Рішення № 138573580, 23.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2154/25

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

За участі секретаря судового засідання: Кастрової М.С.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: Белоусюк В.І.

розглянувши матеріали справи № 916/2154/25

За позовом: Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю,,Надія-Південь (65121, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 6, код ЄДРПОУ 20936956)

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пожежі в сумі 378 262,00 грн,

обставини справи:

02.06.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича (далі ФОП Норенко О.С.) до Товариства з обмеженою відповідальністю,,Надія-Південь (далі ТОВ,,Надія-Південь), в якій просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок пожежі у сумі 278 262,00 грн та моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн.

В обгрунтування позову ФОП Норенко О.С. зазначає, що ТОВ,,Надія-Південь є відповідальним за газову трубу, яка на думку позивача, є причиною виникнення пожежі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2025: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2154/25; призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 02.07.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2025 повідомлено сторони, що: підготовче засідання, призначене на 02.07.2025 не відбулося у зв`язку з оголошенням засобами цивільного зв`язку сигналу повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області; наступне підготовче засідання відбудеться 30.07.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2025: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; розгляд справи призначено на 04.09.2025.

18.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

18.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив.

26.08.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 повідомлено сторони, що: підготовче засідання призначене на 04.09.2025 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демченко Т.І.; наступне підготовче засідання відбудеться 17.09.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2025: закрито підготовче провадження; повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 15.10.2025.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 оголошено перерву до 31.10.2025.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2025 повідомлено сторони, що судове засідання відбудеться 03.12.2025.

02.12.2025 від ФОП Норенко О.С. надійшло клопотання (зареєстроване за вх. № 38439/25) про призначення у цій справі судової пожежно-технічної експертизи.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.12.2025 повернувся на стадію підготовчого провадження, визнав поважним та поновив строк на подачу клопотання про призначення судової пожежно-технічної експертизи, задовольнив клопотання про призначення судової експертизи задовольнив та призначив по справі № 916/2154/25 судову пожежно-технічну експертизу. Провадження у справі № 916/2154/25 суд зупинив на час проведення експертизи.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 05.03.2026 ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.12.2025 про призначення у цій справі судової пожежно-технічної експертизи скасував. У задоволені клопотання Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича про призначення судової експертизи відмовив.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 04.05.2026 поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 12.05.2026.

06.05.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення експертизи.

Під час засідання суду призначеного на 12.05.2026 суд постановив відкласти розгляд справи на 02.06.2026. Під час засідання суду 02.06.2026 суд постановив задовольнити клопотання відповідача та відкласти розгляд без визначеної дати. Ухвалою від 03.06.2026 суд призначив засідання на 17.06.2026. Під час засідання суду 17.06.2026 суд постановив відкласти розгляд справи на 23.06.2026. Засідання суду призначене на 23.06.2026 не відбулось, про що складено відповідну довідку. Ухвалою суду від 23.06.2026 суд повідомив сторін про призначення судового засідання на 15.07.2026.

Під час засідання суду 15.07.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення експертизи у зв`язку із необгрунтованістю підстав пропуску строку звернення із цим клопотанням та постановив відкласти розгляд справи на 22.07.2026. Під час засідання суду 22.07.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав судове засідання на 23.07.2026.

Відповідно ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 29 липня 2026 року.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

установив:

Норенко Олег Сергійович є власником майстерні «Мастер Компани», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу від 12.07.2021.

Згідно з випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та громадських формувань від 15.07.2021, Норенко Олег Сергійович з 14.07.2021 є фізичною особою-підприємцем за наступними видами економічної діяльності:

95.12 Ремонт обладнання зв`язку (основний);

47.41 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах;

47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих

магазинах;

82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.;

95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання;

95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання,

записування, відтворювання звуку й зображення.

Також, Норенко Олег Сергійович як фізична особа-підприємець є орендарем приміщення загальною площею 12 кв. м. на першому поверсі, що також знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди приміщення №01/08/24 від 01.08.2024.

Як убачається із матеріалів справи, 10.12.2024 за адресою АДРЕСА_2 виникла пожежа.

Згідно з актом про пожежу від 10.12.2024 пожежею знищено будівельні конструкції та майно в південній частині кафе-бару «Лісова поляна» та пошкоджено будівельні конструкції та майно в торгівельному павільйоні: кофейня «Bricks» (орендар ФОП Висоцька А.В.), сервіс-центр «Мастер Компані» (орендар ФОП Норенко О.С.), частково будівельні конструкції кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в південно-західному куті будівлі, а також газовий трубопровід АТ «Одесагаз». Акт про пожежу містить підпис Норенко О.С.

Відповідно до п. 11 Висновку №74 про причини виникнення пожежі, яка виникла 10.12.2024 р. в громадській будівлі кафе-бару «Лісна Поляна» за адресою: АДРЕСА_2 Дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області, осередок пожежі та опис ознак, що вказують на осередок загорання: в ході проведення детального огляду господарської споруди, у найбільш інтенсивні термічні пошкодження спостерігалися в районі розташування підсобного приміщення кафе-бару «Лісна Поляна» (літера 7 за технічним паспортом ТОВ «БТІ- Київ»). Під час проведення детального динамічного огляду даного підсобного приміщення, спостерігалося вигорання дерев`яних конструкцій стін та стелі. Також було виявлено дві локальні ділянки, де утворились локальні прогари дерев`яного настилу підлоги. Також, поряд з даним районом спостерігалася газова труба з регулятором тиску, що розташовувався в середині металевого ящику. По мірі віддалення від даного місця інтенсивність термічних пошкоджень зменшувалася в північно- західному напрямку.

Вище вказані термічні пошкодження та сліди напрямку розвитку пожежі, вказували на те, що осередок пожежі знаходився в районі розташування підсобного приміщення кафе-бару «Лісна Поляна» в районі розташування регулятори тиску газу, що був встановлений на газової магістралі.

Розглянувши чотири можливі причини виникнення пожежі та ймовірні джерела запалювання, а саме: 1. аварійний режим роботи електромережі(КЗ); 2. необережне поводження з вогнем; 3. несправність газового обладнання(електростатичний розряд); 4. занесення стороннього джерела запалювання невстановленою особою (особами) в район знаходження осередку пожежі.

Перші три версії визнано неспроможними та малоймовірними.

Водночас щодо четвертої версії у Висновку зазначено таке. Поширеним способом пошкодження чужого майна є занесення стороннього джерела запалення із ззовні (підпал) не встановленою особою (особами). Підпал - умисна дія людини (або групи осіб), яка призвела до створення (виникненню) джерела запалення і сприяла його дії на горючі матеріали у присутності окислювача (кисню, повітря) з виникненням неконтрольованого горіння. На місці підпалу можуть зберегтись сліди, у вигляді порушення цілісності конструкцій, обладнання, скління та інше, що утворювались для занесення, виникнення ініціаторів горіння або для поширення пожежі на більшу площу. На місці пожежі можуть зберегтися фрагменти матеріалів, які використанні для підпалу. Для підпалу можуть використовуватися як низькокалорійні джерела, так і засоби, що викликають могутній вогняний імпульс (піротехнічні вироби, легкозаймисті або горючі рідини). Також, на місці пожежі при використанні ініціаторів горіння у вигляді легкозаймистих або горючих рідин, виникають локальні прогари конструкцій, або на горючих поверхнях утворюються локальні ділянки, де спостерігаються термічні пошкодження з чітко окресленими межами або локальні ділянки з повним вигоранням шару кіптяви та утворенням плям білого кольору(окалини).

В ході детального динамічного огляду підсобного приміщення, в місці знаходження осередку пожежі, спостерігались локальні прогари дерев`яного настилу підлоги та найбільше вигорання горючих будівельних конструкцій. В районі знаходження осередку пожежі, також, спостерігались термічні пошкодження конструкцій регулятора тиску на газовій трубі та вигорання прокладок, що в свою чергу сприяло швидкому розповсюдженню пожежі. Даний регулятор розташовувався в металевому ящику та на висоті 1,5 м від рівня грунту, що виключало можливість утворення локальних прогарів, які спостерігались на дерев`яному настилу підлоги, в результаті горіння газу. Дані локальні прогари, що спостерігались на настилі підлоги, характерні для слідів, які утворюються при горінні горючої рідини на її поверхні.

Ураховуючи результати огляду місця пожежі, характер термічних пошкоджень, відсутність «стаціонарних» джерел запалювання, аналіз ознак спрямованості горіння, місце знаходження осередку пожежі, наявність локальних прогарів, які притаманні вигоранню легкозаймистих або горючих рідин, вказує, що ймовірною причиною виникнення даної пожежі є занесення стороннього джерела запалювання із зовні невстановленою особою (особами) із використанням ініціаторів горіння у вигляді легкозаймистих речовин (ЛЗР) або горючих рідин (ГР);

У підсумку зазначено, що ймовірною причиною пожежі, що виникла 10.12.2024 в громадській будівлі кафе-бару «Лісна Поляна», за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. № 14, є занесення стороннього джерела запалювання із зовні невстановленою особою (особами) із використанням ініціаторів горіння у вигляді легкозаймистих речовин (ЛЗР) або горючих рідин (ГР).

Висновок складений 24.12.2024.

06.01.2025 ФОП Норенко О.С. звернувся до Одеського районного управління поліції №1 із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме: умисне знищення чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань відкрито кримінальне провадження №12025162480000103, правова кваліфікація за ч. 1 ст. 270 КК Україна, а саме порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно шкоду здоров`ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, де ФОП Норенко О.С. є потерпілим. На момент розгляду справи у Господарському суді Одеської області інформацію щодо результатів кримінаьного провадження до суду не надано.

На підтвердження своїх доводів позивач надає відеозапис, з якого, на його думку, убачається момент спалаху газової труби.

У зв`язку із тим, що через пожежу позивачу спричинені збитки, він звернувся до суду із цим позовом. Визначаючи склад учасників у справі позивач виходив із того, що саме на балансі ТОВ «Надія-Південь» знаходиться газове обладнання, яке загорілося.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження винуватості ТОВ «Надія-Південь» у спричиненні пожежі, так як згідно з висновком №74 про причини виникнення пожежі, яка виникла 10.12.2024 р. в громадській будівлі кафе-бару «Лісна Поляна» за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. №14 Дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС в Одеській області ймовірною причиною пожежі, що виникла 10.12.2024 р. в громадській будівлі кафе-бару «Лісна Поляна», за адресою: м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. № 14, є занесення стороннього джерела запалювання із зовні невстановленою особою (особами) із використанням ініціаторів горіння у вигляді легкозаймистих речовин (ЛЗР) або горючих рідин (ГР).

Відповідач зауважує, що доказів, які б підтвердили те, що пожежа спричинена через загоряння газової труби, позивач не надає.

Крім того, відповідач звертає увагу суду, що позивач сам надає повний перелік документів про сумлінне виконання відповідачем своїх зобов`язань перед АТ «ОДЕСАГАЗ», а АТ «ОДЕСАГАЗ» сумлінне виконання обов`язків із здійснення профілактичних робіт та догляду за обладнанням: копія листа АТ «ОДЕСАГАЗ» від 14.04.2025 №587, копія договору №002839(об)(25), додаток №1 до договору, копії актів виконаних робіт за 4 квартал 2024 року та 1 квартал 2025 року, копія акту розмежування балансової належності № 1229/23.

На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

У постанові від 02.05.2024 у справі №914/127/20 Верховний Суд зазначив, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Заявляючи до стягнення збитків, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Водночас збитки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зокрема на підтвердження заявлених збитків позивач надає видаткові накладні за 2022 2023 роки та Акти №1, 2, 3 про пошкоджене обладнання внаслідок пожежі від 12.10.2024, які складено самим позивачем і містять перелік товарів, що відповідає вказаним накладним.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що в Акті відображені ті самі товари що і в накладних, проте, на запитання суду чи з 2022 року реалізовувався цей товар, представник позивача пояснити не змогла.

Доказів знаходження цього товару в магазині позивача на час пожежі до суду не надано.

Крім того, причинно-наслідковий зв`язок між пожежею та завданими збитками суд не встановив.

Єдиним доказом того, що пожежа виникла через загорання газової труби є відеозапис наданий позивачем до позовної заяви.

Під час дослідження відеозапису суд установив, що на ньому значиться дата 18.11.2024, тоді як подіяла сталася 10.12.2024. На запитання суду представник позивача таку невідповідність пояснити не зміг.

Також матеріали справи містять копію листа АТ «ОДЕСАГАЗ» від 14.04.2025 №587, копію договору №002839(об)(25), додаток №1 до договору, копію актів виконаних робіт за 4 квартал 2024 року та 1 квартал 2025 року, копію акту розмежування балансової належності № 1229/23, які свідчать про дотримання умов експлуатації та технічного обслуговування внутрішніх газових мереж та газового обладнання.

Окрім зазначеного, будь-яких доказів спричинення моральної шкоди суду не надано.

При цьому згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини підтверджує цей доказ. Схожі висновки викладені в пунктах 8.7, 8.10 постанови КГС ВС від 04.02.2020 у справі № 910/15765/18.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Постанові ВС від 13.02.2025 у cправі № 910/18964/23, від 12.12.2024 у cправі № 910/4398/23 виснувано, що алгоритм встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить від доказів, якими сторони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти складають предмет доказування.

Оцінка доказів є виключно компетенцією національних судів.

Обов`язок доказування закріплена в процесуальному та матеріальному законодавстві міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для усунення невизначеності у спірних правовідносинах (постанова ВПВС від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, постанова ВС від 05.11.2024 у справі № 910/16911/20).

Стандарти доказування спеціальні правила, які роблять оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Наприклад, стандарт переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування стверджуваної обставини видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанову ВПВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Гарантії змагального провадження застосовні щодо доказів чи висновків, отриманих за ініціативою суду (рішення ЄСПЛ у справі « Воротнікова проти Латвії»).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

За таких обставин та правового регулювання, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем вини відповідача у завданні матеріальної та моральної шкоди, вчиненої внаслідок пожежі, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п.2 ч.4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця Норенко Олега Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю,,Надія-Південь про стягнення з матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі у сумі 278 262,00 грн та моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29 липня 2026 р.

Суддя Т.І. Демченко