Рішення № 138584424, 29.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1716/25

Провадження №2/338/298/26

29 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 20 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 528721, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2200 грн строком на 365 календарних днів, а відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.

Позивач зазначив, що кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. До укладення договору відповідачу надано паспорт споживчого кредиту, що містив інформацію про суму та строк кредитування, розмір процентних ставок, орієнтовну загальну вартість кредиту та інші умови кредитування.

ТОВ «Селфі Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання, перерахувавши 20 грудня 2022 року кредитні кошти у сумі 2200 грн на банківську платіжну картку відповідача. Однак відповідач обов`язку з повернення кредиту та сплати процентів не виконав, жодних платежів на погашення заборгованості не здійснив.

Відповідно до наданого розрахунку станом на 01 лютого 2024 року загальна заборгованість за договором становить 19817 грн 60 коп., з яких 2200 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 17617 грн 60 коп. - заборгованість за процентами.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024-1, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 528721 від 20 грудня 2022 року.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просив стягнути з нього заборгованість у розмірі 19817 грн 60 коп., сплачений судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У поданому відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що договору про надання споживчого кредиту № 528721 від 20 грудня 2022 року з ТОВ «Селфі Кредит» не укладав, електронним підписом його не підписував, карткового рахунку, зазначеного у договорі, не відкривав та кредитних коштів не отримував.

Представник відповідача стверджував, що позивач не надав первинного банківського документа, який би підтверджував перерахування кредитних коштів саме відповідачу. Довідку ТОВ «Пейтек» від 20 жовтня 2025 року № 20251020-4010 вважав неналежним доказом, оскільки вона не є первинним касовим документом. Також посилався на те, що довідка про ідентифікацію не містить підпису відповідальної особи та печатки первісного кредитора, а розрахунок заборгованості складений позивачем в односторонньому порядку та сам по собі не підтверджує факту укладення договору, видачі кредиту і розміру заборгованості.

Крім того, відповідач заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

У додаткових письмових поясненнях представник відповідача, не відмовляючись від доводів відзиву, зосередив заперечення на розмірі заявлених до стягнення процентів. Зазначив, що проценти в сумі 17617 грн 60 коп. більш як у сім разів перевищують суму отриманого кредиту, а стандартна процентна ставка становить 2,20 % на день, або 803 % річних.

Посилаючись на засади справедливості, добросовісності та розумності, положення законодавства про захист прав споживачів, рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 і постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, представник відповідача вважав заявлений розмір процентів надмірним та таким, що створює істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду споживача. Просив обмежити розмір процентів сумою 2200 грн та стягнути загалом 4400 грн заборгованості. Також просив розглянути справу без участі відповідача і його представника.

Учасники справи в судове засідання не прибули, просили розглянути справу без їхньої участі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, оскільки всі учасники справи не прибули в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

За положеннями статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 80 та 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 20 грудня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_3 оформлено договір про надання споживчого кредиту № 528721.

Згідно з пунктами 1.2 - 1.4 договору кредит надано у сумі 2200 грн строком на 365 календарних днів із 20 грудня 2022 року до 19 грудня 2023 року включно.

Відповідно до пункту 1.5 договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентними ставками.

Стандартна процентна ставка становить 2,20 % за кожний день користування кредитом. Знижена процентна ставка становить 0,01 % за кожний день користування кредитом та застосовується за умови належного виконання споживачем передбачених договором умов.

Згідно з пунктом 3.1 договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування кредитом протягом строку кредиту за методом «факт/факт».

Договором визначено суму кредиту, строк кредитування, порядок його надання та повернення, розмір і порядок нарахування процентів, права та обов`язки сторін, а також наслідки порушення зобов`язань.

У паспорті споживчого кредиту зазначено стандартну процентну ставку 2,20 % на день, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту за стандартною ставкою у сумі 19817 грн 60 коп. та розмір процентів 17617 грн 60 коп. Отже, розмір плати за весь погоджений строк користування кредитом був визначений до укладення договору та доведений до відома споживача.

Щодо форми та порядку укладення кредитного договору суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, зокрема електронній, формі.

За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною шостою статті 11 цього Закону встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення формуляра заяви в електронній формі або вчинення дій, які в інформаційній системі чітко роз`яснені як прийняття пропозиції.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

Пунктами 9.2, 9.6 договору передбачено, що він укладається за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, вважається укладеним із моменту підписання електронними підписами сторін, а електронний підпис споживача створюється шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на повідомлений ним номер мобільного телефону. Введення такого ідентифікатора є прийняттям усіх умов договору.

Надана суду копія договору містить особисті та контактні дані відповідача, реквізити документа, що посвідчує його особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, реквізити платіжної картки та відомості про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Матеріали справи також містять додаток до договору, паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення споживача та довідку про ідентифікацію.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25, провадження № 61-13271св25, вказав, що кредитний договір, підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Самого твердження позичальника про те, що договір укладений іншою особою, без доказів порушення процедури ідентифікації недостатньо для спростування дійсності правочину. Без входу до особистого кабінету та введення одноразового ідентифікатора укладення такого договору було б неможливим.

Заперечення відповідача про те, що він не укладав і не підписував кредитного договору, не підтверджені жодними доказами. Відповідач не надав відомостей про втрату документів, платіжної картки або засобів мобільного зв`язку, не повідомив про звернення до правоохоронних органів із заявою щодо незаконного використання його персональних даних, не заявляв клопотання про проведення експертизи електронних доказів та не навів конкретних обставин, які свідчили б про порушення кредитодавцем установленої процедури його ідентифікації.

Саме по собі заперечення факту укладення договору, без спростування сукупності наданих позивачем доказів, не є достатньою підставою для висновку про відсутність волевиявлення відповідача.

Вирішуючи питання про доведеність факту надання кредитних коштів, суд враховує, що згідно з пунктом 2.1 договору кошти надавалися у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів його платіжної картки.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надало відповідь від 28 лютого 2026 року № 2739-В, відповідно до якої проведено детальну перевірку та встановлено, що 20 грудня 2022 року транзакція в сумі 2200 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , була успішною, а кошти зараховано на відповідний рахунок власника цієї платіжної картки. Відповідь банку підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи, справжність якого успішно перевірена.

Отже, відповідь банку, отримана безпосередньо судом на виконання ухвали про витребування доказів, підтверджує не лише здійснення платіжної операції, а й належність платіжної картки саме відповідачу та фактичне зарахування на його рахунок кредитних коштів у сумі 2200 грн.

Тому доводи відзиву про неналежність довідки ТОВ «Пейтек» та відсутність первинного платіжного документа не спростовують встановленого судом факту надання кредиту, оскільки після подання відзиву судом одержано безпосередньо від банку належний та допустимий доказ успішного зарахування коштів на рахунок відповідача.

Посилання представника відповідача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 278/2177/15-ц, № 342/180/17, № 161/16891/15-ц, № 219/1704/17 та № 755/18920/18, не змінюють висновків суду. У зазначених справах суди виходили з конкретного складу наданих доказів і відсутності належного підтвердження видачі кредитних коштів. Натомість у цій справі факт зарахування коштів на належну відповідачу платіжну картку підтверджений інформацією банку - надавача платіжних послуг, одержаною судом у встановленому процесуальному порядку.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі й на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи. Предметом такого договору може бути як наявна вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня вимога.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» як клієнтом і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактором укладено договір факторингу № 01022024-1.

За пунктами 1.1, 1.2, 6.1- 6.3 цього договору клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, а фактор набув усіх прав первісного кредитора у відповідних кредитних зобов`язаннях. Перехід права вимоги пов`язаний із підписанням сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

Надані договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг із реєстру боржників та платіжний документ про сплату фінансування у своїй сукупності підтверджують виконання договору факторингу і перехід до позивача права вимоги за договором № 528721 від 20 грудня 2022 року.

Витяг із реєстру містить відомості, які дають можливість однозначно ідентифікувати відповідача, номер та дату кредитного договору, а також переданий розмір заборгованості. Доказів недійсності договору факторингу, припинення або зворотного відступлення спірного права вимоги суду не надано.

Верховний Суд виходить із того, що згідно зі статтею 514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент їх переходу, а договір факторингу є оплатним договором фінансування під відступлення права грошової вимоги.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати від відповідача виконання обов`язків за кредитним договором.

Перевіряючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1048 та частини другої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів від суми кредиту, а їх розмір і порядок сплати встановлюються договором.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших чинників.

Наданий позивачем розрахунок охоплює період із 20 грудня 2022 року до 01 лютого 2024 року та містить щоденне відображення стану заборгованості, застосованої процентної ставки, суми нарахованих процентів, кількості днів прострочення і відсутності платежів.

Із розрахунку вбачається, що у період, коли відповідач мав право на застосування зниженої процентної ставки, проценти нараховувалися за ставкою 0,01 % на день, а після невиконання умов для її застосування - за стандартною ставкою 2,20 % на день, що становило 48 грн 40 коп. за кожний день при незмінному залишку основного боргу 2200 грн.

Відповідач платежів не здійснював, тому залишок основного боргу протягом усього періоду не зменшувався. Станом на 01 лютого 2024 року заборгованість становила 2200 грн за тілом кредиту та 17 617 грн 60 коп. за процентами. Позивач не заявляє до стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат чи трьох процентів річних.

Розрахунок заборгованості не є єдиним доказом існування зобов`язання, а оцінюється судом у сукупності з кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, доказами електронної ідентифікації, відповіддю банку про зарахування коштів та документами про перехід права вимоги. Зміст розрахунку відповідає погодженим сторонами умовам договору, а арифметична правильність нарахувань відповідачем не спростована.

Посилання представника відповідача у додаткових поясненнях на надмірність процентів та необхідність обмеження їх сумою 2200 грн суд відхиляє.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Водночас ці загальні засади не дають суду права довільно змінювати належним чином погоджені умови чинного договору без установлених законом підстав.

Відповідач не заявив вимоги про визнання кредитного договору або його окремих умов недійсними, не навів обставин, передбачених статтями 203, 215, 230233 ЦК України, та не довів, що зміст конкретної умови договору всупереч принципу добросовісності створює істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків саме внаслідок приховування або неоднозначності інформації.

Навпаки, процентна ставка, порядок її застосування, строк кредитування та загальна вартість кредиту прямо зазначені як у договорі, так і в паспорті споживчого кредиту. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою визначена у сумі 19817 грн 60 коп., тобто збігається із заявленим розміром заборгованості. Відповідач мав можливість до укладення договору оцінити його економічні наслідки та відмовитися від запропонованих умов.

Проценти нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Позивач не здійснював нарахування процентів за межами визначеного договором строку, не збільшував процентну ставку в односторонньому порядку та не включив до заборгованості прихованих комісій або штрафних санкцій.

Викладені обставини відрізняються від обставин справи № 679/1103/23, на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року в якій посилається представник відповідача. Правовий висновок у судовому рішенні застосовується з урахуванням конкретних фактичних обставин спору. У цій справі заявлена сума процентів не є компенсацією за невиконання зобов`язання чи прихованою штрафною санкцією, а становить передбачену договором плату за користування кредитом, нараховану за погодженою ставкою в межах чітко визначеного строку кредитування.

Крім того, суд бере до уваги, що умови кредитного договору були сформульовані чітко та однозначно, їх зміст був відомий відповідачу до моменту укладення договору, однак, незважаючи на це, відповідач не виконав жодного із взятих на себе зобов`язань, не повернув навіть частини отриманого кредиту та не сплатив жодного платежу в рахунок процентів. За таких обставин вимога про зменшення погодженої сторонами плати за користування кредитом фактично спрямована на зміну умов договору після його повного виконання кредитодавцем, що не ґрунтується на вимогах закону.

