Рішення № 138573504, 28.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1800/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В., розглянувши позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТ ХАРВЕСТ (вул. Патріотична, буд. 64Д, офіс 6, м. Запоріжжя, Україна, 69005, ЄДРПОУ 43136959) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БЕССАРАБІЯ ПЛЮС (вул. Успенська, буд. 18 с. Кубей, Болградський р-н, Одеська обл., Україна, 68720, ЄДРПОУ 31908509) про стягнення 435 664,04 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОФІТ ХАРВЕСТ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи підприємця Букач Ірини Олегівни про стягнення заборгованість у сумі 435 664,04 грн., яка складається з: 272 153,72 грн. основної заборгованості за Договором поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025, 69 399,20 грн. пені, 81 646,12 грн. штрафу, 12 465,00 грн. збитків та судові витрати.

Ухвалою суду від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

20.05.2026 позивач звернувся до суду із заявою про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2026 відкрито провадження у справі. Справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України до електронного кабінету.

Згідно сформованих довідок про доставку електронного листа, ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідча 27.05.2026.

При цьому, згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)..

Частиною 7 статті 6 ГПК України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі..

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом до електронного кабінету, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

03.06.2026 відповідач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи № 916/1800/26 за правилами загального позовного провадження та призначити у справі № 916/1800/26 підготовче судове засідання з викликом (повідомленням) уповноважених представників сторін .

Позивач 04.06.2026 надав заперечення на клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: позовного провадження (загального або спрощеного).

Приписами ч. 3 ст. 12 ГПК України встановлено: спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи . Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 5 ст. 12 ГПК України унормовано, що для цілей цього кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 та 2 ст. 247 ГПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У ч. 4 ст. 247 ГПК України визначено справи, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження: 1) про банкрутство (неплатоспроможність); 2) щодо процедури превентивної реструктуризації; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Предметом спору у данній справі є стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки та збитків у сумі 435 664,04 грн.

Суд зазначає, що перелік визначений у ч. 4 ст. 247 ГПК України є вичерпаним і тому наголошує, що справа № 916/1800/26 не підпадає під виключення, що передбачені зазначеною статтею.

Крім того, суд зазначає, що спір виник з базового договору поставки. Наявність вимоги про стягнення збитків (транспортних витрат у розмірі 12 465,00 грн) та штрафних санкцій є стандартною практикою для господарських спорів і не є складною.

Таким чином, суд вважає, що клопотання Відповідача це спроба затягування судового процесу тому клопотання є безпідставним та необґрунтованим, та задоволенню не підлягає.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

21.07.2026 відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення на 100% пеню та штраф.

23.07.2026 позивач надав заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру пені та штрафу.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Приймаючи до уваги, що судове засідання не відбулося, а також розуміючи відповідальність держави перед людиною у сфері захисту її життя і здоров`я, недоторканості і безпеки, суд вважає доцільним призначити судове засідання у справі на іншу дату.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Отже у зв`язку з великою кількістю навантаження, враховуючи принцип незмінності складу суду та щорічну відпустку судді з 03.08.2026 по 02.09.2026, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судом здійснено розгляд справи впродовж розумного строку.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

10.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ХАРВЕСТ», код ЄДРПОУ 43136959 (надалі по тексту ТОВ «ПРОФІТ-ХАРВЕСТ», Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 31908509 (надалі по тексту ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», Продавець, Відповідач) було укладено Договір поставки № ПО/5094/12/2025.

За умовами розділу 1 Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025 в порядку та на умовах цього Договором Продавець у визначений сторонами строк зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар ячмінь/код УКТЗЕД 1003900000/, врожаю 2025 року, у кількості 122 т +/- 10 т. Ціна за одиницю Товару (тонна) на базисі поставки: 8 815,78 грн. (вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 78 копійок), без ПДВ. Вартість Товару: 1 226 098,68 грн. +/- 10 т, в т.ч. ПДВ.

Як зазначає позивач, 11.12.2025 ТОВ «ПРОФІТ-ХАРВЕСТ» було сплачено на рахунок ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» 904 499,03 грн., в тому числі ПДВ (14%) 111 078,83 грн., за ячмінь за Договором поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.12.2025 № ПХ000001791

Надалі, 12.12.2025 ТОВ «ПРОФІТ-ХАРВЕСТ» було сплачено на рахунок ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» 321 599,65 грн., в тому числі ПДВ (14%) 39 494,69 грн. за ячмінь за Договором поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025 що підтверджується платіжною інструкцією від 12.12.2025 № ПХ000001794.

Згідно п. 1.2 Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025 якість Товару визначається у місці розвантаження Товару лабораторією, яка залучена Покупцем. При виникненні спору щодо якості Товару додаткове визначення якості проводиться у відповідності з розділом 3 цього Договору. У будь-якому випадку, остаточне рішення щодо якості Товару, приймає, Покупець в місці розвантаження Товару.

Продавець забезпечує передачу Товару на базисі поставки: FCA (Інкотермс 2020): Одеська область, Болградський район, село Кубей у період з 10 грудня 2025 року по 10 січня 2026 року, згідно з п. 2.1 Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025.

Строк договору закінчується 13.01.2026, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань діє до їх повного виконання, відповідно до п. 9.2 Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025.

Позивач вказує, що 17.03.2026 ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», на виконання умов Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025, було завантажено товар ячмінь у наступний транспортний засіб:- автомобіль VOLVO FH 420 державний номер НОМЕР_1 у кількості 27,70 т (пункт навантаження: село Кубей, Болградський район, Одеська область; пункт розвантаження: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 17.03.2026 № 86.

Відповідно до п. 4.5. ДСТУ 3769-98 «Ячмінь. Технічні умови» ячмінь, який готують для експорту, повинен бути здоровим, незараженим шкідниками хлібних запасів, мати нормальний запах і колір.

Позивач стверджує, що під час приймання товару в пункті розвантаження виявилося, що зовнішній вигляд зерна зерна з рожевим забарвленням (протруєні), що підтверджується карткою лабораторного дослідження зерна від 17.03.2026.

Таким чином, позивач зазначає, що відмовився від прийняття товару (ячмінь) у кількості 27,70 т. та повернув його на адресу ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» за свій рахунок. Поставка товару у кількості 122,62 т оформлена видатковою накладною від 17.03.2026 № 12. Однак, частину товару у кількості 27,70 т. було повернуто Відповідачу. Повернення товару оформлено накладною на повернення від 18.03.2026 № 1. Вказана накладна на повернення від 18.03.2026 № 1 підписана покупцем і продавцем, що підтверджує згоду продавця з тим, що товар був неналежної якості.

За п. 3.10 Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025 у випадку невідповідності якості Товару вимогам цього Договору, Покупець має повернути цей Товар Продавцю, а Продавець зобов`язаний прийняти такий Товар та підписати документ, яким оформлюється повернення Товару. Повернення неякісного Товару оформляється видатковою накладною на повернення. При цьому, Продавець зобов`язаний повернути Покупцю сплачені кошти за такий Товар та відшкодувати Покупцю документально підтверджені збитки у вигляді витрат на оплату послуг Перевізників щодо транспортування Товару з пункту навантаження, вказаного у п. 2.1 Договору до пункту розвантаження і у зворотному напрямку, підтвердженні акт(ом)ами від Перевізників, що надавили послуги з перевезення неякісного Товару.

Позивач вказує, що перевезення товару з пункту навантаження: село Кубей, Болградський район, Одеська область до пункту розвантаження: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1 та у зворотному напрямку до пункту розвантаження (село Кубей, Болградський район, Одеська область) здійснювалося ТОВ «ДОРОЖНІ МАШИНИ», код ЄДРПОУ 41134310. Всього сума за послуги перевезення неякісного товару склала 12 465,00 грн., з ПДВ. Факт надання послуг з перевезення, вартість перевезення підтверджуються рахунком на оплату від 18.03.2026 № 464, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.03.2026 № 411. Оплата за послуги перевезення підтверджується платіжними інструкціями від 24.03.2026 № ПХ000000442 та від 27.03.2026 № ПХ000000468.

Таким чином, позивач стверджує, що внаслідок порушення ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» зобов`язання щодо поставки товару відповідної якості ТОВ «ПРОФІТ ХАРВЕСТ» зазнало збитків у виді витрат на транспортне перевезення неякісної партії товаруу розмірі 12 465,00 грн

Відповідно до п. 3.10 Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025 ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» зобов`язане повернути ТОВ «ПРОФІТ-ХАРВЕСТ» сплачені кошти за неякісний Товар у кількості 27,70 т., у сумі 272 153,72 грн. Втім, ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» не відшкодувало ТОВ «ПРОФІТ ХАРВЕСТ» збитки, а саме витрати на транспортне перевезення неякісної партії товару у розмірі 12 465,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 00 копійок) та не повернуло сплачені кошти за неякісний Товар у сумі 272 153,72 грн.

За п. 6.2 Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025 Продавець у разі порушення строку поставки або недопоставки Товару, поставки Товару неналежної якості/асортименту/ відповідно до умов цього Договору, сплачує Покупцю неустойку, розраховану у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого Товару/ Товару неналежної якості/асортименту/ за кожен день прострочення. В разі якщо такі дії Продавця тривають більше 5 (п`яти) календарних днів, то Продавець зобов`язаний додатково сплатити Покупцю штраф в розмірі 30% (тридцяти процентів) від вартості несвоєчасно поставленого Товару/Товару неналежної якості.

Позивачем, за порушення умов договору, нараховано суму пені, що складає 69 399,20 грн. та суму штрафу, що складає 81 646,12 грн.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОФІТ ХАРВЕСТ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи підприємця Букач Ірини Олегівни про стягнення заборгованість у сумі 435 664,04 грн., яка складається з: 272 153,72 грн. основної заборгованості за Договором поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025, 69 399,20 грн. пені, 81 646,12 грн. штрафу, 12 465,00 грн. збитків.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За нормою частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі продажу.

Правилом встановленим частиною 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі продажу.

Судом встановлено, що 10.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ХАРВЕСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 31908509 було укладено Договір поставки № ПО/5094/12/2025.

Крім того, судом встановлено, що під час приймання товару в пункті розвантаження позивач виявив, що зовнішній вигляд зерна зерна з рожевим забарвленням (протруєні), що підтверджується карткою лабораторного дослідження зерна від 17.03.2026.

Позивач відмовився від прийняття товару (ячмінь) у кількості 27,70 т. та повернув його на адресу ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», що підтверджується накладною на повернення від 18.03.2026 № 1 яка підписана покупцем і продавцем, що підтверджує згоду продавця з тим, що товар був неналежної якості. Поставка товару у кількості 122,62 т оформлена видатковою накладною від 17.03.2026 № 12.

Отже, ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» зобов`язане повернути ТОВ «ПРОФІТ-ХАРВЕСТ» сплачені кошти за неякісний Товар у кількості 27,70 т., у сумі 272 153,72 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 69399,20 грн та штрафу в розмірі 81646,12грн.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За п. 6.2 Договору поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025 Продавець у разі порушення строку поставки або недопоставки Товару, поставки Товару неналежної якості/асортименту/ відповідно до умов цього Договору, сплачує Покупцю неустойку, розраховану у розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого Товару/ Товару неналежної якості/асортименту/ за кожен день прострочення. В разі якщо такі дії Продавця тривають більше 5 (п`яти) календарних днів, то Продавець зобов`язаний додатково сплатити Покупцю штраф в розмірі 30% (тридцяти процентів) від вартості несвоєчасно поставленого Товару/Товару неналежної якості.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 69399,20 грн та штрафу в розмірі 81646,12грн здійснений належним чином тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, суд звертає увагу на те, що перевезення товару з пункту навантаження: село Кубей, Болградський район, Одеська область до пункту розвантаження: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Судноремонтників, 1 та у зворотному напрямку до пункту розвантаження (село Кубей, Болградський район, Одеська область) здійснювалося ТОВ «ДОРОЖНІ МАШИНИ».

Всього сума за послуги перевезення неякісного товару склала 12 465,00 грн., з ПДВ, що підтверджуються рахунком на оплату від 18.03.2026 № 464 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.03.2026 № 411.

Оплата за послуги перевезення підтверджується платіжними інструкціями від 24.03.2026 № ПХ000000442 та від 27.03.2026 № ПХ000000468.

Таким чином, внаслідок порушення ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» зобов`язання щодо поставки товару відповідної якості ТОВ «ПРОФІТ ХАРВЕСТ» зазнало збитків у виді витрат на транспортне перевезення неякісної партії товару розмірі 12 465,00 грн. які підлягають відшкодуванню.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 435 664,04 грн., яка складається з: 272 153,72 грн. основної заборгованості за Договором поставки від 10.12.2025 № ПО/5094/12/2025, 69 399,20 грн. пені, 81 646,12 грн. штрафу, 12 465,00 грн. збитків.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення на 100% пені та штрафу суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає що одночасне нарахування на ту саму вартість товару і пені (за кожен день невиконання дій щодо повернення), і штрафу (за той самий факт поставки товару неналежної якості) призводить до подвійного покарання Відповідача за одне й те саме порушення, що не узгоджується з компенсаційним характером господарських санкцій. При цьому майновий інтерес Позивача, пов`язаний із поставкою частини товару неналежної якості, повністю відновлюється шляхом повернення сплачених за такий товар коштів (272 153,72 грн) та відшкодування документально підтверджених транспортних витрат (12 465,00 грн). Жодних інших збитків, спричинених саме простроченням оформлення повернення товару, Позивачем не доведено та до матеріалів справи не додано.

Крім того, відповідач зазначає, що господарська діяльність учасників аграрного ринку Одеської області, зокрема Болградського району, здійснюється в умовах воєнного стану, введеного та неодноразово продовженого Указами Президента України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що об`єктивно ускладнює логістику, виконання договірних зобов`язань та фінансовий стан підприємств галузі.

Відповідач просить суд врахувати, що Одеська область, зокрема Болградський район, офіційно входить до переліку територій, де ведуться або велися активні бойові дії. Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій №1151 від 15.07.2025 «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (далі Наказ № 1151), значна кількість населених пунктів регіону отримала статус прифронтових територій. Місцезнаходження ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» - с. Кубей Болградського району Одеської області, яке офіційно визнане територією ведення бойових дій згідно з Наказом № 1151.

Отже, з огляду на незначну частку товару неналежної якості в загальному обсязі поставки (22,6%), добросовісну й невідкладну поведінку Відповідача щодо визнання невідповідності товару та оформлення його повернення, відсутність доказів заподіяння Позивачу збитків, подвійний характер нарахованої відповідальності за одне порушення, складні умови ведення господарської діяльності в період воєнного стану, відповідач вважає обґрунтованим та справедливим зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу на 100%, що відповідатиме принципу збалансованості інтересів сторін і компенсаційній.

Суд зазначає, що господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у п.6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 та постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частини 1, 2 ст.549 ЦК).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК).

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст. 550 ЦК.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19

Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК).

Законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №922/4121/20).

Зменшення штрафних санкцій на 100% про яку заявив Відповідач свідчить про порушення балансу інтересів сторін, оскільки Відповідач не зазначив та не довів належних поважних причин за якими ним не виконуються свої зобов`язання, а сама лише наявність статусу території ведення бойових дій, у випадку Відповідача можливих бойових дій, чи введення воєнного стану в Україні не є автоматичною поважною причиною для невиконання умов договору.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 25.05.2022 у справі №910/19152/20.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та / або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19 зазначив, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

У постанові від 25.05.2022 у справі №910/19152/20 Верховний Суд щодо вирішення питання про зменшення неустойки зазначив таке: вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

З огляду на зазначене, суд вважає, що виходячи з матеріалів справи будь яких істотних та поважних причин, які б вказували на зменшення пені та штрафу Відповідачем не наведено, тому суд відмовляє відповідачу щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 100%, або до іншого розумного розміру.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 800грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Судом встановлено, що у позовній заяві, позивачем визначено у попередньому (орієнтованому) розрахунку витрати на правничу допомогу, які складають 30800 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2026 між Позивачем та адвокатом Остопарченко Лідією Володимирівною було укладено договір про надання професійної правничої допомоги та додаткову угоду від 20.04.2026 № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.04.2026.

Згідно п. 1. Додаткової угоди від 20.04.2026 № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.04.2026 адвокат зобов`язується надати Клієнту наступну правничу допомогу: 1.1. скласти позовну заяву ТОВ «ПРОФІТ ХАРВЕСТ» до ТОВ «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 31908509, про відшкодування збитків та заборгованості.

Пунктами 2.1., 2.2. Додаткової угоди від 20.04.2026 № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.04.2026 унормовано порядок оплати. За надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у сумі 30 800,00 гривень. Клієнт сплачує гонорар, передбачений п. 2.1. Додаткової угоди № 1, за фактом надання правничої допомоги, шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок Адвоката протягом 30 календарних днів з дня виконання рішення суду та отримання Клієнтом присуджених судових витрат на свій банківський рахунок.

30.04.2026 на підтвердження надання послуг правничої допомоги між адвокатом Остопарченко Лідією Володимирівною та Позивачем підписано детальний опис робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 30.04.2026 розписано вартість наданих послуг та затрачений на їх надання час. Зокрема, зазначено, що адвокат вказує, що витратила 0,5 години на вивчення документів, 0,5 години на пошук судової практики, 0,5 години на розроблення правової позиції та аж 5,5 годин безпосередньо на складення тексту позовної заяви. Встановлена вартість однієї години роботи адвоката за даним розрахунком становить 4 400,00 грн.

Разом з тим слід зазначити, що наявні у матеріалах справи договір про надання професійної правничої допомоги та додаткова угода від 20.04.2026 № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.04.2026 та детальний опис робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 № 910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (аналогічний правовий висновок викладений в додатковій постанові ПЗАГС від 18.03.2025 р. по справі № 916/4066/23).

Відтак, господарський суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Між тим, дослідивши та проаналізувавши поданий позивачем детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, господарський суд зазначає, що вартість однієї години роботи адвоката в розмірі 4 400,00 грн. не є співмірною.

Крім того суд зауважує, що складність даної справи не є високою, спір по даній справі № 916/1800/26 для кваліфікованого та професійного юриста є спором незначної складності. При цьому суд додає, що практика з подібних спорів є досить сталою та обширною, тому пошук та аналіз актуальної судової практики не потребує досить значного часу.

Таким чином, враховуючи викладене вище, господарський суд зазначає, що не всі витрати, зазначені у детальному описі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відповідають критерію необхідності та не всі витрати є реальними.

Також відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, оскільки розмір заявлених позивачем витрат на професійну (правничу) допомогу є істотно завищеним та не співмірним зі складністю справи і часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги.

Наразі обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Разом з тим при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited? проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії? зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У п. 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі N 922/445/19 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Щодо відстрочки оплати правничої допомоги, суд зазначає, що відповідач помилково трактує пункт 2.2 Додаткової угоди № 1 як ознаку «нереальності» витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, до витрат належить гонорар адвоката, що сплачений або підлягає сплаті . Ця норма прямо підтверджена правовою позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, яка визначає, що витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено у майбутньому. Відстрочка платежу є законною домовленістю клієнта та адвоката.

Між тим, дослідивши та проаналізувавши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд частково погоджується з доводами відповідача та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 20 000,00 грн.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕССАРАБІЯ ПЛЮС» (вул. Успенська, буд. 18 с. Кубей, Болградський р-н, Одеська обл., Україна, 68720, ЄДРПОУ 31908509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-ХАРВЕСТ» (вул. Патріотична, буд. 64Д, офіс 6, м. Запоріжжя, Україна, 69005, ЄДРПОУ 43136959) заборгованість у сумі 272 153,72 грн. (двісті сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят три гривні 72 копійки), 69 399,20 грн. (шістдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 20 копійок) пені, 81 646,12 грн. вісімдесят одна тисяча шістсот сорок шість гривень 12 копійок) штрафу, 12 465,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 00 копійок) збитків, витрати зі сплати судового збору у сумі 5 227,97 грн. (п`ять тисяч двісті двадцять сім гривень 97 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок)

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов