Ухвала суду № 138578371, 15.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 1-кс/760/8355/26

В справі 760/17646/26

У Х В А Л А

І. Вступна частина

15 липня 2026 року в м. Києві

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1

прокурора ОСОБА_2

за участю секретаря ОСОБА_3

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання про накладення арешту на речові докази в кримінальному провадженні №22026101110000482 від 08.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

ІІ. Мотивувальна частина

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням, у якому просить накласти арешт на майно громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на термінал «Starlink» КІТ: 303052900 та термінал «Starlink» КІТ: 303052757, які 10.06.2026 добровільно видав ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання Прокурор зазначає, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026101110000482, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Як зазначено у клопотанні, у ході досудового розслідування встановлено, що громадяни України вчиняють державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану.

Прокурор указує, що згідно з відповіддю УКР Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області № 51/1/2-2708мп від 10.06.2026, наданою на доручення слідчого, до протиправної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на прохання невстановленої особи на ім`я « ОСОБА_6 », що нібито перебуває на військовій службі в СОУ, налагодив механізм з реєстрації терміналів «Starlink», які в подальшому передаються представникам країни-агресора.

Так, за твердженням Прокурора, ОСОБА_5 здійснює пошук та підбір громадян України, які за грошову винагороду надають власні паспортні дані та проходять верифікацію з метою реєстрації терміналів «Starlink»; з початку червня 2026 року ОСОБА_5 зареєстрував близько 75 терміналів «Starlink». Водночас у клопотанні прямо зазначено, що фактичні дані, які б слугували підтвердженням передачі зазначених облікових записів представникам СОУ, - відсутні.

На думку Прокурора, з урахуванням наведеного ОСОБА_5 може бути причетний до вчинення умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Як зазначає Прокурор, 10.06.2026 громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно видав термінал «Starlink» КІТ: 303052900 та термінал «Starlink» КІТ: 303052757; у ході огляду встановлено, що вилучені термінали «Starlink» мають значення для досудового розслідування кримінального провадження та в подальшому їх визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, Прокурор посилається на положення ст. 170 КПК України, зазначає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що у вказаному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а метою звернення з клопотанням є збереження речових доказів і запобігання їх приховуванню, пошкодженню, псуванню, зникненню, втраті, знищенню, використанню, перетворенню, пересуванню, передачі та відчуженню.

У судовому засіданні Прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому, надала копії протоколів огляду терміналів, що були здійснені вже після направлення клопотання до суду.

Власник майна ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на те, що видані термінали є новими, за призначенням не використовувалися та не активовувалися, слідів кримінального правопорушення на собі не зберегли й не містять відомостей, які могли б бути використані як доказ, а тому не відповідають критеріям речового доказу, а накладення арешту за таких обставин є необґрунтованим і непропорційним втручанням у право власності.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, за приписами ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Із наведених норм убачається, що клопотання подано з єдиною метою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, - забезпечення збереження речових доказів. За такої підстави арешту визначальним і таким, що підлягає доведенню стороною обвинувачення, є питання відповідності майна критеріям речового доказу, встановленим ст. 98 КПК України, оскільки саме із цим ч. 3 ст. 170 та п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України пов`язують можливість накладення арешту.

Разом із тим наданими слідчому судді матеріалами така відповідність не підтверджена.

Так, зі змісту протоколів огляду предмету від 17.06.2026, складених старшим оперуповноваженим Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , убачається, що об`єктами огляду були термінал «Starlink» КІТ: 303052900 та термінал «Starlink» КІТ: 303052757, які перебували у пакуванні виробника. У комплекті кожного з терміналів виявлено кріплення у формі триноги, антену Starlink, роутер до неї, кабель від антени до роутера та мережевий кабель живлення, а щодо терміналу КІТ: 303052757 - також інструкцію. Після проведення огляду обидва термінали були поміщені назад до коробки виробника.

Отже, за результатами огляду не виявлено жодних ознак використання терміналів за призначенням, їх монтажу, підключення чи активації. Матеріали клопотання не містять відомостей про те, що зазначені термінали активовувалися, були прив`язані до будь-якого облікового запису, зокрема до тих облікових записів, про реєстрацію яких ідеться у клопотанні, чи використовувалися для передавання або отримання даних. Не зафіксовано на них і жодних слідів, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому процесуальне рішення органу досудового розслідування про визнання предметів речовими доказами не має для слідчого судді наперед встановленого значення та не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести відповідність майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Сама лише обставина, що видане майно є терміналами супутникового зв`язку «Starlink», не надає йому статусу речового доказу. Обладнання зазначеного типу не вилучене з цивільного обороту та не заборонене до придбання, зберігання чи використання, а тому не може вважатися знаряддям кримінального правопорушення виключно з огляду на свій вид і технічні характеристики. Протиправна діяльність, про яку йдеться у клопотанні, пов`язується Прокурором не з володінням терміналами як такими, а з механізмом реєстрації облікових записів із використанням паспортних даних інших громадян та з подальшою передачею таких облікових записів. Проте відомості про реєстрацію та належність облікових записів існують в інформаційній системі оператора, а не в самих пристроях, і сторона обвинувачення не навела жодних даних про те, які саме сліди кримінального правопорушення або інші відомості, придатні для використання як доказ, можуть міститися безпосередньо у виданих ОСОБА_5 терміналах.

За таких обставин твердження про доказове значення двох нових, неактивованих терміналів має характер припущення, яке не може бути достатньою підставою для втручання у право власності.

Крім того, як зазначалося, ч. 1 ст. 173 КПК України вимагає відмовити у задоволенні клопотання й у разі недоведення наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Клопотання Прокурора у цій частині обмежується відтворенням загального переліку таких ризиків без наведення будь-яких конкретних обставин, які б свідчили про реальну можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі або відчуження терміналів. Навпаки, з матеріалів убачається, що термінали видані ОСОБА_5 добровільно та фактично перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, що додатково нівелює наведені у клопотанні ризики.

Вирішуючи питання про розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України), слідчий суддя виходить із того, що право власності гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а будь-яке втручання у мирне володіння майном має ґрунтуватися на законі, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним, тобто забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом і вимогою захисту основоположних прав особи. Оскільки доказове значення терміналів для цього кримінального провадження не підтверджене, накладення арешту на них не є необхідним і пропорційним заходом.

Ураховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що Прокурором не доведено ані відповідності майна, щодо якого поставлено питання про арешт, критеріям ст. 98 КПК України, ані необхідності накладення арешту, ані наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 КПК України, у зв`язку з чим клопотання не підлягає задоволенню.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 168, 170, 172 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1.У задоволенні клопотання про накладення арешту на термінали Starlink KIT (2 одиниці), відмовити.

2.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: