Рішення № 138584970, 29.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2201/26

провадження № 2/619/1512/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №578978562 від 30.05.2021, у загальному розмірі 84 298, 12 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2 662, 40 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 30.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір про надання фінансового кредиту за №578978562, який було підписано КЕП позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону.

За взаємною згодою, сторони погодили усі істотні умови договору.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі та надало кредит у розмірі 19900 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок у форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки визначені Кредитним договором.

У подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 22000 гривень.

Позивач вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

До Позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором №578978562 від 30.05.2021 на підставі ланцюга договорів про відступлення права вимоги (факторингу), укладених між первісним кредитором та наступними новими кредиторами, а саме:

- 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, та додаткові угоди до нього, зокрема щодо продовження терміну дії цього договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до відповідача за Кредитним Договором №№578978562 від 30.05.2021;

- 30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» буо укладено Договір факторингу № 30/1023-01, за яким право вимоги до відповідача за кредитним договором №578978562 від 30.05.2021 було передано ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»;

- 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №578978562 від 30.05.2021.

Згідно Договорів факторингу заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» склала у загальному розмірі 84 298,12 гривень, з яких: 21 998,95 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 62 299,17 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав частково, просив суд задовольнити їх у розмірі 13 130 гривень, а у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що він не заперечує факт укладення 30.05.2021 року кредитного договору № 578978562 із первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», отримання кредитних коштів, а також перехід права вимоги до позивача. Проте, відповідач вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками обґрунтованими лише частково, а вимоги про стягнення витрат на правову допомогу - неспівмірними.

Пояснив, що загальна сума отриманого кредиту становила 22 000 гривень. Згідно з наданим розрахунком заборгованості, ним було здійснено оплати на загальну суму 14 277 гривень (платежі від 29.06.2021 на суму 5 408 грн та від 28.07.2021 на суму 8 869 грн). Відтак, відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту лише у розмірі залишкової суми - 7 723 грривень.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом вказує, що умовами договору (п. 1.7) було погоджено строк кредитування (дисконтний період) тривалістю 30 днів - до 28.06.2021 року. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідач наголошує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки умови договору щодо пролонгації до невизначеної дати є суперечливими, нечіткими та мають тлумачитися на користь споживача (принцип contra proferentem), нарахування процентів поза межами строку кредитування (після 28.06.2021) є безпідставним. Здійснюючи власний розрахунок щоденних відсотків за ставкою 0,97% в межах погоджених 30 днів, відповідач визнає вимоги за відсотками лише в сумі 5 407 гривень.

Таким чином, загальний розмір визнаної ним заборгованості за договором становить 13 130 гривень.

Відповідач вважає заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень завищеною та неспівмірною зі складністю справи. Наголошує, що дана справа є типовою, незначної складності, з наявною усталеною судовою практикою та невеликим обсягом досліджуваних доказів. Просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 000 гривень.

У зв`язку з цим, відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково: стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 130 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 гривень, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

14.05.2026 року через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» подав відповідь на відзив, у якій зазначив про необґрунтованість заперечень відповідача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вказав, що відповідач у встановлений кредитним договором строк зобов`язання з повернення коштів не виконав.

Посилаючись на ст. 526, 598, 599, 610, 611, 1054, ч. 2 ст. 625, ст. 1049, 1050 ЦК України, а також на правову позицію Великої Палати Верховного Суду та практику апеляційних судів, позивач наголосив, що заборгованість за відсотками поза межами строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання (процентами за неправомірне користування чужими грошовими коштами), які підлягають стягненню в повному обсязі.

Зауважив, що договір було укладено за ініціативою відповідача шляхом накладення електронного підпису. Відповідач погодився з усіма істотними умовами, мав можливість заздалегідь ознайомитися з правилами надання коштів, а також не скористався своїм законодавчим правом на відкликання згоди на укладення договору протягом 14 днів, що свідчить про добровільне та усвідомлене прийняття умов кредитування.

Заперечив твердження відповідача про те, що тіло кредиту становить 7 723 гривень, назвавши його таким, що вводить суд в оману. Позивач пояснив, що відповідач здійснював лише часткові платежі, яких було недостатньо для повного погашення кредиту, тому відповідно до ст. 534 ЦК України та п. 5.4 Правил кредитування, ці кошти першочергово зараховувалися на погашення прострочених процентів.

Також позивач зазначив, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гивень є обґрунтованими, підтверджуються договором, актом прийому-передачі виконаних робіт, а обов`язок доведення їх неспівмірності за законом покладається на сторону відповідача.

Позивач просив суд прийняти відповідь на відзив та стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 578978562 від 30.05.2021 року у розмірі 84 298,12 гривень, з яких 21 998,95 гривень - заборгованість по кредиту, 62 299,17 гривень - заборгованість по несплачених відсотках, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та 7 000 гривень - витрати на правничу допомогу.

20.05.2026 ОСОБА_1 подані заперечення на відповідь на відзив, у яких просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» лише частково - у розмірі 13 130 гривень, у задоволенні решти позову просив відмовити.

Відповідач зазначив, що позивач штучно збільшує обсяг роботи адвоката, оскільки у своїй відповіді фактично дублює доводи позовної заяви та безпідставно посилається на практику апеляційних суду, яка не є преюдиційною для суду першої інстанції.

Відповідач зауважив що він як пересічний споживач через значний обсяг та непрозорість наданих первісним кредитором документів не зміг ефективно реалізувати своє право на отримання повної інформації про дійсні умови кредитування. На думку відповідача, кредитодавець скористався його необізнаністю та спонукав до укладення договору на вкрай невигідних умовах, які встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, що суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності та нормам ЗУ «Про захист прав споживачів».

Наголосив на тому, що оскільки кредитний договір укладався строком на 30 днів (дисконтний період), а жодних відомостей чи доказів щодо пролонгації строку кредитування матеріали справи не містять, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти після спливу цього строку припинилося. При цьому позивач не звертався з вимогами про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України, якою забезпечуються його інтереси в охоронних правовідносинах.

Крім того, з посиланням на принцип contra proferentem, відповідач зазначив, що будь-які нечіткі або двозначні положення договору мають тлумачитися судом на користь споживача.

Відповідач визнав факт отримання кредиту у розмірі 22 000 гривень, проте вказав, що ним було здійснено часткові платежі на загальну суму 14 277 гривень (платежі від 29.06.2021 на суму 5 408,00 гривень та від 28.07.2021 на суму 8 869 гривень). З огляду на компенсаційний характер цивільної відповідальності та принципи співмірності, відповідач вважає за необхідне зменшити розмір відсотків за договором до 5 407 гривень (нарахованих виключно за правомірний 30-денний строк користування кредитом).

Відповідно, залишок заборгованості за тілом кредиту, на переконання відповідача, становить 7 723 гривень (22 000 гривень - 14 277 гривень).

22.05.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» надійшли додаткові пояснення, у яких сторона позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач зауважив, що нараховані відсотки не є видом неустойки у розумінні ст. 549 ЦК України. З посиланням на ст. 625 ЦК України вказано, що законодавчо встановлений розмір процентів (три проценти річних) застосовується виключно у випадку, якщо інший розмір процентів річних як міри відповідальності за прострочення грозового зобов`язання не встановлений договором. У даному випадку Кредитним договором № 578978562 від 30.05.2021 року сторони чітко та недвозначно погодили конкретну процентну ставку, яка підлягає застосуванню в період прострочення, що повністю відповідає принципу диспозитивності та свободи договору.

Заперечив твердження відповідача про неможливість нарахування відсотків після закінчення строку кредитування. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, позивач наголосив на наявності у справі двох окремих правових періодів нарахування: перший - за правомірне користування кредитними коштами в межах строку договору (згідно зі ст. 1048 ЦК України), та другий - за неправомірне користування коштами внаслідок прострочення виконання зобов`язання (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України). Сторони у п. 4.3 Кредитного договору прямо погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку його дії, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим позивач у позовній заяві обґрунтовано керувався саме зазначеною нормою права.

Позивач зазначив, що інформація про умови кредитування була надана відповідачу до моменту укладення договору в чіткій, зрозумілій та доступній формі відповідно до вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що підтверджується п. 4.13 договору.

Оскільки відповідач самостійно ініціював укладення правочину та не скористався своїм правом протягом 14 днів відкликати згоду на укладення договору, положення договору є узгодженими, а сам договір укладений добровільно та з дотриманням принципу добросовісності, що спростовує твердження відповідача про їх несправедливість.

Просив суд врахувати надані додаткові пояснення та задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з відповідача заборгованість у сумі 84 298,12 гривень, судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Матеріали справи свідчать, що 30.05.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір за №578978562, на підставі заяви, у якій відповідач у ІТС позичальника вказав усі свої персональні дані та номер банківської картки, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом у розмірі 22 000 гривень, надання якого погоджено сторонами шляхом виплати окремими траншами. При цьому перший транш у межах вказаного ліміту складав 1 500 гривень та надано одразу після укладення Договору. Договір укладено на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником.

Умовами договору передбачено, що виключно на період строку визначеного у п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 354,05 % річних, що становить 0,97 % від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 507,15 % річних, що становить 1,39 % в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

У процесі користування кредитним лімітом, відповідач вичерпав надану суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума отриманого ним кредиту становить 22 000 гривень.

Договір укладено в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника, про що свідчать відповідні позначки часу сервісу АЦСК, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (MNV46N5F) та введений ним 30.05.2021 о 18:20:36 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача ( НОМЕР_1 ), що відповідає умовам договору.

Перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями наданими первісним кредитором, довідками ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», про перерахування коштів на рахунок відповідача, зокрема щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, з якої чітко прослідковується увесь шлях підписання ним договору №578978562 від 30.05.2021, а ткож інформацією наданою АТ «ОЩАДБАНК», відповідно до якої, банківську платіжну картку за № НОМЕР_2 було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , а також підтверджує обставини, на які посилається позивач, щодо дат та сум нарахування коштів відповідачу.

Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 22000 гривень, у межах договору №578978562 від 30.05.2021.

Окрім цього, сам відповідач у частині надання сум кредитних коштів за договором №578978562 від 30.05.2021 позов визнає.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.09.2021 у загальному розмірі склала 54 951,28 гривень.

28.11.2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У п. 1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).

Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28.11.2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2).

Відповідно до додаткових угод № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2019 року, від 31.12.2020 року, від 31.12.2021 року, від 31.12.2022 року, від 31.12.2023 року, укладених між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2020, у подальшому до 31.12.2021, а потім до 31.12.2022, 31.12.2023 року та до 31.12. 2024 року.

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги за №153 від 28.09.2021 на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», за №491 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір за №578978562 від 30.05.2021, загальна заборгованість складала 55 457,26 гривень, з яких тіло кредиту - 21 998,95 гривень, проценти - 33 458,31 гривень.

Оплата за вказаним договором факторингу та реєстром боржників підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», а також протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно реєстру права вимоги №153 від 28.09.2021, затверджених обома сторонами договору факторингу, а також протоколом узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно Реєстру прав вимоги за №153 від 28.09.2021, затвердженим обома сторонами договорору факторингу.

30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 2.1. Договору).

Оплата за вказаним договором факторингу та реєстром прав вимоги за №1 від 30.10.2023 підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2023 за №4939, згідно яких ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС перерахувало на рахунок ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошові кошти, як оплату фінансування згідно Реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 та договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023, серед боржників за №2816 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №578978562 від 30.05.2021, загальна заборгованість - 84298,12 гривень, з яких тіло кредиту - 21998,95 гривень, проценти - 62299,17 гривень.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №578978562 від 30.05.2021.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу, перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Оплата за цим договором факторингу підтверджується платіжними інструкціями за №360 від 24.09.2025; №357 від 19.09.2025, №358 від 19.09.2025, №355 від 18.09.2025, №356 від 19.09.2025, №317 від 12.08.2025, №344 від 04.09.2025, відповідно до яких ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» грошові кошти, як оплату фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 84 298,12 гривень. Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №Б/Н від 14.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 14.07.2025 до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», за №38503 значиться боржник ОСОБА_1 кредитний договір №578978562 від 30.05.2021, загальна заборгованість 84 298,12 гривень, з яких тіло кредиту - 21998,95 гривень, проценти - 62299,17 гривень.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Перехід прав вимог від первісного кредитора до позивача також визнається відповідачем у справі, про ним вказано у поданому відзиві на позовну заяву.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Надані договора факторингів підтверджують перехід усіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором №578978562 від 30.05.2021 про надання кредиту ОСОБА_1 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до позивача у справі.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ст. 207, ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642, ч.ч. 1, 2 ст. 1069, ст. 526, 527, 530 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача суми заборгованості за кредитним договором №578978562 від 30.05.2021, у розмірі 84 298,12 гривень, з яких тіло кредиту - 21998,95 гривень, проценти - 62 299, 17 гривень.

Відповідач заперечує проти стягнення такої суми, як такої що не відповідає умовам договору, вказав, що сплачував грошові кошти на погашення цієї заборгованості та загальний розмір визнаної ним заборгованості за договором становить 13 130 гривень.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, зважаючи на таке.

З наданих позивачем розрахунків (а. с. 19-21) вбачається, що відповідачем 29.06.2021 сплачено 5 408 грн., з яких 5 407, 75 грн. зараховано на погашення процентів та 0,25 грн. оплачено тіло кредиту, а також 28.07.2021 сплачено 8 869 грн., з яких 8 868, 20 грн зараховано на погашення процентів та 0, 80 гривень оплачено тіло кредиту.

Отже в період строку надання кредиту відповідачем погашено тіло кредиту тільки у сумі 1, 05 грн.

Тобто стягненню заборгованості по тілу кредиту підлягає 21 998, 95 грн., про що і зазначено в розрахунку заборгованості на а. с. 19

Однак позивачем ставиться питання про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 21998, 95 грн. і саме ця сума підлягає стягненню як заборгованість по тілу кредиту в межах заявлених позовних вимог.

Посилання відповідача, що сплачені ним 29.06.2021 5 408 грн. та 28.07.2021 8 869 грн., а разом 14 277 грн. мають бути зараховані в погашення тілу кредиту, а отже борг по тілу кредиту становить 7 723 грн. (22 000 - 14 277) - безпідставні.

Відповідно до п. 3.10 Договору грошові кошти, сплачені позичальником зараховуються товариством у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту (за наявності); у третю чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом; у четверту чергу - сума кредиту, що підлягає поверненню згідно графіку розрахунків; у п`яту чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору (у разі настання зобов`язань щодо їх повернення).

За таких обставин вважати, що заборгованість за тілом кредиту становить 7 723 грн. - не можна.

Стосовно нарахування процентів у сумі 62 299, 17 грн., то суд виходить з наступного.

На підставі п. 1.12. 2 Договору з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839, 50% річних, що становить 2, 30% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п. 4.3 Договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в п. 1.12.2 Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку сторони обумовили в договорі наслідки несплати коштів після спливу строку кредитування.

З наданого позивачем розрахунку ця сума становить 62 299, 17 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції)у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд також застосовує висновок, викладений у постанові КЦС ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків, то з урахуванням зазначених обставин суд вважає можливим зменшити суму стягнення відсотків від 62 299, 17 грн. до 20 000, 00 грн.

Щодо стягнення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 326 гривень 46 копійок, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 7 000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір правничої допомоги за №20/08/25-01 від 20.08.2025 (укладений між позивачем та АБ «Соломко та партнери»; додаткова угода за №25770933820 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025; акт прийому-передачі наданих послуг; свідоцтво адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність адвоката; протокол перевірки КЕП завви та додатків.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи його неспівмірним, завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності, у зв`язку з чим просив суд зменшити їх розмір.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим. Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, що свідчить про надання аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Окремо суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено лише частково, заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень підлягає пропорційному та суттєвому зменшенню.

Враховуючи вищевказане, клопотання відповідача, а також беручи до уваги принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг та часткове задоволення позову, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, принципу пропорційності задоволених вимог, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», (код ЄДРПОУ: 42986956), заборгованості за кредитним договором №578978562 від 30.05.2021, у загальному розмірі 41 998 гривень 95 копійок, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 21 998 гривень 95 копійок, та заборгованості по процентам у розмірі 20 000 гривень.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», (код ЄДРПОУ: 42986956), витрати за сплату судового збору у розмірі 1 326 гривень 46 копійок, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», (код ЄДРПОУ: 42986956), витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, рахунок: НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» - 21133352, МФО: 322001), ел. пошта: fincomace@gmail.com, (наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС - Електронний суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков