Рішення № 138585481, 23.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12679/25

н/п 2/953/4314/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

секретар судового засідання Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

28 листопада 2025 року представник позивача АТ «Акцент-Банк» Шкапенко О.В., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року у розмірі 154 618 грн 98 коп. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20 квітня 2025 року ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір № АВН0СТ155101745163903481 щодо надання кредиту в розмірі 125 000 грн, строком на 60 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 75,00% щорічно. АТ "А-БАНК" свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі - надав відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов Договору. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 27 листопада 2025 року має заборгованість у загальному розмірі 154 618 грн 98 коп., з яких: заборгованість за кредитом 124 146,84 грн; заборгованість за відсотками 29 502 грн 61 коп., заборгованість за пенею 969 грн 53 коп.

02 лютого 2026 року у справі ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року у розмірі 153 649 грн 45 коп. та судовий збір у розмірі 2 407 грн 14 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 червня 2026 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 та скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

09 червня 2026 року до суду від представника відповідача адвоката Мушки Н.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, у зв`язку з чим на нього поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На думку сторони відповідача, у період дії особливого періоду позивач не мав правових підстав для нарахування процентів за кредитним договором. При цьому з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається нарахування АТ «Акцент-Банк» процентів за кредитним договором № ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року в період проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації, починаючи з 18 листопада 2025 року. У зв`язку з цим сторона відповідача вважає, що нарахування процентів за користування кредитом у загальному розмірі 2 830 грн 62 коп. у зазначений період є протиправним та таким, що суперечить вимогам пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 969 грн 53 коп. також є безпідставними, оскільки така пеня була нарахована під час дії воєнного стану, що, не відповідає вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов`язку її сплати. Також сторона відповідача звернула увагу на те, що кредитним договором № ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року сторони погодили строк кредитування тривалістю 60 місяців, тобто до 19 квітня 2030 року, із щомісячною сплатою процентів. Відтак, кінцевий строк повернення кредиту ще не настав. Для реалізації права на дострокове повернення всієї суми кредиту кредитор зобов`язаний дотриматися порядку, передбаченого ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», а саме - направити позичальнику відповідну вимогу та надати строк для усунення порушення. Лише у разі невиконання такої вимоги кредитор набуває право на звернення до суду з позовом про стягнення всієї заборгованості. Оскільки позивач просить стягнути з відповідача 124 146 грн 84 коп. заборгованості за тілом кредиту, незважаючи на те, що кінцевий строк його повернення визначено до 19 квітня 2030 року, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів направлення та отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту, представник відповідача вважає, що право вимоги всієї суми кредиту у позивача не виникло.

22 червня 2026 року до суду від представника позивача АТ «Акцент-Банк» Шкапенка О.В. надійшла відповідь на відзив, у якій просив позовні вимоги задовольнити. У відповіді на відзив зазначив, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору № ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року, а також факту надання відповідачу кредитних коштів. Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування пені за вказаним кредитним договором представник позивача послався на положення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. За таких обставин нарахування пені здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача АТ «Акцент-Банк» у судове засідання не з`явився, у матеріалах справи міститься клопотання представника позивача АТ «Акцент-Банк» Шкапенка О.В. про розгляд справи без його участі, в якій він вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судових засідань були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 20 квітня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ "А-Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101745163903481, в якій просив надати йому в АТ «А-БАНК» кредит за послугою «Швидка готівка» на умовах: тип кредиту - кредит строковий; сума кредиту- 125 000 грн, строк кредиту - 60 місяців з 20 квітня 2025 року по 19 квітня 2030 року включно; процентна ставка - 75% на рік; розмір щомісячного платежу 8 132,54 грн; загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить 487 954,10 грн.

У п. 12 Заяви вказано, що у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує Банку пеню і розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день відстрочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу.

Вказана заява підписана відповідачем електронним підписом 026e7c0c4c9b2de69aa2d283f98389c6f2fd3861 1f8321a40de5dfa4e4fc3d1a5f.

До матеріалів справи долучена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, з якої вбачається, що сторони погодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживного кредиту та реальної процентної ставки.

Долучена до матеріалів справи таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки підписана відповідачем електронним підписом.

Окрім того, 20 квітня 2025 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», в якому викладені умови кредитування, а саме: сума кредиту 125 000 грн, строк кредитування - 60 місяців, реальна річна процентна ставка 109,02 % річних, процентна ставка 75 % річних, тип процентної ставки фіксована, загальні витрати за кредитом 362 954,10 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 487 954,10 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за двором № ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року, станом на 27 листопада 2025 року заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 154 618,98 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 124 146,84 грн (залишок заборгованості за тілом кредиту 123 504,88 грн, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) 641,96 грн), загальний залишок заборгованості за процентами 29 502,61 грн (залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованості 1 801,42 грн, залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованості 27 701,19 грн), заборгованість за пенею 969,53 грн.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним..

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд встановив та не оспорюється сторонами по справі, що кредитний договір № ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року, укладений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Як вбачається з матеріалів справи, підписана відповідачем електронним підписом заява про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101745163903481 містить основні істотні умови кредитування, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

АТ «Акцент-Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

АТ «Акцент-Банк», звертаючись до суду з позовом, посилалося на те, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором споживчого кредиту «Швидка готівка» № ABH0CT155101745163903481 у нього утворилась заборгованість в розмірі 154 618,98 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 124 146,84 грн (залишок заборгованості за тілом кредиту 123 504,88 грн, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) 641,96 грн), загальний залишок заборгованості за процентами 29 502,61 грн (залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованості 1 801,42 грн, залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованості 27 701,19 грн), заборгованість за пенею 969,53 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд встановив, що відповідачем не заперечується факт укладення між ним та позивачем кредитного договору ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував, що звернення позивача до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором є передчасним, оскільки кредитором не було дотримано встановленого законом порядку пред`явлення такої вимоги.

Як вбачається з умов договору та графіку погашення (таблиці), сторонами погоджено строк кредитування до 19 квітня 2030 року, який станом на час звернення банку до суду (28 листопада 2025 року) ще не сплинув.

У чинній до 10 червня 2017 року редакції ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було закріплено, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Враховуючи, що ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц дійшла висновку, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

АТ «Акцент Банк» не надало доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

Вказане свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

ОСОБА_1 не отримував досудову вимогу банку, відповідно не мав об`єктивної можливості виконати передбачений ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» обов`язок щодо повернення простроченої суми заборгованості за договором про споживчий кредит.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача лише простроченої заборгованості за тілом кредиту станом на день звернення до суду з вказаним позовом у розмірі 641,96 грн.

Суд зазначає, що не дивлячись на те, що умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове направлення вимоги щодо дострокового погашення кредиту, проте необхідність досудового врегулювання за обставин даної справи перебачено законом (ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування»), а умови договору не повинні йому суперечити, адже відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення нарахованих процентів за користування кредитом за період проходження ним військової служби, посилаючись на те, що такі проценти не підлягали нарахуванню відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оцінюючи доводи відповідача, щодо поширення на нього дії положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що є підставою для звільнення його від сплати заборгованості у вигляді нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, суд виходить з такого.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України від «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (чинною на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що пільги щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій за договорами кредиту мають такі категорії військовослужбовців:

- які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову;

- інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або у відсічі збройної агресії РФ проти України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджений воєнний стан на всій території України, у тому числі на території Харківської області, який неодноразово продовжений, останній раз Указом Президента від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України № 15401 від 13.07.2026), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до довідки штабу заступника командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 № 20485 від 05 травня 2026 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у в/ч НОМЕР_1 з 19 листопада 2025 року.

Отже, з наданих відповідачем доказів вбачається, що відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відтак приписи ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо заборони нарахування відсотків по кредиту поширюються і на відповідача, що свідчить про обґрунтованість його аргументів.

З огляду на викладене до відповідача не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також наявні підстави для звільнення від обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню лише в межах процентів, нарахованих до набуття відповідачем права на відповідну пільгу, а саме у розмірі 26 671 грн 99 коп.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за наданим кредитом у розмірі 27 313 грн 95 коп.

Водночас суд дійшов висновку, що вимоги АТ «Акцент-Банк» у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 969 грн 53 коп. не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки пеня за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк».

Доводи Банку, що пеня не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який не містить такої заборони суд не приймає до уваги з огляду на таке.

У п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Із системного аналізу приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», на які вказує сторона відповідача, вбачається, що відповідні положення закону не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час дії воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому варто зауважити, що у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» будь-які зміни до п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України законодавцем не вносились.

У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а Велика Палата Верховного Суду врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що положення п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору в розмірі 2422,40 грн, сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч.1 ст.141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 428 грн 03 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором ABH0CT155101745163903481 від 20 квітня 2025 року у розмірі 27 313 (двадцять сім тисяч триста тринадцять) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 428 (чотириста двадцять вісім) гривень 03 (три) копійки.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 28 липня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко