групи у цьому випадку не свідчить про повну чи часткову втрату працездатності, яка б перешкоджала виконанню ним трудових обов`язків. Боржник має можливість працювати й отримувати заробітну плату, проте за власним рішенням не працевлаштовується.

Таким чином, розраховуючи заборгованість ОСОБА_2 по аліментах за квітень, травень та червень 2026 року, державний виконавець безпідставно взяв за основу розмір його пенсії без застосування розміру середньої заробітної плати працівника для Харківської області за відповідні місяці.

Внаслідок неправильного визначення бази нарахування аліментів державним виконавцем було допущено порушення встановленого законом порядку обчислення заборгованості, що призвело до викривлення її реального розміру та порушення прав сторін виконавчого провадження.

Заборгованість формується за рахунок 1/3 частки доходу у вигляді пенсії за інвалідністю та 1/3 частки середньої місячної заробітної плати для даної місцевості.

Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду по справі № 344/1049/22 (провадження № 61-7765ск23) від 14 червня 2023 року.

Враховуючи наведене, суд вважає що скарга підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 81, 89, 258-260,263, 353, 450, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мух Катерина Борисівна, заінтересована особа ОСОБА_2 на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хільченко Анни Андріївни при здійсненні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів боржнику ОСОБА_2 по виконавчому листу №318/1223/18 №635/2274/25 від 14 липня 2025 року, виданого на підставі Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року, в частині не врахування в період з 01 квітня 2026 року по 22 червня 2026 року інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості.

Зобов`язати старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хільченко Анни Андріївни здійснити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів Боржником ОСОБА_2 по виконавчому листу №318/1223/18 №635/2274/25 від 14 липня 2025 року, виданого на підставі Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2025 року, з урахуванням в період з 01 квітня 2026 року по 22 червня 2026 року інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В. Назаренко