Рішення № 138585250, 29.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1835/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Богдан Богданович, до Ужгородської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач), в інтересах якого діє адвокат Бойко Богдан Богданович, до Ужгородської міської ради код ЄДРПОУ 33868924, місцезнаходження: Ужгородський р-н, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

-визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на завершення розпочатої останнім процедури приватизації земельної ділянки площею 0,085 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої у АДРЕСА_2 , згідно з рішенням IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 05.02.2008 № 621 «Про надання земельних ділянок»;

-визнати за позивачем у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , права власності на цей об`єкт нерухомого майна, шляхом проведення державним реєстратором державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не може отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що унеможливлює оформлення права власності та здійснення будь-яких юридично значущих дій щодо цієї ділянки. Проблема полягає в тому, що, хоча земельна ділянка фактично була виділена спадкодавцю позивача на підставі рішення Ужгородської міської ради, відсутність її державної реєстрації призвела до неможливості нотаріального оформлення спадщини. Нотаріус відповідно до вимог законодавства не може видати свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документів, що підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку.

Батько позивача розпочав, але не завершив процедуру приватизації земельної ділянки, у зв`язку з чим позивач вважає, що його право на завершення приватизації має бути визнане, так як він успадкував не лише майно, але й правомочності, котрі належали його батькові, включаючи право на оформлення земельної ділянки у власність.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи по суті за наявними матеріалами.

Третя особа правом на подання пояснень щодо позову не скористалася, що не перешкоджає розгляду та вирішенню справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою від 09.02.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали, від представника позивача надійшла заява без участі.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене та із урахуванням відсутності заперечень представника позивача проти вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд розглядає справу заочно.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Ужгородської міської ради №621 від 05.02.2008 ОСОБА_3 відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст. 40, 121 Земельного кодексу України надано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в районі АДРЕСА_1 , площею 0,085 га, поз. 57.

На виконання цього рішення органу місцевого самоврядування КП «РУМБ» Ужгородської міської ради розроблено технічну документацію.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_2 від 06.06.2025.

Позивач є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Асаулюк А.В. №11/01-16 від 02.02.2026. Цією ж довідкою стверджується, що позивач єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інші спадкоємці відсутні.

Згідно із заповітом №1283 від 13.05.2025 усе майно ОСОБА_3 заповів своєму синові.

Виходячи з наявності підстав для визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) (рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно до ст 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Разом із тим, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Суди встановив, що спадкодавцю позивача згідно з рішенням Ужгородської міської ради №621 від 05.02.2008 ОСОБА_3 відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст. 40, 121 Земельного кодексу України надано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд в районі АДРЕСА_1 , площею 0,085 га, поз. 57.

Отже, спадкодавець розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до законодавства України, проте не завершив її у зв`язку зі смертю, а тому право на завершення приватизації має позивач як спадкоємець.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельну ділянку у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Оскільки позивач є спадкоємцем після смерті його батька , який за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, то вважається, що позивач набув права на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцю на підставі ст.ст. 1216 та 1218 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено і у пунктом 3.5 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року N24-753/0/4-13 згідно якого, передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Позивач відповідно до наданих письмових доказів є спадкоємцем за заповітом, що прийняв спадщину після смерті батька, який за життя почав процедуру приватизації земельної ділянки.

Позивач не просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, а вимагає продовжити оформлення його права на спадкування за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на завершення розпочатої останнім процедури приватизації земельної ділянки площею 0,085 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої у АДРЕСА_2 , згідно з рішенням IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 05.02.2008 № 621 «Про надання земельних ділянок».

Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , права власності на цей об`єкт нерухомого майна, шляхом проведення державним реєстратором державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.Й. Данко