Рішення № 138583915, 29.07.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2432/26

29 липня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому просить:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі в період з 20.07.1979 по 11.11.1983, з 12.12.1986 по 14.01.1988, з 15.01.1988 по 19.02.1990 та перерахунку пенсії, оформленої відповіддю №2649-2410/1-02/8-1900/26 від 26.02.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, зарахувати до стажу період роботи з 20.07.1979 по 11.11.1983, з 12.12.1986 по 14.01.1988, з 15.01.1988 по 19.02.1990 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме один рік роботи в указані періоди часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців та провести перерахунок пенсії, прийнявши відповідне рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка у зв`язку з наявністю трудового стажу у районах Крайньої Півночі, який повинен бути обрахований на пільгових умовах, а саме один рік роботи за один рік та шість місяців звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про перерахунок пенсії. Однак, за результатами розгляду звернення Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомлено позивачку про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 24.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

01.05.2026 від ГУ ПФУ в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечує та зазначає, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно правовими актами. Для зарахування періодів роботи з 20.07.1979 по 11.11.1983, з 12.12.1986 по 14.01.1988, з 15.01.1988 по 19.02.1990 в районах Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР в кратному обчисленні, на думку представника відповідача, відсутні підстави, оскільки при зверненні за призначенням пенсії позивач не надала трудових договорів. Також заявлено, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

10.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просила зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 20.07.1979 по 11.11.1983, з 12.12.1986 по 14.01.1988 та з 15.01.1988 по 19.02.1990 у районі Крайньої Півночі на пільгових умовах (з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців) та здійснити у зв`язку з цим перерахунок її пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.02.2026 заявнику повідомлено, що пенсія за віком призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а її страховий стаж становить 15 років 7 місяців 9 днів. У листі зазначено, що підстав для пільгового обчислення періодів роботи в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців немає, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні документи, які підтверджують користування позивачем пільгами, передбаченими законодавством СРСР для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі. У зв`язку з цим відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії. Одночасно роз`яснив, що після припинення участі російської федерації в Угоді СНД від 13.03.1992 до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території РРФСР до 31.12.1991.

Матеріали справи містять копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , згідно якої позивач працювала в районах Крайньої Півночі з 20.07.1979 по 11.11.1983 в органі робітничого постачання (ОРС) тресту "Західносибірська енергомережбуд" (рос. "Запсибенергосетьстрой", у подальшому "Сургутское отделение УРСа в/о "Союззапсибэнергострой") на посаді кухаря, про що внесено записи на підставі наказу про прийняття на роботу №106/к від 23.07.1979 та наказу про звільнення №141/к від 16.11.1983; з 12.12.1986 по 14.01.1988 в органі робітничого постачання (ОРС) нафтогазовидобувного управління "Федорівськнафта" (рос. НГДУ "Федоровскнефть") на посаді кухаря 4 розряду, на підставі наказу про прийняття на роботу №106к від 12.12.1986 та наказу про переведення №5к від 14.01.1988; з 15.01.1988 по 19.02.1990 в органі робітничого постачання (ОРС) нафтогазовидобувного управління "Комсомольськнафта" (рос. НГДУ "Комсомольскнефть") на посаді кухаря 4 розряду, на підставі наказу про прийняття на роботу №2к від 15.01.1988 та наказу про звільнення №29к від 19.02.1990.

Не погодившись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у проведенні перерахунку пенсії, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 зараховуватиза один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Системний аналіз указаних положень дає підстави стверджувати, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 750/1717/16-а.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року, визначено постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029. Відповідно до зазначеного Переліку Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області, на території якого розташоване місто Сургут, віднесений до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Крім того, у трудовій книжці позивача міститься відбиток печатки про те, що місцевість роботи прирівняна до району Крайньої Півночі, що узгоджується з положеннями Постанови № 1029.

Суд констатує відсутність спору між сторонами, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з абзацом третім пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також користування пільгами, передбаченими відповідними нормативно-правовими актами.

Наведена норма містить альтернативний, а не кумулятивний перелік документів, якими можуть підтверджуватися обставини, необхідні для пільгового обчислення страхового стажу. Використання законодавцем сполучника "або" свідчить про те, що кожен із зазначених документів має самостійне доказове значення за умови, що він містить необхідні відомості.

Отже, законодавство не ставить можливість пільгового обчислення страхового стажу у залежність від подання всіх перелічених документів одночасно. Достатнім є подання одного із визначених законом документів трудової книжки, письмового трудового договору або довідки, якщо такий документ підтверджує період роботи в районах Крайньої Півночі та користування відповідними пільгами.

Відтак вимога відповідача про обов`язкове подання додаткових документів за наявності належним чином оформленої трудової книжки не ґрунтується на наведених положеннях Закону № 1058-IV, оскільки фактично зводиться до встановлення додаткових умов підтвердження стажу, які законом не передбачені.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року, визначено постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029. Відповідно до зазначеного Переліку Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області, на території якого розташоване місто Сургут, віднесений до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Крім того, у трудовій книжці позивача міститься відбиток печатки про те, що місцевість роботи прирівняна до району Крайньої Півночі, що узгоджується з положеннями Постанови № 1029.

Як встановлено судом та вбачається з відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , позивач працювала в районах Крайньої Півночі:

з 20.07.1979 по 11.11.1983 в органі робітничого постачання (ОРС) тресту "Західносибірська енергомережбуд" (рос. "Запсибенергосетьстрой", у подальшому "Сургутское отделение УРСа в/о "Союззапсибэнергострой") на посаді кухаря, про що внесено записи на підставі наказу про прийняття на роботу №106/к від 23.07.1979 та наказу про звільнення №141/к від 16.11.1983;

з 12.12.1986 по 14.01.1988 в органі робітничого постачання (ОРС) нафтогазовидобувного управління "Федорівськнафта" (рос. НГДУ "Федоровскнефть") на посаді кухаря 4 розряду, на підставі наказу про прийняття на роботу №106к від 12.12.1986 та наказу про переведення №5к від 14.01.1988;

з 15.01.1988 по 19.02.1990 в органі робітничого постачання (ОРС) нафтогазовидобувного управління "Комсомольськнафта" (рос. НГДУ "Комсомольскнефть") на посаді кухаря 4 розряду, на підставі наказу про прийняття на роботу №2к від 15.01.1988 та наказу про звільнення №29к від 19.02.1990.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу в районі Крайньої Півночі, а саме відомості про підприємство, назву посади, дані про реквізити наказу про прийняття та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до стажу спірних періодів роботи позивача у зв`язку з відсутністю трудового договору, є безпідставними, оскільки зазначене підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування спірних періодів до його страхового стажу.

За приписами частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії 10.02.2026, тобто до 15 числа місяця включно, суд дійшов висновку, що відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсії має бути проведений з 01.02.2026.

З метою належного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу за періоди роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 20.07.1979 по 11.11.1983, з 12.12.1986 по 14.01.1988 та з 15.01.1988 по 19.02.1990, з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 18.04.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового обчислення стажу за періоди роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 20.07.1979 по 11.11.1983, з 12.12.1986 по 14.01.1988 та з 15.01.1988 по 19.02.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу за періоди роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 20.07.1979 по 11.11.1983, з 12.12.1986 по 14.01.1988 та з 15.01.1988 по 19.02.1990, з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Острів,Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47728, РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження : майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769);

Головуючий суддя Баб`юк П.М.