Рішення № 138584422, 28.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

Справа №338/550/26

Провадження №2/338/722/26

28 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 серпня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22031000528075, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 57150 грн строком на 36 місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та передбачені договором комісії.

Банк виконав свої зобов`язання та зарахував кредитні кошти на рахунок відповідача. Із наданої суми за дорученням позичальника банк перерахував 12150 грн на користь АТ СК «ТАС» як страховий платіж за договором добровільного страхування життя позичальника.

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 11/04/24, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22031000528075 від 18 серпня 2021 року.

Посилаючись на те, що відповідач заборгованості не погасив, позивач просив стягнути з нього 96014 грн 49 коп., з яких: 55008 грн 15 коп. - заборгованість за кредитом; 41005 грн 17 коп. - заборгованість за комісіями. Також позивач просив стягнути 2662 грн 40 коп. судового збору та 7200 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач повторно в судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, відзиву на позовну заяву та доказів на спростування заявлених вимог не надав.

За таких обставин, з огляду на повторну неявку належним чином повідомленого відповідача, неподання ним відзиву, відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 18 серпня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22031000528075.

Договір складається з публічної частини - Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» та індивідуальної частини, якою є підписаний сторонами кредитний договір.

Договір укладений у письмовій формі, підписаний відповідачем власноруч. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з його умовами, Універсальним договором банківського обслуговування, паспортом споживчого кредиту, отримав примірник договору та погодився із застосуванням банком відтвореного технічними засобами підпису уповноваженої особи і відбитка печатки банку.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 кредитного договору банк зобов`язався надати відповідачу кредит у тимчасове платне користування, а відповідач - повернути кредит, сплатити проценти, комісії та належним чином виконати інші зобов`язання за договором.

Сума кредиту становила 57150 грн, строк кредитування - 36 місяців, первісна кінцева дата повернення кредиту - 18 серпня 2024 року.

Процентна ставка за строковою заборгованістю встановлена в розмірі 0,001 % річних.

Пунктом 1.2 договору також передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості: з 18 серпня 2021 року до 17 червня 2022 року - 4 % від суми кредиту; з 18 червня 2022 року до 17 березня 2023 року - 3 % від суми кредиту; з 18 березня 2023 року до 17 грудня 2023 року - 1,75 % від суми кредиту; з 18 грудня 2023 року до 18 серпня 2024 року - 1 % від суми кредиту.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування його суми на поточний рахунок клієнта.

З наданої банківської виписки встановлено, що 18 серпня 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» зарахувало на рахунок відповідача 57150 грн із призначенням платежу «надання кредитних коштів згідно з кредитним договором № 22031000528075 від 18.08.2021».

Таким чином, первісний кредитор належним чином виконав свій обов`язок із надання кредиту.

Відповідач частково виконував зобов`язання, здійснивши платежі на загальну суму 2141 грн 85 коп., які були зараховані на погашення основного боргу, внаслідок чого неповернутий залишок кредиту становить 55008 грн 15 коп.

Із наданої банківської виписки також убачається, що останній платіж відповідач здійснив 18 листопада 2021 року, після чого платежів у рахунок погашення кредиту не вносив.

Із 1 березня 2022 року банк запровадив кредитні канікули, протягом яких сплату частини основного боргу було перенесено на майбутні періоди. За умовами кредитних канікул основна сума кредиту протягом відповідного періоду не підлягала сплаті, а її погашення переносилося на кінець строку кредитування. При цьому проценти та комісії нараховувалися відповідно до умов договору, а штрафні санкції не застосовувалися.

Унаслідок перенесення платежів кінцеву дату погашення основного боргу визначено 18 березня 2025 року.

На час розгляду справи строк виконання зобов`язання з повернення всієї непогашеної суми кредиту настав.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Отже, оскільки факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджений належними доказами, а доказів їх повного повернення відповідач не надав, вимога про стягнення неповернутого тіла кредиту в сумі 55008 грн 15 коп. є обґрунтованою.

Щодо набуття позивачем права вимоги суд зазначає, що 11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 11/04/24.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 цього договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників. Унаслідок відступлення фактор замінює клієнта у відповідних кредитних договорах та набуває права вимагати від боржників виконання грошових зобов`язань.

Передання права вимоги підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі, витягом із реєстру боржників та платіжною інструкцією № 18 від 11 квітня 2024 року про сплату фактором первісному кредитору 5400004 грн.

У витягу з реєстру боржників зазначено ОСОБА_1 , кредитний договір № 22031000528075 від 18 серпня 2021 року та розмір переданої заборгованості.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня грошова вимога.

Отже, ТОВ «Санфорд Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором у встановленому законом порядку та є належним позивачем у справі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 2-634/2011, відповідно до якої належними доказами переходу права вимоги за договором факторингу є сам договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру прав вимоги та реєстр, що дає змогу ідентифікувати боржника, кредитний договір і розмір переданої вимоги.

Вирішуючи вимогу про стягнення 41005 грн 17 коп. комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд виходить із такого.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Водночас можливість включення комісії до загальних витрат за споживчим кредитом не означає безумовного права кредитодавця встановлювати будь-яку плату без визначення конкретної послуги, що надається споживачу за таку плату.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір сплаченої суми кредиту, виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачено законом.

За частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору споживчого кредиту про щомісячну оплату послуг з обслуговування кредиту є нікчемною, якщо за таку плату не передбачено інших конкретних послуг, крім надання інформації про стан кредитної заборгованості, яка один раз на місяць має надаватися споживачу безоплатно.

