Рішення № 138573735, 24.07.2026, Господарський суд Харківської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1310/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61038, м. Харків, вул. Глобинська, 23) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мех 9" (61054, м. Харків, вул. Стуса Василя, буд. 9; код ЄДРПОУ: 42896061) , 2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за участю представників:

прокуратури Пєскової Ю.В., посвідчення №072829 від 01.03.2023;

позивача не з`явився;

відповідача 1 Чуба С.В., ордер АХ №1348085 від 0805.2026;

відповідача 2 Ульянова Д.В. (особисто).

ВСТАНОВИВ:

15.04.2026 керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мех 9" та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд усунути перешкоди у здійсненні права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом:

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9" (Харківська обл., м. Харків, вул. Василя Стуса, 9, 61054, код ЄДРПОУ 42896061) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу (знесення) незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. "А" (відсоток готовності 17%), (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1792630863101) з одночасним приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан;

- припинення володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9" (Харківська обл., м. Харків, вул. Василя Стуса, 9, 61054, код ЄДРПОУ 42896061) нерухомим майном - незавершеною будівництвом нежитловою будівлею літ. "А" (відсоток готовності 17%), (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1792630863101), розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнання недійсним іпотечного договору №1637 від 30.05.2019, укладеного між ТОВ «МЕХ 9» (код ЄДРПОУ 42896061) та ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (запис про іпотеку №31799288 від 30.05.2019),

а також судові витрати покласти на відповідачів стягнувши їх на користь Харківської обласної прокуратури.

Позов обґрунтовано тим, що державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва була здійснена за відсутності передбачених законом документів, зокрема документів на земельну ділянку та права на виконання будівельних робіт, унаслідок чого було незаконно легалізовано самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної власності та порушено права й інтереси територіальної громади міста Харкова.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2026 вирішено позовну заяву (вх.№1310/26 від 15.04.2026) Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишити без руху. Надати позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати до суду роз`яснення щодо адреси відповідача 2.

20.04.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№9477 від 20.04.2026).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 прийнято позовну заяву (вх.№1310/26 від 15.04.2026) Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мех 9" та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1310/26. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 20 травня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/1310/26 у задоволенні заяви (вх.№10228 від 29.04.2026) керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Купріянова Володимира Борисовича про забезпечення позову відмовлено.

06.05.2026 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про застосування строку позовної давності та клопотанням про закриття провадження (вх.№10772 від 06.05.2026).

У відзиві відповідач 2 зазначив, що не погоджуюся з вимогами та їх обґрунтуванням зазначеними Керівником Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в позовній заяві, вважаю їх безпідставними та не обґрунтуванням, а викладені обставини такими, що не відвідають дійсності.

За твердженнями відповідача-2 ознайомившись із даними Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідач-2 пересвідчився, що власником предмета іпотеки є ТОВ «МЕХ 9». Як вбачається з відкритих джерел, постановою Господарського суду Харківської області від 05.10.2012 ОКПТМ в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З матеріалів справи вбачається, що банкруту - ОКПТМ на дату відкриття ліквідаційної процедури на праві господарського відання належало незавершене будівництво - підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, на який відсутня технічна документація. Під час проведення ліквідаційної процедури ОКПТМ було реалізовано об`єкт незавершеного будівництва будівлі підстанції швидкої допомоги, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, на підставі ст.ст.29 - 30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, що було оформлено ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" протоколом №1 аукціонних торгів від 17.06.2014. Майно банкрута, включене до складу ліквідаційної маси (об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9) реалізовано згідно договору №01405/1 від 21.05.2014 з ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" (Протокол №1 аукціонних торгів на ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" від 17.06.2014), переможцем якого визнано ТОВ "Енергопромзв`язок" за вартістю 32854,80 грн. Також слід зазначити, що незавершене будівництво швидкої допомоги, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, буд. 9-А, було розпочато в 1986 році, що підтверджується технічним паспортом. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва прямо передбачена в цьому Законі із серпня 2012 року. Харківська міська рада в 2019 році зверталася до Господарського суду Харківської області з позовом у справі №5023/4363/12 (провадження №3919/19) про скасування права власності на об`єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі по вул. Василя Стуса, 9-А у м. Харкові. ТОВ «Мех 9» було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. При розгляді вказаної справи право власності ТОВ «Мех 9» на об`єкт незавершеного будівництва будівлі підстанції швидкої допомоги за адресою вул. Василя Стуса, 9-А у м. Харкові не оскаржувалося. Ліквідатор Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінов Р.Д. також звертався до Господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2014 з реалізації майна банкрута Обласного комунального підприємства теплових мереж незавершеного будівництвом підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, який оформлений протоколом № 1 Аукціонних торгів на ТОВ "Універсальної біржі "Гермес" від 17.06.2014. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №5023/4363/12 ліквідатору Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінова Р.Д. відмовлено у задоволенні заяви про визнання недійсними результати проведення аукціону з реалізації майна банкрута ОКПТМ - об`єкта незавершеного будівництвом підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, оформленого протоколом Аукціонних торгів на ТОВ "Універсальної біржі "Гермес" №1 від 17.06.2014. В ухвалі Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2025 р. у справі №5023/4363/12 про визнання банкрутом Обласного комунального підприємства теплових мереж зазначено, що відповідно до бухгалтерської довідки за боржником обліковувалось майно, яке було реалізовано попередніми ліквідаторами, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатором Білим В.В. було реалізовано, зокрема, незавершене будівництво швидкої допомоги, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, буд. 9-А, було реалізовано майно за 32 854,80 грн - протокол №1 аукціонних торгів на ТОВ Універсальної біржі Гермес від 17.06.2014. Таким чином, з вищевикладених обставин вбачається, що все майно, яке обліковувалось на балансі Обласного комунального підприємства теплових мереж станом на 01.04.2012 згідно бухгалтерської довідки по залишкам основних засобів, було реалізовано колишніми ліквідаторами підприємства. Слід зазначити, що участь в провадженні №5023/4363/12 також приймав і прокурор. За положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.

Окремо відповідач-2 звернув увагу, що рішенням 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації обслуговування об`єктів» від 16.10.2019 №1752/19 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,2700 га із земель територіальної громади м. Харкова для завершення будівництва нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 . Таким чином, наведені обставини в повній мірі спростовують твердження, наведені в позовній заяві, які не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та на положеннях законодавства.

Також, на думку відповідача-2, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Харківська міська рада, діючи від імені та в інтересах територіальної громади міста, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Харкова, а й здійсненні забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпеченні потреб громади міста. Таким чином, саме Харківська міська рада має повноваження щодо здійснення права власності на землю від імені та в інтересах територіальної громади міста. Зважаючи, що відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування право розпорядження землею комунальної форми власності належить органам місцевого самоврядування, та не є делегованим повноваженням, це виключає наявність підстав представництва інтересів держави в спорах щодо земель комунальної форми власності прокурором із посиланням на положення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Станом на 01.01.2002, землі під об`єктом незавершеного будівництва не ввійшли до повноважень відповідних органів виконавчої влади.

В клопотанні про застосування строку позовної давності відповідач-2 просить суд застосувати строки позовної давності до вимог Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради міської ради щодо визнання недійсним іпотечного договору №1637 від 30.05.2019, укладеного між ТОВ «МЕХ 9» (код ЄДРПОУ 42896061) та ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташованої за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 9 (запис про іпотеку №31799288 від 30.05.2019).

Клопотання обґрунтовано спливом строку позовної давності.

12.05.2026 до суду від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№11327 від 12.05.2026).

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що будь-яких заперечень та оскаржень з боку Харківської міської ради щодо подання прокурором позову з вказаних підстав на адресу суду не надходило. Вказане дозволяє стверджувати про бездіяльність компетентного органу, що і є підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави. При цьому, окружна прокуратура неодноразово повідомляла уповноважений суб`єкт Харківську міську раду про наявність порушення прав територіальної громади відповідачами та про необхідність вжиття відповідних заходів реагування. У додатках до позовної заяви, поданої до суду, міститься лист на адресу ХМР від 05.03.2024 № 53-102-1152вих-24, лист на адресу ХМР від 25.06.2024 № 53-102-2907вих-24, лист на адресу ХМР від 19.11.2024 № 53-102-5097вих-24, лист на адресу ХМР від 24.01.2025 №53-103-337вих-25, лист на адресу ХМР від 02.12.2025 № 53-103-5598вих-25, лист на адресу ХМР від 19.01.2026 № 53-102-310вих-26, лист на адресу ХМР від 25.02.2026 №53-102-1032вих-26. Місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

У даному випадку неможливість використання земельної ділянки комунальної форми власності уповноваженим суб`єктом призводить, зокрема, і до неможливості отримання коштів від належного її використання, що б підлягали сплаті саме до бюджету Харківської міської територіальної громади, з якого наразі фінансуються, серед іншого, і потреби міської територіальної громади жителів міста, комунальних служб, підприємств тощо, що забезпечують задоволення нагальних потреб функціонування громади в умовах воєнного стану, а також здійснюють заходи, спрямовані на подолання наслідків регулярних обстрілів як військової, так і цивільної, і критичної інфраструктури міста Харкова в умовах воєнного стану. У зв`язку з чим у даній справі має місце незаперечна значимість порушення інтересів Харківської територіальної громади, оскільки невирішеність Харківською міською радою досі питання щодо можливості належного користування земельною ділянкою комунальної власності та ненадходження за таке використання коштів до бюджету Харківської міської територіальної громади призводить до посилення дефіциту коштів у бюджеті територіальної громади міста Харкова, яких наразі щоденно потребує місто в умовах російсько-Української війни, що у свою чергу становить безумовне порушення прав Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Водночас, незважаючи на обізнаність Харківської міської ради щодо даної ситуації, нею не вжито жодні заходи з метою усунення вказаного порушення. Враховуючи вищевказаний факт бездіяльності Харківської міської ради, у даному випадку вбачається виключний випадок, зазначений в рішенні КСУ від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025, на здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді поза межами кримінального провадження шляхом звернення до суду з даним позовом.

Також, як зазначив прокурор, на підтвердження тези про знаходження на спірній земельній ділянці будівлі підстанції швидкої допомоги літ. «Т», з урахуванням належності якої до земель Харківської районної державної адміністрації відповідачем зроблено висновок про відсутність у ХМР прав на вказану земельну ділянку, до суду не надано. Натомість, за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речове право (Номер відомостей про речове право: 27757765) на незавершене будівництво, літ. «Т» готовністю 15%, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Стуса Василя, будинок 9, (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1635764563101) анульовано на підставі постанови Харківського апеляційного суду в справі №643/4603/18 від 26.12.2018, відомості про що внесено до реєстру 21.01.2019. Відповідно до вказаної постанови суду встановлено, що ОСОБА_2 та ТОВ «Енергопромзв`язок» 07.04.2017 в простій письмовій формі уклали договір купівлі - продажу об`єкту незавершеного будівництва, а саме будівлі підстанції швидкої допомоги літ. «Т», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належала відповідачу на підставі Аукціонних торгів на ТОВ «Універсальна біржа» ГЕРМЕС» від 17.04.2014 року №1, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з метою визнання за ним права власності на вказаний об`єкт. Проте, судом встановлено, що станом на 31.12.2012 інвентаризація та реєстрація права власності на нежитлове приміщення або об`єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі літ. «Т» по АДРЕСА_2 не проводились. Право власності не зареєстровано у ТОВ «Енергопромзв`язок», а тому не доведено що у нього воно існувало на день укладання договору у простій письмовій формі у 2017 році. Крім того, відсутні докази наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей щодо державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва нежитлової будівлі по вул. Василя Стуса, 9, літ. «Т», площею 2097,9 кв.м., з відсотком будівельної готовності 15%, а також речових прав на земельну ділянку під вказаним об`єктом. Судом також зазначено, що саме по собі придбання спірного об`єкта ТОВ «Енергопромзв`язок» згідно протоколу Аукціонних торгів на ТОВ «Універсальна біржа» ГЕРМЕС» від 17.06.2014 №1, за відсутності документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом та відсутності зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на такий об`єкт незавершеного будівництва, відповідно до змісту ст.331 ЦК України не свідчить про виникнення у ТОВ «Енергопромзв`язок» права власності на вказаний об`єкт. Наявний в матеріалах справи технічний паспорт на спірний об`єкт не враховує відсутності в особи, на замовлення якої його видано, належних правовстановлюючих документів (в т.ч. з державною реєстрацією права власності) на відповідний об`єкт, які відповідно до чинного законодавства є умовою такої видачі. Крім того, апеляційний суд звернув увагу на розміщення такого об`єкта на земельній ділянці, що не виділялася під таку будівлю, що свідчить про самочинність нерухомого майна літ. «Т» та ставить взагалі під сумнів існування такої будівлі. На підставі вищенаведеного судом апеляційної інстанції відмовлено у позові, зокрема, про визнання права власності на вказаний об`єкт, що потягло за собою внесення відповідних відомостей до Державного реєстру із закриттям розділу. Тож, з огляду на постанову Харківського апеляційного суду в справі №643/4603/18 від 26.12.2018, якою встановлено непідтвердження існування будівлі літ. «Т» та виключено її з Реєстру як об`єкт нерухомого майна, твердження відповідача про належність спірної земельної ділянки на території Харківського району Харківської області за ознакою приналежності будівлі Товариству на вказаній території, права власності якого на вказаний об`єкт безпосередньо виключається такою постановою суду, не заслуговує на увагу.

Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу, прокурор не посилається на той факт, що предметом іпотеки є незвершена будівництвом будівля, адже, нормами чинного ЦК України такий об`єктом також може бути предметом цивільних правочинів та перебувати в цивільному обігу. Натомість в обґрунтування такої позовної вимоги прокурор зазначає, у тому числі, про самочинність будівництва - незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить, зокрема, невідведення для її будівництва спірної земельної ділянки та внесення до Реєстру прав на неї на підставі не передбачених законодавством документів. Самочинність будівництва призводить до неможливості визнати самочинно збудоване нерухоме майно об`єктом права власності і, відповідно, до неможливості зареєструвати на нього будь-які речові права. Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕХ 9», хибно вважаючи себе власником спірного майна, протиправно передало його в іпотеку ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору №1637 від 30.05.2019. Оскільки ТОВ «МЕХ 9» на момент укладення іпотечного договору від 30.05.2019 право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва, який в подальшому передано ОСОБА_1 в іпотеку, у законний спосіб набуто не було (незважаючи на проведену державну реєстрацію такого права), згаданий іпотекодавець не мав прав власника на розпорядження нежитловими приміщеннями, тобто спірний іпотечний договір укладено з порушенням вимог законодавства, що відповідно до вимог ст.ст.203, 215 ЦК України дає обґрунтовані підстави для визнання його недійсним. Законодавець не передбачив нікчемності правочину, у випадку відсутності у іпотекодавця права власності на предмет іпотеки. Тому такий правочин є оспорюваним. Недійсність первісних юридичних фактів чи документів не призводить до недійсності договору іпотеки, оскільки в українському праві відсутня залежна недійсність для таких випадків. Тому повинна враховуватися добросовісність/недобросовісність іпотекодержателя, для того щоб вирішити питання про набуття ним права іпотеки та/або при визнанні недійсним договору іпотеки.

Водночас, як стверджує прокурор, можливість доступу фізичної особи-позикодавця до відкритих державних реєстрів, факт неодноразової зміни власника протягом короткого періоду часу свідчать про те, що до спірних правовідносин концепція «добросовісного іпотекодержателя» незастосовна. Свої права у відносинах позики позикодавець може захистити шляхом стягнення коштів з позичальника. Аналогічних висновків щодо неможливості застосування концепції «добросовісного іпотекодержателя» можна дійти також і щодо ОСОБА_1 з огляду на його правовідносини з ОСОБА_2 , адже, на момент укладення іпотечного договору, ОСОБА_1 мав пересвідчитись у законності набуття спірного майна та прав на нього іпотекодавцем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, будівництво спірного об`єкту нерухомого майна було здійснено на земельній ділянці, яка не була виділена під відповідне будівництво, забудовник не мав жодних законних прав здійснювати, ба навіть починати будівництво спірного об`єкту. Водночас, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вищевказаний іпотечний договір є досі (станом на 02.04.2026) чинним, проте жодних даних стосовно будь-яких речових прав на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , не знайдено ні станом на дату укладення іпотечного договору, ні дотепер. Таким чином, ОСОБА_1 як іпотекодержатель був обізнаним, що предмет іпотеки - об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, яка не перебуває ні у користуванні, ні у власності іпотекодавця, а отже і розумів, що таке розміщення об`єкту нерухомого майна є незаконним. Також про недобросовісність іпотекодержателя свідчить той факт, що спірний об`єкт передано в іпотеку ОСОБА_1 задля забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_2 за договором позики. Особа, яка позичає свої кошти, безсумнівно довіряє особі боржника та розраховує на повернення таких коштів саме через наявність достатньої інформації про ділову активність та фінансовий стан особи позичальника. Існування певних «близьких» стосунків між позичальником та позикодавцем або принаймні факт їх знайомства між собою підтверджуються тим, що перш ніж позичити кошти у певної особи, позичальнику якимось чином треба дізнатися про наявність у іншої особи таких вільних коштів, а відповідно позикодавцю слід якимось чином дізнатися про наявність у позичальника певного майна, яке може стати об`єктом забезпечення таких боргових правовідносин між ними. Така обізнаність сторін договору іпотеки про фінансовий стан один одного неможлива без попереднього знайомства та встановлення певного рівня довіри між ними, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є сторонніми один одному людьми, є певним чином пов`язаними між собою особами у розумінні практики Верховного Суду, що підтверджує недобросовісність іпотекодержателя ОСОБА_1 під час укладення ним іпотечного договору щодо об`єкта, який завідомо для нього не перебував у власності ТОВ «МЕХ 9».

12.05.2026 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх.№11422 від 12.05.2026).

У відзиві представник відповідача-1 зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9" не погоджується з вимогами та їх обґрунтуванням зазначеними в позовній заяві, вважає їх безпідставними та не обґрунтуванням, а викладені обставини такими, що не відвідають дійсності. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Харківська міська рада, діючи від імені та в інтересах територіальної громади міста, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Харкова, а й здійсненні забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпеченні потреб громади міста. Таким чином, саме Харківська міська рада має повноваження щодо здійснення права власності на землю від імені та в інтересах територіальної громади міста. Зважаючи, що відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування право розпорядження землею комунальної форми власності належить органам місцевого самоврядування, та не є делегованим повноваженням, це виключає наявність підстав представництва інтересів держави в спорах щодо земель комунальної форми власності прокурором із посиланням на положення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Салтівська окружна прокуратура не довела наявність «виключного випадку», який би наділив її правом на звернення до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради. Прокурором не надано жодного належного доказу усвідомленої пасивності або неналежного виконання обов`язків органом місцевого самоврядування. Навпаки, Харківська міська рада є повносправним суб`єктом владних повноважень, який активно реалізує свої права щодо спірної земельної ділянки (зокрема, через розгляд звернень щодо її оренди та участь у попередніх судових справах). Спроба прокурора замінити собою орган місцевого самоврядування у спорі щодо земель комунальної власності, за відсутності доведеної бездіяльності останнього, є прямим порушенням принципу субсидіарності прокурорського представництва (ст.131-1 Конституції України) та принципу змагальності сторін. За таких обставин, оскільки прокурор не підтвердив наявність підстав для представництва, позовна заява в частині вимог прокурора підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України. Згідно тексту позовної заяви, у даному випадку представництва прокуратурою місцевих рад інтерес держави як такий відсутній, оскільки в результаті задоволення позову вона не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага, а висловлено виключно припущення можливості порушень, при цьому не конкретизованих та не перерахованих. Окремо слід зазначити щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо обставин, на які посилається позивач, в частині направлення та отримання Харківською міською радою звернень прокурора, якими обґрунтовано підставу представництва прокурором. Таким чином, необґрунтована участь прокурора у цій справі створює ситуацію процесуальної нерівності та порушує принцип «рівності сторін», який є невід`ємною складовою права на справедливий суд. Прокурором не доведено наявності реального державного інтересу, який би не міг бути захищений Харківською міською радою самостійно, як і не надано доказів дотримання процедури попереднього повідомлення органу місцевого самоврядування. Оскільки прокурор у даному процесі фактично виступає представником однієї зі сторін без належних на те правових підстав, його участь викликає у відповідача-1 обґрунтоване відчуття нерівності та порушує засади змагальності господарського судочинства. З огляду на практику ЄСПЛ та Верховного Суду, втручання прокурора за відсутності доведеної бездіяльності компетентного органу є недопустимим, що є самостійною підставою для залишення позову без розгляду.

Як стверджує представник відповідача-1, об`єкт незавершеного будівництва - будівлі підстанції швидкої допомоги літ. «Т», що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Механізаторська, 9, станом на дату набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності належав, як зазначено раніше, комунальному підприємству Харківської районної державної адміністрації, та відповідна земельна ділянка під цим об`єктом була у користуванні цього підприємства, відповідно - належала до компетенції відповідної територіальної громади - Харківського району Харківської області, а не міста Харкова. Так, постановою Господарського суду Харківської області від 05.10.2012 Обласне комунальне підприємство теплових мереж в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора. На дату відкриття ліквідаційної процедури банкруту на праві господарського відання належало незавершене будівництво - підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9. Згідно звіту про оцінку об`єкта незавершеного будівництва, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9 від 15.06.2012 складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Альянс", приблизний розмір приміщень незавершеної будівництвом будівлі складав 1791,0 кв.м. Майно банкрута, включене до складу ліквідаційної маси (об`єкт незавершеного будівництва, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9) реалізовано ліквідатором Білим В.В. згідно договору №01405/1 від 21.05.2014 з ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" (Протокол №1 аукціонних торгів на ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" від 17.06.2014), переможцем якого визнано ТОВ "Енергопромзв`язок" за вартістю 32 854,80 грн. В 2019 році Ліквідатор Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінов Р.Д. звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2014 з реалізації майна банкрута Обласного комунального підприємства теплових мереж незавершеного будівництвом підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, який оформлений протоколом №1 Аукціонних торгів на ТОВ "Універсальної біржі "Гермес" від 17.06.2014. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 було залучено до участі у справі № 5023/4363/12 про банкрутство ОКПТМ (в мереж розгляду заяви Мухітдінова Р.Д. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2014) власника придбаного на аукціоні майна (об`єкта незавершеного будівництва, розташований за адресою: м.Харків, вул. Механізаторська, 9) - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9". Як зазначено в матеріалах справи ТОВ "МЕХ 9" є учасником (третьою особою) судового розгляду заяви про визнання аукціону від 17.06.2014 недійсними, оскільки результати розгляду справи впливають на його права та обов`язки, однак не є стороною спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, а тому не може заявляти про позовну давність. Доводи ліквідатора Мухітдінова Р.Д. щодо відсутності підстав застосування позовної давності у спірних правовідносинах та неможливість переходу права власності на спірне майно до ТОВ "Енергопромзв`язок" за правочином, який є нікчемним у зв`язку із відсутністю укладеного за результатами проведення аукціону від 17.06.2014 акту приймання-передачі майна та договору купівлі продажу, судом не приймаються до уваги та спростовуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою підтверджується фактичний перехід права власності на спірне майно до ТОВ "МЕХ 9", а також державна реєстрація такого права. Тобто, оскільки майно фактично вибуло з володіння боржника та наразі зареєстровано за ТОВ "МЕХ 9", тому оспорюваний правочин від 17.06.2014 створив правові наслідки, мета та кінцевий результат аукціону досягнуті його учасниками. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №5023/4363/12 було відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінова Р.Д. про визнання недійсними результати проведення аукціону з реалізації майна банкрута ОКПТМ - об`єкта незавершеного будівництвом підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, оформленого протоколом Аукціонних торгів на ТОВ "Універсальної біржі "Гермес" №1 від 17.06.2014. Отже, об`єкт незавершеного будівництва підстанції швидкої допомоги, розташований за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська (нова назва Василя Стуса), 9 реалізований на аукціоні в межах процедури банкрутства з дотриманням вимог чинного законодавства, що підтверджується рішеннями суду. В 2019 році до господарського суду Харківської області звернулась Харківська міська рада з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість інвест плюс", гр. ОСОБА_3 , та Обласного комунального підприємства теплових мереж про скасування державної реєстрації прав та визнання недійсним правочину, в якому просила суд скасувати запис (номер запису про право власності 31992700, дата реєстрації 13.06.2019) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту незавершеного будівництва з реєстраційним номером 1851827263101; 3. Визнати недійсним акт оцінки вартості та приймання передачі майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу ТОВ "Нерухомість інвест плюс", від 14.06.2019 б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Нерухомість інвест плюс" щодо об`єкту незавершеного будівництва нежитлової будівлі літ. "С-1" готовністю 20% по вул. Василя Стуса, 9-А у м. Харкові; 4. Скасувати запис (номер запису про право власності 32040534, дата реєстрації 18.06.2019) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту незавершеного будівництва з реєстраційним номером 1851827263101; 5. Скасувати запис (номер запису про право власності 29069961, дата реєстрації 21.11.2018) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту незавершеного будівництва з реєстраційним номером 1701936463101. Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2020 залучено до участі у справі №5023/4363/12 (провадження №3919/19), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕХ 9». Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 травня 2020 року у справі №5023/4363/12 (провадження №3919/19) позов Харківської міської ради задоволено повністю. Скасовано записи про право власності за Обласним комунальним підприємством теплових мереж та ТОВ "Нерухомість інвест плюс" на незавершене будівництво, котельня незавершеного будівництва (готовність 17%) літ. Н-1, місцезнаходження: Харківська обл., м. Харків, вулиця Стуса Василя, будинок 9-А.

