Ухвала суду № 138576572, 28.07.2026, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2520/26

Провадження № 1-кс/715/259/26

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники процесу:

прокурор ОСОБА_3

слідчий ОСОБА_4

розглянувши клопотання арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Начальник Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12026262020000366 від 06.02.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ «Захбудком» ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з власником земельної ділянки ОСОБА_7 , шляхом обману та зловживання довірою заволоділи грошовими коштами потерпілої ОСОБА_8 у сумі 1 431 000 гривень, що еквівалентно 53 000 доларів США.

Директор ТОВ «Захбудком» ОСОБА_6 , діючи умисно та з корисливих мотивів, запровадив механізм повної тінізації розрахунків та продажу майбутніх обєктів нерухомості. Використовуючи «ефект вітрини» (демонстрацію інших об`єктів), він переконав потерпілу ОСОБА_9 передати йому готівкові кошти для будівництва зблокованого житлового будинку (таунхаусу) на земельній ділянці з кадастровим номером 7324582000:02:001:1664 у с. Годилів. При цьому ОСОБА_6 достовірно знав, що вказана земля належить ОСОБА_7 , та умисно уникав нотаріального посвідчення угод і державної реєстрації прав потерпілої, свідомо позбавляючи її будь-яких юридичних гарантій.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 тривалий час виступали неформальними компаньйонами ОСОБА_6 у спільній реалізації та будівництва об`єктів нерухомості. Згідно з фактичним розподілом ролей у вказаній співпраці, функція ОСОБА_7 полягала у формальному документальному оформленні на своє ім`я земельних ділянок під майбутню забудову та здійсненні контролю за ними, тоді як роль ОСОБА_10 зводилася до надання тіньових готівкових коштів для фінансування будівельних робіт.

У подальшому між вказаними особами виникли фінансові розбіжності щодо строків та порядку повернення вкладених активів. При цьому точний розмір інвестованих сум, нарахованих тіньових відсотків, а також усі істотні умови та порядок ведення їхньої спільної підприємницької діяльності на даний час встановлюються органом досудового розслідування, оскільки вони не були закріплені цивільно-правовими угодами у передбаченому законом порядку.

Не маючи жодних правових підстав для стягнення вищевказаних коштів у межах цивільного судочинства, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , перейшли до методів примусового стягнення боргу з використанням третіх осіб.

Достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_8 повністю профінансувала будівництво об`єкта нерухомості (таунхаусу) в розмірі 1 431 000 грн (53 000 доларів США), але внаслідок дій забудовника не набула зареєстрованих речових прав у Державному реєстрі, вказана група осіб умисно використала відсутність у неї правовстановлюючих документів як інструмент протиправного впливу.

У подальшому, усвідомлюючи повну юридичну беззахисність потерпілої ОСОБА_8 , у злочинну змову вступили власник землі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 залучили до протиправних дій ОСОБА_11 .

З квітня 2024 року ОСОБА_11 розпочав систематичний психічний примус щодо ОСОБА_8 з використанням засобів телефонного зв`язку та висунули потерпілій незаконну майнову вимогу: здійснити вплив на ОСОБА_6 з метою спонукання його до виконання боргових зобов`язань (які виникли на підставі невстановлених досудовим розслідуванням фінансово-господарських правовідносин між фігурантами) або особисто передати їм грошові кошти у загальному розмірі 60 000 доларів США.

Вказана сума включала 50 000 доларів США нібито боргу ОСОБА_6 та 10 000 доларів США додаткової неправомірної вигоди. Вказані вимоги були поєднані з погрозою вчинення дій, що завдадуть істотної шкоди законним майновим правам та інтересам потерпілої, а саме повним позбавленням її права володіння та користування профінансованим нею об`єктом нерухомості.

Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 реалізували механізм маскування злочину під легальні цивільно-правові відносини, зокрема ОСОБА_7 , використовуючи статус титульного власника земельної ділянки, уклав договір іпотеки з підконтрольною особою ОСОБА_12 , чим штучно обтяжив об`єкт нерухомості, збудований за кошти потерпілої.

Доказом контрольованості вказаного правочину та спільності злочинного умислу слугує встановлений факт звернення іпотекодержателя ОСОБА_12 до потерпілої ОСОБА_9 у вересні 2025 року з пропозицією придбати даний будинок за 60 000 доларів США суму, яка є рівнозначною розміру попередніх незаконних майнових вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , що виникли з невстановлених корпоративних відносин.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, вказана група осіб на чолі з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , достовірно дізнавшись про факт звернення потерпілої ОСОБА_9 до правоохоронних органів та початок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, вжила невідкладних заходів, спрямованих на приховування майна, здобутого протиправним шляхом.

Так, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 14 травня 2026 року ОСОБА_7 та підконтрольний йому іпотекодержатель ОСОБА_12 здійснили відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:02:001:1664 та збудованого на ній таунхаусу на користь нового «власника» ОСОБА_13 (на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14 ).

Посилаючись на те, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, зазначена земельна ділянка (кадастровий номер 7324582000:02:001:1664) та збудований на ній об`єкт нерухомості є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вони безпосередньо були об`єктом кримінально протиправних дій та зберегли на собі сліди вчинення злочину, з метою проведення у межах кримінального провадження судових будівельно-технічної та товарознавчої експертиз для встановлення фактичних обсягів і вартості робіт, профінансованих потерпілою ОСОБА_8 , просить про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, як об`єктивно необхідним для попередження перепродажу цього майна, його знищення або зміни конструктивних елементів новим титульним власником.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, розгляд даного клопотання проводитися без повідомлення власника майна та інших учасників кримінального провадження, оскільки таке повідомлення створить об`єктивні ризики невідкладного відчуження, розпорядження чи перетворення зазначеного майна з метою ухилення від накладення арешту та приховування речового доказу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Встановлено, що 06.02.2026 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026262020000366 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого від 27.07.2026 року земельну ділянку з кадастровим номером 7324582000:02:001:1664 (площею 0,0165 га) та розташований на ній об`єкт нерухомості (житловий будинок садибного типу/таунхаус) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12026262020000366.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речового доказу.

Органом досудового розслідування встановлено, що фактичне будівництво профінансованого потерпілим таунхаусу здійснювалося на земельній ділянці з кадастровим номером 7324582000:02:001:1664 (площею 0,0165 га), титульним власником якої з 11.09.2021 року виступав ОСОБА_7 . Наприкінці 2025 року (після фактичного завершення будівництва об`єкта) доступ потерпілій ОСОБА_8 до збудованого за її кошти приміщення шляхом було заблоковано та у подальшому ОСОБА_7 здійснив відчуження вказаного активу третій особі.

Вказане майно, на думку суду, відповідає критеріям п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріали провадження, додані до клопотання, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на майно, виходячи із критеріїв розумності і співмірності, враховуючи те, що незастосування арешту на майно може призвести до подальшого незаконного його відчуження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити та накласти арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-175, 309 КПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт з обмеженням права користування, розпорядження та відчуження на земельну ділянку з кадастровим номером 7324582000:02:001:1664 (площею 0,0165 га) та розташований на ній об`єкт нерухомості (закінчений будівництвом житловий будинок садибного типу/танхаус загальною площею 118,9 кв.м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та які на даний час на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою збереження речового доказу.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів.

Слідчий суддя