Рішення № 138582045, 29.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Київ справа №640/21216/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києві звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо порушення вимог ст. 116 КЗпП України, які виразились в тому, що при звільненні 14.08.2017 позивачу виплата всіх сум, що належать йому від СБ України, не була проведена в день звільнення, а заробітна плата (грошове забезпечення) за відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум в розмірі 49 751,83грн. за період з 29.03 - 31.05.2017 була виплачена 28 серпня 2017 року;

визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо порушення вимог ст. 116 КЗпП України, які виразились в тому, що при звільненні 14.08.2017 позивачу виплата всіх сум, що належать йому від СБ України, не була проведена в день звільнення, а заробітна плата (грошове забезпечення) за відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум в розмірі 46 200,44грн. за період з 01.06 - 14.08.2017 була виплачена 07 вересня 2017 року;

визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо порушення вимог ст. 116 КЗпП України, які виразились в тому, що при звільненні 14.08.2017 позивачу виплата всіх сум, що належать йому від СБ України, не була проведена в день звільнення, а одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в сумі 254 405,91грн. за відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум була виплачена 07 листопада 2017 року;

визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо порушення вимог ст. 116 КЗпП України, які виразились в тому, що при звільненні 14.08.2017 позивачу виплата всіх сум, що належать йому від СБ України, не була проведена в день звільнення, а нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2017 роки, в сумі 26 382,83грн. за відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум була виплачена 01 грудня 2022 року;

зобов`язати Службу безпеки України обчислити та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного повного розрахунку, тобто з 15.08.2017 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 30.11.2022 (день, що передував остаточному розрахунку) у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 14.12.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача щодо несвоєчасної виплати заробітної плати за період з 29.03 - 31.05.2017 та з 01.06 - 14.08.2017; несвоєчасної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в сумі 254 405,91грн. та несвоєчасної виплати грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом Служби безпеки України №909-ОС від 11.08.2017 ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом «а» п. 61, підпунктом «б» п. 62 та підпунктом «б» п. 88-1 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (за станом здоров`я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) у запас Служби безпеки України, виключивши його зі списків особового складу з 14 серпня 2017 року.

Листом Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 25.09.2017 №21/2/2-Л-9/5 позивача було повідомлено, що грошове забезпечення за період з 29.03 - 31.05.2017 виплачено 28.08.2017 у розмірі 49 751,83грн. та за період з 01.06 - 14.08.2017 виплачено 07.09.2017 у розмірі 46 200,44грн.

Листом Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 09.11.2017 №21/2/2-Л-11-12/5 позивача було повідомлено, що одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 254 405,91грн. він особисто отримав в касі 07.11.2017.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №640/8387/20 зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно, тривалістю 14 календарних днів щорічно, а всього 42 дні виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто станом на 14 серпня 2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи роздруківки з Ощадбанку на його рахунок 01.12.2022 надійшла сума у розмірі 26 382,83грн. на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №640/8387/20.

На думку позивача, вказане свідчить про те, що у нього виникло право відповідно до статті 117 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час неправомірної затримки виплати грошового забезпечення (заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій) при звільненні.

Вважаючи протиправними дії відповідача та у зв`язку із цим про зобов`язання вчинити дії, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу вимог статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців..

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд зазначає, що закріплені у статтях 116, 117 КЗпП норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці працівників органів Служби безпеки України, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП як таких, що є загальними та поширюються на спірні правовідносини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.

Як зазначалося вище, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Отже, обов`язок з виплати середнього заробітку відповідно до статті 117 виникає у роботодавця у разі не проведення зі звільненим працівником розрахунку у день звільнення. Важливо відмітити, що при вирішенні питання можливості застосування статті 117 КЗпП, обов`язково має досліджуватися вина роботодавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, при звільненні позивача з військової служби з 14.08.2017 йому не нараховано та не виплачено:

- одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 254 405,91грн., яка була виплачена лише 07.11.2017;

- грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік включно, яка була виплачена лише 01.12.2022 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №640/8387/20.

Крім того, позивачу після звільнення була виплачена заробітна плата, а саме: за період з 29.03 - 31.05.2017 виплачено лише 28.08.2017 у розмірі 49 751,83грн. та за період з 01.06 - 14.08.2017 виплачено лише 07.09.2017 у розмірі 46 200,44грн.

З огляду на це, а також враховуючи висновок Верховного Суду викладений у постанові від 11.08.2021 у справі №640/9375/20, відповідач має виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, а саме: з 15.08.2017 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 30.11.2022 (день, що передував остаточному розрахунку) у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Правила обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № (далі - Порядок №100).

Згідно з пунктом 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не надано доказів своєчасної сплати позивачу сум спірних складових грошового забезпечення, як і не надано доказів самостійної сплати середнього заробітку за час затримки такого розрахунку при звільненні.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо порушення вимог ст. 116 КЗпП України, які виразились в тому, що при звільненні 14.08.2017 ОСОБА_1 виплата всіх сум, що належать йому від Служби безпеки України, не була проведена в день звільнення, а заробітна плата (грошове забезпечення) за відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум в розмірі 49 751,83грн. за період з 29.03.2017 по 31.05.2017 була виплачена 28 серпня 2017 року.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо порушення вимог ст. 116 КЗпП України, які виразились в тому, що при звільненні 14.08.2017 ОСОБА_1 виплата всіх сум, що належать йому від Служби безпеки України, не була проведена в день звільнення, а заробітна плата (грошове забезпечення) за відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум в розмірі 46 200,44грн. за період з 01.06.2017 по 14.08.2017 була виплачена 07 вересня 2017 року.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо порушення вимог ст. 116 КЗпП України, які виразились в тому, що при звільненні 14.08.2017 ОСОБА_1 виплата всіх сум, що належать йому від Служби безпеки України, не була проведена в день звільнення, а одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в сумі 254 405,91грн. за відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум була виплачена 07 листопада 2017 року.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо порушення вимог ст. 116 КЗпП України, які виразились в тому, що при звільненні 14.08.2017 ОСОБА_1 виплата всіх сум, що належать йому від Служби безпеки України, не була проведена в день звільнення, а нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані 42 календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 - 2017 роки, в сумі 26 382,83грн. за відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум була виплачена 01 грудня 2022 року.

Зобов`язати Службу безпеки України обчислити та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного повного розрахунку, тобто з 15.08.2017 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 30.11.2022 (день, що передував остаточному розрахунку) у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.