Рішення № 138581009, 29.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокуСправа №160/4197/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, третя особа), в якій позивач, з урахуванням уточненого позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №047250026402 від 02.10.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 24.09.2025, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії за вислугу років. Рішенням відповідача від 02.10.2025 №047250026402 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зі змісту спірного рішення вбачається, що страховий стаж заявника становить 29 років 08 місяців 01 день; стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 - 15 років 02 місяців 02 дні. Позивач звертає увагу, що пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XII) в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII), було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; у тому числі і машиністи тепловозів, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII. Втім, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами №213-VIII. Позивач зазначає, що на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як робітнику локомотивних бригад, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, пункт «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ встановлював, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» (далі Постанова №583) затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до якого, зокрема, включено професії та посади: машиністи і помічники машиністів тепловозів; складачі поїздів. Позивач вказує, що запис його трудової книжки передбачає, що ОСОБА_1 з 01.08.2025 переведено учнем машиніста насосних установок залізничного цеху. Позивач зазначає, що посада та/або професія «учень машиніста насосних установок залізничного цеху та/або машиніст насосних установок» не передбачена Постановою №583, тому спірне рішення з причин відсутності необхідного страхового стажу та звільнення з роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років є незаконним. Вважаючи оскаржуване рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 12.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

24.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Миколаївській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що відповідно до пункту 2-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.11.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ. Закон №2148-VIII набрав чинності з 11.10.2017. Відповідно до пункту 16 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Відтак, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017. Пунктом «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачалось, що робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі (станом на 11.10.2017). ГУ ПФУ в Миколаївській області, за результатами розгляду заяви позивача від 24.09.2025, встановлено, що вік заявника становив 55 років 01 місяць. Страховий стаж позивача - 29 років 08 місяців 01 день; страховий стаж станом на 11.10.2017 - 21 рік 10 місяців 01 день. Стаж роботи позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017, становить 15 років 02 місяці 02 дні. До страхового стажу зараховано всі періоди. Спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислено згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.05.2025 № 81, від 02.06.2025 №506, від 18.07.2025 №199, від 01.09.2025 №248, за фактично визначеною тривалістю. Позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, натомість відповідно до пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок №22-1) пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. Отже, позивачем не підтверджено документально стаж роботи на посадах, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та звільнення з роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на дату звернення за призначенням пенсії.

27.03.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує аргументи, викладені у позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, визначених у позовній заяві.

Третя особа правом надання до суду пояснень по суті спору не скористалась.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.09.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута фахівцями ГУ ПФУ в Миколаївській області.

Рішенням від 02.10.2025 №047250026402 відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії за вислугу років. В рішенні зазначено, що пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV збережено право на пенсію за вислугу років за умови, якщо працівники на день набрання чинності (11.10.2017) Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачені, зокрема, пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ). Пенсійний вік відповідно до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (за нормами на 11.10.2017) для робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - 55 років, необхідний страховий стаж 26 років 06 місяців, спеціальний стаж на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років - не менше 12 років 06 місяців (станом на 11.10.2017). Згідно з пунктом 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. Вік заявника становить 55 років 01 місяць; страховий стаж особи - 29 років 08 місяців 01 день; страховий стаж особи станом на 11.10.2017 - 21 рік 10 місяців 01 день. Стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 15 років 02 місяці 02 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди. Спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислено згідно з довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.05.2025 № 81, від 02.06.2025 № 506, від 18.07.2025 № 199, від 01.09.2025 № 248, за фактично визначеною тривалістю. Заявник працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Отже, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та звільнення з роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на дату звернення за призначенням пенсії.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами №1788-XII та №1058-IV.

Статтею 2 Закону №1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Перехідні положення» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стаж і роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Статтею 62 Закону №1788-XIІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів.

Записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , виданої 24.05.1988, а також долучені копії довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.07.2025 №199, від 01.09.2025 №248, від 08.07.2025 №198, від 27.05.2025 №81, від 02.06.2025 №506 містять відомості про страховий та спеціальний стаж позивача.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вік заявника становить 55 років 01 місяць; страховий стаж особи - 29 років 08 місяців 01 день; страховий стаж особи станом на 11.10.2017 - 21 рік 10 місяців 01 день. Стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 15 років 02 місяці 02 дні.

Відповідачем встановлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача, до страхового стажу зараховано всі підтверджені періоди роботи. Спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислено на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, за фактично підтвердженою тривалістю.

Отже, кількість страхового та спеціального стажу, зарахованого відповідачем, сторонами не оспорюється та не є предметом спору у цій справі.

Підставою для винесення відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії є:

- відсутність необхідного страхового стажу станом на 11.10.2017 (26 років 6 місяців);

- відсутність звільнення з роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, на дату звернення за призначенням пенсії.

З приводу недостатньої кількості страхового стажу, суд зазначає таке.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Законом №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2 наступного змісту: «Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України».

Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.

За змістом статті 2 Закону № 1788-XII одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

Згідно зі статтею 51 Закону №1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Приписами статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Пунктом «а» статті 55 Закону №1788-XII в редакції, що діяла до внесення змін Законами №213-VIII та № 911-VIII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Законами № 213-VIII, № 911-VIII до пункту «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ внесено зміни, за якими право на пенсію за вислугу років мають:

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону; працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», починаючи з 04.06.2019 - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення, положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII та № 911-VIII, втратили чинність.

Отже, такі обов`язкові умови для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ, як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є подібними правовідносинам в цій справі:

«…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №240/24/21 зазначено, що, обмеження врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Відтак, Суд дійшов висновку, що до спірних в цій справі правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, та, відповідно, про протиправність рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Крім того суд враховує, що другою підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років є відсутність факту звільнення з посади, що дає право на вислугу років.

Частиною 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ визначено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Таким чином, Закон № 1788-ХІІ однією з умов призначення пенсій за вислугу років визначає факт залишення роботи, яка дає право на цю пенсію.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 750/4607/17.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , виданої 24.05.1988, вбачається, що позивач працює у АТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» та займав такі посади:

- з 01.11.2018 до 31.07.2025 машиніст тепловоза залізничного цеху;

- з 01.08.2025 до 27.01.2026 учень машиніста насосних установок залізничного цеху;

- з 28.01.2026 машиніст насосних установок 3 розряду залізничного цеху.

Матеріали справи містять також копії довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.07.2025 №199, від 01.09.2025 №248, від 08.07.2025 №198, від 27.05.2025 №81, від 02.06.2025 №506, у яких зазначені відомості про спеціальний стаж позивача, обрахований до 11.10.2017.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», зокрема, затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до якого зокрема включено професії та посади:

- бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;

- електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць;

- кондуктори вантажних поїздів;

- кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу;

- майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;

- машиністи автомотрис і мотовозів;

- машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу;

- машиністи і помічники машиністів тепловозів;

- машиністи і помічники машиністів електровозів;

- машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів;

- машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій);

- машиністи-інструктори локомотивних бригад;

- механіки рефрижераторних поїздів (секцій);

- монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;

- оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;

- оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;

- поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери;

- регулювальники швидкості руху вагонів;

- ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів;

- складачі поїздів;

- слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу;

- чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом;

- чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу.

Суд звертає увагу, що однією з підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років визначено відсутність факту звільнення з роботи, яка дає право на призначення такої пенсії, станом на дату звернення із відповідною заявою.

Водночас, зазначена підстава не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки професія (посада) позивача «учень машиніста насосних установок залізничного цеху» та «машиніст насосних установок», не включена до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад та окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою №583. Отже, виконання роботи за зазначеною професією саме по собі не надає права на пенсію за вислугу років.

Отже, рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області №047250026402 від 02.10.2025 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляло адвокатське бюро «ВЛАДИСЛАВА ПЕТРОВА» в особі керуючого адвоката Петрова В.В., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №002132, котре видано Радою адвокатів Миколаївської області 19.12.2025.

На підтвердження наявності повноважень у Петрова В.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді матеріали справи містять копію ордеру серії АЕ №1472607 від 06.02.2026.

Між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатським бюро «ВЛАДИСЛАВА ПЕТРОВА» (адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів №6 від 06.02.2026 (далі Договір).

На підставі пункту 1.1. Договору адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу та представляти інтереси клієнта у судах всіх інстанцій, а також в усіх державних та недержавних установах, організаціях будь-якої форми власності, в тому числі, й у інших державних інспекціях та фондах, що має відношення до клієнта, який зобов`язується виплатити адвокатському бюро винагороду за надання правничої допомоги та представництво інтересів.

Розділом 2 Договору визначені права та обов`язки адвокатського бюро.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, клієнт зобов`язується за надання правничої допомоги сплачувати адвокатському бюро плату, обумовлену даним Договором та Додатком №1 до нього.

Згідно з пунктом 2.4. Договору, у випадку досягнення позитивного результату на користь клієнта, останній зобов`язується сплатити адвокатському бюро грошову винагороду, визначену даним Договором та Додатком №1 до Договору, якщо така винагорода визначалась.

06.02.2026 сторонами Договору підписано додаток №1 до Договору, пунктом 1 якого визначено, що сторони дійшли зголи про те, що розмір грошової винагороди адвокатського бюро становить 1000,00 грн погодинна вартість.

21.02.2026 сторонами Договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг, в якому затверджений опис наданих послуг:

- усна консультація, аналіз документів (доказової бази) та аналіз судової практики для формування правової позиції з метою надання правової допомоги щодо захисту інтересів клієнта в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, витрачений час 4 години, разом 4 000,00 грн;

- складання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, витрачений час 6 годин, разом 6 000,00 грн.

Всього: 10 000,00 грн.

Розглядаючи обсяг наданої правничої допомоги та її вартість, суд зазначає, що вартість наданої допомоги є надто завищеною, оскільки спірні правовідносини вже врегульовані у рішеннях за наслідком розгляду аналогічних справ, вчинення адвокатом дій в межах цієї справи не зайняло великої кількості часу.

З огляду на зазначене, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв`язку з чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №6 від 05.03.2026.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 532,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (адреса: вул. Морехідна, 1 м. Миколаїв, 54008; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13844159), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №047250026402 від 02.10.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 24.09.2025, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судові витрати:

- на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн;

- на сплату судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар