Рішення № 138584368, 27.07.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/185/26

Провадження № 2/195/546/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Колодіної Л.В.,

при секретарі судового засідання Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА «КОМПАНІЯ УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Руденко Костянтин Васильович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовної заяви.

Представник ТОВ «ФАКТОРИНГОВА «КОМПАНІЯ УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» Руденко К.В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором №946153 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.03.2023 року, станом на 26.01.2024 року, у розмірі 37437,00 грн, яка складається: заборгованість за кредитом 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 32 437,00 грн., а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 2662,40 грн. судового збору та 10000 грн. витрат на правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору №946153 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком користування до 29.02.2024, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Кредитний договір був підписаний відповідачем 06.03.2023 о 22:39:58 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором P196.

Згідно до п.1.5.Кредитного договору, позичальник сплачує за користування кредитом фіксовану процентну ставку в розмірі 1,99 % в день (726,35% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач відповідно до умов кредитного договору, п. 7.1.17, 7.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти кредитний договір та підписав кредитний договір 06.03.2023 року о 22:39:58 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Р196, надісланий на номер телефону, що наданий відповідачем.

Кредитні кошти були перераховані відповідачу 25.02.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , (завірена копія витяг з листа вих.№ 20240130-1108 від 2024-01-30 15:23 про переказ коштів ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (торгова марка Paytech) .

В чекові про переказ коштів відсутнє ПІБ та ІПН отримувача, однак зазначено унікальний номер транзакції, дата та час проведення переказу, маска платіжної картки № НОМЕР_1 зарахування переказу, що відповідає масці платіжної картки зазначеній в Кредитному договорі.

26.01.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 2601-24-1 від 26.01.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №946153 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за кредитним договором станом на 26.01.2024 року становить 37 437,00 гривень, яка складається з:

- 5 000,00 грн. заборгованість за кредитом;

- заборгованість за процентами, відповідно до п.1.5.Кредитного договору за ставкою 1,99 за кожен день користування (726,35% річних) за період з 06.03.2023 року по 26.01.2024 року.

Сума заборгованості, відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором відповідно до Реєстру боржників від 26.01.2024 року до Договору факторингу №2601-24-1 від 26.01.2024 року становить 37 437,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2026 року заяву громадянки ОСОБА_1 задоволено та скасоване заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2026 року з призначенням справи до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за своєї відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом шляхом надсилання на зареєстровану адресу місця її проживання поштовим засобом зв`язку судової повістки та копії ухвали про відкриття провадження.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Міщук А.Ю. у своїй заяві просить суд розглянути справу за своєї відсутності у судовому засіданні та відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.07.2026 року представник відповідача адвокат Міщук А.Ю. подала відзив на позов згідно якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі виходячи з того, що відповідач не отримував жодного одноразового ідентифікатора (коду), не вводив його та не здійснював реєтрацію в будь-яких інформаційно-комунікаційних системах позивача як кредитодавця. Також, відповідач не використовував одноразовий ідентифікатором P196 для укладення будь-яких договорів чи отримання фінансових (кредитних) коштів. Сам по собі факт зазначення персональних даних відповідача у тексті Договору або у документах, сформованих фінансовою установою, яка позиціонує себе як кредитодавець та зацікавлена у результаті спору, не є належним доказам укладення договору, його підписання відповідачем або вчинення будь-яких дій, спрямованих на прийняття його умов. Надана копія довідки платіжного сервісу про переказ коштів на платіжну картку не підтверджує факту перерахування кредитних коштів та не є належним і допустимим доказом виконання банком зобов`язань щодо надання кредиту. З наданих позивачем документів, що складені ним же (зацікавленою стороною) в односторонньому порядку неможливо перевірити факт того, що відповідач зареєструвався і інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, на свої засоби зв`язку отримав певний код, і ввів відповідний код ввів при підписанні договору. Таким чином, факт укладення відповідачем кредитного договору позивачем не доведений, що є підставою для відмови в позові. Так, на підтвердження факту нібито надання кредитних коштів відповідачу позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» за підписом директора Докучаєвой Н. від 30.01.2024 №20240130-1108, в якому зазначається, що нібито було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 06.03.2023 на суму 5000,00 грн. маска картки НОМЕР_1 . Однак, зазначений лист не може слугувати доказом перерахування коштів, оскільки не є розрахунковим документом, та взагалі не є первинним документом. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Окремо варто зауважити, що у листі директора ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» від 30.01.2024 частково приховано номер платіжної картки, на яку нібито здійснювався грошовий переказ ( НОМЕР_1 ), у зв`язку з чим з нього неможливо встановити кому саме та на який саме рахунок або картку були перераховані грошові кошти. Таким чином, оскільки Відповідач не отримував грошових коштів від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», а позивачем не надано належних та достовірних доказів надання відповідачу кредитних коштів, - то це є самостійною підставою для відмови у позові. У позовній заяві позивач зазначив, що нібито «заборгованість за кредитним договором, згідно Договору факторингу №2601-24-1 від 26.01.2024, станом на 26.01.2024 (дату укладення договору факторингу) становить 37 437,00 грн., із яких: 5 000,00 грн. заборгованість за кредитом; 32 437,00 грн. заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за ставкою 1,99 за кожен день користування (726,35% річних) за період з 06.03.2023 по 26.01.2024. Відповідач не погоджується з вказаними вимогами та їхнім розрахунком з огляду на неотримання ним кредитних коштів (оскільки відповідач не отримував грошових коштів в кредит то він не зобов`язаний сплачувати проценти чи будь-які інші нарахування). Однак, оскільки позивач не надав формули розрахунку, не зазначив процентну ставку, яка застосовувалася ним до вимог за відсотками та комісійними винагородами, не обґрунтував періодів розрахунку, відповідач та суд позбавлений можливості зрозуміти логіку такого розрахунку. За текстом позовної заяви позивач, вказує, що 26.01.2024 СЛОН КРЕДИТ (клієнт) та УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС (фактор) укладено Договір факторингу №2601-24-1 від 26.01.2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором перейшло до відповідача». Однак, з наявними у матеріалах справи доказами такий перехід права вимоги не підтверджується. Оскільки відповідач не отримувала кредиту від СЛОН КРЕДИТ, то останнє не набуло до нього прав вимоги, а відповідно не могло передати право вимоги до відповідача, чи до будь-кого іншого. Позивач не надав належних та достовірних доказів переходу права вимоги до УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС. Оскільки відповідач не отримував кредит від СЛОН КРЕДИТ, то останнє не набуло до нього прав вимоги, а відповідно не могло передати право вимоги до відповідача до УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС, чи до будь-кого іншого. Також, у матеріалах справи відсутній Реєстр боржників передбачений Договором факторингу, який є одним із документів, що підтверджують факт передачі прав вимоги новому кредитору. Наданий позивачем Витяг з Реєстру боржників викликає обґрунтовані сумніви щодо його цілісності та достовірності. Зокрема, документ має неоднорідну структуру: верхня його частина, яка містить таблицю з відомостями про боржників, є текстовим PDF-документом, що дозволяє копіювання тексту, тоді як нижня частина цієї ж сторінки, яка містить підписи та печатки сторін, є окремим графічним зображенням (сканованою вставкою). Така побудова документа не дає можливості встановити, що скановані підписи були проставлені саме під тією редакцією витягу з реєстру боржників, яка подана суду, а також не виключає можливості зміни змісту текстової частини документа після створення графічної вставки з підписами. За таких обставин поданий Витяг з Реєстру боржників не відповідає критеріям достовірності та допустимості письмового доказу, оскільки не дає можливості основу висновку про перехід права вимоги саме щодо відповідача. Поданий позивачем Витяг з реєстру боржників містить відомості, які не узгоджуються з іншими доказами у справі. Зокрема, адреса відповідача, зазначена у Витязі з реєстру боржників, відрізняється від адреси, зазначеної у кредитному договорі.

20.07.2026 року представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» - Руденко К.В. подав суду відповідь на відзив відповідно до укладеного Договору № 946153 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком користування до 29.02.2024 року. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://sloncredit.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до 9.8 Кредитного договору, відповідач підтверджує, що він ознайомився з умовами Кредитного договору, отримав від Первинного кредитора всю інформацію про порядок і строки повернення кредиту у повному обсязі до підписання договору, інформацію вказану в ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Згідно до п. 1.5. Кредитного договору, позичальник сплачує за користування кредитом фіксовану процентну ставку в розмірі 1,99 % в день (726,35% річних). Відповідно п. 2.1. Кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 . Таким чином, сума кредиту перерахована на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 відповідача, що підтверджується довідкою про переказ коштів на платіжну карту платіжною організацією. Згідно п. 4.4. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний у встановлений строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором. До позовної заяви додано первинні документи, а саме в першу чергу Кредитний договір, що засвідчує наявність правовідносин між позивачем (правонаступник первісного кредитора) та відповідачем, який оформлений відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» на підставі якого здійснено надання кредиту відповідачу. Переказ коштів без відкриття рахунку мають право здійснювати платіжні установи, які мають відповідну ліцензію Національного банку України, а не виключно банківські установи. На підставі укладеного Кредитного договору був здійснений переказ суми кредиту на платіжну картку відповідача, на підтвердження здійсненого переказу надано довідку платіжної установи про проведення переказу, що в повному обсязі відповідає суворим нормам Закону України "Про платіжні послуги" та нормативно-правовим актам Національного банку України. В довідці про переказ коштів відсутнє ПІБ та ІПН отримувача, однак зазначено унікальний номер транзакції, дата та час проведення переказу, маска платіжної картки № НОМЕР_1 з зарахування переказу, що відповідає масці платіжної картки зазначеній в Кредитному договорі. Відповідач, перед укладенням Кредитного договору, верифікував свою платіжну картку та підтвердив, що саме на неї має бути зарахована сума кредиту, в тому числі підписанням Кредитного договору. 26.01.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Фактор), укладено Договір факторингу № 2601-24-1 від 26.01.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 946153 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по Кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України. У зв`язку з порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором, згідно Договору факторингу №2601-24-1 від 26.01.2024 року, станом на 26.01.2024 року (дату укладення договору факторингу) становить 37437,00 гривень, яка складається з: 5000,00 грн. заборгованість за кредитом; 32437,00 грн. заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за ставкою 1,99 за кожен день користування (726,35% річних) за період з 06.03.2023 року по 26.01.2024 року.

24.07.2026 року представник відповідача адвокат Міщук А.Ю. подала заперечення на відповідь на відзив згідно яких ознайомившись із відповіддю на відзив, вважає викладені у ній доводи такими, що не спростовують правову позицію відповідача, викладену у відзиві, не усувають недоліків позовної заяви, не підтверджують належними, допустимими та достатніми доказами заявлені позовні вимоги, а тому не можуть бути покладені судом в основу рішення про задоволення позову. Фактично зміст відповіді на відзив зводиться до повторного викладення обставин, які вже були зазначені позивачем у позовній заяві, цитування окремих норм матеріального права та висловлення незгоди із доводами відповідача без наведення нових належних та допустимих доказів. При цьому позивач залишив поза увагою ті обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: відсутність належних доказів укладення саме відповідачем Договір №946153 про надання споживчого кредиту; відсутність доказів проходження Відповідачем процедури електронної ідентифікації; відсутність доказів направлення та використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію»; відсутність належних первинних документів, що підтверджують видачу кредитних коштів; відсутність належного розрахунку заборгованості; відсутність належних доказів переходу права вимоги саме щодо спірного кредитного договору. Позивач фактично намагається перекласти обов`язок доказування на відповідача, тоді як відповідно до положень цивільного процесуального законодавства саме сторона, яка заявляє позовні вимоги, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається. Отже, саме позивач повинен довести не лише існування кредитного договору, але й факт його укладення саме відповідачем, факт отримання кредитних коштів, розмір заборгованості та законність набуття права вимоги. Разом із тим, аналіз відповіді на відзив свідчить про відсутність нових доказів, які б підтверджували зазначені обставини. Отже, саме лише долучення позивачем документів до позовної заяви, складених ним самим або його контрагентами, не свідчить автоматично про доведеність обставин, викладених у позовній заяві. У своїй відповіді на відзив позивач фактично пропонує суду визнати доведеними юридично значимі факти виключно на підставі внутрішніх документів фінансової компанії, не підтверджених незалежними та об`єктивними доказами. Такий підхід суперечить не лише принципу змагальності, а й принципу рівності сторін у судовому процесі, оскільки фактично створює презумпцію правдивості документів, складених однією із сторін спору. У відповіді на відзив позивач повторно посилається на те, що кредитний договір був укладений між сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а тому, на думку позивача, сам факт існування електронного договору є достатнім підтвердженням виникнення між сторонами кредитних правовідносин. Однак, такі доводи є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Відповідач звертає увагу суду на те, що у даній справі предметом доказування є не лише існування електронного документа, який позивач називає кредитним договором, а насамперед факт його укладення саме відповідачем. Іншими словами, саме позивач повинен довести, що саме відповідач: здійснив реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора; пройшов процедуру ідентифікації; отримав одноразовий ідентифікатор; ввів саме цей ідентифікатор; підтвердив свою волю на укладення договору; завершив процедуру підписання електронного правочину. Жодна із зазначених юридично значимих обставин позивачем не доведена. Позивач фактично пропонує суду виходити з презумпції, що якщо в матеріалах справи міститься електронний договір із зазначенням персональних даних відповідача, то цього вже достатньо для висновку про його укладення. Сам факт зазначення у договорі прізвища, імені, номера телефону, РНОКПП або інших персональних даних не підтверджує, що саме ця особа здійснила юридично значимі дії щодо його підписання. Зазначені персональні дані можуть бути відомі необмеженому колу осіб, можуть бути використані третіми особами або автоматично внесені до тексту договору самою інформаційною системою кредитодавця. Позивач не довів факту отримання відповідачем одноразового ідентифікатора. Позивач не надав доказів проходження процедури електронної ідентифікації. Таким чином, навіть якщо припустити, що певні дії в інформаційній системі здійснювалися, позивач не довів, що їх виконувала саме відповідач, а не будь-яка інша особа, яка могла володіти відповідними персональними даними. Документи, створені самим позивачем, не можуть бути єдиним доказом укладення договору. Особливої уваги заслуговує той факт, що практично всі документи, на які посилається позивач, сформовані самим кредитодавцем або особами, які

перебувають із ним у договірних відносинах. Такі документи не є беззаперечними доказами виникнення цивільних правовідносин. У відповіді на відзив позивач зазначає, що факт видачі кредитних коштів нібито підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» та іншими документами, долученими до матеріалів справи, у зв`язку з чим, на думку позивача, відсутні підстави ставити під сумнів факт отримання відповідачем кредиту. Вказані доводи є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм цивільного законодавства, законодавства у сфері бухгалтерського обліку та процесуального права. Насамперед відповідач звертає увагу Суду на те, що предметом доказування у цій справі є не факт формування певного документа кредитодавцем або платіжним сервісом, а реальне отримання саме відповідачем грошових коштів. необхідною юридичною підставою виникнення у позичальника обов`язку щодо повернення кредиту є фактичне надання кредитних коштів, а не лише складання кредитодавцем внутрішніх документів про намір їх перерахувати. Таким чином, саме позивач повинен довести факт реального вибуття коштів зі свого володіння та їх зарахування на рахунок або платіжний засіб, який належить саме відповідачу. Однак, такого доказу суду не подано. Довідка ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» не є беззаперечним доказом отримання кредитних коштів позивач посилається на довідку ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» як на належний доказ перерахування кредитних коштів. Проте така довідка сама по собі не підтверджує факту отримання коштів саме відповідачем. Фактично зазначена довідка лише підтверджує формування певного інформаційного повідомлення в системі платіжного сервісу, однак не підтверджує виникнення цивільного зобов`язання між сторонами. Особливу увагу слід звернути на те, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарської операції. Первинний документ повинен містити відомості про господарську операцію та підтверджувати факт її здійснення. Позивач не надав жодного належного доказу того, що картковий рахунок, на який нібито були перераховані кошти, належав саме відповідачу. Матеріали справи не містять: договору банківського рахунку; підтвердження відкриття рахунку; інформації банку про власника картки; документів щодо проходження фінансової ідентифікації. За таких обставин неможливо встановити, чи був рахунок відкритий на ім`я відповідача, чи перебував він у його користуванні та чи мав відповідач можливість розпоряджатися коштами, які, за твердженням позивача, були перераховані. Сам лише збіг окремих реквізитів не може вважатися належним доказом отримання кредитних коштів. Таким чином, твердження позивача про належне виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредитних коштів не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №946153 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 19.03.2026 року підтверджується той факт, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано карту № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_3 , на яку 06.03.2023 року здійснено переказ коштів на суму 5000,00 грн.

Отже, первісний кредитор ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 30.01.2024 ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» за вих. №20240130-1108 та інформаційною довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 19.03.2026 року №20.1.0.0.0/7-260309/77453-БТ.

26.01.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 2601-24-1 від 26.01.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №946153 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Позивач вказує, що за даним кредитним договором, станом на 26.01.2024 року становить 37 437,00 гривень, яка складається з: 5 000,00 грн. заборгованість за кредитом; заборгованість за процентами, відповідно до п.1.5.Кредитного договору за ставкою 1,99 за кожен день користування (726,35% річних) за період з 06.03.2023 року по 26.01.2024 року.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Отже, договір № 946153 про надання споживчого кредиту від 06.03.2023 року укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Презумпцію укладеного між сторонами електронного договору про відкриття кредитної лінії №1201-7818 від 07.05.2023 року відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованість 37 437,00 грн., яка станом на 26.01.2024 року складається: заборгованість за кредитом 5000,00 грн.; заборгованість за процентами, відповідно до п.1.5.Кредитного договору за ставкою 1,99 за кожен день користування (726,35% річних) за період з 06.03.2023 року по 26.01.2024 року.

Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в повному обсязі оскільки факт укладення кредитного договору було доведено належними та допустимими доказами.

Щодо судових витрат

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп., розмір судового збору визначено з урахуванням подачі позову через системі «Електронний суд».

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02.08.2024;

- довіреність від 18.09.2025 року;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- копія акту приймання-передачі наданих послуг №116 від 04.11.2025;

- витяг з реєстру №1 до акту приймання -передачі наданих послуг №116 до договору №02.08.2024 року про надання юридичних послуг від 04.11.2025 року;

- платіжна інструкція кредитного переказу від 06.11.2025 року №3337.

Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджена сума витрат на правову допомогу 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Руденко Костянтин Васильович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», ЄДРПОУ 41915308, заборгованість за договором №946153 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.03.2023 року станом на 26.01.2024 року у розмірі 37 437,00 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 32 437,00 грн.

Стягнути з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598 витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 гривень та витрати на професійну правову допомогу в сумі 10000 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.

В порядку п. 4. ч. 5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження юридичної особи: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Колодіна