Суд також ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що банк не може стягувати з позичальника плату за дії, які він здійснює на власну користь, зокрема за ведення кредитної справи, облік заборгованості, прийняття платежів та інші дії, які є складовою виконання банком власних обов`язків за кредитним договором і не становлять окремої послуги, замовленої позичальником.

У кредитному договорі № 22031000528075 передбачено щомісячну комісію під загальною назвою «комісія за обслуговування кредитної заборгованості».

При цьому ні пункт 1.2 договору, ні графік платежів не містять конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які банк зобов`язався надавати відповідачу щомісячно за сплату такої комісії.

Посилання у розділі 2 договору на послуги з розрахунково-касового обслуговування не усуває цієї невизначеності, оскільки їх вартість мала визначатися окремими тарифами банку, тоді як заявлена до стягнення комісія обчислювалася не залежно від фактично здійснених операцій чи наданих послуг, а щомісячно у фіксованому відсотку від початкової суми кредиту.

Позивач не надав доказів того, які саме додаткові послуги, не пов`язані з виконанням банком власних обов`язків, фактично надавалися відповідачу щомісячно та яка вартість кожної з них.

Розмір комісії також не залежав від фактичного залишку кредитної заборгованості, кількості проведених операцій або обсягу послуг, а визначався від початкової суми кредиту - 57 150 грн.

За графіком платежів загальна сума комісії за весь строк кредитування становила 50149 грн 17 коп., що є співмірним із самою сумою наданого кредиту, тоді як проценти за користування кредитом установлені в розмірі 0,001 % річних.

Така структура плати за кредит свідчить про фактичне перенесення основної вартості кредитування з процентів на щомісячну комісію, не пов`язану з конкретно визначеними та фактично наданими споживачу послугами.

Тому умова пункту 1.2 кредитного договору щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості суперечить частинам першій, другій статті 11 та частині п`ятій статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемною.

Нікчемний правочин або його частина є недійсними в силу закону і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Окреме визнання такої умови недійсною судовим рішенням не вимагається.

Відсутність відзиву та заперечень відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести законність і обґрунтованість кожної складової заявленої заборгованості та не позбавляє суд обов`язку самостійно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Крім того, наданий позивачем розрахунок не підтверджує заявлену суму комісії.

Так, згідно з розрахунком АТ «Банк Кредит Дніпро» станом на 10 квітня 2024 року загальна заборгованість становила 95442 грн 97 коп., у тому числі:

19079 грн 19 коп. строкового кредиту;

35928 грн 96 коп. простроченого кредиту;

1 грн 15 коп. процентів;

40433 грн 67 коп. простроченої комісії.

Натомість у позові заявлено 41005 грн 17 коп. комісії, тобто на 571 грн 50 коп. більше, ніж зазначено в розрахунку на дату, що передувала відступленню права вимоги.

Позивач одночасно стверджує, що після набуття права вимоги не здійснював жодних додаткових нарахувань. Належного розрахунку та пояснення підстав збільшення комісії на 571 грн 50 коп. матеріали справи не містять.

Отже, вимога про стягнення 41005 грн 17 коп. комісії є необґрунтованою як за правовою підставою, так і за розміром, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивач сплатив за подання позовної заяви в електронній формі судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 168 від 9 квітня 2026 року.

Позов заявлено на суму 96014 грн 49 коп. та задоволено на суму 55008 грн 15 коп., тобто на 57,2915 %.

Оскільки відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1525 грн 33 коп. судового збору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 1 квітня 2024 року, реєстр боржників, акт приймання-передачі послуг із правничої допомоги та ордер адвоката.

Згідно з поданими документами вартість правничої допомоги у справі визначено в сумі 7200 грн.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує їх зв`язок із розглядом справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, складність справи, ціну позову, значення справи для сторін, а також критерії реальності, необхідності та розумності витрат.

Ця справа не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач відзиву не подав, судові засідання проводилися без участі представника позивача, значний обсяг фактичних та правових обставин є типовим для спорів про стягнення кредитної заборгованості, а подана позовна заява значною мірою містить стандартні положення законодавства.

З огляду на характер спору, фактичний обсяг виконаної роботи, відсутність необхідності участі адвоката в судових засіданнях, критерії розумності та пропорційності суд вважає обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, згідно з якою при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити не лише з умов договору між адвокатом і клієнтом, а й із критеріїв реальності таких витрат, тобто їхньої дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Тому суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі заявлені нею витрати, якщо встановить, що їх розмір не відповідає складності справи, обсягу фактично виконаної роботи та критерію розумної необхідності.

Оскільки позов задоволено на 57,2915 %, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2291 грн 66 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Інша частина судових витрат покладається на позивача пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед установленої сили.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожний аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин конкретної справи.

Суд надав оцінку всім істотним аргументам позивача та доказам, які мають значення для правильного вирішення спору. Інші доводи позовної заяви не впливають на висновки суду щодо суті заявлених вимог.

На підставі викладеного, відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 203, 215, 509, 512516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 1046, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № 22031000528075 від 18 серпня 2021 року в сумі 55008 (п`ятдесят п`ять тисяч вісім) грн 15 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 41005 грн 17 коп. комісії за обслуговування кредитної заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 1525 (одну тисячу п`ятсот двадцять п`ять) грн 33 коп. судового збору та 2291 (дві тисячі двісті дев`яносто одну) грн 66 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, ідентифікаційний код юридичної особи 43575686.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий О. А. Шишко