Рішення № 138582905, 20.07.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2756/26

Провадження № 2/209/2255/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

На обґрунтування позову зазначено, що 27 лютого 2025 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 592825282 на суму 15000 грн., який був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону. 29 квітня 2025 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № МВ-ТП/33, за яким ТОВ "Таліон Плюс" набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором. 30 вересня 2025 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Юніт Капітал" уклали договір факторингу № 30/0925-01, відповідно до якого ТОВ "Юніт Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 53313 грн., з яких: 15000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 29913 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 900 грн. заборгованість за комісією, 7500 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Таким чином, позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором та просить стягнути заборгованість, що по ньому утворилась, за винятком штрафних санкцій в розмірі 7500 грн., тобто в розмірі 45813 грн.

12 травня 2026 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

15 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що він визнає свій обов`язок повернути фактично отримані кредитні кошти в розмірі 15000 грн., однак не визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього процентів, оскільки вважає їх розмір перебільшеним і не співмірним із сумою основного зобов`язання. Просить врахувати, що він є військовослужбовцем і зв`язку із виконанням ним обов`язків військової служби в умовах дії воєнного стану та особливого періоду, має ряд захворювань, які суттєво впливали на можливість належного контролю за фінансовими зобов`язаннями та своєчасність виконання умов кредитного договору. Просить позов задовольнити частково.

17 червня 2026 року від представниці позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначено, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 592825282 від 27 лютого 2025 року в розмірі 15900 грн., з яких: 15000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 900 грн. заборгованість за комісією, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Сторони подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 лютого 2025 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 592825282, який був підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора QPRA, надісланого на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 , та відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 15000 грн. на строк до 5 років (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення), які було перераховано на його картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом і комісію за надання кредиту в розмірі 900 грн. Ці обставини підтверджуються копією договору, правилами надання коштів, алгоритмами дій споживача та кредитора, довідкою, платіжним дорученням, паспортом споживчого кредиту, листом АТ «ПУМБ» (а.с. 12-29, 55, 65 та у електронному вигляді), а також визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором № 592825282 від 27 лютого 2025 року, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" в розмірі 31557 грн., з яких: 15000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8157 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 900 грн. заборгованість за комісією, 7500 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 50).

29 квітня 2025 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/33, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги за договором № 592825282 від 27 лютого 2025 року в розмірі 31557 грн., що підтверджується копією договору факторингу, витягом з реєстру вимоги, актом звірки, листом про сплату фінансування (а.с. 30-40).

Внаслідок ухилення відповідача від виконання зобов`язання за договором № 592825282 від 27 лютого 2025 року, у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» у розмірі 53313 грн., з яких: 15000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 29913 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 900 грн. заборгованість за комісією, 7500 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 51-52).

30 вересня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ "Юніт Капітал" уклали договір факторингу № 30/0925-01, за яким ТОВ "Юніт Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 592825282 від 27 лютого 2025 року в розмірі 53313 грн. Ці обставини підтверджуються копією договору факторингу з додатками, витягом з реєстру прав вимоги № 1, актом прийому-передачі реєстру прав вимог № 1, платіжною інструкцією (а.с. 40-49).

Станом на 18 березня 2026 року заборгованість відповідача за договором № 592825282 від 27 лютого 2025 року становить 53313 грн., з яких: 15000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 29913 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 900 грн. заборгованість за комісією, 7500 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 53).

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 тощо.

Отже, як вбачається з кредитного договору, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2022 рок у справі № 756/6038/20, незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладений договір № 592825282 від 27 лютого 2025 року та договори факторингу відповідають вимогам закону, зобов`язання по зазначеному договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально, тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 592825282 від 27 лютого 2025 року в розмірі 15900 грн., з яких: 15000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 900 грн. заборгованість за комісією.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 76, 78, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" (ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 34, офіс 333) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за договором № 592825282 від 27 лютого 2025 року в розмірі 15900 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот) гривень, з яких: 15000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 900 грн. заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судові витрати на плату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Л. Шендрик