Ухвала суду № 138580170, 29.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/22310/25

Провадження №1-кп/523/984/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора «Про продовження застосування запобіжних заходів» в рамках кримінального провадження №1212024160000001308 від 04.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.146 КК України, щодо:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Есхар Чугуївського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, без дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, маючого на утриманні матір інваліда 3-ї групи та дружину яка хворіє, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 КК України;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Харкова, громадянин України, з вищою освітою, одруженого, має трьох дітей, керівника ГО «Друге дихання плюс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 КК України;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Новогеоргіївка Ананьївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, без дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 КК України

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні одну дитину, офіційно не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , раніше засудженого: 19.09.2023 Київським РС м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки (вирок набрав законної сили 29.01.2024); 01.11.2023 Київським РС м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки (вирок набрав законної сили 02.12.2023), обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 КК України

ВСТАНОВИВ:

24.10.2025 року до Пересипського районного суду м. Одеси з Одеського обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт з додатками, затверджений 23.10.2025 року прокурором, по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № №1212024160000001308 від 04.10.2024 року, відносно обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.146 КК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 24.10.2025 року по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 24.12.2025 року по вказаному кримінальному провадженню було призначено судовий розгляд справи.

Прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинувачених обраних запобіжних заходів.

Своє клопотання прокурор мотивує тим, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачені можуть переховуватись від суду оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених по вказаному кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.

Захисник не заперечував проти задоволення клопотань прокурора. Обвинувачені підтримали захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, та додані до них документи суд дійшов такого висновку, та встановив наступні обставини.

16.07.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави в відповідному розмірі, який у подальшому був продовжений.

16.07.2025 року відносно решти обвинувачених було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави в відповідних розмірах, який у подальшому був продовжений, а 07.04.2026 року змінений на домашній арешт.

Згідно з ст.ст.315, 331 КПК України, під час (підготовчого судового засідання) судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.

З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зав`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а до раніше судимої особи яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України:

Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

Так ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів у кримінальному провадженні то під час оцінки цього ризику суд виходить з того, що показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. Встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також суд звертає увагу на особливу вразливість свідків у цій категорії справ та на те, що вони фактично перебували під контролем (впливом) обвинувачених. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь обвинуваченого.

На переконання суду, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків щодо цього обвинуваченого.

Крім того судом приймається до уваги, що обвинувачений має місце проживання в м.Одесі, має на утриманні дитину, що свідчить про наявність міцних соціальних зав`язків, раніше судимий проте, суд вважає, що конкретні обставин інкримінованих обвинуваченому злочинів та даних про особу, в тому числі наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, вказує на неможливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинувачених та виконання ними своїх процесуальних обов`язків.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .

Так ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів у кримінальному провадженні то під час оцінки цього ризику суд виходить з того, що показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. Встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також суд звертає увагу на особливу вразливість свідків у цій категорії справ та на те, що вони фактично перебували під контролем (впливом) обвинувачених. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь обвинуваченого.

На переконання суду, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків щодо цього обвинуваченого.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Так ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів у кримінальному провадженні то під час оцінки цього ризику суд виходить з того, що показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. Встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також суд звертає увагу на особливу вразливість свідків у цій категорії справ та на те, що вони фактично перебували під контролем (впливом) обвинувачених. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь обвинуваченого.

На переконання суду, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків щодо цього обвинуваченого.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Так ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів у кримінальному провадженні то під час оцінки цього ризику суд виходить з того, що показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. Встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також суд звертає увагу на особливу вразливість свідків у цій категорії справ та на те, що вони фактично перебували під контролем (впливом) обвинувачених. Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь обвинуваченого.

На переконання суду, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків щодо цього обвинуваченого.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Враховуючи що наразі ризики не зменшилися, суд приходить до висновку, що застава в розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 665 400 грн. зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов`язків, передбачених цим Кодексом, з покладенням на нього раніше встановлених обов`язків.

Відносно решти обвинувачених домашній арешт наразі забезпечує та зможе у подальшому забезпечувати їх належну процесуальну поведінку, то ж клопотання прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181-186, 193-197, 205, 217,331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 обраного йому запобіжного заходу -задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 27.09.2026 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , передбачених КПК України в розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 665 400 (один мільйон шістсот шістдесят п`ять тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави обвинуваченого звільнити з-під варти негайно та покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов`язки строком до 29.09.2026 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; заборонити спілкуватися з іншими обвинуваченим, потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні, що визначені слідчим або прокурором з приводу обставин, що є предметом досудового розслідування; цілодобово носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали в частині дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.09.2026 року включно, а щодо обов`язків у разі внесення застави до 29.09.2026 року включно.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту заборонивши останньому у період з 22.00 год. до 06.00 год. наступної доби залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 строком до 29.09.2026 року.

Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком до 29.09.2026 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу прокурора, або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; заборонити спілкуватися з потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні, що зазначені в реєстрі доданому до обвинувального акту.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту заборонивши у період з 22.00 год. до 06.00 год. наступної доби залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_4 строком до 29.09.2026 року.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки строком до 29.09.2026 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу прокурора, або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; заборонити спілкуватися з потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні, що зазначені в реєстрі доданому до обвинувального акту.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту заборонивши у період з 22.00 год. до 06.00 год. наступної доби залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_8 строком до 29.09.2026 року.

Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов`язки строком до 29.09.2026 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Одеської області без дозволу прокурора, або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; заборонити спілкуватися з потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні, що зазначені в реєстрі доданому до обвинувального акту.

Строк дії ухвали в частині дії запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту до 29.09.2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», для виконання.

Ухвала суду щодо застосування запобіжних заходів підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Контроль за дотриманням ухвали суду щодо домашнього арешту покласти на відділ (відділення) поліції за місцем мешкання обвинувачених.

В цій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : ОСОБА_1