Ухвала суду № 138573438, 23.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.07.2026 Справа № 914/53/26

За позовом:Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Буської міської ради Золочівського району Львівської області, Львівська обл., м. Буськдо відповідача-1:ОСОБА_1 , Львівська обл., м. Кам`янка-Бузькадо відповідача-2:Фермерського господарства «Біоконцепт-Гарденія», Львівська обл., с. Кізлівза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львівпро:зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування речового права Суддя Крупник Р.В. Секретар Мисик-Семен М.М.Представники учасників справи:прокурор:Машталяр Ю.А.;від позивача:не з`явився;від відповідачів:Медвідь А.Б. адвокат;від третьої особи:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Буської міської ради Золочівського району Львівської області (надалі Позивач, Міська рада) до ОСОБА_1 (надалі Відповідачка-1) та Фермерського господарства «МП Надія» про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування речового права.

Ухвалою від 07.01.2026 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши заявникові строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою від 26.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 19.02.2026, залучив до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (надалі Третя особа, ГУ Держгеокадастру у Львівській області) у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Підготовче засідання 19.02.2026 не відбулося у зв`язку із відсутністю доступу до підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, що підтверджується Актом від 19.02.2026. Наведене унеможливило проведення підготовчого засідання.

Ухвалою від 19.02.2026 суд призначив підготовче засідання на 16.03.2026.

У підготовчому засіданні 16.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Ухвалою від 16.03.2026 суд відклав підготовче засідання на 20.04.2026.

Ухвалою від 20.04.2026 задоволено заяву прокурора про заміну відповідача-2 (вх. №1584/26 від 07.04.2026), замінено відповідача-2 у справі №914/53/26 з Фермерського господарства «МП Надія» на Фермерське господарство «Біоконцепт-Гарденія» (надалі Відповідач-2), задоволено заяву прокурора про зміну предмета позову (вх. №1584/26 від 07.04.2026) та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такої, підготовче засідання у справі відкладено на 18.05.2026.

Ухвалами від 18.05.2026, 18.06.2026, 09.07.2026 суд відкладав підготовчі засідання, востаннє на 23.07.2026.

Прокурор з`явився у підготовче засідання 23.07.2026.

Представник відповідачів взяв участь у підготовчому засіданні 23.07.2026 у режимі відеоконференції, подав від відповідача-2 заяву про надання додаткових доказів і пояснень (вх. №20429/26 від 20.07.2026) та заяву про застосування строків позовної давності (вх. №20925/26 від 23.07.2026).

Позивач та третя особа не забезпечили явку представників у підготовче засідання 23.07.2026, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У підготовчому засіданні суд розглядав ряд клопотань відповідача-2, які заявлені ним у запереченні на відповідь на відзив (вх. №15291/26 від 29.05.2026), а саме:

1) Клопотання про залишення позовної заяви без руху, яке обґрунтоване невиконанням прокурором вимог статей 162, 164 ГПК України, а саме він: (1) вказав недостовірні відомості щодо наявності у третьої особи оригіналу клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015, яке насправді знищене, що вбачається зі змісту листа третьої особи №10-13-0.3-685/2-25 від 12.02.2025; (2) надав нечитабельний і незасвідчений належним чином знімок клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015; (3) не вказав, що немає можливості подати додатки до клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015 та не подав такі додатки до суду.

Розглянувши відповідне клопотання, врахувавши заперечення прокурора, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення. Зазначення прокурором інформації про наявність у третьої особи оригіналу клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015, яке може бути знищеним, не свідчить про наявність підстав для залишення позову без руху, а може вказувати на допущену прокурором помилку під час підготовки і подання позову до суду. До того ж, прокурор одночасно надав і знімок клопотання відповідачки-1, і лист третьої особи №10-13-0.3-685/2-25 від 12.02.2025, що уможливлює самостійне встановлення судом на стадії розгляду справи по суті дійсних обставин щодо фактичної долі (знищення або незнищення) цього доказу.

Доводи про нечитабельність відповідного клопотання відхиляються судом, позаяк при відкритті відповідного доказу у підсистемі «Електронний суд» видається за можливе без особливих зусиль встановити його зміст. Щодо незасвідчення клопотання, то слід зазначити, що його подано за допомогою підсистеми «Електронний суд», а отже прокурор засвідчив усі додатки до позову своїм кваліфікованим електронним підписом.

Що стосується доводів про те, що прокурор не вказав, що немає можливості подати додатки до клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015 та не подав такі додатки до суду, то судом з`ясовано, що додатками до цього документа були копії паспорта та ідентифікаційного коду громадянина України; графічний матеріал, на якому зазначено місцерозташування земельної ділянки; копія диплома, який підтверджує наявність освіти, здобутої в аграрному закладні.

Слід зазначити, що господарське судочинство провадиться, серед іншого, згідно із принципом диспозитивності, що передбачає розпорядження учасником справи своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 ГПК України). Таким чином, прокурор, як суб`єкт подання позову, вправі самостійно визначати, які докази подавати до суду, а які ні. Відповідач та суд не вправі визначати за прокурора, які докази йому слід подавати на підтвердження заявлених позовних вимог. Ризик настання негативних наслідків, пов`язаних з невчиненням певних процесуальних дій, прокурор нестиме у загальному порядку на підставі частини 4 статті 13 ГПК України.

2) Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що прокурор не довів підстав для представництва позивача у суді. На переконання відповідача-2, уповноваженим у спірних правовідносинах органом є не Міська рада, а ГУ Держгеокадастру у Львівській області, оскільки саме це управління здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх форм власності, а також за додержання вимог земельного законодавства органами місцевого самоврядування. Прокурор не виконав вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо ГУ Держгеокадастру у Львівській області, а отже не підтвердив підстав для представництва інтересів держави у суді. При цьому прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси територіальних громад у суді та не довів існування виключного випадку для подачі позову до суду, що суперечить рішенню Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025 від 02.12.2025.

Надаючи оцінку відповідним доводам, суд зазначає, що відповідно до частини 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вбачає порушення інтересів держави у недотриманні встановленого чинним земельним законодавством України порядку передачі землі державної власності сільськогосподарського призначення у користування, внаслідок чого держава, як законний власник землі, не отримує найвищу плату за користування нею, що забезпечується встановленим статтею 135 ЗК України порядком проведення земельних торгів.

Незаконне надання в оренду в обхід процедури торгів та за відсутності достатньої правової підстави спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин, не сприяє досягненню цілей, передбачених Законом України «Про фермерське господарство» щодо створення умов для реалізації ініціативи громадян в сфері виробництва товарної сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств.

Крім того, позовна заява прокурора про зобов`язання повернути у розпорядження органу місцевого самоврядування земельну ділянку та скасування державної реєстрації похідних речових прав безумовно становить суспільний інтерес, оскільки у зв`язку з укладенням спірного договору держава позбавлена можливості визначити орендаря, який запропонував би найкращі пропозиції, у порівнянні з іншими учасниками, в тому числі щодо розміру орендної плати та інших зобов`язань, зокрема інвестиційного характеру, які покладаються на переможця у випадку його перемоги на конкурсі.

Дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Позов у цій справі спрямовано на захист інтересів держави шляхом повернення спірної земельної ділянки її власнику Буській територіальній громаді, а тому у спірних правовідносинах компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави, є Міська рада відповідно до статей 140, 142, 145 Конституції України, статей 10, 16, 33, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 83, 90, 122 Земельного кодексу України.

Суд зауважує, що громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №240/401/19, від 05.04.2023 у справі №916/3022/21, від 19.03.2024 у справі № 340/11/23).

У постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 24.06.2021 у справі №219/49/20, від 24.11.2021 у справі №910/21329/17 та від 19.01.2022 у справі №172/232/20 зазначено, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, який не має загальнодержавного характеру, але спрямований на виконання функцій держави на конкретній території, та реалізуються у визначеному законом порядку та спосіб, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

З огляду на це, суд відхиляє посилання відповідача-2 на те, що прокурор не вправі звертатися до суду із позовом в інтересах органу місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Судом встановлено, що прокурор звертався до Міської ради із листом №14.54/05-39-5112вих-25 від 14.11.2025, у якому, серед іншого, просив повідомити, чи було відомо Міській раді про порушення інтересів держави та чи вживала Міська рада судових заходів захисту.

У відповідь на цей лист Міська рада повідомила, що не зверталася до суду із позовом через відсутність коштів для сплати судового збору (лист №6363-25 від 21.11.2025).

В подальшому, прокурором направлено позивачу лист №14.54/05-39-5746вих-25 від 19.12.2025, у якому він повідомив про звернення до суду із цим позовом.

Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачу, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Міська рада володіла інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не звертався до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Викладене вище вказує на відсутність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

Що стосується посилань відповідача-2 на рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025 від 02.12.2025, то суд їх відхиляє. Так, дійсно у відповідному рішенні суд конституційної юрисдикції визнав неконституційними окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Проте, установивши невідповідність Конституції України окремих приписів абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону, Суд відтермінував утрату ними чинності. У рішенні встановлено, що вони втрачають чинність із 01.01.2027.

Щодо посилань на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19, то правові висновки, викладені у цій постанові не можуть братися до уваги при вирішенні спору у цій справі, адже такі сформульовані у правовідносинах нерелевантних до тих, які виникли у цій справі.

Так, у межах справи №925/929/19 прокурор самостійно звернувся до суду в інтересах держави з позовом до органу місцевого самоврядування та фермерського господарства, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства та передачі земельної ділянки в оренду», а також визнати недійсним договір оренди землі, яким передано в оренду спірні земельні ділянки. При цьому прокурор вважав, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній, оскільки орган державної влади, що здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства, а саме органи Держгеокадастру, позови з подібними позовними вимогами подавати не можуть, а власник земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) є суб`єктом правопорушення і визначений як відповідач.

У цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в інтересах Міської ради про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування речового права. Міська рада при цьому не визначена суб`єктом порушення інтересів держави.

Нерелевантними до спірних правовідносин є і правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 20.07.2022 у справі №910/5101/19, та Верховного Суду, які викладені у постанові від 13.12.2022 у справі №911/1428/18. Обидві містять посилання на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19.

3) Клопотання про витребування оригіналів клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015 та доданих до нього документів для огляду у засіданні.

Розглянувши відповідне клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення.

Частиною 6 статті 91 ГПК України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оскільки відповідач-2 ставить під сумнів існування оригіналу клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015 та вважає, що наданий знімок цього клопотання не може братися до уваги судом при вирішенні спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування у прокурора оригіналу відповідного клопотання для огляду у судовому засіданні. Водночас, суд відмовляє у витребуванні оригіналів документів, доданих до клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015, позаяк копії відповідних документів відсутні у матеріалах справи. Вказане виключає саму можливість перевірки судом відповідності копій оригіналам під час розгляду справи по суті.

4) Клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строків підготовчого провадження, яке обґрунтоване необхідністю подання прокурором оригіналу клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015.

Розглянувши відповідне клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки у матеріалах справи уже наявна копія клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015. Надання оригіналу відповідного клопотання саме у межах підготовчого провадження не є необхідним. Згаданий оригінал прокурор повинен подати для огляду в судовому засіданні для того, щоб суд під час дослідження доказів перевірив відповідність наявної у справі копії клопотання відповідачки-1 від 12.06.2015 оригіналу.

Крім того, згідно із частиною 3 статті 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

У ході розгляду справи суд неодноразово відкладав підготовчі засідання, надаючи учасникам справи можливість висловитись щодо суті спору та подати докази на підтвердження своїх доводів, а також продовжував строк підготовчого провадження на тридцять днів у підготовчому засіданні 16.03.2026.

Повторне продовження строку підготовчого провадження понад строки, встановлені статтею 177 ГПК України, процесуальним законом не передбачено, а відкладення підготовчого засідання призведе до невиправданого затягування розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи закінчення строку підготовчого провадження, а також виконання його завдань, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті.

Керуючись статтями 177, 182, 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху.

2. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду.

3. Задовольнити частково клопотання відповідача-2 про витребування оригіналів документів.

4. Зобов`язати прокурора надати оригінал клопотання ОСОБА_1 від 12.06.2015, поданого до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області для огляду в судовому засіданні при дослідженні доказів у справі.

5. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання та продовження строків підготовчого провадження.

6. Закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 04.09.2026 р. о 10:00 год.

7. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань №4 (2-й поверх).

8. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.

Повну ухвалу складено та підписано 28.07.2026.

Суддя Крупник Р.В.