Саме співвідношення суми процентів і суми кредиту не є самостійною та безумовною підставою для зменшення процентів, якщо їх розмір, порядок нарахування, строк кредитування і загальна вартість кредиту були чітко та однозначно погоджені сторонами, а кредитор не вийшов за межі договору і закону.

Обмеження процентів сумою основного боргу, як просить відповідач, не передбачено ані умовами договору, ані нормами ЦК України чи Закону України «Про споживче кредитування», чинними на час виникнення спірних правовідносин. Здійснення судом такого зменшення виключно з мотивів співвідношення сум фактично означало б зміну істотної умови договору після його виконання кредитодавцем.

Відтак суд не знаходить правових підстав для зменшення належних до сплати процентів із 17617 грн 60 коп. до 2200 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, невиконання ним обов`язку з повернення кредиту та сплати процентів, розмір заборгованості, а також перехід до позивача права вимоги.

Натомість заперечення відповідача щодо неукладення договору і неотримання кредиту спростовуються сукупністю письмових та електронних доказів, а доводи щодо надмірності процентів не є підставою для зміни погоджених сторонами умов чинного договору.

Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 19817 грн 60 коп. заборгованості, з яких 2200 грн - основний борг та 17617 грн 60 коп. - проценти за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову в електронній формі позивач сплатив судовий збір у сумі 2422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією. Оскільки позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», акт наданих послуг № 775 від 08 грудня 2025 року і детальний опис наданих послуг.

Договором установлено фіксовану вартість послуг у межах однієї кредитної справи в сумі 8000 грн. Згідно з актом і детальним описом адвокатом надано усну консультацію тривалістю 30 хвилин, здійснено ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом двох годин, погоджено правову позицію протягом 30 хвилин, складено позовну заяву протягом трьох годин 30 хвилин і подано її до суду. Загальна заявлена тривалість робіт становить шість годин 30 хвилин.

Відповідно до частин другої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності й необхідності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд враховує, що заявлені витрати є реальними, підтверджені договором та актом і пов`язані з розглядом цієї справи. Водночас справа належить до поширеної категорії спорів про стягнення кредитної заборгованості, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, представник позивача участі в судових засіданнях не брав, позовна заява значною мірою містить типові правові положення, а ціна позову становить 19 817 грн 60 коп.

Заявлені 8000 грн дорівнюють понад 40 % ціни позову. Витрати часу в обсязі двох годин на ознайомлення з типовими матеріалами кредитної справи та трьох годин 30 хвилин на складення позовної заяви суд оцінює як завищені з урахуванням характеру спору, повторюваності таких справ у діяльності позивача та обсягу фактично виконаної роботи.

З огляду на заперечення відповідача, складність справи, обсяг наданих послуг, ціну позову, критерії розумності, необхідності та співмірності суд вважає обґрунтованим стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Такий розмір забезпечує справедливу компенсацію реально наданої правничої допомоги та водночас не покладає на відповідача надмірного фінансового тягаря.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України» вказав, що суди зобов`язані належним чином мотивувати свої рішення, проте це не може розумітися як обов`язок надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі такого обов`язку залежать від характеру рішення та обставин справи.

Судом перевірено істотні доводи, викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях. Заперечення щодо укладення договору й отримання коштів спростовані електронними документами та інформацією банку; посилання на недоведеність розміру боргу спростовані умовами договору і детальним розрахунком; вимога про обмеження процентів сумою основного боргу не ґрунтується на законі. Доводи щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу частково враховані судом.

На підставі викладеного, відповідно до статей 3, 11, 205, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1048 - 1050, 1054 - 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 528721 від 20 грудня 2022 року в загальному розмірі 19817 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 60 коп., з яких: 2200 (дві тисячі двісті) грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 17617 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн 60 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу понад 4 000 грн - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх; код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий О. А. Шишко