Рішення № 138581130, 29.07.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/5334/26

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський" до Черняхівської селищної ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Головинський"з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 63 сесії VIII скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19.12.2025 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності Черняхівської селищної територіальної громади";

- зобов`язати Черняхівську селищну раду Житомирського району Житомирської області надати ТОВ Головинський дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності з кадастровим номером 1825655100:04:011:0007 площею 3,8080 га (п.1), з кадастровим номером 1825655500:03:000:0201 площею 2,2650 га (п.2), з кадастровим номером 1825655500:03:000:0199 площею 68,1044 га (п.3), з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060 площею 5,1959 га (п.4) ;

- визнати протиправним та скасування рішення 63 сесії VIII скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19.12.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та надання згоди на встановлення земельного сервітуту і укладення договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності на території Черняхівської селищної ради".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про протиправність оскаржуваних рішень, оскільки такі прийняті без дотримання вимог земельного законодавства. Зазначає, що протиправність дій Черняхівської селищної ради щодо неприйняття рішення за клопотаннями ТОВ «Головинський» від 09.06.2025 у встановлений законом строк свідчить про невиконання покладеного на неї обов`язку розгляду заяв та прийняття рішення у спосіб визначений законом, що порушує права позивача на належний розгляд його звернення та реалізацію права користування земельною ділянкою. Позивач вважає встановлення сервітуту, в даному випадку, на земельну ділянку, користувачем якої є ТОВ "Головинський", без отримання погодження останнього, незаконним.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Лімітід Груп як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

До суду від відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за безпідставністю. Зазначає, що селищна рада приймаючи оскаржуване рішення в межах своїх повноважень, визначених статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, дійшла висновку, що поділ ділянок, зазначених в рішенні, зокрема, і земельної ділянки на якій передбачено реалізацію діяльності з надрокористування (згідно зі спеціальним дозволом № 6500), суперечить інтересам громади щодо отримання стабільних надходжень до бюджету та раціонального використання земельних ділянок громади. Стверджує, що повноваження відповідача щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є дискреційним, оскільки в цьому випадку у відповідача є два варіанти поведінки, а саме надати згоду або відмовити у її наданні. Зазначає, що відмова у наданні дозволу на поділ є не порушенням технічної процедури, а правомірним актом розпорядження майном громади з метою його найбільш раціонального використання та наповнення бюджету. Стверджує, що селищна рада, діючи в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством України, враховуючи спеціальний дозвіл на користування надрами, прийняла спірні рішення.

Представник третьої особи до суду подав пояснення (вх.№15625/26 від 05.03.2026), в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач до суду подав заперечення на пояснення третьої особи (вх.№17686/26 від 11.03.2026), в яких не відступив від наведеної у позовній заяві правової позиції. Окрім іншого відмітив, що позивачем, без жодних зволікань, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, відразу вчинялися дії з метою документального оформлення право користування земельною ділянкою на якій розміщенні такі об`єкти. На противагу вказаному, відповідачем в порушення положень Земельного кодексу України, з ігноруванням принципу черговості розгляду заяв, за результатами розгляду заяви ТОВ "Лімітід Груп" за №022/009 від 27.11.2025 прийнято рішення від 19.12.2025, яким затверджено ТОВ "Лімітід Груп" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки комунальної власності, на яку поширюється право земельного сервітуту, загальною площею 5,1959 га з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060. Однак заява ТОВ Головинський, що надійшла набагато раніше (09.06.2025) розглянута відповідачем - 19.12.2025 та підставою відмови стали обставини які слугували наданню такої земельної ділянки іншій особі - ТОВ Лімітід Груп. З огляду на вказане, позивач стверджує, що в результаті незаконних дій та зволікань Черняхівської селищної ради у ТОВ Головинський відсутня можливість реєстрації речового права щодо користування земельною ділянкою загальною площею 5,1959 га з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060.

Позивач до суду направив відповідь на відзив (вх.№21257/26 від 23.03.2026).

Представник третьої особи до суду подав додаткові пояснення (вх.№21891/26 від 25.03.2026).

Представник відповідача до суду подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№22518/26 від 27.03.2026).

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "Головинський" на підставі договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу та земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Головинський камінь" 07.02.2025 року, придбало у останнього єдиний майновий комплекс, у тому числі будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 5,1959 га з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060.

У червні 2025 року ТОВ "Головинський" як власник єдиного майнового комплексу, звернулося до Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області із заявою від 09.06.2025 вих. №24 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок під єдиним майновим комплексом, у тому числі щодо поділу земельної ділянки площею 5,1959 га (кадастровий номер 1825687600:07:000:0060), на яких розташований єдиний майновий комплекс, з метою викупу їх відповідно статті 128 Земельного кодексу України.

Листом Черняхівської селищної ради від 07.07.2025 за №0212/2070 позивача повідомлено, що дане питання потребує додаткового вивчення.

У грудні 2025 року ТОВ "Головинський" повторно звернулось до Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області з листами (від 08.12.2025 вих. №49 та від 16.12.2025 вих. №51) щодо належного розгляду попередніх заяв товариства про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельних ділянок, в тому числі й земельної ділянки кадастровий номер 1825687600:07:000:0060.

19.12.2025 року, за результатами розгляду клопотань ТОВ "Головинський" №24, №25, №26, №27 від 09.06.2025 шістдесят третьою сесією VIII скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області прийнято рішення "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності Черняхівської селищної територіальної громади", яким відмовлено ТОВ "Головинський" у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності з кадастровим номером 1825655100:04:011:0007 площею 3,8080 га (п.1), з кадастровим номером 1825655500:03:000:0201 площею 2,2650 га (п.2), з кадастровим номером 1825655500:03:000:0199 площею 68,1044 га (п.3), з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060 площею 5,1959 га (п.4) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (11.01), (на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що входять до майнового комплексу ТОВ "Головинський"), з метою більш раціонального використання вказаних земельних ділянок та наповнення бюджету Черняхівської селищної ради.

При цьому, 19.12.2025 року за результатами розгляду заяви ТОВ "Лімітід Груп" за №022/009 від 27.11.2025 шістдесят третьою сесією VIII скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та надання згоди на встановлення земельного сервітуту і укладення договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності на території Черняхівської селищної ради", яким:

- затверджено ТОВ "Лімітід Груп" (ЄДРПОУ 42973753) технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки комунальної власності, на яку поширюється право земельного сервітуту, загальною площею 5,1959 га з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться за межами с. Сліпчиці Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, враховуючи спеціальний дозвіл на користування надрами за реєстраційним номером 6500 від 27.04.2021, виданий ТОВ "Лімітід Груп";

- встановлено строковий платний земельний сервітут на частину земельної ділянки площею 4,8622 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060, загальною площею 5,1959 га, яка розташована за межами с. Сліпчиці Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області;

- доручено селищному голові (Наталії РЕВЧУК) укласти з ТОВ "Лімітід Груп" (ЄДРПОУ 42973753) договір строкового платного земельного сервітуту на земельну ділянку, на яку поширюється право земельного сервітуту (право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у т.ч. дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об"єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови, що при цьому не порушуються права землевласника), за межами с. Сліпчиці Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області;

- встановлено строк дії земельного сервітуту (на період дії спеціального дозволу на користування надрами за реєстраційним номером 6500 від 27.04.2021) до 27.04.2041 року;

- встановлено плату за користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 даного рішення, на яку поширюється дія земельного сервітуту у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки, чинної на базовий податковий (звітний) період.

- ТОВ "Лімітід Груп" зобов`язано провести державну реєстрацію договору земельного сервітуту на земельну ділянку, на яку поширюється право земельного сервітуту відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Згідно статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до пункту «в» частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Абзацом 1 частини 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, до повноважень сільських, селищних, міських рад належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 ЗК України.

Відповідно до статті 122 ЗК України суб`єкт владних повноважень розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Головинський» звернулося до Черняхівської селищної ради з клопотаннями від 09.06.2025 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, однак рішення Черняхівської селищної ради за результатами розгляду клопотань було прийнято лише 19.12.2025, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 123 ЗК України.

За приписами частини першої статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97- ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною другою статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, Черняхівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування зобов`язана була розглянути у визначений законодавством місячний строк клопотання позивача від 09.06.2025 про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Відповідно до рішення 63 сесії VIII скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19.12.2025 ТОВ "ГОЛОВИНСЬКИЙ" відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за кадастровим номером 1825655100:04:011:0007 площею 3,8080 га (п.1), з кадастровим номером 1825655500:03:000:0201 площею 2,2650 га (п.2), з кадастровим номером 1825655500:03:000:0199 площею 68,1044 га (п.3), з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060 площею 5,1959 га (п.4) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуваннями надрами (11.01), ( на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що входять до майнового комплексу ТОВ "ГОЛОВИНСЬКИЙ"), яка розташована на території Черняхівської селищної ради, Житомирського району, з метою більш раціонального використання земельної ділянки та наповнення бюджету Черняхівської селищної ради.

Як зазначалося вище, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, нормами чинного законодавства чітко визначено обов`язок суб`єкта владний повноважень щодо прийняття рішення про надання відповідного дозволу, або ж прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу із зазначенням вичерпного переліку підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Однак, відповідачем у спірному рішенні підставою для відмови в наданні дозволів на розроблення технічної документації зазначено ...з метою більш раціонального використання земельної ділянки та наповнення бюджету Черняхівської селищної ради, що не відповідає положенням наведеним у статті 123 ЗК України.

Таким чином, оскаржуване у цій справі рішення відповідача є таким, що прийняте з порушенням вимог статті 123 ЗК України, тобто не відповідає закону, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Частинами 1 та 2 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 3, 4 статті 79-1 ЗК України).

Згідно з приписами частини 6, 7 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до частини 9, 10 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі Закон № 858-IV) встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 29 Закону №858-IV, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до статті 30 Закону № 858-IV проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Згідно зі статтею 31 Закону № 858-IV зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Згідно зі статтею 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.

Приписами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а та від 07.04.2021 року у справі № 640/4182/18.

Згідно із визначенням викладеним у частині 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Аналіз приписів статті 79-1 ЗК України свідчить про те, законодавець чітко визначив об`єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Серед видів технічної документації із землеустрою відповідно до пункту «й» статті 25 Закону № 858 зазначена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Статтею 26 Закону № 858 визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок визначений статтею 56 Закону.

Відповідно до вимог п. «є» ст. 56 Закону № 858 технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок повинна включати згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, виключний перелік документів, який включає технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, наведено у статті 56 Закону. Поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач.

Відповідно до частини 1 статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно приписів статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально.

Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту.

Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності визначено положеннями статті 124-1 ЗК України.

Так, згідно частини 1 даної статті особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з заявою у разі, якщо:

а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;

б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У заяві має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До заяви додаються:

а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);

б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;

в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.

У разі подання заяви про надання згоди на встановлення земельного сервітуту для розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій, або подання заяви про надання згоди на встановлення земельного сервітуту для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, поданої постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який відповідно до Закону України "Про електронні комунікації" внесений до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, прийняття рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту, забезпечення укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надання мотивованої відмови у встановленні земельного сервітуту здійснюється протягом 14 днів з дня реєстрації такої заяви (частина 2 статті 124-1 ЗК України).

Проте, при прийнятті спірного рішення Черняхівською селищною радою Житомирського району Житомирської області не враховано наведені вимоги земельного законодавства, та встановлено сервітут на сформованій земельній ділянці площею 5,1959 га з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060 без погодження з ТОВ "Головинський", яке є користувачем вказаної земельної ділянки.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Головинський" на підставі договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу та земельної ділянки, укладеного з ТОВ "Головинський камінь" 07.02.2025, придбало у останнього вищезазначений єдиний майновий комплекс, у тому числі будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці площею 5,1959 га з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060.

Згідно з положеннями частини 1 та 2 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності комплексу) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Таким чином, якщо об`єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на такий об`єкт до набувача переходить право користування земельною ділянкою на якій він розміщений на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Отже, ТОВ "Головинський", як власник єдиного цілісного майнового комплексу, будівлі якого розташовані на земельній ділянці площею 5,1959 га, з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060, має право на користування земельною ділянкою, на якій такий об`єкт нерухомості розташований, а тому встановлення в даному випадку сервітуту на земельну ділянку, користувачем якої є ТОВ "Головинський", без отримання погодження останнього, є незаконним.

У відповідності до положень статті 66 ЗК України, земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об"єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами).

Таким чином, надання ТОВ "Лімітід Груп" земельної ділянки з метою видобування корисних копалин з правом будівництва та розміщення споруд/об"єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, без погодження із фактичним землекористувачем, призведе до неможливості використання ТОВ "Головинський" (яке також є надрокористувачем) будівель єдиного майнового комплексу та земельної ділянки на якій він розміщений.

Відтак, зважаючи на викладені висновки суду щодо спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність рішення 63 сесії VIII скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19.12.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та надання згоди на встановлення земельного сервітуту і укладення договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності на території Черняхівської селищної ради".

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зазначене зумовлює висновки про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський" (вул. Адміністративна, 8, с-ще Головине, Житомирський р-н, Житомирська обл.,12325. РНОКПП/ЄДРПОУ: 45662508) до Черняхівської селищної ради (майдан Рад, 1, с-ще Черняхів, Житомирська обл., Житомирський р-н,12301. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04344156), за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Товариства з обмеженою відповідальністю Лімітід Груп (код ЄДРПОУ 42973753, 08001, вул. Ярослава Мудрого, 63-б, с-ще Макарів, Київський район, Київська область) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 63 сесії VIII скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19.12.2025 "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності Черняхівської селищної територіальної громади".

Зобов`язати Черняхівську селищну раду Житомирського району Житомирської області надати Товариству з обмеженою відповідальністю Головинський дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності з кадастровим номером 1825655100:04:011:0007 площею 3,8080 га (п.1), з кадастровим номером 1825655500:03:000:0201 площею 2,2650 га (п.2), з кадастровим номером 1825655500:03:000:0199 площею 68,1044 га (п.3), з кадастровим номером 1825687600:07:000:0060 площею 5,1959 га (п.4).

Визнати протиправним та скасувати рішення 63 сесії VIII скликання Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 19.12.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту та надання згоди на встановлення земельного сервітуту і укладення договору про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності на території Черняхівської селищної ради".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 5324,80 грн (п"ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

29.07.26