При розгляді вказаної справи, Харківською міською радою право власності ТОВ «МЕХ 9» на об`єкт незавершеного будівництва будівлі підстанції швидкої допомоги, за адресою вул. Василя Стуса, 9-А у м. Харкові не оскаржувалося. Отже, Харківська міська рада звернувшись в 2019 році до господарського суду Харківської області з позовною заявою у справі №5023/4363/12 (провадження №3919/19) про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання недійсним правочину вжила заходів щодо захисту порушених прав та законних інтересів у належний спосіб, який узгоджується зі змістом ст.ст.26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В ухвалі Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2025 р. у справі №5023/4363/12 про визнання банкрутом Обласного комунального підприємства теплових мереж зазначено, що відповідно до бухгалтерської довідки за боржником обліковувалось майно, яке було реалізовано попередніми ліквідаторами, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатором Білим В.В. було реалізовано, зокрема, незавершене будівництво швидкої допомоги, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, буд. 9-А, було реалізовано майно за 32 854,80 грн - протокол №1 аукціонних торгів на ТОВ Універсальної біржі Гермес від 17.06.2014. Таким чином, з вищевикладених обставин вбачається, що все майно, яке обліковувалось на балансі Обласного комунального підприємства теплових мереж станом на 01.04.2012 згідно бухгалтерської довідки по залишкам основних засобів, було реалізовано колишніми ліквідаторами підприємства. Представник відповідача-1 зазначає, що участь в провадженні №5023/4363/12 також приймав і прокурор. Підсумовуючи викладене, право власності ТОВ «МЕХ 9» на об`єкт незавершеного будівництва є законним, належним чином зареєстрованим та базується на результатах публічного аукціону, проведеного у межах процедури банкрутства ОКПТМ (справа № 5023/4363/12). Законність вказаного аукціону та чинність його результатів були предметом тривалого судового розгляду, за результатами якого Східний апеляційний господарський суд постановою від 22.02.2021 остаточно підтвердив правомірність переходу права власності до покупців. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини щодо законності реалізації майна та вибуття його з володіння боржника мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному доказуванню.

Особливої уваги заслуговує той факт, що Харківська міська рада, звертаючись до суду у 2019 році з позовом щодо об`єктів за цією ж адресою, жодним чином не оскаржувала право власності ТОВ «МЕХ 9», що свідчить про визнання позивачем легітимності титулу відповідача-1. Таким чином, вимога прокурора про знесення майна, яке було законно реалізовано в межах судової процедури банкрутства, є фактичною спробою перегляду остаточних судових рішень, що прямо суперечить принципу юридичної визначеності та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.

Крім того, як стверджує представник відповідача-1, Рішенням 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації обслуговування об`єктів» від 16.10.2019 №1752/19 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,2700 га із земель територіальної громади м. Харкова для завершення будівництва нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 . Водночас, наразі на розгляді Харківської міської ради перебуває звернення ТОВ «МЕХ 9» від 24.04.2026 про надання в оренду земельної ділянки по вул. Василя Стуса, 9-А в м. Харкові для завершення будівництва та обслуговування нежитлової будівлі. Оскільки відповідач-1 набув право власності на об`єкт незавершеного будівництва на законних підставах (на публічних торгах), він наділений законним правом на оформлення земельної ділянки під ним. Той факт, що Харківська міська рада своїм рішенням №1752/19 від 16.10.2019 надала дозвіл на розробку проекту землеустрою саме для завершення будівництва, беззаперечно свідчить про легалізацію статусу цього майна з боку органу місцевого самоврядування. З огляду на викладене, вбачається, що ТОВ "Енергопромзв`язок", ОСОБА_2 , ТОВ «МЕХ 9» не були забудовниками об`єкту незавершеного будівництва будівлі підстанції швидкої допомоги, за адресою АДРЕСА_2 , а придбали його, як майно реалізоване в межах процедури банкрутства.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору іпотеки №1637 від 30.05.2019, за яким об`єкт нерухомого майна - незавершену будівництвом нежитлову будівлю літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташовану за адресою: АДРЕСА_2 передано в іпотеку ОСОБА_1 задля забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_2 за договором позики від 20.05.2019 на суму 149 000 грн, із строком повернення грошей не пізніше 31.12.2019, представник вівдповідача-1 зазначив, що підприємству відомо, що 31.12.2019 додатковою угодою №1 були внесли зміни до вказаного договору позики та продовжено його дію до 31 грудня 2029 року. Прокурором, всупереч вимогам ст.74 ГПК України, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фіктивності або фраудаторності укладеного договору позики від 20.05.2019 чи договору іпотеки №1637. Обтяження майна іпотекою відбулося задовго до звернення прокурора з даним позовом, що виключає мету ухилення від виконання можливого судового рішення. Відповідно, позовні вимоги в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях позивача і задоволенню не підлягають.

19.05.2026 до суду від відповідача-2 надійшло заперечення (вх.№11985 від 19.05.2026).

У запереченні відповідач-2 зазначив, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №5023/4363/12, участь в якому також приймав і прокурор, а також ТОВ «МЕХ 9», визначають саме ті обставини, які не повинні доказуватись при розгляді цієї справи, зокрема щодо набуття права власності ТОВ «МЕХ 9» на об`єкт незавершеного будівництва, який до цього належав Обласному комунальному підприємству теплових мереж та було реалізовано в процедурі банкрутства зазначеного підприємства.

Відповідач-2 також зауважив, що відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України встановлено, що держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Як вбачається із матеріалів справи, об`єкт незавершеного будівництва було передано в приватну власність ТОВ «Енергопромзв`язок» в 2014 році, тобто більше 10 років до дати звернення прокурора із позовом, в наслідок чого витребування такого майна законом не передбачено.

Як стверджує відповідач-2 в цій справі прокурором подано позов про позбавлення його права власності на майно у вигляді права вимоги за договором іпотеки, що є безпідставним втручанням в право власності відповідача-2, гарантованим Конституцією України та законом. Відповідач-2 зазначає, що при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Підготовче засідання призначене на 20.05.2026 знято з розгляду у зв`язку з технічною несправністю системи ВКЗ. Наступне підготовче засідання у справі призначено на 03.06.2026, про що повідомлено сторін ухвалою суду.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2026 поновлено строк на подання відзиву, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи вказаний відзив.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2026 відкладено підготовче засідання на 17.06.2026.

03.06.2026 до суду від представника прокуратури надійшло заперечення (вх.№13428 від 03.06.2026) на клопотання відповідача Ульянова Д.В. про закриття провадження у справі №922/1310/26 та про застосування строку позовної давності.

В запереченні прокурор зазначив, що на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. У даному випадку ефективним способом захисту порушеного права територіальної громади позивач вважає звернення до суду саме з негаторним позовом про усунення власнику перешкод у користуванні його майном. Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У даній справі перешкоди в здійсненні права власності позивача створюють саме наявність на земельній ділянці комунальної форми власності об`єкту самочинного будівництва, його незаконна державна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесені на підставі незаконно укладеного договору Записи про іпотеку в Реєстр, а позов про усунення таких перешкод є негаторним. Позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору іпотеки обумовлена саме необхідністю усунення перешкод в здійсненні Харківською міською радою свого права власності на земельну ділянку, у зв`язку з чим прокурором пред`явлено до суду саме негаторний позов, до якого не застосовується строк позовної давності.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2026 у справі №922/1310/26 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким заяву Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№10228 від 29.04.2026) задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - №1792630863101).

16.06.2026 до суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання (вх.№14648 від 16.06.2026), в якому просив долучити до матеріалів справи №922/1310/26, в якості доказів, копію відповіді Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради від 12.06.2026 №4726/0/226-26 на адвокатський запит щодо надання інформації стосовно будівництва підстанції швидкої допомоги за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9 (нова назва - вул. Василя Стуса).

17.06.2026 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення (вх.№14706 від 17.06.2026).

Щодо застосування строку позовної давності до вимоги прокурора про визнання недійсним спірного договору іпотеки відповідач-2 зазначив, що якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу. Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Зважаючи на зазначене, вбачається, що витребування майна із чужого незаконного володіння щодо земельної ділянки в цій справі, та визнання правочину недійсним є різними способами захисту цивільних прав, відповідно позовна заява в частині визнання договору іпотеки недійсним є різними за правовою сутністю способами захисту права власності, відповідно вимога про визнання договору недійсним не є негаторною. Водночас, статтею 268 ЦК України такі вимоги до переліку таких, на які позовна давність не поширюється, не віднесено. Зважаючи на зазначене, на самостійну вимогу про визнання договору іпотеки недійсним поширюється загальна позовна давність, передбачена статтею 257 ЦК України.

Щодо зазначеного прокуратурою належності до господарської юрисдикції спору щодо визнання недійсним договору іпотеки, укладеного із фізичною особою відповідач-2 зазначив, що у цій справі в частині позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним позиція прокурора наведених положень законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду не спростовує та не надано будь-яких доказів, що відповідач-2, як сторона у спірних правовідносинах, є суб`єктом господарювання та що ці правовідносини є господарськими.

Щодо відсутності підстав представництва відпоівдач-2 зазначив, що в цій справі позов подано прокурором Купріяновим Володимиром Борисовичем. Водночас, підстав для звернення до суду саме Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області законом не передбачено. Статус окружних прокуратур визначений статтею 13 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої останні не мають статусу органу державної вади або юридичної особи загалом. Код, на який посилається прокурор, в позовній заяві, є виключно умовними ідентифікаційними кодами, визначеними у переліку відповідно до додатку до Порядку електронної інформаційної взаємодії Державної судової адміністрації України та Офісу Генерального прокурора, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України, Офісу Генерального прокурора 02.05.2024 року №189/98, та не є кодом юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, підстави представництва довіреність не є належним та допустимим, так як не є довіреністю юридичної особи на представництво, передбаченої статтею 56 ГПК України. Господарське процесуальне законодавства не передбачають процесуальне правонаступництво прокурора. Таким чином, передбачені законом підстави для представництва прокурора, яким подано позов, іншим прокурором, в матеріалах справи відсутні.

В той же день до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення (вх.№14713 від 17.06.2026), які є аналогічними до пояснень вх.№14706.

Також, 17.06.2026 до суду від представника прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№14700 від 17.06.2026).

Щодо відсутності, на думку відповідача-2, підтвердження прокурором факту направлення уповноваженому суб`єкту на захист прав територіальної громади міста Харкова Харківської міської ради повідомлення про намір прокурора звернутися до суду за захистом порушених прав громади та щодо недотримання процедури встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зазначив, що якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. На підставі вищенаведеного прокурором у додатках до цих пояснень надіслано до суду файли, згенеровані системою ІС «СЕД» органів прокуратури України, що містять інформацію про дату, реєстраційний номер відправлення прокуратурою, зокрема, першого листа, направленого на адресу ХМР 05.03.2024, в якому висвітлено встановлене прокурором порушення прав територіальної громади, листа окружної прокуратури на адресу ХМР від 25.02.2026 з пропозицією вжиття заходів реагування самою радою та повідомлення прокуратури від 14.04.2026 у порядку абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про намір прокурора звернутися до суду за захистом порушених прав територіальної громади через бездіяльність уповноваженого суб`єкта. Крім того, скеровані до суду прокурором підтвердження направлення відповідних листів на адресу ХМР містять дату отримання листів міською радою та реєстраційний вхідний номер таких листів, згенерований системою електронного документообігу автоматично, що підтверджує неможливість викривлення прокурором вказаної інформації та засвідчує факт направлення прокурором вказаної інформації позивачу та отримання останнім відповідних листів, що у свою чергу, доводить факт дотримання прокурором процедури встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та правомірність звернення до суду з вказаним позовом.

Щодо інстанційної підсудності справи №922/1310/26 та необхідність її розгляду господарським судом за правилами господарського судочинства прокурор зазначив, що у даному випадку спір виник між органом місцевого самоврядування як власником земельної ділянки та між юридичною особою, що неправомірно використовує таку земельну ділянку, що беззаперечно підсудний господарському суду. Відповідно до статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). За змістом спірних правовідносин у поданій позовній заяві у справі №922/1310/26, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським. Незважаючи на те, що фізична особа ОСОБА_1 не є учасником земельних відносин, спір про визнання недійсним іпотеки щодо спірного об`єкту на спірній земельній ділянці, в якому він є іпотекодержателем, має похідний характер від основних позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки всі заявлені позовні вимоги обґрунтовуються прокурором обставиною порушення вимог земельного законодавства, що зумовлює необхідність відновлення можливості ХМР вільно на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою без будь-яких обтяжень. Відтак з урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства. Тож, вимога про визнання недійсним договору іпотеки є похідною від основної вимоги про усунення перешкод, які створює юридична особа ТОВ «Мех 9» у здійсненні права власності іншої юридичної особи ХМР, у зв`язку з чим справа має розглядатися у межах господарської юрисдикції.

Щодо аргументу відповідача-2 про вирішення вказаного спору між сторонами у межах судової справи №643/11530/21 прокурор зазначив, що судом першої інстанції, під час розгляду справи встановлено, що спірний об`єкт - незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1792630863101) є об`єктом самочинного будівництва. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд в рішенні послався на те, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Октябрський районний суд м.Полтави у своєму рішенні від 09.12.2024 у справі за №643/11530/21 звернув увагу, що з урахуванням актуальних висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, задоволення заявлених позовних вимог прокуратури не призведе до захисту порушеного права, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку із обранням неефективного способу захисту позивачем. У зв`язку з наведеним прокурором направлено до господарського суду нову позовну заяву з новими підставами та вимогою щодо усунення перешкод у реалізації права власності шляхом, зокрема, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка не розглядалася судом цивільної юрисдикції та має розглядатися за правилами господарського судочинства. Так, пунктом 3 ч.1 ст.226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. З системного аналізу положень зазначеної норми вбачається, що для залишення позову без розгляду за вказаних підстав необхідна одночасна наявність наступних умов: наявність провадження з аналогічного спору в цьому або іншому суді; спір між тими самими сторонами; спір про той самий предмет; спір з тих самих підстав. Отже, процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі захисту інтересів іншого позивача, зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Верховний Суд прийшов до висновку, що чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. У даному випадку прокурором пред`явлено вимоги позовної заяви в межах спірних правовідносин з урахуванням іншого суб`єктного складу сторін, а саме: інший склад відповідачів ОСОБА_2 не є відповідачем у справі №922/1310/26; відсутня третя особа - Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович. Крім того, ухвалюючи рішення у справі №643/11530/21, суд керувався доказами, поданими прокурором разом з позовом, до складу яких не відносилися нові докази, що долучені до матеріалів справи №922/1310/26, як наприклад, витяги з реєстру будівельної діяльності та листи, направлені на адресу ХМР з 2024 по 2026 роки з питань виявлених порушень прав територіальної громади міста. Більше того, прокурором у межах справи №922/1310/26 подано до суду позов з новим предметом спору, що відмінний від предмету позову в межах справи №643/11530/21. Прокурором до суду господарської юрисдикції подано нову позовну заяву, яка розглядається у межах справи №922/1310/26 та не є тотожною справі №643/11530/21, оскільки містить нові підстави та предмет позову, а також інший суб`єктний склад учасників. Таким чином, доводи відповідачів не підтверджуються матеріалами справи та суперечать вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх.№10772 від 06.05.2026) про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору №1637 від 30.05.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мех 9" та ОСОБА_1 , щодо незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ."А" (відсоток готовності 17%), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (запис про іпотеку №31799288 від 30.05.2019) відмовлено.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.06.2026.

22.06.2026 до суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№15139 від 22.06.2026), в якому просив долучити до матеріалів справи №922/1310/26 в якості доказів наступні документи:

- копію відповіді Харківської обласної військової адміністрації від 19.06.2026 №08-16/2649 на адвокатський запит від 15.06.2026 №15/06-26/1 щодо об`єкту незавершеного будівництва розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська (нова назва Василя Стуса), 9;

- копію наказу Управління житлово-комунального господарства Харківської обласної державної адміністрації № 78 від 26.12.2001 про передачу Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» об`єкту незавершеного будівництва розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська (нова назва Василя Стуса), 9;

- копію додатку №2 до наказу Управління житлово-комунального господарства Харківської обласної державної адміністрації №78 від 26.12.2001;

- копію акту приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська (нова назва Василя Стуса), 9, Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі».

24.06.2026 до суду від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення (вх.№15370 від 24.06.2026), в яких зазначив, що при вирішенні цього спору застосуванню підлягають норми ЦК України та Законів України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

В той же день, до суду від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення (вх.№15373 від 24.06.2026).

В додаткових поясненнях представник відповідача-1 зазначив, що ТОВ "Енергопромзв`язок", Животченко Ю.І., ТОВ «МЕХ 9» не були забудовниками, а є добросовісними набувачами об`єкту незавершеного будівництва будівлі підстанції швидкої допомоги, за адресою вул. Василя Стуса, 9-А у м. Харкові, реалізованого в межах процедури банкрутства. Таким чином спростовується твердження позивача, що незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташована за адресою: АДРЕСА_2 є об`єктом самочинного будівництва та про порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі міської ради на користування і розпорядження земельною ділянкою та встановлений законодавством порядок набуття прав на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також інші майнові інтереси територіальної громади міста щодо користування та розпорядження землею. З матеріалів справи вбачається, що банкруту - ОКПТМ на дату відкриття ліквідаційної процедури на праві господарського відання належало незавершене будівництво - підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, на який відсутня технічна документація. Під час проведення ліквідаційної процедури ОКПТМ було реалізовано об`єкт незавершеного будівництва будівлі підстанції швидкої допомоги, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, на підставі ст.ст.29 - 30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, що було оформлено ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" протоколом №1 аукціонних торгів від 17.06.2014. Майно банкрута, включене до складу ліквідаційної маси (об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9) реалізовано згідно договору №01405/1 від 21.05.2014 з ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" (Протокол №1 аукціонних торгів на ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" від 17.06.2014), переможцем якого визнано ТОВ "Енергопромзв`язок" за вартістю 32854,80 грн. Також слід зазначити, що незавершене будівництво швидкої допомоги, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, буд. 9-А, було розпочато в 1986 році, що підтверджується технічним паспортом від 26.12.2017.

24.06.2026 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення (вх.№15355 від 24.06.2026).

У додаткових поясненнях відповідач-2 наполягає, що об`єкт незавершеного будівництва - будівлі підстанції швидкої допомоги літ. «Т», що знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Механізаторська, 9, станом на дату набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності належав, як зазначено раніше, комунальному підприємству Харківської районної державної адміністрації, та відповідна земельна ділянка під цим об`єктом була у користуванні цього підприємства, відповідно - належала до компетенції відповідної територіальної громади - Харківського району Харківської області, а не міста Харкова. В свою чергу об`єкт незавершеного будівництва підстанції швидкої допомоги, розташований за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська (нова назва Василя Стуса), 9 реалізований на аукціоні в межах процедури банкрутства з дотриманням вимог чинного законодавства, що підтверджується рішеннями суду.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2026 відкладено судове засідання на 15.07.2026.

15.07.2026 до суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення (вх.№17244 від 15.07.2026).

У додаткових поясненнях відповідач-2 просив врахувати, що прокурор в підготовчому засіданні в цій справі в обґрунтування своїх повноважень посилався на Наказ Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді». Водночас, відповідно до пункту 11.2 зазначеного Наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 участь у розгляді справ у місцевих господарських судах здійснюють підрозділи представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції. Повноваження окружних прокуратур відповідно до пункту 11.1 зазначеного Наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 обмежено виключно участю у розгляді місцевими загальними судами за місцем розташування суду. Таким чином, в цій справі подання позову та представництво прокурором окружної прокуратури в місцевому господарському суді здійснюється із порушенням положень Наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді», а також частини четвертої статті 17 Закону України «Про прокуратуру».

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2026 відкладено судове засідання на 24.07.2026.

Присутня в судовому засіданні 24.07.2026 прокурор позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Харківська міська рада явку свого представника в судове засідання 24.07.2026 не забезпечила, про причини неявки не повідомила. Про дату час та місце судового засідання Харківську міську раду було повідомлено належним чином.

Присутній в судовому засіданні 24.07.2026 представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-2, який приймав участь в судовому засіданні 24.07.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного суду.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, сторін було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, а також надзвичайну безпекову ситуацію, яка склалася та існує у м. Харкові, характер спірних правовідносин, кількість наданих сторонами доказів та складність справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

У судовому засіданні 24.07.2026 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

Наказом №78 від 26.12.2001 начальника Управління житлово-комунального господарства та будівництва Харківської обласної державної адміністрації Дулуб В.Г. наказано директору КП "Харківські теплові мережі" (С.В. Кирик) передати, а директору Обласного комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (О.П. Федоров) прийняти на свій баланс виробничо-адміністративну базу по вул. Механізаторській, 9А та незавершене будівництво комплексної виробничої теплоенергетичної бази по вул. Механізаторська, 9. у м. Харкові (додаток №1,2).

Згідно з Актом приймання-передачі незавершеного будівництва, на підставі наказу №78 від 26.12.2001 начальника Управління житлово-комунального господарства та будівництва Харківської обласної державної адміністрації Дулуб В.Г., КП "Харківські теплові мережі" в особі директора Кирика С.В. і головного бухгалтера Світличної В.О. передало, а Обласне комунальне підприємство теплових мереж в особі директора ОСОБА_4 і головного бухгалтера Прококоф`євой С.М. прийняло об`єкт незавершеного капітального будівництва: комплексна виробнича теплоенергетична база по вул. Механізаторська, 9. Вартість виконаних робіт на 01.02.2002 становить 487 269,03 грн.

Вищевказане підтверджено відповіддю директора Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації Івана Дудченка від 19.06.2026 №08-16/2649 на адвокатський запит.

Постановою Господарського суду Харківської області від 05.10.2012 Обласне комунальне підприємство теплових мереж в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

На дату відкриття ліквідаційної процедури банкруту на праві господарського відання належало незавершене будівництво - підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9.

Згідно звіту про оцінку об`єкта незавершеного будівництва, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9 від 15.06.2012 складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Альянс", приблизний розмір приміщень незавершеної будівництвом будівлі складав 1791,0 кв.м.

Майно банкрута, включене до складу ліквідаційної маси (об`єкт незавершеного будівництва, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9) реалізовано ліквідатором Білим В.В. згідно договору №01405/1 від 21.05.2014 з ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" (Протокол №1 аукціонних торгів на ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" від 17.06.2014), переможцем якого визнано ТОВ "Енергопромзв`язок" за вартістю 32 854,80 грн.

В 2019 році ліквідатор Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінов Р.Д. звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2014 з реалізації майна банкрута Обласного комунального підприємства теплових мереж незавершеного будівництвом підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, який оформлений протоколом № 1 Аукціонних торгів на ТОВ "Універсальної біржі "Гермес" від 17.06.2014.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 було залучено до участі у справі №5023/4363/12 про банкрутство ОКПТМ (в мереж розгляду заяви Мухітдінова Р.Д. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2014) власника придбаного на аукціоні майна (об`єкта незавершеного будівництва, розташований за адресою: м.Харків, вул. Механізаторська, 9) - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9".

У вказаній ухвалі Східним апеляційним господарським судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.02.2020 спірне майно, а саме: незавершене будівництво нежитлової будівлі літ. "А", розташоване за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано з 04.04.2019 на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9", зазначену інформацію підтверджує і переможець аукціону ТОВ "Енергопромзв`язок". Східним апеляційним господарським судом під час розгляду даної справи з`ясовано, що власником спірного майна є не відповідач у справі (ТОВ "Енергопромзв`язок"), а інша особа, відтак, вирішення даної справи може спричинити у майбутньому негативні наслідки для власника майна, в тому числі у вигляді можливого позбавлення такого майна. Отже, судом встановлено необхідність залучення до участі у справі №5023/4363/12 про банкрутство Обласного комунального підприємства теплових мереж в межах розгляду заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2014 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "МЕХ 9" (код ЄДРПОУ 42896061, 61054, м. Харків, вул. Василя Стуса, 9), оскільки рішення у справі може вплинути на його права та інтереси як власника незавершеного будівництва.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №5023/4363/12 було відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінова Р.Д. про визнання недійсними результати проведення аукціону з реалізації майна банкрута ОКПТМ - об`єкта незавершеного будівництвом підстанції швидкої допомоги, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9, оформленого протоколом Аукціонних торгів на ТОВ "Універсальної біржі "Гермес" №1 від 17.06.2014.

У вказаній постанові встановлено, що ТОВ "МЕХ 9" є учасником (третьою особою) судового розгляду заяви про визнання аукціону від 17.06.2014 недійсними, оскільки результати розгляду справи впливають на його права та обов`язки, однак не є стороною спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, а тому не може заявляти про позовну давність. Доводи ліквідатора Мухітдінова Р.Д. щодо відсутності підстав застосування позовної давності у спірних правовідносинах та неможливість переходу права власності на спірне майно до ТОВ "Енергопромзв`язок" за правочином, який є нікчемним у зв`язку із відсутністю укладеного за результатами проведення аукціону від 17.06.2014 акту приймання-передачі майна та договору купівлі продажу, судом не примаються до уваги та спростовуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою підтверджується фактичний перехід права власності на спірне майно до ТОВ "МЕХ 9", а також державна реєстрація такого права. Тобто, оскільки майно фактично вибуло з володіння боржника та наразі зареєстровано за ТОВ "МЕХ 9", тому оспорюваний правочин від 17.06.2014 створив правові наслідки, мета та кінцевий результат аукціону досягнуті його учасниками.

Разом з цим, в 2019 році до Господарського суду Харківської області звернулась Харківська міська рада з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість інвест плюс", гр. ОСОБА_3 , та Обласного комунального підприємства теплових мереж, в якій просила суд: скасувати запис (номер запису про право власності 31992700, дата реєстрації 13.06.2019) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту незавершеного будівництва з реєстраційним номером 1851827263101; визнати недійсним акт оцінки вартості та приймання передачі майна, що вноситься до Статутного (складеного) капіталу ТОВ "Нерухомість інвест плюс", від 14.06.2019 б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Нерухомість інвест плюс" щодо об`єкту незавершеного будівництва нежитлової будівлі літ. "С-1" готовністю 20% по АДРЕСА_2 ; скасувати запис (номер запису про право власності 32040534, дата реєстрації 18.06.2019) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту незавершеного будівництва з реєстраційним номером 1851827263101; скасувати запис (номер запису про право власності 29069961, дата реєстрації 21.11.2018) про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту незавершеного будівництва з реєстраційним номером 1701936463101.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2020 залучено до участі у справі №5023/4363/12 (провадження №3919/19), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕХ 9».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 травня 2020 року у справі №5023/4363/12 (провадження №3919/19) позов Харківської міської ради задоволено повністю. Скасовано записи про право власності за Обласним комунальним підприємством теплових мереж та ТОВ "Нерухомість інвест плюс" на незавершене будівництво, котельня незавершеного будівництва (готовність 17%) літ. Н-1, місцезнаходження: Харківська обл., м. Харків, вулиця Стуса Василя, будинок 9-А.

При розгляді вказаної справи, Харківською міською радою право власності ТОВ «МЕХ 9» на об`єкт незавершеного будівництва будівлі підстанції швидкої допомоги, за адресою вул. Василя Стуса, 9-А у м. Харкові не оскаржувалося.

В ухвалі Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2025 року у справі №5023/4363/12 про визнання банкрутом Обласного комунального підприємства теплових мереж зазначено, що відповідно до бухгалтерської довідки за боржником обліковувалось майно, яке було реалізовано попередніми ліквідаторами, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатором Білим В.В. було реалізовано, зокрема, незавершене будівництво швидкої допомоги, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, буд. 9-А, було реалізовано майно за 32 854,80 грн - протокол №1 аукціонних торгів на ТОВ Універсальної біржі Гермес від 17.06.2014 року. Таким чином, з вищевикладених обставин вбачається, що все майно, яке обліковувалось на балансі Обласного комунального підприємства теплових мереж станом на 01.04.2012 згідно бухгалтерської довідки по залишкам основних засобів, було реалізовано колишніми ліквідаторами підприємства.

В подальшому, Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова вивчаються обставини, пов`язані з законністю та правомірністю використання земельних ділянок територіальної громади міста Харкова.

Зокрема, прокуратурою було встановлено порушення прав територіальної громади при самовільній забудові земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 9.

Так, державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценком Павлом Геннадійовичем (далі - реєстратором) 22.03.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №46093925, об`єкту нерухомого майна №1792630863101 (номер запису про право власності №30822574), а саме: незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. "А" (відсоток готовності 17%), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: інформаційної довідки №468294796 від 16.03.2026, підставою виникнення права власності був технічний паспорт №22/02/19-ТП та довідка №12 видані 21.02.2019 ТОВ «НТБ КИЇВ».

Згідно з даними із зазначеної довідки №12 виданої 21.02.2019 ТОВ «НТБ КИЇВ», за результатами обстеження та проведеними розрахунками було встановлено відсоток готовності нежитлової будівлі літ. «А», який склав 17%.

Прокурор зазначає, що відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч.1 ст.27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів);

3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 передбачає чіткий алгоритм первинної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Так, пунктом 68 Порядку (в редакції від 08.12.2018, чинній на момент здійснення державної реєстрації об`єкту) зазначено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;

3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

Документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в зазначеному Реєстрі.

Так, для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва в порядку п.68 Порядку крім технічного паспорта необхідно надати документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом та документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання сільських, селищних, міських рад відносить надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (підпункт 1 пункту "б" частини першої статті 31 Закону).

Встановлено, що відповідно до ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно- будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

З огляду на зазначене, належним документом, який відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт є повідомлення про початок виконання будівельних робіт подане відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю або дозвіл на виконання будівельних робіт видані органом державного архітектурно-будівельного контролю, а не довідка ТОВ «НТБ КИЇВ».

Водночас, інформація щодо направлення ОСОБА_2 відповідного повідомлення (декларації) про будівництво спірної споруди до органів Державної інспекції архітектури та містобудування України відсутня.

Також встановлено, що в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (www.e-construction.gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, відсутня інформація стосовно декларативно-дозвільних документів щодо вищезазначеного об`єкта по АДРЕСА_2 та щодо особи- замовника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Крім того, як стверджує прокурор, порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, адже рішення Харківської міської ради про надання земельної ділянки по АДРЕСА_2 у власність або в користування не приймалось, відомості про реєстрацію будь-яких речових прав Животченком Юрієм Івановичем на відповідну земельну ділянку під забудову спірним об`єктом нерухомого майна в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка №468509155 від 17.03.2026), а отже ця земельна ділянка перебуває у власності громади міста Харкова.

Таким чином, документи, надані Животченком Ю.І. реєстратору, не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на об`єкт нерухомого майна.

Як стверджує прокурор, такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності.

Крім того, процедуру вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом на території міста Харкова регулює Порядок вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом, затверджений рішенням Харківської міської ради №390/11 від 17.08.2011 «Про затвердження Порядку вирішення питань, пов`язаних із самочинним будівництвом», зі змінами.

Відповідно до п.3.1 вищевказаного Порядку для збереження об`єкту самочинного будівництва забудовником подається клопотання на ім`я міського голови за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку та документами визначеними п.3.1. Однак, будь-яка інформація щодо наявності клопотань, поданих на ім`я міського голови стосовно збереження об`єкту самочинного будівництва за вказаною адресою відсутня.

03.04.2019 відповідно до рішення №1 учасника (засновника) ТОВ «МЕХ 9» ОСОБА_2 , між останнім та ТОВ «МЕХ 9» підписано акт прийому-передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ «МЕХ 9» №1 про внесення в якості вкладу до статутного капіталу об`єкту нерухомого майна: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який 04.04.2019 зареєстровано державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Г.А., індексний номер: №46352610, (номер запису про право власності №31068064).

Після цього, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. посвідчено іпотечний договір №1637 від 30.05.2019, укладений між ТОВ «МЕХ 9» та ОСОБА_1 , предметом якого визначено: незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Нотаріусом, як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію іпотеки (запис про іпотеку №31799288 від 30.05.2019).

Згідно вказаного договору іпотеки №1637 від 30.05.2019, об`єкт нерухомого майна - незавершену будівництвом нежитлову будівлю літ. «А» (відсоток готовності 17%) розташовану за адресою: АДРЕСА_2 передано в іпотеку ОСОБА_1 задля забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_2 за договором позики від 20.05.2019 на суму 149 000 грн, із строком повернення грошей не пізніше 31.12.2019.

31.12.2019 додатковою угодою №1 були внесли зміни до вказаного договору позики та продовжено його дію до 31 грудня 2029 року.

З урахуванням вищевказаного, у 2021 році Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради було подано позов до ОСОБА_2 , ТОВ «МЕХ 9», ОСОБА_1 , третя особа: Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними правочинів.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави (нині - Шевченківський районний суд міста Полтави) від 09 грудня 2024 року у справі №643/11530/21 було встановлено підставність звернення прокурора до суду з даним позовом, визнано спірний об`єкт нерухомого майна об`єктом самочинного будівництва, однак в задоволенні позову було відмовлено, у зв`язку з тим, що суд визнав обраний прокурором спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно неефективним та таким, що не призведе до захисту порушеного права.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №468294796 від 16.03.2026, спірне майно, а саме: незавершене будівництво нежитлової будівлі літ. "А", розташоване за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано з 04.04.2019 на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕХ 9".

Крім того, в реєстрі наявний запис №31799288 від 30.05.2019 про державну реєстрацію іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі іпотечного договору №1637 від 30.05.2019, укладеного між ТОВ «МЕХ 9» та ОСОБА_1 , предметом якого визначено спірний об`єкт нерухомості.

Таким чином, на переконання прокурора, незавершена будівництвом нежитлова будівля літ. «А» (відсоток готовності 17%), розташована за адресою: АДРЕСА_2 є об`єктом самочинного будівництва, так як збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Внаслідок прийняття рішення реєстратора про державну реєстрацію прав на спірну будівлю, ОСОБА_2 незаконно набуто право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва.

Як стверджує прокурор, будівництво спірного об`єкту нерухомого майна було здійснено на земельній ділянці, яка не була виділена під відповідне будівництво, забудовник не мав жодних законних прав здійснювати, ба навіть починати будівництво спірного об`єкту. Водночас, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вищевказаний іпотечний договір є досі (станом на 02.04.2026) чинним, проте жодних даних стосовно будь-яких речових прав на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , не знайдено ні станом на дату укладення іпотечного договору, ні дотепер. Таким чином, відповідач-2 - ОСОБА_1 , як іпотекодержатель, був обізнаним, що предмет іпотеки - об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, яка не перебуває ні у користуванні, ні у власності іпотекодавця, а отже і розумів, що таке розміщення об`єкту нерухомого майна є незаконним.

В свою чергу, рішенням 30 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації обслуговування об`єктів» від 16.10.2019 №1752/19 надано ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,2700 га із земель територіальної громади м. Харкова для завершення будівництва нежитлової будівлі літ. «С-1» для розміщення СТО по АДРЕСА_4 .

24.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мех 9" звернулося до Харківської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки по вул. Василя Стуса, 9-А в м. Харкові для завершення будівництва та обслуговування нежитлової будівлі. Як стверджує відповіда-1, вказана заява наразі перебуває на розгляді Харківської міської ради.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Предметом даного спору є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Харківської міської ради, щодо усунення наслідків, які, на думку прокурора, виникли внаслідок незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 9, подальшого внесення цього об`єкта до статутного капіталу ТОВ «МЕХ 9», передачі його в іпотеку та використання земельної ділянки комунальної власності без належних правових підстав.

При цьому відповідачі насамперед заперечують право прокурора на звернення до суду із даним позовом та просить залишити позов без розгляду, посилаючись на відсутність визначених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави.

З огляду на наведене суд вважає за необхідне насамперед надати оцінку доводам відповідачів щодо відсутності у прокурора процесуальних повноважень на звернення до суду, оскільки встановлення наявності або відсутності підстав представництва є передумовою розгляду спору по суті.

Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді лише у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду та не може підміняти собою орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції. Представництво прокурором має субсидіарний характер та допускається лише за наявності встановлених законом умов.

Разом із тим саме лише існування компетентного органу не виключає можливості представництва прокурором інтересів держави. Вирішальним є встановлення судом факту, що відповідний орган, будучи обізнаним про порушення інтересів держави, не вжив реальних та ефективних заходів для їх захисту протягом розумного строку, або здійснював такий захист неналежним чином.

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі позивача, прокурор зазначив, що в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке хоч і не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до його відання.

Також прокурор зазначив, що у вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. Харківська міська рада, діючи від імені та в інтересах територіальної громади міста, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Харкова, а й здійсненні забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпеченні потреб громади міста. При цьому інтереси держави охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, що відповідає змісту статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини.

Крім того, як стверджує прокурор, у вказаних правовідносинах порушення інтересів держави полягає у неефективному та нераціональному використанні комунальної земельної ділянки, що завдає шкоди розвитку міста та територіальній громаді. Зокрема, раціональне та ефективне використання земель територіальної громади беззаперечно становить державний інтерес, оскільки є одним із основних принципів розвитку територіальної громади, який полягає у виваженому, плановому, своєчасному використанні земельних ресурсів. Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення інтересів територіальної громади, порушуються й інтереси держави в цілому. Більше того, самочинна забудова спірної земельної ділянки, беззаперечно порушує право територіальної громади м. Харкова на належне володіння та користування такою земельною ділянкою, що в умовах наявності обмежених земельних ресурсів населеного пункту порушує інтереси територіальної громади міста Харкова, що призводить до неможливості створення належних умов для розвитку міста та забезпечення раціонального використання та охорони земель. Таким чином, звернення прокурора з позовною заявою до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання щодо раціонального використання та охорони земель комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання всіх прав.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 10 Закону визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі ст.26, ст.33 Закону та ст.12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст.16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

При цьому, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, саме Харківська міська рада має повноваження щодо здійснення права власності на землю від імені та в інтересах територіальної громади міста.

З огляду на викладене, оскільки спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: вул. Василя Стуса, 9 ум. Харкові, під об`єктом самочинної забудови - незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. "А" (відсоток готовності 17%) належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, то саме Харківська міська рада становитиме собою орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) у спірних правовідносинах в розумінні Закону України «Про прокуратуру».

Відтак за вказаним фактом саме Харківська міська рада наділена повноваженнями щодо вжиття відповідних заходів у спірних правовідносинах та є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із забезпеченням раціонального використання та охорони земель, а тому є належним позивачем у цій справі.

Проте, як стверджує прокурор, Харківською міською радою заходи щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 9, шляхом зобов`язання здійснити демонтаж (знесення) об`єкту самочинного будівництва та припинення володіння таким об`єктом, визнання недійсним іпотечного договору не вживалися, незважаючи на листи Салтівської окружної прокуратури міста Харкова №53-102- 1152вих-24 від 05.03.2024, №53-102-2907вих-24 від 25.06.2024, №53-102-5097вих-24 від 19.11.2024, №53-103-337вих-25 від 24.01.2025, №53-103-5598вих-25 від 02.12.2025, №53-102-310вих-26 від 19.01.2026 та №53-102-1032вих-26 від 25.02.2026, якими, серед іншого, повідомлено про виявлені порушення законодавства. Відповідь з правовою позицією Харківської міської ради як власника спірної земельної ділянки на зазначені листи не надходила, за даними офіційного веб-порталу Судова влада України (https://court.qov.ua/) відсутні будь-які відомості про судові справи зі вказаними сторонами із вказаних питань.

В свою чергу відповідачі стверджують, що Харківська міська рада є належним розпорядником земель комунальної власності, самостійно реалізує свої повноваження, брала участь у попередніх судових справах щодо об`єктів нерухомості, розташованих за адресою вул. Василя Стуса, 9 та 9-А, а тому прокурор не довів існування виключного випадку, який би надавав йому право на звернення до суду.

Крім того, відповідачі посилаються на те, що прокурором не підтверджено належними доказами факту попереднього повідомлення Харківської міської ради про намір звернутися до суду та не доведено усвідомленої бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Суд не може погодитися із наведеними доводами з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором до позовної заяви долучено копії листів, адресованих Харківській міській раді, а саме:

- від 05.03.2024 №53-102-1152вих-24;

- від 25.06.2024 №53-102-2907вих-24;

- від 19.11.2024 №53-102-5097вих-24;

- від 24.01.2025 №53-103-337вих-25;

- від 02.12.2025 №53-103-5598вих-25;

- від 19.01.2026 №53-102-310вих-26;

- від 25.02.2026 №53-102-1032вих-26.

З аналізу змісту зазначених документів убачається, що прокуратура систематично повідомляла Харківську міську раду про виявлені порушення при використанні земельної ділянки комунальної власності, звертала увагу на наявність ознак самочинного будівництва та незаконної державної реєстрації речових прав, а також пропонувала компетентному органу самостійно вжити заходів щодо захисту інтересів територіальної громади.

Матеріали справи не містять доказів того, що після отримання зазначених повідомлень Харківська міська рада звернулася до суду саме з тими вимогами, які заявлені у даній справі, або вчинила інші ефективні дії, спрямовані на припинення порушення права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Посилання відповідача на те, що Харківська міська рада брала участь у попередніх судових процесах щодо інших об`єктів нерухомості, суд оцінює критично.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Господарського суду Харківської області у справі №5023/4363/12 стосувалося іншого об`єкта нерухомості та інших реєстраційних дій, а предметом того спору були вимоги про скасування державної реєстрації права власності на інші об`єкти незавершеного будівництва та визнання недійсним правочину щодо внесення майна до статутного капіталу.

Натомість предметом даної справи є захист права територіальної громади щодо земельної ділянки шляхом усунення наслідків незаконної реєстрації іншого об`єкта незавершеного будівництва, визнання недійсним договору іпотеки та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Отже, сама по собі участь Харківської міської ради в інших судових процесах не свідчить про належне виконання нею обов`язку щодо захисту інтересів територіальної громади саме у спірних правовідносинах.

Суд також враховує, що між першим зверненням прокуратури до Харківської міської ради (березень 2024 року) та зверненням прокурора до суду минув значний проміжок часу, протягом якого компетентний орган мав достатньо можливостей самостійно реалізувати передбачені законом повноваження.

При цьому доказів подання Харківською міською радою відповідного позову або прийняття інших результативних заходів реагування матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що прокурором підтверджено факт тривалої бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів територіальної громади, а тому умови, визначені частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку є дотриманими.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що прокурором належним чином підтверджено як наявність інтересу держави, так і існування передбачених законом виключних підстав для здійснення представництва інтересів держави у даній справі.

Відтак підстави для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України відсутні, а доводи відповідачів у цій частині є необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо обраного прокурором способу захисту

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту статті 16 Цивільного кодексу України вбачається, що судовий захист здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором, а якщо такий спосіб не визначений законом або договором, у спосіб, який не суперечить закону та є ефективним для захисту порушеного права чи інтересу.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі №925/642/19).

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що необхідною передумовою надання судового захисту є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання саме того права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого звернулася особа, а також встановлення відповідності обраного способу захисту характеру такого порушення.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, провадження №14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, провадження №12-61гс21 (пункт 148)).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення розташованого на ній об`єкта нерухомого майна, одночасно заявивши вимоги про припинення права власності відповідача-1 та визнання недійсним договору іпотеки, які прокурор обґрунтовує необхідністю усунення наслідків, що виникли у зв`язку із перебуванням спірного об`єкта у приватній власності.

Отже, основною вимогою у даній справі є вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, тобто негаторний позов, тоді як вимоги про припинення права власності та визнання недійсним договору іпотеки є похідними від основної вимоги та спрямовані на забезпечення її реалізації у разі задоволення позову.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду негаторний позов є способом захисту, який застосовується за наявності триваючого порушення права власника або законного володільця, не пов`язаного з позбавленням володіння майном. Для задоволення такого позову позивач повинен довести існування у нього відповідного речового права, факт створення відповідачем триваючих перешкод у здійсненні цього права та наявність правових підстав для усунення таких перешкод саме у заявлений спосіб.

Разом із тим характер спірних правовідносин у даній справі свідчить про те, що заявлені прокурором вимоги безпосередньо пов`язані із правомірністю перебування спірного об`єкта нерухомого майна у власності відповідача-1.

Переходячи до вирішення спору по суті, суд зазначає, що визначальним для правильного вирішення даної справи є встановлення правомірності виникнення права власності на об`єкт незавершеного будівництва, який у подальшому став предметом цивільного обороту, був внесений до статутного капіталу відповідача-1 та переданий в іпотеку.

Саме встановлення юридичного факту набуття відповідачем-1 права власності на спірний об`єкт, джерела походження цього права та правових наслідків його виникнення має визначальне значення для вирішення заявленого прокурором негаторного позову, оскільки без оцінки зазначених обставин неможливо встановити, чи існують передбачені законом підстави для припинення права власності відповідача-1 та застосування такого виняткового способу захисту, як знесення об`єкта нерухомості.

Прокурор обґрунтовує позов тим, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на об`єкт незавершеного будівництва проведена за відсутності документів, які відповідно до законодавства є обов`язковими для виникнення такого права, у зв`язку із чим спірний об`єкт є самочинним будівництвом.

Натомість відповідач-1 посилається на те, що незавершений об`єкт був придбаний у межах процедури банкрутства Обласного комунального підприємства теплових мереж за результатами аукціону, законність якого підтверджена судовими рішеннями, а відтак право власності ТОВ «МЕХ 9» є законним та не може бути поставлено під сумнів.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд виходить з наступного.

Щодо правового режиму земельної ділянки

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через відповідні органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтями 12, 122, 123, 124 Земельного кодексу України саме міська рада уповноважена розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності в межах відповідного населеного пункту.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають виключно з моменту їх державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, саме наявність зареєстрованого речового права на земельну ділянку є юридичним фактом, який підтверджує законність використання земельної ділянки для забудови.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором подано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав, відповідно до яких станом як на момент державної реєстрації спірного об`єкта, так і на момент звернення прокурора до суду відсутні будь-які зареєстровані речові права ОСОБА_2 , ТОВ «МЕХ 9» або інших осіб на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 9.

Водночас відповідачем-1 не надано суду жодного документа, який посвідчував би виникнення у будь-якого із попередніх власників або у самого відповідача права власності, права користування чи права оренди на зазначену земельну ділянку.

Посилання відповідача на те, що земельна ділянка нібито перебувала у користуванні Обласного комунального підприємства теплових мереж або належала до земель Харківського району, саме по собі не підтверджує існування у відповідної юридичної особи належним чином оформленого речового права.

За змістом статей 125, 126 Земельного кодексу України виникнення права користування земельною ділянкою не може презюмуватися лише з факту існування на ній певного об`єкта нерухомості або перебування такого об`єкта на балансі юридичної особи.

Жодного рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки під будівництво чи експлуатацію спірного об`єкта відповідачем суду не надано.

Так само відсутні державний акт, договір оренди або інший документ, що посвідчував би відповідне право.

Таким чином, доводи відповідача-1 про існування законних прав на земельну ділянку є припущеннями, які не підтверджені належними доказами.

Щодо державної реєстрації права власності

Судом встановлено, що державна реєстрація права власності на незавершений будівництвом об`єкт здійснена 22.03.2019.

На момент проведення державної реєстрації діяла редакція статті 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка прямо передбачала перелік документів, необхідних для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Обов`язковими документами були:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів);

3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

Аналогічні вимоги містив пункт 68 Порядку державної реєстрації речових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127.

Таким чином, закон не залишав державному реєстратору дискреції щодо можливості здійснення державної реєстрації за відсутності хоча б одного із зазначених документів.

Як убачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, підставою для державної реєстрації стали лише технічний паспорт та довідка ТОВ «НТБ КИЇВ».

Разом із тим ні технічний паспорт, ні довідка суб`єкта господарювання не є документом, що посвідчує речове право на земельну ділянку.

Так само вони не є документами, які відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надають право виконувати будівельні роботи.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» такими документами є повідомлення про початок виконання будівельних робіт або дозвіл на виконання будівельних робіт залежно від класу наслідків відповідного об`єкта.

Доказів існування будь-якого із зазначених документів матеріали справи не містять.

Навпаки, прокурором надано докази відсутності відповідної інформації у Реєстрі будівельної діяльності.

Відповідачем-1 зазначені обставини належними доказами не спростовані.

Щодо самочинності будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України самочинним є будівництво, якщо воно збудоване або будується:

- на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

- або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту;

- або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Для визнання будівництва самочинним достатньо наявності хоча б однієї ознаки, визначеної у ст.376 ЦК України та ст.39-1 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» (постанова КАС ВС від 27.07.2022 у справі №826/12166/16).

У даному випадку матеріалами справи підтверджуються щонайменше дві самостійні підстави.

По-перше, відсутність будь-якого речового права на земельну ділянку.

По-друге, відсутність документа, який надавав би право виконувати будівельні роботи.

Отже, незалежно від інших обставин спірний об`єкт відповідає ознакам самочинного будівництва у розумінні статті 376 ЦК України.

Посилання відповідача-1 на те, що ТОВ «МЕХ 9» не здійснювало будівництва, а лише придбало спірний об`єкт, правового значення для вирішення цього питання не має, оскільки юридична кваліфікація об`єкта як самочинного визначається не особою його поточного власника, а способом його створення та дотриманням вимог закону під час будівництва.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.02.2026 справі №910/7133/25 зробила наступний висновок: "Об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, якщо збудований на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без дозвільних документів або з порушенням будівельних норм. Державна реєстрація права власності чи рішення третейського суду не змінюють правового режиму самочинного будівництва. Власник земельної ділянки має право вимагати знесення самочинно збудованого об`єкта за рахунок особи, яка здійснила будівництво, якщо не надавав згоди на будівництво. Особа без речового права на земельну ділянку не може набути права власності на розташовані на ній об`єкти нерухомості.".

Разом з цим суд враховує, що матеріали справи свідчать про існування незавершеного будівництва ще щонайменше з часу перебування його на балансі ОКПТМ, тобто задовго до державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 .

Прокурором не надано належних доказів того, що саме відповідач-1 здійснив будівництво спірного об`єкта без відповідних дозвільних документів чи на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

Так само матеріали справи не містять доказів того, що Животченко Ю.І. або ТОВ «МЕХ 9» були забудовниками спірного об`єкта.

Навпаки, надані відповідачем документи свідчать, що останній набув відповідне майно як правонаступник особи, яка придбала його на аукціоні в процедурі банкрутства, а не створила його власними діями.

За таких обставин суд приходить до висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами існування передбачених статтею 376 ЦК України підстав для висновку про самочинність будівництва саме у тому розумінні, яке є необхідним для задоволення заявлених позовних вимог.

Щодо правових підстав виникнення права власності відповідача-1 на спірний об`єкт нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірний об`єкт нерухомого майна не був створений відповідачем-1 та не набувався ним як результат здійснення будівництва чи первинної державної реєстрації права власності.

Натомість виникнення права власності на зазначений об`єкт безпосередньо пов`язане із процедурою банкрутства Обласного комунального підприємства теплових мереж та реалізацією майна банкрута у порядку, встановленому законодавством, що діяло на момент проведення ліквідаційної процедури.

Як встановлено судом, у межах справи №5023/4363/12 про банкрутство Обласного комунального підприємства теплових мереж до складу ліквідаційної маси було включено об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9.

Вказане майно було реалізовано ліквідатором Білим В.В. відповідно до договору №01405/1 від 21.05.2014, укладеного з ТОВ «Універсальна біржа "Гермес"», шляхом проведення відкритого аукціону 17.06.2014, оформленого протоколом №1 аукціонних торгів.

Переможцем аукціону визначено ТОВ «Енергопромзв`язок», яке придбало зазначений об`єкт за ціною 32 854,80 грн.

Отже, саме результати зазначеного аукціону стали первісною юридичною підставою вибуття спірного майна з ліквідаційної маси банкрута та виникнення права власності у його набувача.

Суд звертає увагу, що у подальшому право власності на спірний об`єкт не виникало самостійно, а переходило від одного власника до іншого у порядку правонаступництва, у зв`язку із чим право власності відповідача-1 має похідний характер та походить саме від реалізації майна банкрута на відкритому аукціоні.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності відповідача-1 виникло на підставі акта приймання-передачі майна, тобто не внаслідок здійснення ним будівництва чи створення нового об`єкта нерухомості, а як результат подальшого переходу права власності від попереднього власника.

Таким чином, юридичним джерелом права власності відповідача-1 є саме результати аукціону від 17.06.2014 та подальший безперервний ланцюг переходу права власності, що виник після реалізації майна банкрута.

Наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскільки доводи прокурора фактично ґрунтуються на твердженні про неправомірність перебування спірного об`єкта у власності відповідача-1.

Водночас оцінка правомірності набуття відповідачем-1 права власності не може здійснюватися ізольовано від тих юридичних фактів, які стали підставою виникнення такого права.

Щодо значення судових рішень, ухвалених у справі №5023/4363/12.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що законність реалізації спірного майна у процедурі банкрутства вже була предметом окремого судового розгляду.

Так, у 2019 році ліквідатор Обласного комунального підприємства теплових мереж Мухітдінов Р.Д., реалізуючи повноваження щодо формування ліквідаційної маси та захисту інтересів кредиторів, звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2014 з реалізації об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Механізаторська, 9.

Таким чином, предметом судового розгляду у справі №5023/4363/12 були саме обставини проведення аукціону, законність реалізації майна банкрута, дотримання порядку його продажу та правомірність вибуття спірного об`єкта з ліквідаційної маси.

Однак постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №5023/4363/12 у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними результатів зазначеного аукціону відмовлено.

Отже, за результатами судового розгляду судами не встановлено підстав для визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2014, а відповідно юридичний факт реалізації спірного майна у процедурі банкрутства залишається чинним та породжує відповідні цивільно-правові наслідки.

Суд звертає увагу, що саме зазначений аукціон започаткував увесь подальший ланцюг переходу права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

За таких обставин доводи прокурора про неправомірність набуття відповідачем-1 права власності фактично підлягають оцінці крізь призму вже встановлених судами обставин щодо законності проведення аукціону.

При цьому прокурором у даній справі не заявлено вимог про визнання недійсними результатів аукціону, не наведено обставин, які б свідчили про втрату чинності постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, а також не подано доказів, які б спростовували встановлені у справі №5023/4363/12 обставини щодо реалізації спірного майна.

Відтак суд виходить із того, що право власності відповідача-1 виникло на підставі чинного юридичного факту - реалізації майна банкрута на відкритому аукціоні, законність якого вже була предметом судового розгляду та не була спростована у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується із принципом правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права та вимагає поваги до остаточних судових рішень і стабільності цивільного обороту. Задоволення заявлених прокурором вимог без спростування юридичної підстави виникнення права власності фактично призвело б до нівелювання правових наслідків реалізації майна банкрута, законність якої вже була перевірена судом, що не відповідало б зазначеному принципу.

Щодо доводів прокурора про неправомірність набуття відповідачем-1 права власності на спірний об`єкт

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна проведена за відсутності передбачених законом підстав, а сам об`єкт є самочинним будівництвом, у зв`язку із чим право власності відповідача-1 підлягає припиненню.

Суд не може погодитися із зазначеними доводами з огляду на наступне.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Водночас судом встановлено, що у даному випадку юридичною підставою виникнення права власності є не рішення державного реєстратора і не сама державна реєстрація, а реалізація спірного майна у процедурі банкрутства на відкритому аукціоні та подальший перехід права власності до наступних набувачів.

Отже, оцінюючи доводи прокурора щодо неправомірності набуття відповідачем-1 права власності, суд насамперед повинен виходити із правової природи тієї юридичної підстави, з якої виникло відповідне речове право.

Як уже зазначалося судом, законність реалізації спірного майна на аукціоні була предметом окремого судового розгляду у справі №5023/4363/12, за результатами якого судами не встановлено підстав для визнання недійсними результатів аукціону.

Цивільний кодекс визначає презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 911/1902/19.

Таким чином, на момент набуття відповідачем-1 права власності існувала чинна та неоспорена юридична підстава виникнення такого права.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач-1 був учасником процедури реалізації майна банкрута, організатором аукціону, ліквідатором, особою, яка здійснювала державну реєстрацію права власності за первісним набувачем, або особою, яка здійснила будівництво спірного об`єкта.

Навпаки, досліджені судом докази свідчать про те, що відповідач-1 набув право власності вже після завершення процедури реалізації майна банкрута як наступний набувач цього майна.

За таких обставин сам по собі факт переходу права власності до відповідача-1 не може свідчити про неправомірність його набуття лише з огляду на незгоду прокурора із законністю окремих дій, що передували виникненню такого права.

Суд також враховує, що у межах даної справи прокурором фактично ставиться під сумнів увесь ланцюг переходу права власності, який розпочався з реалізації майна банкрута у процедурі банкрутства.

Разом із тим прокурором не доведено, що юридичний факт, з якого виникло право власності первісного набувача, припинив свою дію або визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Відтак відсутні правові підстави для висновку про неправомірність самого лише похідного набуття відповідачем-1 права власності.

При цьому правомірність набуття права власності повинна оцінюватися з урахуванням усієї сукупності юридичних фактів, які стали підставою виникнення відповідного речового права, а не виключно з огляду на останню реєстраційну дію.

Верховний Суд дійшов висновку, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі №909/472/18, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19.

Таким чином, наведені прокурором обставини не спростовують встановленого судом факту набуття відповідачем-1 права власності на підставі чинного юридичного титулу та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для припинення такого права.

Суд також зазначає, що статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а, отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17, провадження №14-317цс19).

Тобто лише в разі дотримання всіх критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Так, критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

За усталеною практикою ЄСПЛ, ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні цього положення Конвенції (див., зокрема, рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), №43768/07, пункт 41; від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), №32457/05, пункти 27-40; від 12 листопада 2013 року «Пирантієне проти Литви» (Pyrantiene v. Lithuania), №45092/07, пункт 42; від 31 травня 2016 року «Вукушіч проти Хорватії», № 69735/11, пункт 50).

За практикою ЄСПЛ, визнання права власності недійсним як таке не суперечить положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, водночас воно повинне бути не лише передбачене законом і мати законну мету, але й відповідати вимозі пропорційності. Потрібно встановити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав людини; пошук цього балансу притаманний Конвенції загалом. Цей обов`язковий баланс неможливо встановити, якщо зацікавлена особа несе надмірний індивідуальний тягар (рішення від 12 червня 2018 року у справі «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), №70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 138).

Позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника (див. рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), №43768/07, пункт 45; від 09 грудня 1994 року у справі «Святі монастирі проти Греції» (The Holy Monasteries v. Greece), пункт 71, серія А №301-А, від 10 червня 2021 року «Колишній король Греції та інші проти Греції» [ВП] (Former King of Greece and Others v. Greece) [GC], заява №25701/94, пункт 89, ЄСПЛ 2000-XII).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Щодо вимоги про знесення спірного об`єкта нерухомого майна.

Окремо суд оцінює заявлену прокурором вимогу про зобов`язання відповідача-1 знести спірний об`єкт нерухомого майна як спосіб усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

За змістом статті 376 Цивільного кодексу України знесення самочинного будівництва є винятковим способом захисту, який допускається лише за наявності визначених законом підстав та за умови неможливості усунення допущених порушень менш обтяжливими способами.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 у справі №359/1365/22 дійшов висновку, що знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Верховний Суд також зазначив, що зверненню до суду з позовом до забудовника про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівництва, здійсненого з порушенням вимог законодавства, передує звернення до суду відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування з вимогами про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Суд вважає наведений правовий висновок Верховного Суду таким, що підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що компетентними органами до звернення з даним позовом вживалися передбачені законом заходи щодо усунення порушень містобудівного законодавства, зокрема направлялися приписи про проведення перебудови або усунення порушень особі, яка здійснила будівництво спірного об`єкта, чи що така перебудова є об`єктивно неможливою.

Більше того, судом встановлено, що відповідач-1 не є особою, яка здійснила будівництво спірного об`єкта.

Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач-1 виступав замовником будівництва, виконував будівельні роботи або здійснив самочинне будівництво.

Навпаки, встановлено, що відповідач-1 набув право власності на вже існуючий об`єкт нерухомого майна як наступний набувач у ланцюгу переходу права власності після реалізації майна банкрута.

Відтак, у даному випадку прокурором не доведено, що спірний об`єкт не може бути приведений у відповідність до вимог законодавства, що його існування унеможливлює використання земельної ділянки в інший спосіб або що відсутні передбачені законом механізми врегулювання правового статусу такого об`єкта.

Навпаки, із матеріалів справи встановлено, що ТОВ «МЕХ 9» звернулося до Харківської міської ради із заявою про оформлення права користування земельною ділянкою для завершення будівництва та обслуговування об`єкта нерухомості, а відповідне звернення на момент розгляду справи перебуває на розгляді органу місцевого самоврядування.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ще у 2019 році Харківська міська рада приймала рішення щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою стосовно земельної ділянки за цією адресою, що також свідчить про відсутність остаточно сформованої позиції власника земельної ділянки щодо неможливості оформлення земельних правовідносин.

За таких обставин застосування до відповідача-1 такого виняткового способу захисту, як знесення об`єкта нерухомого майна, без доведення його статусу забудовника та без підтвердження вжиття усіх передбачених законом попередніх заходів реагування суперечило б вимогам статті 376 Цивільного кодексу України, правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.07.2024 у справі №359/1365/22, а також принципу пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

З огляду на викладене суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги прокурора про знесення спірного об`єкта нерухомого майна.

Водночас, суд звертає увагу, що предметом заявленого прокурором негаторного позову є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Однак матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що земельна ділянка щодо якої заявлено позов, сформована як об`єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, а також доказів визначення її меж, площі та інших індивідуалізуючих ознак.

За відсутності таких відомостей суд позбавлений можливості встановити предмет речово-правового захисту та перевірити, чи дійсно існують перешкоди у користуванні саме тією земельною ділянкою, щодо якої заявлено позовні вимоги.

Окремо суд оцінює посилання прокурора на рішення Октябрського районного суду м. Полтави (нині Шевченківського районного суду м. Полтави) від 09.12.2024 у справі №643/11530/21, яким, на думку прокурора, встановлено самочинність спірного будівництва та підтверджено наявність підстав для звернення прокурора з позовом.

Як уже було зазначено судом, відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України преюдиційне значення мають лише ті обставини, які встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі, в якій брали участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено відповідні обставини.

Преюдиційність поширюється виключно на встановлені судом фактичні обставини, але не на правову оцінку таких обставин чи правові висновки суду щодо застосування норм права.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у справі №643/11530/21 були вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості та визнання недійсними правочинів.

Водночас у цій справі прокурором заявлено інший спосіб захисту, який, окрім вимог про визнання недійсним іпотечного договору, включає вимогу про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом знесення об`єкта нерухомості як самочинного будівництва.

Отже, предмет позову у цій справі не є тотожним предмету спору, який розглядався судом загальної юрисдикції.

Більше того, як убачається із самого змісту рішення, на яке посилається прокурор, суд відмовив у задоволенні позову саме з підстав обрання неефективного способу захисту порушеного права.

Таким чином, наведене рішення не містить висновку про задоволення позовних вимог прокурора та саме по собі не породжує правових наслідків щодо спірного майна.

При цьому встановлені судом у тій справі обставини не звільняють прокурора від обов`язку довести у даному процесі всі елементи складу заявлених ним позовних вимог, зокрема існування підстав для знесення об`єкта нерухомого майна як самочинного будівництва.

Господарський суд, здійснюючи розгляд справи, оцінює докази безпосередньо та самостійно відповідно до вимог статей 7386 Господарського процесуального кодексу України, а тому не пов`язаний правовою оцінкою, наданою іншим судом в іншому провадженні.

Надаючи оцінку позовній вимозі про визнання недійсним іпотечного договору №1637 від 30.05.2019, укладеного між ТОВ «МЕХ 9» та ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

Прокурор обґрунтовує зазначену вимогу тим, що ТОВ «МЕХ 9» не набуло права власності на спірний об`єкт нерухомості у законний спосіб, а відтак не мало права розпоряджатися ним шляхом передачі в іпотеку. Крім того, прокурор вважає, що ОСОБА_1 не може вважатися добросовісним іпотекодержателем, оскільки повинен був знати про незаконність походження предмета іпотеки.

Однак суд не погоджується із такими доводами прокурора.

Відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених законом.

При цьому саме особа, яка заявляє вимогу про визнання правочину недійсним, повинна довести наявність обставин, з якими закон пов`язує його недійсність.

За змістом статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути, зокрема, об`єкт незавершеного будівництва, якщо іпотекодавець має право на його відчуження та такий об`єкт може бути індивідуалізований.

Отже, саме по собі передання в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва не суперечить вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення іпотечного договору право власності на спірний об`єкт було зареєстроване за ТОВ «МЕХ 9» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відомості про таке право були чинними та не скасованими.

Суд зазначає, що державна реєстрація права власності породжує презумпцію достовірності відповідних відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до моменту їх скасування у встановленому законом порядку.

Отже, на момент укладення договору іпотеки ТОВ «МЕХ 9» було зареєстрованим власником спірного майна та мало повноваження розпоряджатися ним.

Доводи прокурора про те, що державна реєстрація була проведена з порушенням вимог законодавства, самі по собі не є достатньою підставою для визнання недійсним укладеного в подальшому договору іпотеки.

Фактично прокурор просить суд зробити висновок про недійсність договору іпотеки виключно з огляду на його власну оцінку незаконності набуття права власності іпотекодавцем.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що при укладенні іпотечного договору сторони діяли всупереч вимогам статті 203 Цивільного кодексу України або переслідували протиправну мету.

Не підтверджено також доводи прокурора про фіктивність чи удаваність договору позики від 20.05.2019, виконання якого забезпечувалося спірною іпотекою.

Посилання прокурора на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували «близькі стосунки» або що вони були пов`язаними особами, ґрунтуються виключно на припущеннях.

Наведені прокурором обставини щодо того, що позикодавець повинен був знати про майновий стан позичальника, не підтверджуються жодними належними доказами та не можуть свідчити про існування між зазначеними особами відносин пов`язаності у юридичному розумінні.

Так само не підтверджено належними доказами і твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 достеменно знав про можливі порушення під час державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Сам факт відсутності зареєстрованих речових прав на земельну ділянку під об`єктом нерухомості не свідчить автоматично про недобросовісність іпотекодержателя.

Більше того, відповідно до законодавства України відсутність оформленого права користування земельною ділянкою не позбавляє особу можливості бути власником об`єкта нерухомого майна та сама по собі не є підставою для недійсності правочинів щодо такого майна.

Суд також враховує, що на момент укладення іпотечного договору будь-які судові рішення, якими було б встановлено незаконність набуття ТОВ «МЕХ 9» права власності на спірний об`єкт або скасовано відповідну державну реєстрацію, були відсутні.

Отже, прокурором не доведено, що ОСОБА_1 знав або повинен був знати про існування будь-яких юридичних перешкод для прийняття спірного майна в іпотеку.

Доводи відповідача-2 про відсутність господарської юрисдикції щодо вимоги про визнання недійсним договору іпотеки судом відхиляються, оскільки зазначене процесуальне питання вже було вирішено судом в ухвалі Господарського суду Харківської області від 17.06.2026, яка набрала законної сили, а наведені відповідачем аргументи не містять нових обставин, які б давали підстави для іншої правової оцінки.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, оцінивши докази у їх сукупності та керуючись принципами верховенства права, правової визначеності, змагальності сторін і диспозитивності господарського судочинства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи всю судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, з врахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мех 9" та фізичної особи ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "28" липня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко