Рішення № 138580492, 24.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокуСправа №160/7755/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.02.2026 №0007136-1309-0436 (форма "Ф").

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 07.03.2026 представник позивача отримав рекомендований лист, надісланий Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, який містив податкову вимогу від 12.02.2026 № 0007136-1309-0436 (форма "Ф") про сплату податкового боргу у сумі 3 156,87 грн. Згідно із доданим до податкової вимоги розрахунком зазначена сума складається із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. При цьому позивач зазначає, що податкових повідомлень-рішень, на підставі яких сформовано зазначений податковий борг, він не отримував, про їх існування не був повідомлений та не має неоплачених узгоджених податкових зобов`язань. Позивач також вказує, що з метою з`ясування підстав формування податкової вимоги ним 20.03.2026 через електронний кабінет платника податків було направлено до відповідача відповідний запит, однак відповіді на нього отримано не було. Посилаючись на відсутність належних підстав для виникнення податкового боргу та, відповідно, для направлення податкової вимоги, позивач вважає оскаржувану податкову вимогу від 12.02.2026 протиправною та просить суд визнати її протиправною і скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 28.04.2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що станом на дату формування податкової вимоги від 12.02.2026 №0007136-1309-0436 за позивачем обліковувався податковий борг у сумі 3 156,87 грн, у зв`язку з чим податкову вимогу було сформовано відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610. Відповідач зазначив, що відповідно до пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною у разі повного погашення податкового боргу. За даними інформаційно-комунікаційної системи "Податковий блок" податкова вимога від 12.02.2026 №0007136-1309-0436 вважається відкликаною з 09.04.2026 у зв`язку з відсутністю податкового боргу, а станом на 24.04.2026 податкова заборгованість позивача відсутня. Так, 28.08.2025 були прийняті податкові повідомлення-рішення №2063817-2415-0403-UA12040030000066040 на суму 111,04 грн та №2063816-2415-0403-UA12020010000033698 на суму 3 156,87 грн. Разом із тим, 07.04.2026 за результатами проведеної звірки контролюючим органом зазначені нарахування були скасовані, інтегровану картку платника податків приведено у відповідність, а суми грошових зобов`язань самостійно скориговано контролюючим органом. Посилаючись на приписи статті 60 ПК України, п.8 ч.1 ст.238 КАС України, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 16.03.2023 у справі №640/22905/20 та від 02.02.2022 у справі №640/18889/18, відповідач вважає, що оскільки оскаржувана податкова вимога є відкликаною та не породжує жодних правових наслідків, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

04.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи відповідача про відсутність предмета спору є безпідставними. Так, підстави відкликання податкової вимоги визначені п.60.1 ст.60 ПК України та є вичерпними. На думку позивача, відповідач не надав доказів ані погашення податкового боргу, ані прийняття рішення про скасування спірної податкової вимоги, а тому відсутні передбачені законом підстави вважати її відкликаною. Позивач зазначає, що скасування контролюючим органом податкових повідомлень-рішень саме по собі не свідчить про автоматичне відкликання податкової вимоги, оскільки ПК України не містить такої правової підстави. Також звертає увагу, що відповідач не надав рішення про скасування спірної податкової вимоги, а відомості інформаційної системи "Податковий блок", на які він посилається, не є належними доказами та не підтверджують факту її відкликання, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а. Крім того, відповідачем не доведено узгодженості податкових повідомлень-рішень від 28.08.2025, на які він посилається як на підставу виникнення податкового боргу, а також звертає увагу на невідповідність сум грошових зобов`язань, визначених у зазначених податкових повідомленнях-рішеннях, сумі, зазначеній у спірній податковій вимозі. З огляду на викладене позивач вважає, що податкова вимога від 12.02.2026 №0007136-1309-0436 не втратила чинності, продовжує порушувати його права та інтереси, а тому підстави для закриття провадження у справі, передбачені п.8 ч.1 ст.238 КАС України, відсутні, у зв`язку з чим просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 12.02.2026 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу №0007136-1309-0436 (форма "Ф"), якою позивача повідомлено про наявність станом на 10.02.2026 податкового боргу у сумі 3 156,87 грн.

До податкової вимоги додано детальний розрахунок суми податкового боргу, відповідно до якого борг складається із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 3 045,83 грн та у сумі 111,04 грн.

Одночасно контролюючим органом прийнято рішення №0007136-1309-0436 про опис майна у податкову заставу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

За правилами, встановленими пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (в редакції ПК України, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов`язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із ПК України і не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Абзац третій пункту 89.3 статті 83 ПК України передбачає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Крім того, згідно із пунктом 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України);

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (пп.60.1.2 п.60.1 ст.60 ПК України);

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України);

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України);

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп.60.1.5 п.60.1 ст.60 ПК України).

Згідно із пунктом 60.2 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 60.3 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Пунктом 60.4 статті 60 ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Згідно із пунктом 60.5 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Пунктом 60.6 статті 60 ПК України установлено, що якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами ПК України, не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Крім того, питання припинення податкової застави врегульовано статтею 93 ПК України, відповідно до якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1 пункту 93.1 статті 93 ПК України);

- визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2 пункту 93.1 статті 93 ПК України);

- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3 пункту 93.1 статті 93 ПК України);

- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання (підпункт 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України);

- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу (підпункт 93.1.6 пункту 93.1 статті 93 ПК України).

Згідно із пунктом 93.2 статті 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Пунктом 93.3 статті 93 ПК України визначено, що порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727, затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (далі - Порядок).

Пунктами 8, 12 розділу І Порядку установлено, що день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства. Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІІ та пункту 1 розділу IV Порядку, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу.

Податковий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п`ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Пунктами 1, 2 розділу VI Порядку установлено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення.

Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу.

У зв`язку з викладеним суд також враховує, що у постанові від 27 жовтня 2022 року (справа №240/9395/20) Верховний Суд дійшов такого висновку: "Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ Податкового кодексу України.

Питання взаємозв`язку між чинністю податкової вимоги та чинністю рішення про опис майна у податкову заставу вже вирішувалось Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року (справа №240/6321/20), в якій було сформульовано такий правовий висновок: "Виникнення права податкової застави законодавство не пов`язує із чинністю податкової вимоги, а скасування податкової вимоги, зокрема з підстав порушення контролюючим органом певних процедур, само по собі не є свідченням відсутності в особи узгоджених грошових зобов`язань".

Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження".

Поряд з тим передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є саме наявність податкового боргу. Натомість, податкова вимога не є тим рішенням, оскарження якого до суду саме по собі має наслідком визнання попередньо узгоджених грошових зобов`язань неузгодженими. Відсутні такі наслідки і у випадку скасування судом відповідної податкової вимоги.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем прийнято податкову вимогу від 12.02.2026 №0007136-1309-0436 (форма "Ф"), відповідно до якої станом на 10 лютого 2026 сума податкового боргу позивача становить 3 156,87 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У цій вимозі позивача також попереджено, що у нього виник податковий борг та починаючи з 27.07.2025 на будь-яке його майно, вартість якого відповідає сумі податкового боргу, розповсюджується право податкової застави.

Тому відповідачем також на підставі статті 89 ПК України прийнято рішення від 12.02.2026 за №0007136-1309-0436 про опис майна у податкову заставу.

З наданих відповідачем доказів витягу з АС "Податковий блок" вбачається, що податкова вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 12.02.2026 №0007136-1309-0436 на суму заборгованості 3 156,87 грн вважається відкликаною 09.04.2026, у зв`язку з відсутністю податкового боргу.

Згідно із даних ІКС "Податковий блок" станом на 24.04.2026 по платнику податків ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) по розрахункам з бюджетом податкова заборгованість відсутня, нова податкова вимога не виносилась.

Наведене дозволяє стверджувати, що 12.02.2026 №0007136-1309-0436 є відкликаною, про що зазначає і відповідач.

Отже, згідно із пунктами 93.1 та 93.2 статті 93 ПК України припинилось також і право податкової застави щодо майна позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що прийняття окремого рішення про відкликання вимоги контролюючим органом ПК України не передбачається, оскільки відповідно пункту 60.2 статті 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 2, частин 1, 2 статті 5 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, в порядку адміністративного судочинства підлягає захисту виключно порушене право позивача.

За таких обставин, оскільки податкова вимога від 12.02.2026 №0007136-1309-0436 відкликана у порядку статті 60 ПК України, та у зв`язку з чим право податкової застави щодо майна позивача є припиненим згідно із статтею 93 цього ж Кодексу, то відповідно, ця вимога не створює для позивача обов`язків із сплати податків та не породжують для нього інших негативних наслідків, а відтак і не порушує прав позивача, оскільки вказані рішення втратило свою чинність.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з урахуванням наведеного на час розгляду цієї справи підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не здійснюється.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма