Ухвала суду № 138582700, 28.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33304/24

УХВАЛА

28 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.08.2017,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.08.2017.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2024 позовні вимоги задовольнив, а саме вирішив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.08.2017;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 19.08.2017 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Вказане рішення суду набрало законної сили 27.08.2025.

15.06.2026 від представника відповідача надійшла заява, в якій представник просив задовольнити заяву Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року по справі на 120 діб.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України заява розглянута в порядку письмового провадження.

Суд встановив, що подана відповідачем заява обґрунтована тим, що з урахуванням внесень змін до державного бюджету на 2025 рік, розподілу коштів на новий бюджетний 2026 рік, очікування коштів від міжнародних партнерів задля виділення коштів для потреб оборони в тому числі покриття сум на виконання рішень судів, що набрали законної сили, направлені заявки на фінансування органу вищого штабу (академія є 3 розпорядником бюджетних коштів) станом на день подання дійсної заяви кошти на жаль не виділенні, що позбавляє можливості добровільного виконання рішення суду. Академія в свою чергу вживає ряд вичерпних заходів щодо їх отримання й подальшої виплати (виконання рішення суду добровільним порядком) однак з урахуванням законодавчо визначених процедур виділення коштів, а також перерозподілу Міністерством фінансів, а в подальшому зарахування фінансів 3 розпорядникам коштів як академія, кошти відсутні на рахунках для виконання рішення суду, станом на день подання заяви. При цьому, через важкий стан фінансування держави, у тому числі, Військової академії (м. Одеса) всі наявні фінансові ресурси, йдуть на потреби оборони, з врахуванням направлених академією заявок на фінансування рішень судів, потреба у вказаному рішенні також ще є не задоволена, та кошти не виділені, з моменту отриманням фінансування, рішення суду буде виконано у найкоротший час у добровільному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду..

Частинами 3-5 ст.378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що підставою для відстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим.

Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.

Під час розгляду заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

У постанові від 06 грудня 2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).

Суд вважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

У заяві про відстрочення представник зазначив, що Військовою академією направлено клопотання до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на отримання письмової згоди на виконання вказаного рішення суду, а також відповідні заявки на виділення коштів.

В свою чергу, суд зазначає, що в заяві про відстрочення виконання рішення суду представником заявника констатується, що Військова академія (м. Одеса) є розпорядником коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом Сухопутні війська Збройних Сил України та військовою академією (м. Одеса) направляються розрахунки та заяви на виділення коштів для виконання вказаного рішення суду. Але станом на момент подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, військова академія (м. Одеса) досі не отримала відповіді від забезпечувального фінансового органу Сухопутних військ Збройних Сил України, а також отримання коштів не відбулось.

Водночас відсутність на рахунках боржника коштів не є тією виключною підставою (непереборною обставиною), з якою законодавець пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

Між тим, невиконання відповідачем рішення суду не є підставою для відстрочення його виконання.

Суд звертає увагу, що надання вказаних доказів у будь-якому випадку не звільняє відповідача від обов`язку виплатити нараховані суми, навіть якщо такий обумовлений вчиненням дій іншими суб`єктами. Суд у рішенні зобов`язав відповідача не тільки нарахувати грошове забезпечення, а й виплатити його, тому, на переконання суду, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.

Також, заява не містить підстав вважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду (на 120 днів) буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.

При цьому, заявником не надано належних пояснень того, яким чином відстрочення судом виконання судового рішення сприятиме його виконанню після закінчення терміну відстрочення, а також яких заходів вживає скаржник для виконання вказаного рішення суду в якомога коротші строки.

За таких обставин, суд уважає, що заява представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, а рішення суду в цій справі є обов`язковим до виконання.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 256Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту іі підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти з днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО