Ухвала суду № 138582992, 22.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3404/26

провадження № 4-с/208/26/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, в складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засіданні Золотоноші А.Р., заявник ОСОБА_1 , представника боржника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання вчинити певні дії, боржник ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на неправомірні дії дії посадових осіб Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо нездійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №66359902 за період з 11 жовтня 2019 року по 29 липня 2021 року, а також зобов`язати орган державної виконавчої служби здійснити відповідний перерахунок заборгованості за вказаний період.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що 16 жовтня 2019 року Покровським міськрайонним судом Донецької області у цивільній справі №235/7140/19 було видано судовий наказ, яким з ОСОБА_3 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що вказаний судовий наказ є чинним та підлягає виконанню у повному обсязі відповідно до визначеного судом періоду стягнення аліментів.

Як вказує скаржник, у подальшому судовий наказ було пред`явлено до примусового виконання до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області, у зв`язку з чим державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №66359902.

Разом із тим, зазначає, що державним виконавцем неправомірно визначено період фактичного нарахування заборгованості зі сплати аліментів лише з 29 липня 2021 року, оскільки відповідно до судового наказу аліменти підлягали стягненню починаючи з 11 жовтня 2019 року.

Скаржник зазначає, що при здійсненні виконавчих дій державний виконавець повинен був керуватися саме змістом судового наказу, а не датою, зазначеною у заяві про пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки така заява не може змінювати зміст судового рішення.

Також посилається на те, що визначення у заяві про відкриття виконавчого провадження дати початку стягнення аліментів з 29 липня 2021 року не позбавляє її права на отримання аліментів за попередній період, оскільки відповідний обов`язок боржника виник на підставі судового наказу саме з 11 жовтня 2019 року.

Скаржник зазначає, що у період з жовтня 2019 року по липень 2021 року боржник добровільно не виконував у повному обсязі рішення суду щодо сплати аліментів, а тому, на її думку, у державного виконавця були наявні підстави для нарахування заборгованості за весь період, визначений судовим наказом.

Крім того, скаржник вказує, що після звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про проведення перерахунку заборгованості вона отримала відмову у здійсненні такого перерахунку.

Так, 13 січня 2026 року вона звернулася до виконувача обов`язків начальника Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області із заявою про здійснення перерахунку аліментів у виконавчому провадженні №66359902.

За результатами розгляду вказаної заяви листом від 19 січня 2026 року їй було відмовлено у поновленні нарахування заборгованості зі сплати аліментів за попередній період.

У подальшому, 04 лютого 2026 року, скаржник повторно звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про внесення змін до постанови про відкриття виконавчого провадження №66359902 та проведення перерахунку заборгованості за період з 11 жовтня 2019 року по 29 липня 2021 року, оскільки вказала про помилковість вказаної дати щодо прохання розпочати стягнення аліментів з 29 липня 2021 року.

Листом від 09 лютого 2026 року їй повторно було відмовлено у проведенні такого перерахунку з посиланням на те, що саме стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження було визначено дату початку примусового стягнення аліментів 29 липня 2021 року, а зміна такого періоду можлива лише на підставі судового рішення.

Не погоджуючись із зазначеними діями та вважаючи, що державним виконавцем допущено бездіяльність щодо належного виконання судового наказу, ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України та Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду її звернення листом від 09 березня 2026 року було повідомлено про відсутність підстав для поновлення нарахування заборгованості зі сплати аліментів за період з 11 жовтня 2019 року, оскільки період примусового виконання був визначений стягувачем у заяві про пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Скаржник вважає такі дії та рішення органу державної виконавчої служби незаконними, оскільки, на її думку, вони призвели до неповного виконання судового наказу та порушення її прав як стягувача.

Також у скарзі ОСОБА_1 зазначає, що бездіяльність державного виконавця має триваючий характер, оскільки заборгованість зі сплати аліментів за спірний період до цього часу не нарахована, а тому строк звернення до суду зі скаргою нею не пропущено.

Враховуючи викладене, скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 11 жовтня 2019 року по 29 липня 2021 року.

Заявник вказує, що зверталася до органів державної виконавчої служби із заявами про здійснення перерахунку заборгованості, однак отримала відмови, які вважає незаконними.

20.05.2026 року від представника боржника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 надійшли пояснення, у поданих додаткових поясненнях просить суд відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Зазначає, що між сторонами з 02 вересня 2011 року перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син ОСОБА_4 . У 2019 році у зв`язку з погіршенням сімейних відносин ним було подано позов про розірвання шлюбу, однак після надання судом строку для примирення сімейні відносини між сторонами фактично відновилися. Подружжя продовжувало спільно проживати, вести спільне господарство, разом виховувати дитину та забезпечувати її матеріальні потреби.

Вказує, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 було отримано судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Разом із тим, у період з моменту видачі судового наказу та до пред`явлення його до примусового виконання у 2021 році, аліментні зобов`язання фактично виконувалися ним добровільно. Він забезпечував дитину необхідним, оплачував витрати на харчування, лікування, навчання, дозвілля, комунальні послуги, придбання речей та інші потреби сім`ї.

На думку боржника, саме фактичним виконанням ним батьківського обов`язку пояснюється те, що стягувач протягом тривалого часу не пред`являла судовий наказ до виконання, не заявляла вимог щодо наявності заборгованості та не вчиняла дій щодо примусового стягнення аліментів за період спільного проживання сторін.

Зазначає, що у 2021 році після припинення сімейних відносин та окремого проживання сторін, ОСОБА_1 звернулася із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій самостійно визначила період стягнення аліментів з 29 липня 2021 року. На підставі цієї заяви державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 66359902 та здійснювалося виконання судового наказу саме з визначеної стягувачем дати.

Вважає, що зазначення у заяві про примусове виконання судового наказу дати початку стягнення аліментів не було випадковим, а відповідало фактичним сімейним обставинам сторін, оскільки до цього часу вони проживали однією сім`єю та спільно утримували дитину.

Також боржник посилається на те, що після відкриття виконавчого провадження стягувач не оскаржувала постанову державного виконавця, не заперечувала проти визначеного періоду стягнення та не ставила питання про неправильність розрахунку заборгованості. Лише після зміни судом розміру аліментів у бік зменшення ОСОБА_1 почала вимагати проведення перерахунку за попередній період, фактично змінюючи свою попередню правову позицію.

Щодо строку звернення зі скаргою до суду боржник зазначає, що скарга подана з пропуском встановленого законом строку. Вказує, що про відмову державного виконавця у здійсненні перерахунку стягувачу було відомо ще у січнілютому 2026 року, однак до суду зі скаргою вона звернулася лише 20 березня 2026 року. При цьому клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою та обґрунтування поважності причин його пропуску не подавала.

На думку боржника, звернення стягувача до органів вищого рівня державної виконавчої служби та Міністерства юстиції України не зупиняє та не продовжує строк на судове оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, оскільки такий строк визначений нормами цивільного процесуального законодавства.

Також заперечує проти доводів стягувача про наявність триваючої бездіяльності державного виконавця. Зазначає, що виконавче провадження здійснювалося, державним виконавцем були вчинені необхідні виконавчі дії, визначено порядок та період стягнення аліментів, а предметом спору фактично є незгода стягувача з прийнятим рішенням щодо відмови у проведенні перерахунку.

Таким чином, ОСОБА_3 вважає, що державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень, підстав для здійснення перерахунку заборгованості за період з 11 жовтня 2019 року по 29 липня 2021 року не було, оскільки у цей період дитина фактично утримувалася батьком добровільно.

З огляду на викладене просить суд врахувати наведені обставини, визнати доводи скарги необґрунтованими та відмовити у її задоволенні.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янське від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримала скаргу та просили суд задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на підстави зазначені у скарзі та в запереченнях на додаткові пояснення.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_3 ОСОБА_2 , заперечувала проти задоволення скарги та просила суд відмовити у задоволенні вимог, посилаючись на підстави зазначені у додаткових поясненнях по справі.

В судове засідання представник Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши скаржника, представника боржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2019 року Покровським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ у справі №235/7140/19, яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 11 жовтня 2019 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у липні 2021 року стягувач звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового наказу.

При цьому у зазначеній заяві стягувачем було визначено період, з якого необхідно здійснювати стягнення аліментів, а саме з 29 липня 2021 року.

На підставі вказаної заяви державним виконавцем відкрито виконавче провадження №66359902.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а також визначений у ній порядок виконання рішення суду, стягувачем не оскаржувалися.

Суд звертає увагу, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а державний виконавець при його здійсненні зобов`язаний діяти лише у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.

Державний виконавець не має повноважень самостійно змінювати зміст судового наказу, визначати інший період виникнення заборгованості чи здійснювати перерахунок за минулий період без відповідних правових підстав.

У даному випадку державний виконавець діяв на підставі заяви стягувача та документів, поданих для відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, судом враховується, що відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Судом встановлено, що питання щодо періоду нарахування аліментів у виконавчому провадженні №66359902 було відомо стягувачу з моменту відкриття виконавчого провадження у 2021 році.

При цьому постанову про відкриття виконавчого провадження та визначений державним виконавцем порядок виконання судового наказу заявник у передбачений законом строк не оскаржувала.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про здійснення перерахунку аліментів за період з 11 жовтня 2019 року по 29 липня 2021 року.

За результатами розгляду зазначеної заяви державним виконавцем було надано відповідь від 19 січня 2026 року про відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

Також 09 лютого 2026 року заявнику повторно повідомлено про відсутність законних підстав для зміни періоду нарахування заборгованості, оскільки при пред`явленні виконавчого документа до виконання саме стягувачем було визначено дату початку примусового стягнення.

Разом із тим, зі скаргою до суду ОСОБА_1 звернулася лише 20 березня 2026 року.

Заявником не подано до суду клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою, а також не наведено обставин, які могли б бути визнані поважними причинами пропуску такого строку.

Посилання заявника на те, що бездіяльність державного виконавця є триваючою, суд оцінює критично.

Поняття триваючого правопорушення передбачає наявність безперервного невиконання суб`єктом визначеного законом обов`язку, яке продовжується у часі.

Разом з тим, у даному випадку державним виконавцем не допущено бездіяльності щодо здійснення виконавчих дій. Виконавче провадження було відкрито, визначено порядок виконання рішення суду, здійснювалося нарахування аліментів та вживалися заходи примусового виконання.

Предметом спору фактично є не невчинення державним виконавцем будь-яких дій, а незгода стягувача із визначеним порядком виконання судового наказу та відмова державного виконавця змінити період нарахування заборгованості.

Така відмова є окремим процесуальним рішенням державного виконавця, про яке заявнику було відомо з моменту його отримання, а тому строк на його оскарження повинен обчислюватися саме з цього моменту.

Подальше звернення заявника до органів державної виконавчої служби вищого рівня та Міністерства юстиції України не змінює моменту початку перебігу процесуального строку та не може бути підставою для необмеженого у часі оскарження дій або рішень державного виконавця.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд критично оцінює та не бере до уваги письмові пояснення свідків, надані боржником, оскільки наведені у них відомості стосуються переважно особистих обставин сімейних правовідносин сторін, у період до відкриття виконавчого провадження.

Разом із тим, предметом розгляду даної скарги є перевірка правомірності дій (бездіяльності) посадових осіб органу державної виконавчої служби під час виконання судового наказу, а не встановлення факту припинення чи виконання аліментного зобов`язання сторонами у добровільному порядку.

Крім того, письмові пояснення осіб, які не були допитані судом як свідки з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, самі по собі не можуть замінювати належні та допустимі докази, які підтверджують обставини, що мають значення для вирішення питання про правомірність дій державного виконавця.

Скаржник звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження, визначила дату початку примусового виконання рішення 29 липня 2021 року.

Суд зазначає, що учасник виконавчого провадження, реалізуючи свої процесуальні права, повинен діяти добросовісно та послідовно. Зміна власної правової позиції через значний проміжок часу не може покладати на державного виконавця обов`язок здійснювати дії, які виходять за межі його повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень, а підстав для визнання його дій чи бездіяльності неправомірними не встановлено.

Доводи скаржника щодо необхідності проведення перерахунку заборгованості по аліментах фактично зводяться до необхідності зміни порядку виконання судового наказу, що не може бути здійснено в межах розгляду скарги на дії державного виконавця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 122, 123, 126, 127, 247, 447 - 451 ЦПК України, статтями 18, 26, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник ОСОБА_3 , - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С. М. Похваліта