Рішення № 138573487, 17.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4763/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від позивача: Літвінов В.В.,

від відповідача: Некряч С.М.,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4763/25

за позовом: Бериславської районної державної адміністрації (площа Перемоги, № 2, м. Берислав, Херсонська обл., 74300)

до відповідача: Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (вул. Визволителів, № 100, смт. Високопілля, Бериславський р-н, Херсонська обл., 74000)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області (вул. Перекопська, № 17, м. Херсон, 73000)

про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису та припинення права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

27.11.2025 Бериславська районна державна адміністрація звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, в якій просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Високопільського районного управління юстиції Херсонської області Величко Ю.Ю. від 27.01.2015, індексний номер рішення: 18868213, номер відомостей про речове право: 8502244 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8034 га, кадастровий номер 6521855100:04:001:0198, розташовану за адресою: Херсонська об., Високопільський р-н, смт. Високопілля, вул. Гагаріна, 67 за Управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,8034 га, кадастровий номер 6521855100:04:001:0198, розташовану за адресою: Херсонська об., Високопільський р-н, смт. Високопілля, вул. Гагаріна, 67 за Управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області, внесений на підставі рішення державного реєстратора Високопільського районного управління юстиції Херсонської області Величко Ю.Ю. від 27.01.2015, індексний номер рішення: 18868213, номер відомостей про речове право: 8502244;

- припинити зареєстроване за Управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області право власності на земельну ділянку площею 0,8034 га, кадастровий номер 6521855100:04:001:0198, розташовану за адресою: Херсонська об., Високопільський р-н, смт. Високопілля, вул. Гагаріна, 67, шляхом скасування державної реєстрації цього речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, за клопотанням Бериславської районної державної адміністрації про заміну первісного відповідача по справі № 916/4763/25, судом було замінено первісного відповідача по даній справі Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області на відповідача Високопільську селищну військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчиняючи реєстраційні дії 27.01.2015 державним реєстратором Високопільського районного управління юстиції Херсонської області Величко Ю.Ю. безпідставно внесено відомості про Управління Держпродспоживслужби у Високопільському районі Херсонської області, як про власника земельної ділянки площею 0,8034 га з кадастровим номером 6521855100:04:001:0198.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

Позивач зазначає, що листом Головного управління Держпродспоживслужби у Херсонській області від 17.09.2025 повідомлено Бериславську районну державну (військову) адміністрацію про неможливість державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою розміром 0,8034 га з кадастровим номером 6521855100:04:001:0198, розташованою за адресою: с-ще Високопілля, вул. Гагаріна, 67, оскільки 27.01.2015 державним реєстратором Високопільського районного управління юстиції Херсонської області Величко Юлією Юріївною, під час здійснення реєстраційних дій по внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про право постійного користування вказаною земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 06.09.199 Високопільською селищною радою Високопільського району Херсонської області, помилково внесено відомості про Управління Держпродспоживслужби у Високопільському районі Херсонської області як про власника земельної ділянки, номер відомостей про речове право: 8502244, індексний номер рішення: 18868213.

В подальшому, як додає позивач, державним реєстратором Величко Ю.Ю., без вилучення попереднього запису про припинення речового права, на підставі акту приймання-передачі Головного управління Держпродспоживслужби у Херсонській області від 21.10.2019 та листа Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.07.2019 № 17.2-13/5052-19, зареєстровано право постійного користування на спірну земельну ділянку за Високопільською районною державною лікарнею ветеринарної медицини, номер запису про речове право: 34839832, індексний номер рішення 50389011. Власником земельної ділянки в даному реєстраційному записі вірно визначено Високопільську районну державну адміністрацію Херсонської області.

Однак, як зауважує позивач, 23.04.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Херсонської міської ради Херсонської області Остренко Оленою Олександрівною прийнято рішення № 78526662 про відмову в проведенні реєстраційних дій реєстрації права постійного користування земельною ділянкою розміром 0,8034 га, кадастровий номер 6521855100:04:001:0198, розташованою за адресою: с-ще Високопілля, вул. Гагаріна, 67 за Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області через наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про Управління Держпродспоживслужби у Високопільському районі Херсонської області, як про власника земельної ділянки, в той час як особою, яка передає земельну ділянку в користування є Високопільська районна державна адміністрація Херсонської області.

При цьому, за ствердженням позивача, оскільки правових підстав для переходу права власності на земельну ділянку розміром 0,8034 га, кадастровий номер 6521855100:04:001:0198, розташованою за адресою: Херсонська обл., Високопільський р-н, смт. Високопілля, вул. Гагаріна, 67 до Управління Держпродспоживслужби у Високопільському районі Херсонської області не існувало, таке право власності не є набутим на законних підставах та зареєстровано всупереч вимогам чинного законодавства України.

2.2. Аргументи Відповідача.

Високопільська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області погодилась з викладеними фактами у позові, що під час здійснення реєстраційних дій по внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про прав постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 06 вересня 1999 року Високопільською селищною радою Високопільського району Херсонської області, державним реєстратором Високопільського районного управління юстиції Херсонської області було допущено технічну помилку: Управління Держпродспоживслужби у Високопільському району Херсонської області помилково зазначено як про власника земельної ділянки (кадастровий номер 6521855100:04:001:0198), розташованою за адресою: с-ще Високопілля, вул. Гагаріна, 67, номер відомостей про речове право: 8502244, індексний номер рішення: 18868213, що суперечить чинному законодавству, оскільки земельна ділянка відноситься до державної власності в особі Бериславської районної державної адміністрації (на той час Високопільської районної державної адміністрації).

Відтак, на переконання відповідача, оскільки Високопільське районне управління юстиції Херсонської області було ліквідоване без визначення правонаступника, а повноваження з проведення державної реєстрації прав були передані до виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, то повноваження з проведення державної реєстрації прав були передані до Високопільської селищної ради Бериславського району Херсонської області.

В свою чергу, Указом Президента України від 27.10.2022 № 738/2022 утворено Високопільську селищну військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області, яка здійснює повноваження відповідного органу місцевого самоврядування та є належним відповідачем, оскільки виконує функції щодо забезпечення законності реєстраційних дій та записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно об`єктів, розташованих на території відповідної територіальної громади. Відтак, відповідач визнає, що наявний запис про право власності за Держспоживслужбою є безпідставним та таким, що порушує права держави в особі розпорядника землі, та повністю погоджується з доводами позивача, що державна реєстрація права власності за особою, яка не набувала такого права у встановленому законом порядку, не створює правових наслідків, окрім перешкод для реального власника, а відтак відповідач повністю визнає позовні вимоги.

2.3. Аргументи Третьої особи (Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області).

Третя особа на стороні відповідача, перебуваючи ще у статусі відповідача, зазначила, що саме Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), як правонаступник Високопільського районного управління юстиції Херсонської області, має бути належним відповідачем, оскільки вказаний державний орган став правонаступником після реорганізації Високопільського районного управління юстиції, де вчинялися спірні реєстраційні дії реєстратором щодо зазначеної земельної ділянки та сталася помилка у тому, що Головне управління лише здійснювало користування зазначеною ділянкою, а не було її реєстратором та не є суб`єктом державної реєстрації прав в розумінні статей 6 та 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-VІ.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 позовну заяву (вх. № 4902/25) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2025 позовну заяву Бериславської районної державної адміністрації (вх. № 4902/25 від 27.11.2025) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду.

10.12.2025 до суду від Бериславської районної державної адміністрації надійшла заява (вх.№ 39588/25), із змісту якої вбачається фактичне усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 02.12.2025 та додані відповідні документи.

Окрім того, позивачем було подано до суду клопотання (вх. № 39597/25 від 10.12.2025), відповідно до якого позивач просив залучити до участі у справі № 916/4763/25 третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, замінити процесуальний статус Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору, а також залучити належного відповідача у справу Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адже останнє стало правонаступником після реорганізації Високопільського районного управління юстиції.

12.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№4902/25 від 27.11.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4763/25. Справу № 916/4763/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "25" грудня 2025 року о 10:20 год.

19.12.2025 від Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області до суду надійшов відзив (вх. № 40722/25) на позовну заяву, який судом був прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього доказами.

Також, 19.12.2025 від Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області до суду, сформована в системі «Електронний суд» 18.12.2025, надійшла заява (вх. № 40728/25), відповідно до якої відповідач просив суд проводити судові засідання по справі № 916/4763/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23.12.2025 від Бериславської районної державної адміністрації до суду, сформована в системі «Електронний суд» 23.12.2025, також надійшла заява (вх. № 41251/25), відповідно до якої позивач просив суд проводити судові засідання по справі № 916/4763/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказана заява позивача була судом задоволена відповідною ухвалою від 25.12.2025.

25.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області повернуто заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області (вх. № 40728/25 від 19.12.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 916/4763/25 без розгляду.

25.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв`язку із неявкою учасників справи, відкладено підготовче засідання у справі № 916/4763/25 на "06" січня 2026 року о 12:40 год.

30.12.2025 за вх.№ 41786/25 до суду від представника Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області надійшла заява, згідно якої заявник просив проводити судові засідання по справі № 916/4763/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи Електронний суд, яка судом була задоволена відповідною ухвалою від 30.12.2025.

06.01.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/4763/25, з метою надати представнику позивача можливість чітко визначитись із вимогами, викладеними у клопотанні про залучення до участі у справі третіх осіб та належного відповідача, судом постановлено протокольну перерву до "08" січня 2026 року о 10:00 год.

07.01.2026 позивач надав до суду додаткові пояснення (вх. № 447/26) щодо належного відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, яка має бути залучена до у часті у справі, а також надав клопотання (вх. № 452/26) про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядженням представника позивача.

08.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв`язку із неявкою учасників справи, відкладено підготовче засідання у справі № 916/4763/25 на "27" січня 2026 року о 10:40 год.

26.01.2026 позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 2897/26) про відкладення підготовчого засідання з огляду на необхідність отримати роз`яснення Дніпровським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України щодо питань, пов`язаних із заміною відповідача.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2026 у справі № 916/4763/25 на 27.01.2026 о 10:40 год., не відбулося у зв`язку з відсутністю доступу до підсистеми ВКЗ та відсутністю стабільного з`єднання з медіа-сервером та мережею інтернет в установі суду, що унеможливило проведення судового засідання в режимі відеоконференції з учасниками справи, які знаходились поза межами суду з використанням технічних засобів представників.

28.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/4763/25 за ініціативою суду на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі № 916/4763/25 на "10" лютого 2026 року о 14:20 год.

09.02.2026 до суду від Бериславської районної державної адміністрації надійшло клопотання (вх. № 4617/26) про відкладення підготовчого засідання з тих самих підстав, наведених у попередньому клопотанні.

10.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 916/4763/25 на "26" лютого 2026 року о 12:40 год.

17.02.2026 позивачем подано до суду пояснення (вх. № 5771/26), в яких викладено клопотання про залучення до участі органу, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушених прав, свобод чи інтересів позивача, а саме Високпільську селищну військову адміністрацію, визначивши її відповідачем.

26.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Бериславської районної державної адміністрації (вх. № 5771/26 від 17.02.2026) про заміну первісного відповідача по справі № 916/4763/25, замінено первісного відповідача по даній справі Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області на належного відповідача Високопільську селищну військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області, змінено процесуальний статус Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області та залучено його до участі у справі № 916/4763/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Подальший розгляд справи постановлено здійснювати в межах заявлених позовних вимог з урахуванням заміни первісного відповідача належним відповідачем та відкладено підготовче засідання у справі № 916/4763/25 на "19" березня 2026 року о 12:00 год.

06.03.2026 представник Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області звернувся до суду із заявою (вх. № 8206/26), якою просив внести його дані до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи № 916/4763/25 та перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.

Окрім того, 06.03.2026 Високопільською селищною військовою адміністрацією Бериславського району Херсонської області подано до суду відзив (вх. № 8209/26) на позовну заяву, який судом прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи.

19.03.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/4763/25 до судового розгляду по суті на "23" квітня 2026 року о 12:20 год.

14.04.2026 від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 12856/26) про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника у щорічній відпустці.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 у справі № 916/4763/25 на 23.04.2026 о 12:20 год., не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/4763/25 призначено на "14" травня 2026 року о 14:20 год.

14.05.2026 від представника Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області до суду, сформована в системі «Електронний суд» 14.05.2026, надійшла заява (вх. № 16803/26), відповідно до якої заявник просить суд надати можливість участі у судовому засіданні по справі № 916/4763/25, призначеному на 14.05.2026 о 14:20 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14.05.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено в задоволенні заяви Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (вх. № 16803/26 від 14.05.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 916/4763/25.

14.05.2026 у судовому засіданні по справі № 916/4763/25, з метою надати відповідачу можливість скористатись своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "04" червня 2026 року о 10:20 год., про відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 15.05.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

18.05.2026 за вх.№ 17021/26 до суду від представника Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області надійшла заява, згідно якої заявник просив надати представнику можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказана заява відповідною ухвалою суду від 19.05.2026 була задоволена.

04.06.2026, з огляду на неявку представника відповідача і неможливість звершити розгляд справи по суті, у судовому засіданні по справі № 916/4763/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "23" червня 2026 року о 10:20 год. Ухвалою суду від 05.06.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, Високопільська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області повідомлена про дату, місце та час наступного судового розгляду по суті у справі № 916/4763/25.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2026 у справі № 916/4763/25 на 23.06.2026 о 10:20 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 22.06.2026 по 23.06.2026 включно у відпустці.

24.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/4763/25 призначено на "07" липня 2026 року о 12:00 год.

Під час розгляду справи по суті позивач виступив із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та у судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених ним у позовній заяві, та підтверджених наданими до матеріалів справи доказами.

Представник Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, підтримав заявлені позивачем позовні вимоги та у судових дебатах наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі.

Відповідач Високопільська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні довідки про доставку документів в кабінет електронного суду, проте свого представника в судові засідання з розгляду справи по суті жодного разу не направила, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтувала, проте у відзиві на позов підтримала позовні вимоги та визнала їх повністю.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що останній є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судові засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

Враховуючи наведене, 07.07.2026 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 17.07.2026 об 11:30 год.

17.07.2026 судом, відповідно до ч.1 ст.219 та ст. 240 ГПК України, в присутності представників позивача та відповідача було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (довідка № 442693724 від 09.09.2025) 27.01.2015 зареєстровано право власності за Управлінням Держпродспоживслужби у Високопільському районі на земельну ділянку площею 0,8034 га, кадастровий номер: 6521855100:04:001:0198, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558480165218, розташовану за адресою: Херсонська обл., Високопільський р-н, смт. Високопілля, вул. Гагаріна, буд. 67. Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Високопільського районного управління юстиції Херсонської області Величко Ю.Ю.; індексний номер: 18868213 від 27.01.2015; документи, подані для державної реєстрації: державний акт на право постійного користування земельну ділянку № 26, виданий 06.09.1999 Високопільською селищною рада Високопільського району Херсонської області.

Окрім того, 11.12.2019 державним реєстратором Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області Величко Ю.Ю. зареєстровано за Високопільською районною державною лікарнею ветеринарної медицини право постійного користування спірною земельною ділянкою, номер запису про інше речове право: 34839832. Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі основних засобів Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 21.10.2019 та лист Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 17.2-13/5052-19 від 29.07.2019. При цьому, власником спірної земельної ділянки визначено Високопільську районну державну адміністрацію.

24.03.2025 Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області звернулось до позивача з листом № 8.1-вих-8/827-25, яким просило сприяти передачі у постійне користування Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Високопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини, що знаходиться за адресою: смт. Високопілля, вул. Гагаріна, 67 на території Високопільської селищної ради Херсонської області, кадастровий номер 6521855100:04:001:0198, у зв`язку з ліквідацією вказаної установи засновником, а також забезпечити прийняття та видачу відповідного виконавчо-розпорядчого акту голови Бериславської районної державної адміністрації щодо передачі вказаної державної земельної ділянки у постійне користування Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, з метою подальшої реєстрації змін державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг.

У відповідь на вказаний лист Бериславська районна державна адміністрація, у листі № 02-30/1976-25 від 27.03.2025, зазначила Головному управлінню Держпродспоживслужби в Херсонській області, що до нього перейшло право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8034 га з кадастровим номером 6521855100:04:001:0198, яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права постійного користування земельною ділянкою раніше було надане Високопільській районній державній лікарні ветеринарної медицини, та підставою для державної реєстрації речового права на земельну ділянку є наказ голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.04.2024 № 240 «Про закріплення державного майна на праві оперативного управління за Головним управлінню Держпродспоживслужби в Херсонській області», а відтак порядок переходу права на земельну ділянку врегульовано чинним законодавством та не потребує прийняття окремих рішень про її надання у постійне користування.

23.04.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Херсонської міської ради Херсонської області Остренко О.О. прийнято рішення № 78526662 про відмову в проведенні реєстраційних дій, зокрема, реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6521855100:04:001:0198 за Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області, оскільки з відомостей, отриманих державним реєстратором з Державного реєстру прав та Державного земельного кадастру, неможливо встановити хто є належним розпорядником вказаної земельної ділянки. Так, державним реєстратором зазначено, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Управлінням Держпродспоживслужби у Високопільському районі, а особою, яка передає цю ж земельну ділянку у користування є Високопільська районна державна адміністрація.

17.09.2025 Головне управління Держпродспоживслужби в Херсонській області звернулось до позивача з листом № 9-вих-8/2821-25, яким, зазначивши про помилковість внесених даних щодо власника спірної земельної ділянки державної власності, просило, відповідно до чинного законодавства України, посприяти у вирішенні питання, пов`язаного із виправленням помилкових відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: смт. Високопілля, вул. Гагаріна, 67, кадастровий номер 6521855100:04:001:0198, тому що фактична інформація про земельну ділянку не відповідає дійсності і це створює перешкоди у належному користуванні та оформленні прав на вказану ділянку.

27.10.2025 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом № 14-21-0.202-3268/2-25, наданим у відповідь на лист позивача від 06.10.2025 № 02-30/6368-25, повідомило, що згідно відомостей Державного земельного кадастру, з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр», внаслідок інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, до Державного земельного кадастру надійшла інформація щодо зареєстрованого речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6521855100:04:001:0198 за Управлінням Держпродспоживслужби у Високопільському районі з реєстраційним номером 8502244 та право постійного користування земельною ділянкою за Високопільською районною державною лікарнею ветеринарної медицини з реєстраційним номером 34839832.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Таким чином земля, як природний ресурс має особливий статус та її використання у господарській діяльності врегульовано у першу чергу нормами земельного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння, користування та розпорядження певною річчю (ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним і Господарським кодексами України способів захисту.

Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Підтвердження в суді права власності або іншого речового права на майно, що складає предмет спору, здійснюється за допомогою спростування у суді установлених фактів або шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншому речовому праві.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Отже, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, що мають юридичну заінтересованість у результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов`язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суб`єкти державної реєстрації прав це виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Крім того, згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, наділений повноваженнями встановлювати відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також перевіряти документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймати відповідні рішення.

Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб`єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.

Дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11.02.2026 у справі №179/835/24 вказано, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за певних умов можуть розглядатися як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме наявність такої державної реєстрації створює відповідні перешкоди для реалізації прав власника.

При цьому, відповідно до усталеної практики належним відповідачем у справах про скасування державної реєстрації права має бути саме особа, за якою зареєстроване право власності на спірне майно (аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, Верховного Суду у складі колегії судді Першої палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 у справі №320/9049/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного господарського цивільного суду від 12.04.2021 у справі №557/94/19).

Так, у постанові від 19.12.2022 у справі № 359/3951/17 Верховний Суд надав правову оцінку належності відповідача у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Верховний Суд, зокрема, зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У постанові від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 Велика Палата Верховного Суду підтвердила та розвинула цю позицію, зазначивши, що державний реєстратор, вчиняючи реєстраційну дію, виступає як суб`єкт владних повноважень, але у спорах про право на майно він не є учасником матеріальних правовідносин; належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження є особа, право якої зареєстровано; якщо позов пред`явлено до державного реєстратора, а не до особи, яка набула речове право, такий позов не може бути задоволений, оскільки пред`явлений до неналежного відповідача.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі №753/905/18 (провадження № 61-12528св19), від 10.03.2021 у справі №127/2209/18 (провадження № 61-17711св20), від 17.03.2021 у справі № 201/8844/18 (провадження № 61-13663св20) дійшов висновку, що належним відповідачем у справі про визнання недійсним та скасування рішення реєстратора на нерухоме майно має бути саме особа, за якою зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Частиною 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

Виходячи з наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.2021 у справі №904/1039/20).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Водночас, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесуального законодавства, можлива лише за клопотанням позивача. Відтак, за змістом наведених вище нормативних приписів та правових висновків Верховного Суду, визначення відповідача у справі є правом позивача, яке може бути здійснено саме за клопотанням останнього.

Позивач, з урахуванням клопотання (вх. № 5771/26 від 17.02.2026) про заміну неналежного відповідача, яке було задоволено ухвалою суду від 26.02.2026, визначив відповідача у цій справі - Високопільську селищну військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 903/833/17 сформульовано висновок, зокрема про те, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, суд також враховує висновки Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі № 461/8641/19, від 09.08.2022 року у справі № 266/2666/19, від 10.08.2022 року у справі № 565/315/21, від 10.08.2022 року у справі № 725/873/20) про те, що спір у справі в частині пред`явлених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виникає між позивачем і особою, за якою було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Таким чином, державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимоги до вказаного відповідача слід відмовити з цієї підстави

Однак, спір у даній справі спрямований на захист прав позивача з боку Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області, за яким зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку.

Судом встановлено, що спір стосується цивільних прав Бериславської районної державної адміністрації на спірне майно, то належним відповідачем у даній справі є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме, Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області.

З вищенаведеного вбачається неналежність обраного позивачем відповідача Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, що, як зазначено вище, є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Бериславської районної державної адміністрації у даній справі не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом до належного відповідача (постанова Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 521/12780/19).

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги у даній справі заявлені до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити.

2. Судові витрати по справі № 916/4763/25 покласти на Бериславську районну державну адміністрацію.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Повне рішення складено 27 липня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський